Вирок № 80994873, 08.04.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №613/237/18

Провадження №1-кп/639/107/19

В И Р О К

Іменем України

8 квітня 2019 року м. Харків

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

суддів - Чижиченка Д.В., Васильєвої Н.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

прокурора - Кривошеї Я.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - Векленка В.І.,

захисника - Пономаренка П.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12017220220000756 від 06.11.2017 року у відношенні:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Каймахли, Казахського району, Азербайджан, азербайджанця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 06.11.2017 р. близько 09-00 год., перебуваючи поруч із торгівельним павільйоном, розташованим поблизу території ТОВ «Богодухівський ринок» за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Кооперативна 6, в ході сварки з раніше знайомим йому ОСОБА_1, яка розпочалась на грунті неприязних відносин, що виникли раптово, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_1 один удар металевою сокирою в область голови. Захищаючись від удару, ОСОБА_1 закрив голову лівою рукою, у зв'язку з чим удар прийшовся в область лівого передпліччя. Після цього ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, наніс ОСОБА_1 другий удар металевою сокирою в область голови, чим спричинив останньому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 231-БГ/17 від 17.11.2017 р., тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке потягло короткочасний розлад здоров'я терміном більше 6 діб, але не більше 3 тижнів (21 доби), після чого ОСОБА_1 покинув місце події.

Таким чином, ОСОБА_4 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак він не був закінчений з причин, що не залежали від його волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав. Пояснив, що між його сином та сином ОСОБА_1 існували відносини, пов'язані з пофарбуванням автомобіля, через що існували взаємні претензії. Раніше у нього з ОСОБА_1 були добрі відносини, вони були знайомі біля 4 років.

06.11.2017 р. близько 09-00 год. обвинувачений перебував у своєму торгівельному павільйоні, який він орендує для торгівлі, розташованому на території ТОВ «Богодухівський ринок» за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Кооперативна 6, та рубав дрова для розтопки павільйону. Поруч знаходилися дві жінки-покупці. Навпроти павільйону стояв автомобіль ВАЗ. У цей момент до нього підійшов ОСОБА_1, який приїхав за велосипеді, та почав висловлювати претензії з приводу автомобіля. Після чого виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 спочатку вдарив його в обличчя, на що ОСОБА_4 відповів ударом, а потім ОСОБА_1 почав його душити. Він впав на землю. Лежачи на землі, відчуваючи фізичну перевагу ОСОБА_1 та побоюючись, що він його задушить, ОСОБА_4, не дивлячись, підібрав з землі якийсь предмет, чи то дрова, чи то сокиру, та вдарив потерпілого в область голови (ліва частина в області скроні). Після цього вони обидва піднялися і продовжили сваритися. ОСОБА_4 ще раз вдарив потерпілого тим же предметом в ліву руку. Останній сів на велосипед та поїхав з місця події. Через декілька хвилин він повернувся, недовгий час продовжував говорити з ОСОБА_4, після чого поїхав. Через декілька хвилин приїхали працівники поліції, вилучили маленьку сокиру, після чого повезли ОСОБА_4 на медичну експертизу. На його робочому місці було 3 сокири, які він використовував для рубки дров, дві з дерев'яними ручками, одна - з металевою, невеликого розміру, яку і вилучили. Ввечері до нього додому знов приїхав поліцейський та сказав, щоб він підписав документ про вилучення сокири, а в подальшому його відвезли на експертизу щодо стану сп'яніння. Будь-яких понятих при вилученні сокири та при підпису ним протоколу не було. Удари він наносив ОСОБА_1, щоб відбитися від його агресивних дій, неприцільно. Чим саме бив - не пам'ятає. Тілесних ушкоджень на потерпілому він не бачив. Особисто він від ударів ОСОБА_1 також отримав тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта. З цього приводу подавав заяву до поліції.Спиртних напоїв перед подіями не вживав.

