Рішення № 80994108, 29.03.2019, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/893/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2019 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лук’яненка С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка », Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

04 вересня 2019 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка » про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування поданого позову позивачі послалися на те, що між ними та СП « Лан » ТОВ « Агрофірма « Шишацька » в особі директора Панасенка І.В., правонаступником якого являється ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка », 20 вересня 2007 року були укладені договори оренди, належних їм на праві приватної власності, двох земельних ділянок, розміром 4.94 га кожна, за номерами 85 та 86, строком на десять років.

У 2010 року відповідач ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка » надав їм примірники укладених договорів, в яких була виправлена дата їх укладення з 2007 на 2010 рік, підписант договору з боку орендаря не відповідає дійсному орендарю, а в їх анкетних даних / серії паспорта та реєстраційних номерах облікових картках платників податків / допущені помилки, що на їх думку вказує на недійсність таких правочинів. Про недійсність правочинів, на думку позивачів, вказує й відмова приватного нотаріуса у засвідченні вірності їх копій, що мало місце 24 травня 2018 року.

Виправлення на договорах та розбіжності між орендарем, як підписантом, свідчить про неможливість їх державної реєстрації, відтак просили дії державного реєстратора Шишацького районного відділу Полтавської регіональної філії Центру ДЗК Білика О.М. щодо реєстрації оспорюваних правочинів визнати протиправними та зобов'язати скасувати рішення про їх державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року клопотання позивача ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору задоволено, позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання / а. с. 31 /.

01 жовтня 2018 року на адресу суду від відповідача ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка » надійшов відзив, згідно якого позовні вимоги вважали безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, тому у їх задоволенні просили відмовити.

При цьому, відповідач вказував на пропуск позивачами строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові / а. с. 33 - 43 /.

05 жовтня 2018 року на електрону адресу суду від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити, оскільки управління є неналежним відповідачем у справі, так як немає повноважень щодо проведення або скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Такі повноваження віднесені до органів, перелік яких визначений у ст. 6 Закону України « Про державне реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ».

Розгляд справи просив проводити у відсутність представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області / а. с. 84 - 89 /.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року підготовче провадження у справі закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні / а. с. 112 /.

26 листопада 2018 року від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останні просили позов задовольнити та не приймати до уваги тверджень відповідачів / а. с. 118 - 123 /.

У судовому засіданні позивачі заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити, виходячи з обставин, що викладені у позові та відповіді на відзив. При цьому, просили суд поновити пропущений строк позовної давності, оскільки про недійсність укладених договорів дізналися лише 24 травня 2018 року при зверненні до приватного нотаріуса для засвідчення вірності копій оспорюваних правочинів.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лук’яненко С.Л. вказував на достатність підстав для задоволення позову.

Представник відповідача ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка » - адвокат Титаренко О.І. просив у задоволені позову відмовити з огляду на сплив строку позовної давності та провести розгляд справи у його відсутність.

Зважаючи на те, що у відповідності з вимогами ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність, суд, з урахуванням думки позивачів, адвоката Лук’яненка С.Л., приходить до висновку про розгляд справи у відсутність відповідачів.

Вислухавши пояснення позивачів, адвоката Лук’яненка С.Л., перевіривши фактичні обставини справи, наявними в ній доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи встановлено, що позивачам на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами по 4. 94 га кожна, які розташовані на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області / нині, - Шишацька селищна рада Шишацького району Полтавської області / а. с. 13 - 14 /.

З пояснень позивачів слідує, що 20 вересня 2007 року між ними та СП « Лан » « ТОВ Агрофірма « Шишацька » на десять років укладено договори оренди, належних їм, земельних ділянок.

З досліджених у судовому засіданні оригіналів, наданих позивачами, договорів оренди без номеру, слідує, що датою їх укладання є 20 вересня 2010 року / а. с. 15 - 18 /.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК відносини щодо найму /оренди/ земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161ХIV /далі - Закон/.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За правилами ст. 13 цього ж Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» /у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин/ істотною умовою договору оренди землі є, об'єкт оренди /кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки/; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження /обтяження/ щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим, частиною першою статті 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи з того, що відповідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року №6-233цс14.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то відсутність такої умови не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що спірні договори оренди земельних ділянок містять виправлення в даті, помилки у їх персональних даних, та невідповідність особи орендаря, що вказує на їх недійсність, тому вони вважають, що й державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок не заснована на вимогах Закону та підлягає скасуванню.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч. 13, 5 та 6 ст. 203 ЦК України /ч. 1 ст. 215 ЦК України/.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювані договори оренди земельних ділянок, укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію. Позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди.

