Ухвала суду № 8099497, 22.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

22 лютого 2010 р. № 653/10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши матеріали за заявою ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Ремонт",

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Ремонт" (с. Космач, Богородчанський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 32404679) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство).

В обґрунтування своїх вимог заявник (ініціюючий кредитор) посилається на те, що станом на 16.02.10 боржник має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 1 870,00 грн., протягом одного місяця неспроможний виконати свої зобов'язання перед бюджетом та не подає звітність до ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області протягом останніх трьох років.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі ст. 6 Закону про банкрутство (в даному випадку також й ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника) мають враховувати й положення преамбули та ст. 1 Закону про банкрутство, якими визначено такі поняття, зокрема, як "боржник" та "кредитор" (п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 № 04-5/1193).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство кредитором, серед інших, є орган державної податкової служби.

Водночас, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, грошові вимоги ініціюючого кредитора –ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області до боржника на загальну суму 1 870,00 грн. виникли внаслідок несплати донарахованої суми у розмірі 1360,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000401501/0 від 20.01.09, яке прийняте на підставі акта перевірки №42/1501/32404679 від 20.01.09, а також суми у розмірі 510,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003091501/0 від 08.10.09, яке прийняте на підставі акта перевірки №612/1501/32404679 від 08.10.09.

Відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень №0000401501/0 від 20.01.09 та №0003091501/0 від 08.10.09, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючим кредитором нараховано боржнику штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360,00 грн. та 510,00 грн. відповідно.

Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штраф.

Таким чином, зазначена в заяві ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області заборгованість приватного підприємства "Ремонт" перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство останнього.

Крім того, для органів державної податкової служби, що ініціюють порушення справи про банкрутство, в т.ч. й в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, крім основних відомостей та доказів, передбачених ч.ч. 7, 8 ст. 7 цього Закону, встановлений обов’язок подання додаткових доказів.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, при порушенні провадження у справі про банкрутство органи державної податкової служби повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 N 2181-III.

Як вбачається з матеріалів заяви, ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство окрім зазначених податкових повідомлень-рішень додано лише акт про результати перевірки подання звітності платника податків від 16.02.10, що не дає підстав вважати, що ініціюючим кредитором дотримано вимоги ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.

Разом з тим, заяву про порушення справи про банкрутство подано в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає визнання відсутнього боржника банкрутом, в той час як вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримано керівником платника податків - боржника Минько М.В. 20.01.09 та 08.10.09 відповідно, про що зроблено відповідний запис на податкових повідомленнях-рішеннях.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що безпідставне порушення провадження у справі про банкрутство тягне за собою незворотні правові наслідки, суд дійшов висновку, що у прийнятті заяви ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у прийнятті заяви ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Ремонт" (с. Космач, Богородчанський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 32404679).

Суддя Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- заявнику (ініціюючому кредитору) (вул. Шевченка, 64, м. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701),

разом з заявою від 18.02.10 №231/10/10 та додатками до неї;

- боржнику (с. Космач, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77731).

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________ 22.02.10