Вважає себе невинуватим та зазначає, що захищався від неправомірних дій ОСОБА_1 Цивільні позови потерпілого та прокурора в інтересах держави не визнав.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_4, його винуватість у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

Так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що напередодні ОСОБА_4 зустрів його дружину ОСОБА_5 та погрожував їй та висловлювався нецензурною лайкою. Наступного дня, 06.11.2017 р., він їхав на велосипеді через ринок та побачив ОСОБА_4, після чого почав висловлювати йому претензії з приводу його поведінки щодо жінки. На це ОСОБА_4 ударив його рукою в нижню губу. Коли ОСОБА_1 мав намір покинути місце конфлікту, ОСОБА_4 побіг до кіоску та вибіг з нього з сокирою. Потім замахнувся та ударив його сокирою, ОСОБА_1 підставив ліву руку, щоб відвести загрозу. Після цього ОСОБА_4 вдарив його топором в голову, в ліву частину. У потерпілого пішла кров, він сів на велосипед і поїхав додому, адже живе неподалік від ринку. Вдома його дружина викликала швидку допомогу та поліцію. Ударів ОСОБА_4 він не наносив, оскільки в руках тримав велосипед, який перебував між ним та ОСОБА_4, з рук велосипеду він не випускав. За шию ОСОБА_4 він теж не утримував. При ударах ОСОБА_4 кричав «Я вас всіх повбиваю!» Сокиру він взяв у себе в кіоску. Сокира була темного кольору, металевою. Потерпілий був в кожуху, від удару рукав кожуху був прорубаний. Спиртних напоїв перед цим не вживав. Також повідомив, що конфлікт бачили дві жінки-покупці, які стояли неподалік. Біля кіоску ані дров, ані сокир не було. Після подій тиждень лікувався в лікарні, в хірургічному та неврологічному відділеннях. Цивільний позов підтримав в повному обсязі. Зазначив, що будь-яких дій щодо відшкодування шкоди ОСОБА_4 не здійснював. Після подій він погано себе почуває, голова часто болить.

Свідок ОСОБА_5 показала, що є дружиною потерпілого ОСОБА_1 Вони разом проживають недалеко від ринку м. Богодухова. Напередодні ОСОБА_4 зустрів її та почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, ображав її через те, що між дітьми Гирки та ОСОБА_4 виникли невирішені проблеми щодо пофарбування автомобіля. Про це вона повідомила чоловіку, який пообіцяв поговорити з ОСОБА_4 6.11.2017 р. її чоловік вранці біля 9-00 год. приїхав на велосипеді з роботи додому весь в крові, розказав їй, що ОСОБА_4 вдарив його сокирою по голові. Тоді вона викликала поліцію та швидку допомогу, яка забрала ОСОБА_1 до лікарні та його прооперували з приводу ушкоджень голови. Кров була на лівій частині голови, шиї, на голові була рубана рана. Дублянка, в якій був ОСОБА_1, була перерубана. Також чоловік повідомив, що спочатку ОСОБА_4 вдарив його сокирою, але він прикрився рукою, другий удар прийшовся в голову.

Свідок ОСОБА_6 показав, що є сином ОСОБА_1 та надав аналогічні показання щодо тілесних ушкоджень батька та обставин їх спричинення, про які він дізнався з його слів. Також пояснив, що в минулому фарбував автомобіль сина обвинуваченого, але не до кінця це зробив, через що син ОСОБА_4 вимагав від нього гроші, проте він витратив їх на фарбові матеріали.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 6.11.2017 р. біля 9 години ранку вона підійшла до торгівельного кіоску ОСОБА_4, якого вона знала раніше, оскільки постійно купувала у нього овочі. Останній працював біля кіоску. Раптом під'їхав на велосипеді чоловік, як пізніше їй стало відомо, ОСОБА_1, кинув велосипед та наніс удару ОСОБА_4 кулаком правої руки в щелепу. Потім вони вдвох впали на землю. ОСОБА_1 схопив за шию та почав душити ОСОБА_4, який лежав на спині біля кіоску. Свідок злякалася та втекла. На її очах конфлікт відбувався біля хвилини. Біля неї перебувала ще одна жінка-покупець. Перед початком бійки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щось казали один одному, проте що саме - вона пояснити не може. Дров чи сокир біля кіоску вона не бачила.

Також свідок повідомила, що перед судовим засіданням спілкувалася з обвинуваченим з приводу справи, приїхала разом з ним до суду. Крім того, знає ОСОБА_4 декілька років, постійно купує у нього овочі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є дружиною обвинуваченого. Між дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існували конфліктні відносини з приводу фарбування автомобіля. Безпосередньо з ОСОБА_1 у родини ОСОБА_4 конфліктів не було.

Зранку 6.11.2017 р. ОСОБА_1 прийшов на робоче місце ОСОБА_4 на ринку м. Богодухова. Свідок при цьому перебувала в торгівельному вагончику та не бачила подій, оскільки двері були зачинені. Конфлікту вона не бачила. Чула тільки крики ОСОБА_1 У чоловіка вона бачила ушкодження на шиї. Потерпілий вже покидав місце конфлікту. Біля вагончику лежали дрова, якими ОСОБА_4 отоплюють приміщення вагончику. Сокира перебувала у вагончику.

