Рішення № 80995314, 03.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

Справа № 643/5655/18

Провадження № 2/643/641/19

03.04.2019 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому після збільшення розміру позовних вимог просить визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення цього позову та до досягненню дитиною повноліття.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 29.09.2015 між нею та відповідачем укладений шлюб. 22.02.2018 рішенням Московського районного суду м. Харкова шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Від цього шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час донька проживає разом з нею. Позивач самостійно несе витрати на утримання та розвиток їх доньки. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає. Окрім того, просила вирішення питання про визначення місця проживання їх доньки, оскільки воно у рішенні Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16357/17 про розірвання шлюбу не вирішено. Зазначила, що після народження доньки зареєструвала адресу її мешкання за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1. Однак, на теперішній час позивач разом із донькою фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2. Квартира належить позивачу на праві приватної власності. Позивач не має можливості зареєструвати дитину за адресою: АДРЕСА_2, оскільки для реєстрації місця проживання дитини необхідний письмовий дозвіл на це її батька. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати такий дозвіл, але відповідач ніяк на це не відреагував. 15.08.2018 позивач звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Марюхніч Ж.Є. з проханням передати заяву ОСОБА_2 за місцем його реєстрації, у якій запропонувала відповідачу надати письмову згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2. Заява передана відділенням поштового зв'язку № 24 Харківської дирекції «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням та описом. Однак 28.08.2018 заява повернута до ПН ХМНО Марюхніч Ж.Є., з позначкою, що відповідач за вказаною адресою не проживає. 04.09.2018 видано свідоцтво, яке підтверджує відомості на які посилається позивач. ОСОБА_1 зазначила, що відсутність законного рішення про визначення місця проживання дитини із матір'ю фактично суперечить її інтересам та порушує її громадські та цивільні права дитини. У зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Позивач подала до суду заяву, у якій просила справу розглядати за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином. Про причини неявки не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд, за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 281, 282 ЦПК України.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просить справу розглядати за відсутності представника органу опіки та піклування, рішення по справі прийняти з урахуванням висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, яке діє від імені органу опіки та піклування.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 29.09.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2018 розірвано (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками вказано: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1 (а.с.9).

Як вбачається з копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 01-00670-2017 від 14.12.2017, дитина ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку з місця проживання, ОСОБА_3 зареєстрована разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до довідки Дитячого навчального центру «Теремок-Юніон» від 03.05.2018 № 0117 ОСОБА_3 відвідує даний заклад два рази на тиждень з 01.03.2018. Оплату вносить мати - ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до довідки ТОВ «Добра сила» поліклініка «Мамин дом» № 40 від 03.05.2018 ОСОБА_3 перебувала на обліку з 06.01.2017 по 26.04.2018. (а.с. 13)

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартир, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Поляком Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 743, ОСОБА_1 набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 52-55).

04.09.2018 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є. посвідчене свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1920, у якому ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2, у зв'язку з виниклою необхідністю, зареєструвати дитину за адресою: АДРЕСА_2, надати письмову згоду на реєстрацію місця проживання дитини за вказаною адресою, засвідченому в установленому законом порядку, протягом 10 днів (а. с. 56).

Відповідно до копії довідки № 1 від 27.09.2018, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Харківська юридична компанія «Альфа-Лекс» з 01.03.2018 та займає посаду юрист. Розмір її посадового окладу становить 3760 гривень 00 копійок (а.с. 62).

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей № 147 від 13.02.2019, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із матір'ю, ОСОБА_1 (а.с.91-92).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого1991року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

За змістом статей 160-161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015року).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір'ю, забезпечення сталості її соціальних зв'язків з матір'ю, відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, а також неможливості матері зареєструвати місце проживання дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що відповідач добровільно матеріальної допомогине надає, ухиляється від батьківського обов'язку по утриманню дитини та ставить позивача у скрутне матеріальне становище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз'яснити сторонам право звернення до суду в подальшому із позовом про зміну (збільшення, зменшення) розміру аліментів, у випадках, передбачених ст. 192 СК України.

Крім того, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, разом із матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Первомайськ Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП: НОМЕР_2) аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, починаючи з дня подачі позову, тобто з 08.05.2018 та до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО):899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири)грн., 80 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.04.2019.

Суддя