Рішення № 80989426, 08.04.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/9660/18

Провадження № 2/0182/1153/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.04.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заяви по суті справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б\н від 22.06.2011 року в розмірі: заборгованість за кредитом у розмірі 14832,51 грн.; 7056,23 грн. заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом; 10505,51 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1619,71 грн. – штраф (процентна складова) , а всього станом на 28.11.2018 року 34513,96 грн. ( тридцять чотири тисячі п’ятсот тринадцять грн. 96 коп.)

В обґрунтування позову послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, у зв’язку з чим перед банком у відповідача виникла заборгованість (а.с. 2-4)

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог і застосувати позовну давність відносно позовної заяви(а.с. 43-44) В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що надані позивачем письмові докази не підтверджують отримання ним кредитних коштів, існування боргу, розрахунок є необґрунтованим та недостовірним, сумнівним, анкета заява не містить умов про сплату комісії, нарахування штрафу та пені одночасно є порушенням статті 61 Конституції України. Право вимоги у банку виникло ще 30.05.3014 року, а з позовом позивач звернувся лише в грудні 2018 року, а тому пропущено строки звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Представник позивача подав до суду відповідь на заперечення (а.с. 48-77) та просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки кредитний договір з позивачем укладено в письмовій формі, відповідач кредитні кошти отримав, з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку він ознайомився, про що свідчить його особистий підпис у заяві від 22.06.2011 року. Відповідач підписанням заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг відповідно до умов статті 634 ЦК України. З виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отримавши кредитну картку. Банк надав кредитні кошти відповідачу шляхом встановлення кредитного ліміту, яким він користувався, а отже між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Із виписки по рахунку, яка є первинним документом, вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість, а тому його твердження про незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до даного договору встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки . Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк перевипущеної картки відповідача до останнього дня 10.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 30.11.2018 року – до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим вважає, що строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнавав свої зобов’язання за договором. Щодо одночасного застосування штрафу та пені, то представник позивача зазначає, що це види цивільно-правової відповідальності і застосовані вони позивачем за різними порушеннями умов договору відповідачем, а тому нарахування штрафів одночасно з пенею не є порушенням статті 61 Конституції України. Оскільки на даний час відповідач належним чином свої зобов’язання за Кредитним договором не виконує просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав додаткові заперечення проти позову, зазначає, що не має боргових зобов’язань перед позивачем, розрахунок заборгованості не може підтвердити наявність заборгованості, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом, копія анкети позивальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір, а отже кредитного договору не існує, анкета не передбачає істотних умов договору, умови та правилами ним не підсувались, виписка по рахунку за період з 22.06.2011 року по 01.02.2019 рік не підтверджує факт існування боргу, так як в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку ця виписка. Додані до позову письмові матеріали не підтверджують про отримання ним кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту 5000 грн. Отже інформація позивача наведена в позові є недостовірною. Фотокартка не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки на ній не можна визначити її номер, що це картка є кредитною, яка сума грошових коштів надавалась за нею і чи вона взагалі надавалась (а.с. 78-79).

Інших заяв по суті справи сторони суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін(а.с.40)

Будь-яких заяв та клопотань з процесуальних питань сторонами не подавалось.

Судом встановлено.

АТ «КБ «ПриватБанк» уклало з відповідачем ОСОБА_2 договір № б/н від 22.06.2011 року (а.с. 9-27). Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 укладаючи договір письмово був ознайомлений з умовами кредитування, тарифами та правилами користування платіжною карткою, що підтверджується його особистим підписом ( а.с.9 зворот,10).

Перевіривши зміст кредитного договору судом не встановлено, що він суперечить ЦК України та іншим актам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також судом встановлено, що договір вчинено у формі, яка встановлена законом, кошти за договором ОСОБА_2 отримав , здійснював платежі на погашення кредитних зобов’язань, з його картки позивачем здійснювалось автоматичне списання заборгованості по кредитній картці. (а.с. 61-68).

Кредитна картка на ім’я відповідача перевипускалась по закінченню строку дії картки та строк дії перевипущеної кредитної картки за договором б/н від 22.06.2011 року встановлено до останнього дня 10.2017 року(а.с.70-71)

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).

Як встановлено судом відповідач зобов’язання за вказаним вище кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 25.10.2018 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 14832,51 грн.; 7056,23 грн. заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом; 10505,51 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1619,71 грн. – штраф (процентна складова) , а всього станом на 28.11.2018 року 34513,96 грн. ( тридцять чотири тисячі п’ятсот тринадцять грн. 96 коп.) (а.с. 5-8, 61-69).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, зокрема й порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Судом встановлено, що нараховані позивачем одночасно пені і штрафу за одне й те саме порушення, а тому в цій частині вимог позивача позовні вимоги слід задовольнити частково та відмовити в стягненні з відповідача нарахованих штрафів.

Беручи до уваги вище встановлені судом обставини, дослідивши розрахунок заборгованості та виписку з рахунку відповідача, суд вважає, що розрахунок містить всі дані щодо періодів оплат, нарахувань та простроченої заборгованості, а також розрахований в межах визначеної сторонами строку позовної давності.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед АТ КБ «ПриватБанк» у добровільному порядку не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.

Однак враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ «КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, так як позивачу слід відмовити у стягненні нарахованих штрафів у розмірі 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1619,71 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ Комерційний ОСОБА_1 „ПриватБанк” (скорочена назва – АТ КБ „ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою 53200, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Покровське, пров. Сонячний, буд. 13, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії АН номер 502622, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 16.07.2006 року) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” заборгованість за кредитом у розмірі 14832,51 грн.; 7056,23 грн. заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом; 10505,51 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а всього станом на 28.11.2018 року 32394,25 грн. ( тридцять дві тисячі триста дев’яносто чотири грн. 25 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” понесені судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 08.04.2019 року.

Суддя: ОСОБА_3