Рішення № 80989355, 04.04.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/147/19

2/179/245/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання – Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» про стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» (далі-відповідач) , в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.03.2019 року просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 103 631, 44 грн. та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від суми прострочення в розмірі 17 052,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.09.2006 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди № 305 земельної ділянки площею 4,840 га, кадастровий номер 1222385000:01:002:052712, який зареєстрований 05.02.2007 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії ДП «Центр державного земельного кадастру», строк дії договору 7 років з моменту державної реєстрації. Власник земельної ділянки ОСОБА_2 померла 06.05.2010 року. Рішенням Магдалинівського районного суду від 13.07.2018 року за позивачем визнано прав власності на вищевказану земельну ділянку та 22.09.2018 року зареєстровано право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. На виконання вимог ст.ст. 19, 31 ЗУ «Про оренду землі» письмово повідомила відповідача про набуття права власності на земельну ділянку. Оскільки після одержання у спадщину земельної ділянки вона має право на отримання орендної плати за весь час користування відповідачем земельною ділянкою, а саме з 2010 по 2018 рік, розмір орендної плати визначено відповідно до умов договору а саме 1200 грн. за кожен календарний рік та компенсацію за натуральну форму, згідно додатку № 1 до договору. Оскільки відповідачем у добровільному порядку заборгованість не сплачена просить суд стягнути її з відповідача.

Позивач в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, при прийняття рішення просить врахувати відомості викладені у відзиві на позов.

27.02.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнає позовні вимоги на суму 9543,33 грн. в частині сплати орендної плати за 2016, 2017, 2018 року, до інших періодів просить застосувати позовну давність згідно ст. 267 ЦК України, та наслідки її пропущення, що викладено у відповідній заяві. В іншій частині позову заперечують з тих підстав, що договором оренди передбачено форму орендної плати у грошовій або натуральній формі, орендодавець ОСОБА_2 отримувала орендну плату у грошовій формі, заяв про заміну форми оплати з грошової на натуральну не надходило, позивач не має права на отримання орендної плати і в грошовій і натуральній формі. Окрім того при визначені розміру орендної плати необхідно враховувати вимоги Податкового кодексу згідно якого при нарахування доходу у виді орендної плати сплачується податок в розмірі 18 % та 1,5 % військового збору.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 114951, виданого 27.01.2003 року ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,840 га для ведення сільськогосподарського виробництва на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району.

30.09.2006 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Фермер» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 305 (далі-Договір).

Предметом договору є земельна ділянка кадастровий номер 1222385000010020527, площею 4, 84 га, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району. вартість земельної ділянки яка передається в оренду станом на 2006 рік становить – 79460,44 грн.

Згідно п. 2.2 Договору (орендна плата) за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі: 1199,999999999999 (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно до розрахунків викладених в ч. 1 Додатку № 1, який є невід’ємною частиною Договору, та у формі, склад якої визначається відповідно до ч. 1 Додатку № 1 і викладено в ч. 2 Додатку № 1, який є невід’ємною частини Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між Сторонами, вказується в розрахунку (може коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

За умови отримання орендодавцем орендної плати в грошовій формі згідно цього Договору прибутковий податок сплачується орендодавцем особисто (якщо це передбаченого законодавством), в інших випадках прибутковий податок утримується та сплачується орендарем з орендної плати орендодавця виходячи з розрахунків, викладених в Додатку № 1 відповідно до розміру прибуткового податку, визначеного чинним законодавством.

Орендар за погодженням з орендодавцем може виконувати своє зобов’язання з виплати орендної плати як у грошовій формі та і у натуральній або у відробітковій, що відображається у відповідному додатку, який є невід’ємною частиною даного договору.

Термін дії договору 7 (сім) років починаючи з дати його державної реєстрації.

Додатком № 1 до договору від 30.09.2006 року – розрахунки по орендній платі визначено наступне: грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації станом на 2006 рік складає 79460, НОМЕР_1 (сімдесят дев’ять тисяч чотириста шістдесят грн.. 44 коп.); - орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1199,999999999999 (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) за кожен календарний рік терміну дії Договору, що становить 1,51018550438951 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації станом на 2006 р.; - прибутковий податок з орендної плати (13%) за 2006 (календарний) рік з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації станом на 2006 рік становить (складає) – 155, 999999999999 грн. (сто п’ятдесят шість грн. 00 коп.).

Форма орендної плати:

-1 грошова (у гривнях), грошова повністю (у гривнях) з відрахованим прибутковим податком 1043,99999999999 гр. (одна тисяча сорок чотири грн.). Період виплати з 1 січня по 31 грудня, або

-2 натуральна (вид продукції, якісний показник, місце поставки), зерно до 1500 кг. з 1 січня по 31 грудня; соняшник до 150 кг. з 1 січня по 31 грудня; цукор до 50 кг. з 1 січня по 31 грудня; солома (примітка 1) до 1000 кг. з 1 січня по 31 грудня.

-3 відробіткова (вид послуг чи робіт) по необхідності в разі виконання п. 2 та погоджену з орендарем в рамках суми орендної плати, культивація (примітка 2) до 0,5 га. з 1 січня по 31 грудня; оранка (примітка 2) до 0,5 га. з 1 січня по 31 грудня.

Договір було зареєстровано 05.02.2007 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

06.05.2010 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.10.2018року вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 4,84 га, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 179/1016/18 від 13.07.2018 року зареєстровано за ОСОБА_1.