В подальшому ввечері працівники поліції приїхали додому до ОСОБА_4 для того, щоб ОСОБА_4 підписав документ про вилучення сокири. Сокира у них була одна невеликого розміру, металева.

Свідок ОСОБА_9 показав, що вранці 6.11.2017 р. він на своєму автомобілі ВАЗ під'їхав до ринку, став навпроти магазину (кіоску), де здійснює торгівлю ОСОБА_4, якого він знає давно, оскільки постійно купував у нього продукти Через 5-7 хвилин до ОСОБА_4 підійшов чоловік, відбувся словесний конфлікт, після чого чоловік наніс удар ОСОБА_4, конфлікт продовжувався декілька хвилин. Потерпілий хватав ОСОБА_4 за шию та плечі. Учасники конфлікту падали на землю, потім швидко встали. Будь-яких предметів в руках у ОСОБА_4 свідок не бачив, ударів з його боку також не бачив. Потім потерпілий покинув місце конфлікту, але скоро повернувся, після чого свідок поїхав у справах. Тілесних ушкоджень на ОСОБА_1 свідок також не бачив.

Разом з тим, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8, яка є дружиною обвинуваченого, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які, за їх поясненнями, давно знають ОСОБА_4, часто купували у нього продукти харчування та, дізнавшись про подію конфлікту, вирішили дати свідчення органу досудового розслідування та суду. Їх показання судова колегія сприймає як такі, що направлені на уникнення обвинуваченим покарання, вони не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та не можуть бути прийняті судом у повному обсязі.

Окрім показань потерпілого та свідків, судом були досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин, а саме:

- фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 06.11.2017р. та фототаблиці до нього (к/п, а.с.15-18), згідно якого слідчому в присутності двох понятих ОСОБА_4 було видано металеву сокиру з пластмасовою рукояткою, що підтверджується розпискою ОСОБА_4;

- фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 22.11.2017р. та фототаблиці до нього (а.с.21-26 к/п), згідно якого слідчим в присутності двох понятих потерпілим ОСОБА_1 було видано, а слідчим оглянуто чоловічу куртку «дублянка», на лівому рукаві якої наявні два розрізи ;

- фактичними даними, відображеними в протоколі слідчого експерименту від 22.11.2017 р., та фототаблиці до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1 у присутності двох понятих, в ході якого ОСОБА_1 показав як саме ОСОБА_4 наносив йому удар рукою в область нижньої губи, а також удари сокирою в область лівого передпліччя та ліву частину голови ;

- фактичними даними, відображеними в протоколі слідчого експерименту від 05.12.2017 р., та фототаблиці до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 у присутності двох понятих, в ході якого ОСОБА_8 показала, де саме перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в ході конфлікту між ними;

-фактичними даними, відображеними в протоколі пред'явлення речей для впізнання, від 07.12.2017 р. в ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав серед 4 пред'явлених йому фотознімків зображення сокири, якою ОСОБА_4 наніс йому два удари;

-фактичними даними, відображеними в протоколі слідчого експерименту від 05.12.2017 р., та фототаблиці до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_7. у присутності двох понятих, в ході якого ОСОБА_7 вказала на взаємне розташування ОСОБА_1 та ОСОБА_4, місце, де саме ОСОБА_1 почав душити ОСОБА_4;

-фактичними даними, відображеними в протоколі слідчого експерименту від 05.12.2017 р., та фототаблиці до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_9 у присутності двох понятих, в ході якого свідок показав, де саме він перебував під час конфлікту 6.11.2017 р., як саме ОСОБА_1 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_4 та як вони наносили удари один одному, лежачи на землі.

- висновком судово-медичної експертизи № 231-БГ-17 від 07.11.2017 р., відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаної рани голови, струсу головного мозку, садно в області лівого передпліччя. По ступеню тяжкості закрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаної рани голови є легким тілесним ушкодженням, що потягло короткочасний розлад здоров'я терміном більше 6 днів, але не більше 3 тижнів; садно - легке тілесне ушкодження. Вищевказані ушкодження утворилися від рубячої дії предмету, який має обмежену травмуючу поверхню, індивідуальні особливості якої не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але таким предметом могло бути і лезо наданої на експертизу сокири. Ушкодження, що малися у ОСОБА_1, могли бути нанесені йому в період часу 6.11.2017 р. Ушкодження виникли від двох травматичних дій, нанесених ОСОБА_1 сторонньою особою, з прикладенням сили, достатньої для її виникнення. Власноручне спричинення вищевказаних ушкоджень виключено, вони також не могли виникнути внаслідок падіння ОСОБА_1 з висоти зросту на землю (к/п, а.с. 73-74);

