Рішення № 80995133, 08.04.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/718/2019 Справа № 641/8918/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Колодяжної І.М.

при секретарі - Ягодіній М.С.

справа № 641/8918/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі -позивач) звернувся до суду з позовом , з урахуванням її уточнень, до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 22403,13 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг , у зв,язку з чим підписав заяву №б/н від 14.12.2007 року , згідно якої отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .Відповідач підтвердив свою згоду на те , що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті , складає між ним та банком договір про надання банківських послуг , що підтверджується підписом у заяві . Взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши Відповідачу вищевказані грошові кошти, але Відповідач до теперішнього часу не виконує взяті на себе зобов,язання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з,явився, надав до суду заяву в якій просив слухати справу за його відсутності , позовні вимоги визнав частково ,в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту , просив зменшити пеню до тіла кредиту .

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг , у зв,язку з чим підписав заяву №б/н від 4.12.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .

Відповідач підтвердив свою згоду на те , що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті , складає між ним та банком договір про надання банківських послуг , що підтверджується підписом у заяві .

Матеріалами справи встановлено, що взяті на себе зобов'язання за зазначеним Договором банк виконав вчасно й повністю, надавши кредитні кошти.

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідачем зобов'язання за кредитним договором належним чином та своєчасно не виконувалися й не виконуються до теперішнього часу.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов,язань за кредитним договором Відповідача станом на 18.10.2018 року має заборгованість - 22403,13 грн. , яка складається з наступного:

- 35,04 грн. - заборгованість за кредитом;

- 11249,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-9575,81 грн. - нараховано пені;

- 500 ,00 грн. - штраф (фіксована складова);

-1043,01 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи те , що сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.03.2013 року складає 35,04 грн. , а сума пені складає 9575,81 грн. , яка значно перевищує суму заборгованості, тому суд зменшує розмір пені до 35,04 грн.

Крім того, встановивши, що на суму виниклої заборгованості позивачем нарахована пеня та сума штрафів, яка складається з фіксованої частини та процентної складової, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів в розмірі 500,00 грн. ( фіксована частина); - 1043,01 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року № 347/1910/15-ц.

Суд не погоджується із заявленою до стягнення сумою відсотків та визначеному позивачем періоду їх стягнення, виходячи з наступного .

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Суду не надано доказів того, що була проведена пролонгація кредитного договору.

Таким чином, встановивши, що кредитний договір був укладений 14.12.2007 року, закінченням строку дії цього договору слід вважати 14.12.2008 року.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців, тобто до 14.12.2008 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 14.12.2008 року включно року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Починаючи з 15.12.2008 року , відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд вважає, що стягненню підлягає сума заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 92 грн. 40 коп., з яких: 35,04 грн. - заборгованість за кредитом; 22,32 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (згідно з розраухнком заборгованості - «загальна заборгованість за процентами з накопичувальним підсумком») ; 35,04 грн. - заборгованість з пені.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновок суду зроблений по даній справі, повністю узгоджується з висновками, що зроблені Верховним Судом у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18)

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконує, суд знаходить позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за договором кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265,280-283 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 92 грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн., всього на суму 1854 (одна тисяча вісімсот п,ятдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або підписання рішення суду без його проголошення у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання , яким завершується розгляд справи.

У відповідності до п. 15 .5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Позивач: акціонерне товариства комерційного банку «ПриватБанк» ,ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи : м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Суддя: І. М. Колодяжна