Рішення № 8099266, 24.02.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

24.02.2010 р.                                                                                 Справа № 19/22

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру електрозв’язку № 1 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст

до відповідача Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород

про стягнення 7 038 грн. 87 коп., в тому числі 6696 грн. 01 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку та 342 грн. 86 коп. пені,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” заявлено позов в особі Центру електрозв’язку № 1 (м. Хуст) Закарпатської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Хуст заявлено позов до відповідача Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород про стягнення 7 038 грн. 87 коп., в тому числі 6696 грн. 01 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку та 342 грн. 86 коп. пені.

Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальним доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови типового договору про надання послуг електрозв’язку № 1027 від 26.10.2005 року, а саме не оплатив за надані послуги електрозв’язку в розмірі 6 696 грн. 01 коп.

          Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2009 року подав письмовий відзив № 189 від 25.03.2009 року, в якому просить суд позов позивача залишити без розгляду. Посилається на те, що наказом Управління житлово – комунального господарства Закарпатської обласної державної адміністрації № 1 від 18.12.2008 року було утворено ліквідаційну комісію Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”. Стверджує, що відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження, щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

          Разом з тим, вважає, що право кредитора у зверненні до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів виникає після того, як останньому було відмовлено в задоволенні його вимог. Однак, позивач із заявою про визнання його кредитором не звертався.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Центру електрозв’язку № 1 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст та Закарпатським обласним державним підприємством теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород 26.10.2005 року був укладений типовий договір № 1027 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до якого підприємство зв’язку (позивач) взяв на себе зобов’язання надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до даного договору. Відповідно до розділу 4 договору послуги, які надаються підприємством зв’язку (позивачем), оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Пунктом 4.2. договору зазначено, що споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною та авансовою системою оплати з поданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 – го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. договору). У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 – го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново –господарськими визнаються цивільно –правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов’язань по наданню послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18.11.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання послуг електрозв’язку. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг електрозв’язку є безспірним.

Відповідно до типового договору № 1027 від 26.10.2005 року та рахунків за телекомунікаційні послуги (арк. спр. 36 – 61, 63 – 66), за період з травня 2007 року по жовтень 2008 року позивачем було надано відповідачу послуги електрозв’язку на загальну суму 6 696 грн. 01 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість наданих йому послуг електрозв’язку в розмірі 6 696 грн. 01 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 6 696 грн. 01 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 6 696 грн. 01 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач (відповідач) сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Нарахована позивачем пеня, визначена відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 року з врахуванням обмеження її розміру однією обліковою ставкою НБУ та терміну її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 342 грн. 86 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Аргументи відповідача стосовно того, що позов необхідно залишити без розгляду судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої і другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

За приписом частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України).

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

23.03.2009 року позивач звернувся до Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго” із заявою № 05/236 про визнання кредитором. Листом № 243 від 24.04.2009 року заява позивача про визнання кредитором прийнята та зареєстрована в реєстрі кредиторів. Однак, станом на сьогоднішній день вказана сума заборгованості не погашена.

Відтак, у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі.

Як вбачається із поданих суду Головним управлінням статистики у Закарпатській області витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 18.01.2010 року та 19.01.2010 року Закарпатське обласне державне підприємство теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород являється юридичною особою, та не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, отже може бути стороною (відповідачем) по справі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, ст. ст. 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород, вул. Брестська, 3 (код ЄДРПОУ 05465241) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру електрозв’язку № 1 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст, вул. Корятовича, 13 (код ЄДРПОУ 25438186) суму 7 038 (Сім тисяч тридцять вісім гривень) грн. 87 коп., в тому числі 6696 (Шість тисяч шістсот дев’яносто шість гривень) грн. 01 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку та 342 (Триста сорок дві гривень) грн. 86 коп. пені, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.