Ухвала суду № 80991453, 08.04.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9232/18

Провадження №1-кп/367/199/2019

УХВАЛА

Іменем України

03 квітня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

при секретарі: Герасімчук Ю.О.

за участю прокурора: Боян Д.В.

захисника: Кравченко В.В.

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22018000000000366 від 21.12.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоне Житомирської обл., українця, громадянина України, одруженого, який має малолітню дитину, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з Генеральної прокуратури України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22018000000000366 за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2018р. матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в відкритому судовому засіданні, зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого та свідків.

У підготовчому судовому засіданні захисник та обвинувачений не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Представник потерпілої юридичної особи в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце якого був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту затвердженого прокурором 26.12.2018р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими. Також в даному обвинувальному акті пред'явлене обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не містить опису способу вчинення злочину, а також наявні істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, не зрозумілим та викладено сумбурним, важким для сприйняття текстом.

Крім того, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Так, в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України та формулюванні обвинувачення, прокурором не вказано спосіб вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину. В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_2, виконуючи свій злочинний умисел, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не маючи будь-яких правових підстав, перевищуючи службові повноваження незаконно повернув ОСОБА_3 автомобіль марки «Toyota Camry» з підробленими та заміненими ідентифікаційними номерами д.н.з. «НОМЕР_2» та номером шасі № НОМЕР_1, а також усі речі та документи, які були вилучені в салоні даного автомобіля в ході огляду місця події 29.10.2017 року. З такого викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення не зрозумілий яким саме способом, обвинувачений ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 вищевказаний автомобіль.

Таким чином, при формулюванні обвинувачення та викладенні фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, прокурором було допущено викладення цих обставин без зрозумілого зазначення способу вчинення злочину обвинуваченим.

Вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься в даному обвинувальному акті є не зрозумілими та його положення суперечать одне одному та суттєво відрізняється від сформульованого прокурором обвинувачення, тому з викладеного не можливо встановити спосіб вчинення вказаного злочину ОСОБА_2.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від.01.03.2001р., справа «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, в обвинувальному акті, в фактичних обставинах справи так прокурором викладені висновки експертиз, проведених на досудовому слідстві, а також велика кількість посилань на Інструкції та законодавчі акти, що робить обвинувальний акт громіздким, не зрозумілим та важким для сприйняття.

Відповідно до ст. 84, ст. 101 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів, який має докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, які не є обов'язковими для особи або органу, яка здійснює провадження.

Суд, вважає, що описання в обвинувальному акті висновків експерта не є викладом фактичних обставин по конкретному кримінальному провадженню, які прокурор вважає встановленими, а тим більш формулюванням обвинувачення, в розумінні вимог діючого КПК України та практики Європейського суду з прав людини, та є посиланням прокурора на зібраний під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні докази.

Слід зауважити на тому, що викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактичне ставить вже най цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, підлягає обов'язковому застосуванню.

Так, Європейський суд з прав людини в п. 87 рішенні по справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції та визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

З урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції щодо недотримання презумпції невинуватості.

Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, а відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом. Тому, з урахуванням того, що в силу ст. 22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без дотримання останнім загальних засад кримінального провадження, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду.

Вищеописані порушення дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст.ст. 2, 7, ст. 9 ч. 6, ст.ст. 21, 22, ч. 4 ст. 291 КПК України, що є істотним порушенням вимог КПК України, та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, а також порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права. Також, наведені порушення фактично нівелюють принципи безсторонності, об'єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України, впродовж розумного строку, який суд визначає у продовж 10 днів з моменту його отримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 110, 291, 314, 315, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 22018000000000366 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, повернути прокурору Генеральної прокуратури України, який направив його до суду, ОСОБА_4, для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків, а саме протягом 10 днів з моменту його отримання.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 08 квітня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Суддя: Я.В. Шестопалова