18.10.2018 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ СП «Фермер» повідомлення про те, що вона є спадкоємцем по праву спадкування за заповітом земельної ділянки, паво власності на яку зареєстровано 22.09.2018 року, у зв’язку з чим просить виплатити несплачену орендну плату за 2010-2018 роки в грошовій формі в розмірі 18292,88 грн. та в натуральній в розмірі: зерно – 13500 кг, соняшник – 1350 кг., цукор – 450 кг.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.11.2018 року зазначено, що середньо виважена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (одного повного паю) по колишньому КДСП «Авангард» Новопетрівської сільської ради станом на 01.01.2010 року становить – 99653,49 грн. станом на 01.01.2011 року – 99653,49 грн., станом на 01.01.2012 року – 174991,52 грн., станом на 01.01.2013 року – 174991,52 грн., станом на 01.01.2014 року – 174991,52 грн.,станом на 01.01.2015 року – 218564,41 грн., станом на 01.01.2016 року – 262277,30 грн., станом на 01.01.2017 року – 262277,30 грн., станом на 01.01.2018 року – 262277,30 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача невиплаченої орендної плати позивачу та обґрунтованого її розміру суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 2.10.2003 року № 1211-IV з наступними змінами).

Статтями 1, 2 Закону України «Про оренду землі» (далі-Закон) регламентовано, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку.

Згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 вказаної стані особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

В даному випадку договором оренди від 30.09.2006 року не передбачалась продовження (поновлення) договору оренди до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку спадкоємцями або територіальною громадою, таке регулювання здійснюється згідно загально визначеного терміну «відповідно до закону». Вказана обставина не є спірною та визнається сторонами.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання (п. 4).

В договорі оренди місце виконання орендарем грошового зобов’язання по внесенню орендодавцю орендної плати не встановлено, а тому воно має виконуватися відповідно до п. 4 абзацу 2 частини 1 ст. 532 ЦК України за місцем проживання орендодавця, тобто позивача.

Безспірним в даній справі є той факт, що після смерті орендодавця ОСОБА_2 (06.05.2010) року та до 21.01.2019 року (як зазначено здійснено повернення земельної ділянки згідно акту прийому-передачі) земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача.

Згідно ст. 1216, 1270 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В даному випадку позивачем зареєстрована право на земельну ділянку, отриману в спадщину - 22.09.2018 року, тобто по спливу більш ніж 8 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема ЗУ «Про оренду землі», ЦК, ЗКУ стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Враховуючи викладене суд вважає таким, що підлягає судовому захисту майновий інтерес позивача на отримання орендної плати за роки починаючи з 2010 до 2018 р., оскільки майно її (земельна ділянка) перебувала у користуванні юридичної особи, та підставою такого користування з моменту укладання договору оренди була платність, тобто певна визначена сторонами договору оплата за користування земельною ділянкою. Вказаний обов’язок не припинився у зв’язку зі смертю орендодавця.

Що стосується доводів позивача про стягнення як грошового виразу орендної плати так і в натуральній формі, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам самого договору, внаслідок їх хибного розуміння, оскільки договором від 30.09.2006 року, розрахунком по орендній платі (Додаток № 1) передбачено три види та форми сплати орендної плати: 1- грошова, або 2 - натуральна, 3 відробіткова. Тому посилання на отримання і грошової і натуральної орендної плати є помилковим. Вказане також підтверджується тим, що заявляючи вимоги про одночасне стягнення орендної плати як у грошовому вигляді та у натуральній формі позивач жодним чином не звертає увагу на відробіткову форму.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності визначеної у три роки, так визнання позовним вимог в частині сплати орендної плати за періоди 2016, 2017, 2018 роки суд виходить з такого.

Як вже було зазначено вище, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В даному випадку договірні відносили базувались на засадах строковості та оплатності. Після спливу строку договору оренди земельної ділянки та з підстав смерті орендаря, відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою з 2010 по 2018 року не сплачуючи орендну плату.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі № 6-170цс12).

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання.

Обґрунтованою є неможливість здійснення оплати орендної плати за умов відсутності інформації про власника земельної ділянки. Про нового власника земельної ділянки (позивача) відповідач дізнався в 2018 році, отримавши відповідне повідомлення.

Тому посилання позивача на порушення відповідачем договірних грошових зобов’язань та як наслідок застосування відповідних наслідків (стягнення неустойки та пені) є безпідставним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку прострочення грошового зобов’язання не відбулося, тому підстави для нарахування інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи те, що де-юре власником земельної ділянки позивач стала в 2018 році, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати суд керується відомостями викладеними у листі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.11.2018 року щодо грошової оцінки землі.

Так, орендна плата яка повинна бути сплачена позивачу за 2010 рік становить – 1504,76 грн., за 2011 – 1504,76 грн., 2012 – 2642,37 грн., 2013 – 2642,37 грн., 2014 – 2642,37 грн., 2015 – 3300,32 грн., 2016 – 3960,38 грн., 2017 – 3960,38 грн., 2018 – 3960, 38 грн., всього - 26118,09 грн.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) доходи, від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПКУ (18%) - п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ.

Крім того, згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доходи, визначені ст. 163 Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 26118,09 грн., що становить 21,6 % від заявленої суми позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 260,56 грн.

Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 206, 211, 247,258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» про стягнення заборгованості по орендній платі – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» (ЄДРПОУ 30912210) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) орендну плату за землю в розмірі 26118,09 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 09 коп.)

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» (ЄДРПОУ 30912210) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) сплачену суму судового збору в розмірі 260,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Кошля