- висновком судово-медичної експертизи № 262-БГ-17 від 29.11.2017 р., відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді рубаної рани голови, струсу головного мозку, садно в області лівого передпліччя. Механізм спричинення тілесних ушкоджень в області голови та лівого передпліччя, на який ОСОБА_1 вказував під час проведення з ним слідчого експерименту від 22.11.2017 р., відповідає судово-медичним даним по механізму їх виникнення (к/п, а.с. 76-77);

- висновком судово-медичної експертизи № 229-БГ-17 від 06.11.2017 р., відповідно до якого у ОСОБА_4 мало місце тілесне ушкодження - садно в області підборіддя зліва. По ступеню тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження. Тілесне ушкодження утворилось від ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості якого не знайшли свого відображення в характері ушкодження, але таким предметом міг бути і кулак руки людини, в період часу,вказаний в постанові слідчого, тобто 6.11.2017 р. Садно, що малося у ОСОБА_4, виникло від однієї травматичної дії, нанесеної сторонньою особою, з прикладенням сили, достатньої для його виникнення. Власноручне спричинення вищевказаного садна малоймовірно, воно також не могло виникнути внаслідок падіння ОСОБА_4 з висоти зросту на землю (к/п, а.с. 82-83);

- висновком судово-медичної експертизи № 278-БГ-17 від 15.12.2017 р., відповідно до якого механізмом виникнення вищевказаного тілесного ушкодження у ОСОБА_4, на який вказувала свідок ОСОБА_7 під час проведення з нею слідчого експерименту 05.12.2017 р., не відповідає судово-медичним даним по механізму спричинення ОСОБА_1 ОСОБА_4 садна в області підборіддя (к/п, а.с. 79-80);

- висновком судово-медичної експертизи № 33-БГ-18 віід 16.02.2018 р., відповідно до якого покази свідка ОСОБА_9, надані ним в ході проведення слідчого експерименту від 15.02.2018 р., в цілому відповідають судово-медичним даним щодо локалізації та механізму спричинення ОСОБА_4 садна в області підборіддя (к/п, а.с. 85-86);

- висновком судово-медичної експертизи № 36-БГ-18 від 19.02.2018 р., відповідно до якого механізм спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, на який вказував свідок ОСОБА_9 під час проведення з ним слідчого експерименту від 15.02.2018 р., не відповідає судово-медичним даним по механізму виникнення у ОСОБА_1 закритої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, струсу головного мозку та садна в області лівого передпліччя (к/п, а.с. 88-89);

- висновком судово-медичної експертизи № 37-БГ-18 від 21.02.2018 р., відповідно до якого механізм спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, на який вказував ОСОБА_4 під час проведення допиту 05.02.2018 не відповідає судово-медичним даним по механізму виникнення у ОСОБА_1 закритої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, струсу головного мозку та садна в області лівого передпліччя (к/п, а.с. 91-92)

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 підтвердила викладені вище висновки судово-медичних експертиз та пояснила, що відповідно до об'єктивних судово-медичних даних, один з ударів ОСОБА_1 був нанесений у життєво важливий орган - область голови, загостреним предметом, яким могло бути лезо сокири.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликають, адже вони отримані без порушення закону, у переважній частині узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

При цьому доводи сторони захисту про необхідність визнання недопустимими ряду доказів, а саме протоколу огляду місця події від 06.11.2017 р., в ході якого слідчим виявлено та вилучено металеву сокиру з пластмасовою рукояткою, розписки ОСОБА_4 від 06.11.2017 р. про добровільну видачу ним слідчому вказаної сокири, через проведення слідчої дії за відсутності понятих, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки як з протоколу, так і з розписки вбачається, що при їх складенні приймали участь поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, зазначений у вказаному протоколі в якості понятого, пояснив, що він безпосередньої участі у вказаній слідчій дії не брав, як і інший понятий, проте його підпис в протоколі та розписці наявний. В той же час, вказаний факт підтверджується лише показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_8, що можна розцінити як засіб захисту. Інший понятий - ОСОБА_12 судом не допитаний через неможливість встановлення місця його перебування, а відтак, ним зі свого боку не підтверджений факт неучасті, як його особисто, так і іншого понятого, у вказаній слідчий дії

До зазначених доводів захисту судова колегія ставиться критично, оскільки в протоколі огляду місця події та в розписці ОСОБА_4 містяться підписи понятих, а зауважень від учасників слідчої дії на неправомірний її характер не надходило та у протоколі та розписці не зазначено.

