Рішення № 80996652, 05.04.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2634/18

2/703/403/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі договору про надання правничої допомоги діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Галина Володимирівна про визнання майна спільною сумісною власності та визнання права власності на частку у спадковому майні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку у спадковому майні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 жовтня 1984 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбали житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла - ОСОБА_9, після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, яке є спільною сумісною власністю подружжя, по АДРЕСА_1. Спадщину після її смерті прийняв позивач та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, оскільки постійно проживали на час відкриття спадщини.

Приватним нотаріусом Смілянського міського округу йому відмовлено в оформленні права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння, а тому він змушений звернутися до суду із заявою про визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 житлового будинку з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та встановити, що їх частки є рівними та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Смілянську мську раду Черкаської області.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву, згідно якої просять справу розглядати без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву в якій справу просить розглядати без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.

Представник Смілянської міської ради Черкаської області в судове засідання не з'явився, 10 грудня 2018 року надіслав до суду відзив в якому зазначив, що позивач не надав письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому вважає, що позивачем не доведено наявність перешкод у оформленні свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2, яке видане 05 листопада 2016 року Смылянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області (а.с.14).

Як вбачається з свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого Балаклеївською сільскою радою Смілянського району Черкаської області 20 січня 1990 року, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с. 10).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 23 жовтня 1984 року уклали шлюб і ОСОБА_10 змінила прізвище на «ОСОБА_9» (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 виданого повторно Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 07 грудня 2017 року (а.с. 18).

З довідки квартального комітету № 10 від 06 червня 2018 року № 102839 вбачається, що померла ОСОБА_9 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1. Разом із нею були зареєстровані та проживали її чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_1 (а.с. 15).

Згідно договору купівлі-продажу 21 березня 1996 року ОСОБА_7 купив будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

З листа приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. від 31 серпня 2018 року вбачається, що позивачу роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається в разі подання оригіналів правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві (а.с. 65).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особа яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 ЦК України визначено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як передбачено ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969р., яка діяла на час набуття права власності на будинок) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року) в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може

бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

За змістом ст.115 ЦК України в редакції 1963 року кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна.

Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення.

В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

З матеріалів справи вбачається, що будинковолодіння АДРЕСА_1 придбаний за час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у шлюбі, відтак є спільною сумісною власністю подружжя та становить по 1/2 частині кожному.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 131 ЦК в ред. 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК в ред. 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Окрім того відповідно до ст.128 ЦК в ред. 1963 року право власності (право оперативного управління) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, а саме з договору купівлі-продажу від 21 березня 1996 року набуття права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_7, частки у якому співвласників є рівними та складають по 1/2 частині кожного.

Частка на яку відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_9 складає 1/2 частину, однак спадкоємець претендує на 1/4 частину спадкового майна по закону.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього, визначення частки у ньому ОСОБА_9 позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9, відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 355, 368, 372, 392,1216,1217, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 115, 131, 132 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 1, 2, 4,12 76, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 28, 115 КпШС України, п. 66 постанови КМУ від 25 грудня № 1127 в редакції постанови КМУ від 23 серпня 2016 року № 553 «Про порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі договору про надання правничої допомоги діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Галина Володимирівна про визнання майна спільною сумісною власності та визнання права власності на частку у спадковому майні, задовольнити.

Визнати, що 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та надвірних споруд по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7..

Визнати за ОСОБА_12 право власності по закону на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційноїсистеми апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Позивач - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та житель АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Представник позивача ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 липня 2012 року № 484 видане Черкаською КДКА.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та жителька АДРЕСА_2.

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, житель АДРЕСА_3.

Відповідач - Смілянська міська рада Черкаської області, місцезнаходження м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаської області, ЄДРПОУ 25874705.

Головуючий О.П.Опалинська