Рішення № 80994356, 21.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/16617/16-ц

Провадження № 2/638/789/19

21.03.2019 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно,-

встановив:

18.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, звертається з позовом до суду про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке представлене кватирою з окремим виходом. Весь житловий будинок за вказаним адресом складається з двох квартир, що мають два окремі виходи, а вся територія двору, що складає близько 0,07 га, попри існування єдиної адреси, розмежована ще у 1963 році на дві окремі території парканом. Власником 1/2 частки домоволодіння за вказаною адресою, був ОСОБА_3. Дана інформація відома із довідки КП «Харківське міське БТІ» від 2010 року, яку було надано ОСОБА_2 - співвласником. ОСОБА_3 виїхав з цього житла за новою адресою ще до 2000 року. Співвласник цього домоволодіння - ОСОБА_2 не почав користуватися цим житлом. Позивач вважає, що заволодіння майном, що належало ОСОБА_3 - є добросовісним. За цей час вона безперервно користувалася даним житлом, неодноразово поліпшувала стан цієї половини дома та відокремленої парканом території двору - ремонтувала дах, вікна, підлогу, калитку, прибирала подвір'я, ремонтувала надвірні будівлі. Протягом останніх двох місяців, користуючись відсутністю позивача та відсутністю у неї правовстановлюючих документів, велика родина безхатченків, що мешкають неподалік, неодноразово намагались заселитися в це житло, погрожують їй, б'ють вікна у домі її матері, натравлюють на неї собак та інше. Позивач вказує, що на цей час вона протягом 15 років відкрито та безперервно користується цим житлом, поліпшує його стан, що на її думку надає їй підстави для набуття права власності на це майно за набувальною давністю.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2016 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.02.2019 року у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала з обставин викладених в позові.

Представник відповідача, в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити. Вказав, що ОСОБА_3 був забезпечений житлом за рахунок міського бюджету, та його було відселено, а тому 1/2 частини домоволодіння по вказаному адресу перейшла у розпорядження територіальної громади міста Харкова.

Представник третьої особи, в судове засідання з'явилася, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі. Вказала, що ОСОБА_1 неправильно обрано спосіб захисту, адже вона не є добросовісним набувачем, з огляду на те, що ОСОБА_1 була обізнана про те, хто власник цього майна.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у м. Харкові з 26.06.1994 року.

Власником 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 значився ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_3 був забезпечений житлом за рахунок міського бюджету та відселений.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 ППВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відчутність у неї підстав для набуття права власності ;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майн в її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

В позовній заяві позивач зазначає, що користується 1/2 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 та який виїхав із зазначеного домоволодіння ще до 2000 року.

У постанові від 20 червня 2018 року № 172/318/16-ц Верховний Суд висловив правову позицію про те, що враховуючи зміст вимог статті 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Таким чином, позивач, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем в розумінні ст. 344 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Також відсутність у позивача правовстановлюючих документів, а також відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірної Квартири, відкритість володіння, догляд та утримання нерухомого майна не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд враховує той факт, що попередній власник ОСОБА_3, помер ще в 2011 році, однак жодної інформації про правонаступника матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Суд, критично відноситься до показань свідка ОСОБА_4, яка вказує, що ОСОБА_3 ще у 80-х роках запропонував їй жити в частині свого будинку, хоча і сама вказує, що ні електрики ні газу, ні води спірна квартира не має. Суд враховує, що пояснення свідка матеріалами справи не підтверджуються.

Більш того, необгрунтованим та непідтвердженим залишається факт проживання позивача -ОСОБА_1 в спірному домоволодінні, з огляду на те, що там відсутні всі необхідні комунікації для проживання, що також не заперечувалось сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265,273, 289 ЦПК України, ст. 316, 344 ЦК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.04.2019 року.

Суддя: