Рішення № 80994295, 03.04.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/873/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Войтко А.Г.

за участі :

представника позивача адвоката Божко Т.Ю.

представника відповідача адвоката Кордиша А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Страхова компанія "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив

ОСОБА_3 звернувся до Острозького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Страхова компанія "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначив, що 19 вересня 2017 року біля 14 год. 15 хв. на автодорозі Н-06-Бугрин-Острог, в с. Бродівське Острозького району Рівненської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не переконався, що після обгону зможе не створити перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє та повернутися на займану смугу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який перебував у користуванні його брата ОСОБА_5 та стояв на узбіччі дороги, після чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а він отримав легкі тілесні ушкодження. На час вчинення ДТП він перебував на передньому пасажирському сидінні, а його брат ОСОБА_5 на водійському сидінні, автомобіль був припаркований на узбіччі дороги.

Вказав, що постановою Острозького районного суду Рівненської області від 25.10.2017 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_4 вину у вчиненні правопорушення визнав, у вчиненому розкаявся та підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказав, що внаслідок спричиненої ОСОБА_4 ДТП він отримав легкі тілесні ушкодження, з приводу чого перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Острозької центральної районної лікарні з 19 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року з діагнозом «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку», де отримав відповідний курс лікування. Тому вважає, вказаними діями відповідача йому була завдана матеріальна шкода, яка була витрачена на лікування та придбання ліків в розмірі 1429,18 грн., та яка підлягає стягненню з відповідача.

Вказав, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях через ДТП, у погіршенні якості життя, в зміні звичайного ритму та способу життя, у витрачанні додаткових коштів на лікування, враховуючи пережиті ним та членами його сім'ї душевні страждання, неприємні спогади, непередбачуване додаткове матеріальне навантаження, розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн. Вважає, що отримання саме такої суми зможе компенсувати йому втрати морального характеру та зможе відновити порушений пригодою та її наслідками його психоемоційний стан.

Зазначив, що винні дії ОСОБА_4, що пов'язані з порушенням ПДР України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками завдання йому тілесних ушкоджень.

Вказав, що безпосередньо шкода йому була завдана неправомірними діями ОСОБА_4, внаслідок яких він був змушений пройти курс лікування у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, тому вважає, що йому відповідачем була заподіяна моральна шкода. Отримані тілесні ушкодження до сих пір спричиняють фізичний біль та страждання, що викликає душевні потрясіння та психічні переживання, що негативним чином відображається на йог психоемоційному стані. Вважає, що на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода в сумі 5000 грн.

Крім того, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3525 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відкрито загальне позовне проваження у справі.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду та залучено в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Страхова компанія "ТАС".

Відповідачем ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на ч. 1 ст. 1194, ч. 1 ст. 979 ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, ст. 23,ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відзиві вказав, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. Вказав, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Зазначив, що згідно полісу №АК/9240653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПАТ «Страхова компанія «ТАС», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи,відповідальність якої застрахована за договором (полісом) (п. 2). Строк дії з 26.07.2007 року по 25.07.2018 року (п. 3). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого - двісті тисяч гривень, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю; сто тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну (п. 4). Розмір франшизи становить 0 грн. (п.5). Забезпечений транспортних засіб, марка, модель Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4, 1997 року випуску.

Вказав, що ним було отримано досудову вимогу на суму 11 213 грн. за вих. № 742 від 25.05.2018, відповідно до якої було повідомлено, що враховуючи наявність діючого на дату ДТП Полісу № АК 9240653 в ПрАТ «Страхова група «ТАС», страховою компанією було перераховано страхове відшкодування на користь постраждалої сторони ДТП в розмірі 11213 грн,. згідно Страхового акту по справі № Р1499/10525/28/2017/53.

Зазначив, що з епікризу наданого ОСОБА_3 вбачається, що йому були встановлені - наступні діагнози: терапевтом - артеріальна гіпертензія; хірург - патологій не виявлено; окуліст - ангіопатія сітківки; ЛОР - слух ш.м. 6 метрів; травматолог - забій тім'яної ділянки, забій ШВХ. Доказів, що дані тілесні ушкодження виникли саме від ДТП, є пов'язаними з нею та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з нею, вважає ОСОБА_3 суду не надав.

Вважає, що в зв'язку з тим що його цивільна відповідальність була застрахована, шкода спричинена дорожньо-транспортного пригодою не перевищила ліміт відповідальності страховика, та страховиком було здійснено страхову виплату, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_3 немає.

Вказав, що ОСОБА_3 не надає суду жодного доказу, який би підтверджував розмір завданої йому моральної шкоди. Вважає, що розмір шкоди завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди може бути зменшений у зв'язку з його тяжкими сімейними обставинами.

Вказав, що 20 лютого 2018 року після отримання листа-пропозиції ОСОБА_4 намагався вирішити даний спір в позасудовому порядку, однак дане питання залишилося поза увагою позивача.

Посилаючись на ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вважає витрати на правову допомогу неспівмірними, тому просить в задоволенні витрат на правничу допомогу відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Божко Т.Ю. заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному розмірі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Просила стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1429 грн, 18 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП 5000 гривень моральної шкоди, 3525 грн. витрат на правничу допомогу, та 1409 грн. 60 коп. витрат сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Кордиш А.А. заперечив проти задоволення позовних вимог щодо свого довірителя ОСОБА_4, як в частині відшкодування матеріальної так і моральної шкоди в повному обсязі, вказав, що нести відповідальність за завдання шкоди має страхова компанія, оскільки цивільно-правова відповідальність його довірителя була застрахована у відповідності до законодавства України. Стосовно стягнення моральної шкоди вказав, що позивачем не доведений факт завдання шкоди позивачу, відтак, відсутні підстави для її стягнення. Вказав, що витрати на правову допомогу є очевидно неспівмірними та завищеними відносно ціни позову, та можливого розміру шкоди завданої для ОСОБА_3, так як розмір матеріальної шкоди ОСОБА_3 визначається у розмірі 1429,18 грн., а моральну шкоду визначає у розмірі 5000 грн., тоді як розмір витрат на правову допомогу визначений у розмірі 3525 грн., тобто майже у два рази більший розміру майнової шкоди, та більше половини від заявленого розміру моральної шкоди. Вважає, що ні фактичних, ні правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 не існує. Факт завдання його довірителем шкоди внаслідок ДТП не заперечив.Вказав, що позивач мав звернутися за виплатою до страхової компанії для відшкодування страхових виплат.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Страхова компанія "ТАС" в зал судового засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи , причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2017 року біля 14 год. 15 хв. на автодорозі Н-06-Бугрин-Острог, в с. Бродівське Острозького району Рівненської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не переконався, що після обгону зможе не створити перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє та повернутися на займану смугу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який перебував у користуванні брата ОСОБА_5 на підставі довіреності від 18 травня 2012 року та стояв на узбіччі дороги, після чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п.14.2, 12.1 ПДР України. На час вчинення ДТП позивач перебував на передньому пасажирському сидінні, а його брат ОСОБА_5 на водійському сидінні, автомобіль був припаркований на узбіччі дороги.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідно до постанови Острозького районного суду № 567/1188/17 від 25.10.2017 ОСОБА_4 вину у вчиненні правопорушення визнав, у вчиненому розкаявся та підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що 19 вересня 2017 року біля 14 год. 15 хв. на автодорозі Н-06-Бугрин-Острог в с. Бродівське Острозького району Рівненської області, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що смуга зустрічного руху вільна та те, що обгін не створить перешкоди транспортному засобу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який стояв на узбіччі дороги, після чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ( а.с.17).

Внаслідок спричиненої ОСОБА_4 ДТП ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, з приводу чого перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Острозької центральної районної лікарні з 19 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року з діагнозом «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку», де отримав відповідний курс лікування ( а.с.24).