Разом з тим, в ході судового засідання ОСОБА_4 пояснив, що не пам'ятає, чим саме наносив удари потерпілому, не виключає, що сокирою. Факт наявності у нього під рукою сокири на час вчинення інкримінованих дій не спростував.

В той же час, об'єктивними судово-медичними даними підтверджується нанесення ушкоджень потерпілому саме руб'ячою зброєю, якою може бути надана на дослідження експерта сокира.

Доводи обвинуваченого про те, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_1, а також його посилання, що удари потерпілому він наносив лише з метою свого захисту від протиправних дій потерпілого, також перевірено судом, однак суд відноситься до них критично, оскільки вони спростовуються показами потерпілого, свідків, іншими доказами, наведеними вище та розцінює їх як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності за вчинене.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були знайомі між собою, конфлікт виник спонтанно, на побутовому ґрунті, перший удар був ОСОБА_4 нанесений потерпілому в життєво важливий орган - в голову, проте потерпілий захистив голову рукою. Більше того, після нанесення першого удару, від якого ОСОБА_1 захистив голову рукою, ОСОБА_4 об'єктивно міг бачити перед собою предмет, яким наносить удари, що спростовує його показання в частині того, що він не пам'ятає, чим саме наносив удари потерпілому. В той же час, об'єктивно усвідомлюючи, що перший удар не досяг своєї мети, адже був відбитий потерпілим, який захищався та вже припинив фізичний вплив на обвинуваченого, ОСОБА_4 повторно ударив його сокирою в область голови, що явно свідчить про його наміри позбавити потерпілого життя.

Отже, оскільки ОСОБА_4 діяв умисно, саме його діями було завдано потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження, зазначені у висновку судово-медичної експертизи №231-БГ-17 від 07.11.2017 р, але смерть останнього не настала з причин, які не залежали від волі обвинуваченого.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст.15 , ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Колегія суддів зазначає, що хоча у обвинуваченого ОСОБА_4 і було виявлено легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичного експерта №229-БГ-17 від 06.11.2017 р. та він посилається на той факт, що ці ушкодження йому спричинив сам потерпілий ОСОБА_1, однак за встановлених судом обставин відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони чи з перевищенням меж необхідної оборони.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, одружений, має повнолітнього сина, має постійне місце проживання в м. Богодухові Харківської області, яке не співпадає з місцем реєстрації, за місцем проживання характеризується задовільно, не судимий.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 16 від 10.01.2018 р. ОСОБА_4 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (к/п, а.с. 95-97).

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст.67 КК України, судом також не встановлено.

Підстави для застосування ст. ст. 69,75 КК України при призначенні покарання відсутні.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєного злочину, поведінки потерпілого, який фактично ініціював конфлікт та також наніс ОСОБА_4 тілесні ушкодження, особи обвинуваченого, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думки потерпілого щодо призначення обвинуваченому суворого покарання, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в мінімальному розмірі санкції інкримінованої статті КК України, за якою визнає його винуватим, яке є необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

До набрання вироком суду законної сили підстав для зміни відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання судова колегія не вбачає. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід підлягає зміні на тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави вартості лікування потерпілого ОСОБА_1.в розмірі 2944 грн. 64 коп.на користь держави підлягає задоволенню із урахуванням вимог ст. 129 КПК України та наданої суду калькуляції вартості лікування у медичному закладі потерпілого ОСОБА_1

За правилами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. також підлягає задоволенню у повному обсязі, враховуючи при цьому характер та тривалість моральних переживань, емоційних та душевних страждань потерпілого в зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, порушенням звичного життєвого укладу, що є доведеним, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає обгрунтованим саме такий розмір спричиненої шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін.

На час дії запобіжного заходу покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: не відлучатися із м. Богодухова без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання, місця роботи.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 затримати та через ДУ "Харківський слідчий ізолятор" направити до місць відбування покарання.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 та приведення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 2944 (дві тисячи дев'ятсот сорок чотири) гривні 64 коп. (р/р 35429255037127, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003899).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Речові докази, що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області: чоловічу куртку «дублянка» - повернути потерпілому ОСОБА_1, сокиру металеву з пластмасовою рукояткою - знищити.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя В.О. Макаров

Судді Д.В. Чижиченко

Н.М. Васильєва