Рішення № 8098934, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 34/151                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

При секретарі судового засідання Шамшур Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса», м. Макіївка

про стягнення 10164,27грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Зеніна Н.С. (за дорученням)

від відповідача – Белолуцька М.В. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса», м. Макіївка про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7326,00грн., суми інфляційної складової за прострочення платежу в розмірі 2446,88грн., 3% річних у розмірі 391,39грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що посвідченням якості №29 від 30 серпня 2007року наданим з відвантаженою відповідачеві продукцією, підтверджено, що фактичні показники якості вугілля перевищують середні норми. Відтак позивач збільшив вартість поставленого вугілля на величину надбавки за кращі показники якості продукції, не відмовляючись та не змінюючи в односторонньому порядку умов договору, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7326,00грн. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних.

Відповідач у відзиві від 14.12.2009року (вхід. №02-41/59965) проти позові заперечує та посилається на те, що позивачем не доведений факт постачання продукції, що ним була здійснена передплата 08.08.2007року, відвантаження продукції було розпочато з 15.08.2007 (вказано в посвідченні про якість б/н від 30.08.2007року), однак їх аналіз було здійснено тільки 30.08.2007року. На думку відповідача позивачем не надано доказів якості 1000т. вугілля, яке було поставлене у період з 15.08.2007року по 31.08.2007рік. Відповідач вважає, що позивачем не надано товаротранспортну накладу на продукцію що постачалася та посвідчення якості до неї. За даними бухгалтерського обліку у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Державним підприємством «Сніжнеантрацит» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (покупець) 07 серпня 2007року укладено договір №247/07-07 поставки вугільної продукції (а.с.7), за умовами якого постачальник на умовах, передбачених договором здійснює поставку вугільної продукції (далі вугілля) у відповідності до Специфікацій, які є невід’ємною частиною договору .

Відповідно до п.2.2. Договору ціна однієї тони вугілля та значення показників якості зазначається у Специфікаціях до даного договору.

Значення фактичних показників якості для розрахунку приймаються згідно посвідченням якості, виданим вуглехімічною лабораторією вантажовідправника. (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.4 укладеного Договору приймання вугілля здійснюється по якості – на підставі посвідчення якості, та у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п.4.1. Договору оплата вугілля за договором здійснюється покупцем в порядку 100% передоплати. Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.1 укладеного Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Договір підписаний обома сторонами та скраплений печатками підприємств.

          Згідно банківської виписки (а.с.11) відповідачем 07.08.2007р. здійснено передплату вугілля у розмірі 180000,00грн.

07 серпня 2007року між тими ж сторонами підписано Специфікацію №1 (а.с.8) до договору №247/07-07 від 07 серпня 2007року згідно якої поставляється вугілля марки АР (0-200) для подальшого збагачення зольність 45,8%, вологість 6,0% за ціною 180,0грн. кількістю 1000,00тон.

Відповідно до п.2.3. Специфікації у разі, коли фактична зольність, масова частка вологи не відповідає зазначеним нормам, застосовуються знижки (надбавки) до ціни в наступному розмірі:

-          по зольності: за кожен процент перевищення або зниження зольності – 2,5%;

-          по масовій частці вологи: за кожен процент перевищення або зниження – 1,3%.

На виконання умов укладеного Договору на адресу покупця згідно наряду №162 від 08.08.2007року (а.с.9) було поставлене вугілля марки АР 0-20 у кількості 1000тон. Дана продукція отримана відповідачем згідно довіреності серії ЯНД №961603 (а.с.10)

Згідно розрахунку по якості палива здійсненого Вуглехімічною лабораторією №7 (а.с.12) від 30.08.2009року зольність поставлено вугілля складає 42,5%, сіра 0,9%, вологість 6,0%.

На підставі Специфікації №1 позивачем виставлено відповідачу рахунок №000173 (а.с.13) від 31 серпня 2007року на суму 187326,00грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 10.12.2007року (а.с.14) на суму 7326,00грн. Відповідач у відповіді №5 від 10.01.2008року (а.с. 50) проти претензії заперечував та посилався на те, що зміни до договору не вносилися та ним не порушувалися вимоги договору.

          Позивач звернувся до відповідача із претензією від 05.02.2008року №10/3-039-08-0224 на суму 7326грн. (а.с. 51). Відповідач листом від 21.02.2008р. №18 відхилив вимоги позивача та зазначив (а.с. 52, що позивач відвантажив продукцію яка не передбачена договором та не повідомив його про її вартість, тобто в односторонньому порядку змінив умови договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даному випадку між сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору щодо якості поставленого вугілля яка відповідно до п.1.1. Договору є його невід’ємною частиною. Відповідач отримавши вугілля прийняв його про що свідчать матеріали справи, однак умови договору та специфікації виконав не у повному обсязі, в наслідок чого утворилась заборгованість в наслідок перерахунку (надбавки) за пониження зольності 44,9% (при нормі 45,8) та вологості 4,7% (при нормі 6,1) що за розрахунком (а.с. 54) складає по золі: 180000грн. х 2,25% ( 45,8 – 44,9) = 0,9% х 2,5% = 2,25%) = 4050грн.; по волозі 180000грн. х 1,82% (6,1 – 4,7)= 1,4% х 1,3%) = 3276грн., всього на загальну суму 7326,00грн.

          Твердження відповідача про те, що позивач не надав суду доказів факту постачання продукції спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: копія довіреності серії ЯНД №961603 видану представнику відповідача на отримання однієї тисячі тон вугілля (а.с.10), лист відповідача від 21.02.2008року №18 спрямований на адресу позивача про те, що він не був обізнаний про підвищення вартості продукції (а.с.37) тому продукція була реалізована за ціною передбаченою договором.

          Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивач у односторонньому порядку змінив умови договору за тих підстав, що специфікація №1 до Договору від 07.08.2007року передбачає скидки та приплат у залежності від якості вугілля. Зазначена специфікація підписана сторонами та є невід’ємною частиною договору. Сторонами у п.2.3 договору (а.с.7) передбачено, що значення фактичних показників якості для розрахунку приймається згідно посвідчення якості, яке видане вуглехімічною лабораторією вантажовідправника. Тобто відповідач погодився, що дані лабораторії ним приймаються згідно посвідчень якості. Інших умов визначення якості вугілля договір не передбачає. Пункт 3.4 договору передбачає, що приймання вугілля по якості здійснюється на підставі посвідчення якості, та відповідно із Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів РСРС від 25.04.1966р. №П-7. Відповідачем не надано доказів, що ним було здійснено приймання продукції по якості відповідно до зазначеної Інструкції та якість вугілля не відповідає посвідченням якості.

          Відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7326,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 2446,88грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань в сумі 391,39грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

          За згодою сторін у судовому засідання була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса», м. Макіївка про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7326,00грн., суми інфляційної складової за прострочення платежу в розмірі 2446,88грн., 3% річних у розмірі 391,39грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (юр.адреса:86136, Донецька область, м. Макіївка, вул.Сєченова, б.10, пошт.адреса: 86136, Донецька область, м. Макіївка, мкр-н «Зелений», буд.11а, р/р 26000301526926 в Промінвестбанку м. Макіївка, МФО 334516, ЗКПО 30502954, ІПН 305029505934, св-во 08899598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна,32, р/р26008200698001 в ВАТ АКБ «Капітал», м. Донецьк, МФО 334828, ЄДРПОУ 31906124, ІПН 319061205232, Св-во 06675210) суму основного боргу в розмірі 7326,00грн., суму інфляційної складової за прострочення платежу в розмірі 2446,88грн., 3% річних у розмірі 391,39грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.02.2010року.

Суддя