Відповідно до квитанцій, доданих до матеріалів справи ОСОБА_3 витрачених коштів на придбання ліків за призначенням лікаря загальна сума їх становить1429,18 грн. ( а.с.25-26).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.22 ЦК України кожна особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до приписів ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Винні дії ОСОБА_4, що пов'язані з порушенням ПДР України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно- курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 є доведеною і не підлягає розгляду в судовому процесі під час розгляду цієї цивільної справи.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_5, в ОСОБА_4 в користуванні знаходиться транспортний засіб "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_4 1997 року випуску ( а.с.15).

Згідно полісу №АК/9240653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС», та страхувальником ОСОБА_7, застрахованим є транспортних засіб, марка, модель Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_4, 1997 року випуску, строк дії договору з 26.07.2017 по 25.07.2018 ( а.с.13).

Вартість матеріальних збитків, завданих ОСОБА_3 в результаті ДТП, становить 1429,18 грн., що підтверджується доданими квитанціями та епікрізом Острозької ЦРЛ, історія хвороби № 3947, за якою хворий ОСОБА_3 19.09.2017 отримав пошкодження в результаті ДТП і який знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 19.09.2017 по 27.09.2017 ( а.с.24-26).

Відтак, посилання представника відповідача адвоката Кордиша А.А. на те, що дані тілесні ушкодження виникли не від дорожньо-транспортної пригоди, є не пов'язаними з нею та не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з нею, як і призначене ОСОБА_3 лікування, не заслуговують на увагу, та спростовані стороною позивача.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов"язана відшкодувати шкоду.

Суд вважає, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Суд приходить до висновку, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак посилання представника відповідача щодо необхідності звернення позивача до страхової компанії щодо страхового відшкодування, суд вважає необґрунтованим.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приходить до висновку, що є підстави для відновлення порушеного права позивача шляхом стягнення матеріальної шкоди та понесених позивачем витрат пов'язаних за надання правничої допомоги та судових витрат.

Статтями 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За приписами п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право, тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень, даних у п. 5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Також судом встановлено, що в результаті вищевказаного ДТП позивачу ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду, яка полягає в стражданнях, які він зазнав у зв'язку із втратою здоров'я, душевних стражданнях та хвилюваннях, інших негативних емоціях, перенесених захворюваннях, які він пережив, враховуючи вимоги розумності та справедливості, та враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача по справі, суд частково задовольняє вказану вимогу та стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500 гривень.

Враховуючи те, що в судовому засіданні на підставі досліджених доказів встановлено причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача ОСОБА_4, та шкодою, заподіяною позивачу, так як, позивач, зазнав травм під час ДТП, внаслідок яких проходив тривале лікування, що підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що обов'язок відшкодовувати моральну шкоду слід покласти саме на відповідача.

У відповідності до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до Договору № 56 від 22.06.2018 про надання професійної правничої допомоги, визначено, що розмір витрат на надання професійної правничої допомоги становить 705 грн. 00 коп. за годину виконаної адвокатом роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 були сплачені послуги за надання правничої допомоги в розмірі 3525 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 179 від 02.07.2018 .

Однак, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат за надання правничої допомоги та визначити її у розмірі 3000 гривень, виходячи із неспівмірності, ціни позову, та розміру шкоди.

Так, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вимоги позивача щодо стягнення судових витрат базуються на положеннях ст.ст.133,137,141 ЦПК України та матеріалах справи, якими підтверджені такі витрати, і суд вважає за необхідне стягнути їх з відповідача в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». ст.ст. 22, 23,1166,1167,1177,1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 11-13, 2, 141, 229, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд

вирішив

позовну заяву ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, житель АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Страхова компанія "ТАС" (місцезнаходження: м.Київ, просп.Перемоги, буд.65, код ЄДРПОУ 30929821) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1429 (одну тисячу чотириста двадцять дев'ять) гривень 18 копійок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок моральної шкоди, 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок за надання правничої допомоги, 1409 (одну тисячу чотиста дев'ять) гивень 60 копійок сплаченого судового збору.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2019 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.