Рішення № 80991122, 04.04.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15436/18

2/357/159/19

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 м.Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: ПАТ «Дельта Банк»,ТОВ «Перший інвестиційний клуб»,ФОП ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, мотивуючи тим, що 02.07.2018року був укладений Договір № 133-02-07/18 про відступлення прав вимоги та Договір про відступлення прав за Договором Іпотеки, між ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» та ОСОБА_1, на підставі чого, позивачу перейшло право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за Договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», а також право вимоги за Іпотечним договором № б/н від 06.07.2011року на квартиру АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб». Позивачу стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт згідно постанови про арешт майна боржника по виконавчими провадженнями № 55465159 від 03.08.2018р., № 32379694 від 08.05.2012р., №33531085 від 26.07.2012року, на звернення до відповідача про зняття обтяження з майна, позивачу було відмовлено, в зв'язку з чим позивач просить суд звільнити вказане майно з-під арешту.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Третя особа ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» в судове засідання не направили своїх представників, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно.

Заслухавши пояснення позивача,представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши виконавче провадження, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2011року між ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір кредитної лінії № НКЛ-2006885, цього ж дня між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний Договір, за умовами якого ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного Договору, передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. (а.с.7-11)

Встановлено, що 02.07.2018року був укладений Договір № 133-02-07/18 про відступлення прав вимоги та Договір про відступлення прав за Договором Іпотеки, між ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» та ОСОБА_1, на підставі чого, ОСОБА_1 перейшло право вимоги до ФОП ОСОБА_2 за Договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», а також право вимоги за Іпотечним договором № б/н від 06.07.2011 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» на підставі Договору № 655/К купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2018 року та Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що йому стало відомо про обтяження всього майна ОСОБА_2, в тому числі, і квартири АДРЕСА_1. Органами ДВС було накладено арешт на майно ОСОБА_2 згідно ВП № 55465159 від 03.08.2018року, №32379694 від 08.05.2012р., та № 33531085 від 26.07.2012р. Позивач 08.08.2018року на адресу МВ ДВС Білоцерківського ГТУЮ в Київській області направив заяву про зняття арешту з майна, та 29.09.2018року отримав відповідь, з якої вбачається, що арешт можливо зняти лише за рішенням суду.

На виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 19.03.2019року про витребування виконавчих проваджень, Білоцерківським міським відділом ДВС було надано лист, з якого вбачається, що відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, у період з 26.04.2012року по 25.03.2015 року в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби перебував на примусовому виконанні виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 2-2816 від 02.04.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 33934,80 грн. (ВП № 32379694). 25.03.2015 державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VІІІ),та винесено відповідну постанову. Постанова та оригінал виконавчого документа, з відповідною відміткою, направлено стягувачу. Виконавче провадження № 32379694 знищено за терміном зберігання, відповідно до п. 9.9 - 9.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затверджено наказом Мінюсту № 2274/5 від 25.12.2008 р.).

Також, відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження, у період з 18.07.2012року по 22.09.2015року в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби перебував на примусовому виконанні виконавчий лист Господарського суду Київської області № 11/047-12 від 20.06.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в сумі 552920,23грн. (ВП № 33531085). 22.09.2015 державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VІІІ) та винесено відповідну постанову. Постанова та оригінал виконавчого документа, з відповідною відміткою, направлено стягувачу. Виконавче провадження № 32379694 знищено за терміном зберігання, відповідно до и. 9.9 - 9.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затверджено наказом Мінюсту № 2274/5 від 25.12.2008 р.)

Судом було оглянуто в судовому засіданні ВП №55465159 від 03.08.2018 року де стягувачем є КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», а боржником ОСОБА_2 Дане ВП відкрито з виконання виконавчого листа по стягненню заборгованості по комунальним платежам.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Відповідно до ч.1ст.4 ЗУ «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Постанови про арешт майна боржника ОСОБА_2 були винесені Білоцерківським міськвідділом ДВС 08.05.2012 р., 26.07.2012р., 03.08.2018 року, тобто після державної реєстрації ПАТ «Дельта Банк» своїх обтяжень у відповідних державних реєстрах - 06.07.2011 року.

Отже, зареєстровані права та вимоги позивача на вказану вище квартиру, можуть підлягати задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положеннями ч.ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. {Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018}

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд при вирішенні спору враховує, що арешт на майно, зокрема, квартируАДРЕСА_1, було накладено у межам виконавчих проваджень, з яких ВП № 32379694 від 08.05.2012р., та ВП № 33531085 від 26.07.2012р.,- знищені за терміном зберігання, а ВП № 55465159 від 03.08.2018року з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу відкрито після виникнення у іпотекодержателя права застави на квартиру, яка є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 06.07.2011 року. Державний виконавець не має законних підстав за заявою позивача вивільнити з-під арешту спірну квартиру, а тому, з урахуванням наведеного вище, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст..ст. 49, 51, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно належне ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1 :

- номер запису про обтяження : 27339137, накладений постановою про арешт майна боржника ВП №55465159 від 03.08.2018 року;

- номер запису про обтяження : 12473962, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32379694 від 08.05.2012 року;

- номер запису про обтяження : 12791071, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №33531085 від 26.07.2012 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяО. Я. Ярмола