Ухвала суду № 80996309, 19.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 696/409/18

2/703/374/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинська О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сміла цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, -

встановив:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду перебуває справа за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі.

В судовому засіданні представник головного управління Держгеокадастру у Черкаській області заявив клопотання про закриття провадження по вищевказаній справі, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано визначені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, а також не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності порушення її інтересів. Крім того, вказав, що відповідач – ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства та суб’єктом господарювання з 2015 року, відтак справа повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

Прокурор в судовому засіданні проти закриття провадження заперечувала та зазначила, що в позовній заяві прокурором в повній мірі обґрунтовані підстави звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд заслухавши думку учасників справи, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання приходить до наступного.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 13.1912 га строком на 10 років для ведення фермерського господарства. Право оренди зареєстровано 23 червня 2016 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 4 квітня 2018 року ОСОБА_3 є керівником фермерського господарства «Косенко Іван Іванович», яке зареєстровано в державному реєстрі 1 березня 2006 року.

Відповідно до висновку ОСОБА_4 Верховного Суду від 22 серпня 2018 року за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 6 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокремасправи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підпадають під юрисдикцію господарських судів.

Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи, підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

Отже, аналіз вищевказаного суб’єктного складу свідчить про те, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому позовна заява подана із порушенням правил підсудності, встановлених ЦПК України для відповідного позову.

Таким чином, спір, який існує у справі між його учасниками, з огляду на їх склад, виходить із господарських правовідносин, що виключає його розгляд в порядку ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю.

Разом з тим, пунктом 4 Рішення КСУ № і-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI «Про прокуратуру».

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Однак, в даному випадку прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави та не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали підстави вважати, що таке порушення існує або ж є реальна загроза його виникнення відтак, суд приходить до висновку, що прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення його до суду за захистом інтересів держави.

Керуючись ст. ст. 255, 260, 261, 268 ЦПК України, -

ухвалив:

Провадження по справі за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі закрити.

Роз'яснити сторонам право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутніми під час проголошення ухвали протягом 15 днів з моменту її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Головуючий: Опалинська О.П.