Під час розгляду справи, позивачі засвідчили справжність їх підпису на примірниках договору.

При цьому, підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що підпадає під поняття «правочин» /ч. ст. 202 ЦК України/, і стверджує про волевиявлення сторони.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа /ПП Верховного суду України, висловлена у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-127цс13/.

З договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами, вбачається, що в договорах сторони обумовили і дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди земельної ділянки, в тому числі й щодо початку оренди та строку діє договору.

Вказуючи на наявність у спірних договорах помилки у персональних даних, позивачі не зазначили в чому саме полягає порушення їх прав у зв'язку з наявністю у договорах таких помилок.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди /суборенди/ земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Аналогічне положення міститься й у п. 10. 1 оспорюваних правочинів.

На час здійснення державної реєстрації земельної ділянки відповідачем ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка », діюча на той час редакція ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що обєкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом".

Водночас, в розумінні діючий редакції ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт оренди, тобто земельна ділянка, вважається переданою орендодавцем орендареві з часу здійснення державної реєстрації.

Такиим чином, правочин - Договори оренди землі б/н від 20 вересня 2010 року, з вимогами про визнання яких недійсними ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду є укладеними, оскільки з моменту проведення державної реєстрації 10 листопада 2010 року почало існувати право оренди земельних ділянок.

При цьому, початок оренди визначений з моменту підписання сторонами договору оренди землі / п. 2. 1 Договору /

Виправлення дати укладання договору, про що зазначають позивачі, не впливає на права та обов'язки сторін за договором оренди, не змінюють суті договору та його умов та не є підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Згідно п. 2.1 договорів оренди земельної ділянки, їх укладено на десять років, тобто до 2020 року. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і державної реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством / п. 10. 1 Договору /.

За правилами п. 9. 2 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи не є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Згідно наказу № 10 від 30 квітня 2004 року в зв'язку з реорганізацією і утворенням ТОВ « Агрофірма « Шишацька » з 01 травня 2004 року створено структурний підрозділ СП АФ « Лан », директором якого призначено Панасенка І.В., якого на підставі довіреності від 02 січня 2006 року уповноважено на підписання договорів оренди земельних ділянок / паїв / та земельних ділянок сільськогосподарського призначення від імені орендаря та інших будь - яких документів, пов'язаних з оформленням та реєстрацією таких договорів / а. с. 59 - 60 /.

Разом з цим, протоколом № 14 загальних зборів учасників ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка » вирішено приєднати до Товариства ТОВ « Агрофірма « Шишацька »/ а. с. 47 - 49 /.

Виходячи з того, що заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин, шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, відтак суд критично відноситься до тверджень позивачів як на підставу недійсності правочинів невідповідність особи підписанта договорів / директор СП « Лан » ТОВ Агрофірма « Шишацька » / фактичному орендарю / ТОВ « Агрофірма « ім. Довженка » /.

Проаналізувавши умови договорів оренди, вимоги законодавства, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про те, що суб'єктивні права позивачів при укладенні договорів оренди не були порушені, отже вони не може бути визнаними недійсними з підстав, що вказані останніми.

Оскільки дії державного реєстратора щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки можуть бути визнані судом незаконними у випадку, якщо буде встановлено незаконність його укладення, так як оцінка дій державного реєстратора напряму залежить від рішення суду щодо дійсності договору оренди, а отже ці правовідносини є похідними, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання дій державного реєстратора щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок протиправними та зобов'язання скасувати рішення про таку реєстрацію.

Більше того, визнання незаконною державної реєстрації договору оренди земельної ділянки в цивільному процесі не є окремим способом захисту прав позивача, а застосовується лише як наслідок визнання договору недійсним.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо того, що управління є неналежним відповідачем у справі, виходячи з вимог закону України « Про державну Реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ».

Позивачі з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не зверталися.

Що стосується застосування судом позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові /частина четверта статті 267 ЦК України/.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити у позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі наявності одночасно декількох підстав: безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду - в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

В п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на те, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не довели обставини, які мають значення для справи і на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, а приходить до висновку про відмову у позову за безпідставністю позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка », Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено через Шишацький районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення буде виготовлено 08 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: