Рішення № 80986966, 28.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2638/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглядаючи справу №916/2638/18

за позовом: Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (вул. Героїв України, 47-А, с. Лиман, Татарбунарський район, Одеська область, 68141, код ЄДРПОУ 04379404),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кобилів Лариси Анатоліївни АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1),

про стягнення 415202,22 грн.;

Представники сторін:

Від позивача: Масін О.В. (ордер),

Від відповідача: Соломенцев І.А. (ордер).

ВСТАНОВИВ:

Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом (вх.№2841/18 від 26.11.2018 р.) до фізичної особи-підприємця Кобилів Лариси Анатоліївни про стягнення заборгованості 415202,22 грн.

Ухвалою від 03.12.2018 р. позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з невиконанням позивачем вимог п.1 ч.3 ст. 162, п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України.

Позивачем 04.12.2018 було подано заяву про усунення недоліків за вх.№2-6135/18.

Ухвалою від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 09.01.2019.

09.01.2019 протокольно відкладено підготовче судове засідання на 25.01.2019, ухвалою від 09.01.2019 повідомлено відповідача про дату наступного судового засідання.

25.01.2019 у судове засідання представники сторін не з'явились, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті на 27.02.2019.

27.02.2019 відкладено розгляд справи по суті на 19.03.2019.

19.03.2019 відкладено розгляд справи по суті на 28.03.2019.

25.03.2019 представником відповідача подано клопотання про передання матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області.

28.03.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, клопотання про витребування доказів та письмово викладені доводи для судових дебатів, заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 28.03.2019 клопотання про поновлення (продовження) строку на надання відзиву на позов залишено без задоволення. Заяву про передачу справи до іншого суду, клопотання про витребування доказів також залишено без задоволення.

Оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Позивач, Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, звернувся з позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача, фізичної особи-підприємця Кобилів Лариси Анатоліївни, 415202, 22грн., з яких 313269,92грн. основного боргу, 12117грн. 3% річних, 41746,84грн. пені, 48068,46грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на реєстрацію відповідачем права власності на базу відпочинку «Червона калина» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25083232), розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с.Лиман (Лиманська с/р), вул. Буджакська (Катранка), 1, - на земельній ділянці загальною площею 1,35га, наявність відповідного запису в державному реєстрі стосовно нерухомого майна, використання відповідачем у період з 01.01.2016 по 01.11.2018 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, акт № 4 від 22.11.2018 постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Лиманської сільської ради. Вказує на понесення збитків від використання земельної ділянки, на якій знаходиться база відпочинку «Волинянка», в розмірі 478443грн.

Наводить норми чинного законодавства щодо платності використання землі, виникнення такого права користування лише з моменту державної реєстрації цього права, перехід до нового власника права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі що були в попереднього землекористувача.

Вказує на необхідність стягнення крім плати за землю ще й 12117грн. 3% річних, 41746,84грн. пені, 48068,46грн. інфляційних.

Відповідач з позовом не погодився та заявив про надіслання на його адресу позивачем копії позовної адреси до іншого суду, про поновлення строку на подання відзиву, про витребування доказів, про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за 2015 рік та пені за ввесь період, про передачу матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області.

Що стосується посилання відповідача на необхідність розгляду справи за місцем проживання відповідача, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 30 ГПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

При цьому виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають, зокрема, із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вказану позицію було сформовано, крім іншого, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п.п.41-42).

Даний спір виник з приводу нерухомого майна, оскільки позов заявлено безпосередньо щодо стягнення збитків, які виникли в результаті використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Що стосується клопотання відповідача щодо поновлення (продовження) строків на подання відзиву, то суд вказує, що зазначене клопотання аргументоване тим, що позивач по справі надіслав відповідачу іншу позовну заяву до іншого суду, що відповідач вважає зловживанням процесуальними правами. Втім, вказане свідчить про те, що відповідачем було отримано позовну заяву, і, відповідно, про обізнаність із наявністю судового спору. Більше того, ухвалою від 03.12.2018 позовну заяву Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (вх.№2841/18 від 26.11.2018 р.) було залишено без руху, у тому числі, у зв'язку з неправильним найменуванням суду першої інстанції, до якого подана позовна заява. Позивачем 04.12.2018 р. було подано заяву про усунення недоліків за вх.№2-6135/18, а ухвалу про відкриття провадження, як і інші ухвали, було надіслано на адресу відповідача.

Докази вручення відповідачеві вказаної ухвали, як і інших процесуальних документів, містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, зважаючи на те, що причини пропуску строку подання відзиву не вбачаються судом як такі, що є поважними, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання відзиву.

Також, суд вказує, що 19.03.2019 через електронну пошту суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення, а також повідомлено про укладення договору про надання правової допомоги з відповідачем 15.03.2019, що свідчить про обізнаність з наявністю судового спору та можливість якнайменш до 28.03.2019 подати відзив.

Крім того, суд зазначає, що 25.01.2019 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 27.02.2019. Ч.2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. З огляду на відсутність об'єктивних підстав для відкладення, з урахуванням закінчення строків розгляду справи по суті, судом було відмовлено у клопотанні представника відповідача.

Також представник відповідача надав письмові судові дебати для залучення до матеріалів справи.

Вказує на підписання позову невповноваженою особою як на підставу для залишення позову без розгляду, відсутність жодної пропозицій від позивача з 2008 року про укладання договору оренди земельної ділянки та про оформлення земельних відносин, відсутність у позивача перешкод для укладання такого договору, неповідомлення про проведення засідання комісії з питань визначення розміру збитків, з посиланням на ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України вказує на перехід права користування земельною ділянкою у разі набуття права власності на будівлі або споруди на тих самих умовах та в тому саме розмірі що були у попереднього землекористувача, вказує на відсутність доказів щодо попереднього землекористувача.

Крім цього, посилається на відсутність технічної документації з встановлення меж земельної ділянки у натурі, відсутність реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, відсутність витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки як на доказ неможливості здійснити розрахунок розміру орендної плати або збитків.

Розглянувши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить стягнути 415202,22 грн., з яких 313269,92 грн. основного боргу, 12117 грн. 3% річних, 41746,84 грн. пені, 48068,46 грн. інфляційних. Основний борг він визначає як заборгованість по платі за користування земельною ділянкою.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В якості доказів представником позивача надано суду:

- Акт №4 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.11.2018, яким встановлено, що земельна ділянка, яку використовують, розташована: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман (Лиманська с/р), вул. Буджакська (Катранка), 1; площа вказаної земельної ділянки - 1,35 га; термін використання - з 03.10.2008 по теперішній час; підстави використання відсутні; розмір збитків: 478443,00 грн.;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (довідка 116599993 від 10.03.2018), з якої вбачається, що відповідачеві належить за вказаною адресою база відпочинку «Червона калина» загальною площею 294,4 кв.м.

- Рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 7 сесії VI скликання «Про затвердження ставок оренди землі державної власності в межах с. Лиман на 2012 рік.

Позивач посилається також на норми чинного законодавства та судову практику.

Так, в якості доказу позивач посилається на інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої відповідачу (попереднє прізвище відповідачки - Панченко) на праві приватної власності належить база відпочинку «Червона калина» за адресою Одеська область, Татарбунарський район, с.Лиман (Лиманська с/р), вул.Буджакська (Катранка), 1. Дата внесення реєстраційного запису 16.10.2008.

Представник відповідача вказану обставину не заперечує.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно з наданими позивачем відомостями щодо нерухомого майна, загальна площа об'єкту становить 294,4 кв.м. Стосовно цієї обставини представники сторін також не заперечують.

Разом з цим, представник позивача зазначає, що фактично використовується земельна ділянка площею 1,35 га. В якості доказу посилається на Акт № 4 від 22.11.2018 «з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Лиманської сільської ради.

Як вбачається з самого акту, він підписаний головою постійної комісії та двома з трьох членів постійної комісії. Крім відсутності одного з підписів, суд звертає увагу також на те, що в акті не зазначено конкретне місце розташування земельної ділянки, не зазначено, за якими ознаками визначено саме такий розмір використання її саме відповідачем, не вказано якими засобами було виміряно площу в розмірі 1,35га. Згідно з наданими документами, до акту не складались будь-які схематичні плани або інша технічна документація на пояснення вказаних питань.

Таким чином, позивач не може пояснити та не надав відповідних доказів, які б дозволили суду встановити, про яку саме земельну ділянку йдеться. В судовому засідання представник позивача пояснив, що документи фото- та відеофіксації не складались, оскільки на момент складання акту (22.11.2018) сезон відпочинку вже закінчився, новий сезон ще не розпочався, а тому з такої фото-, відеофіксації неможливо було б встановити, що відповідач займає саме зазначену ділянку в 1,35 га через відсутність на ній інвентаря та іншого майна відповідача. Суд зрозумів пояснення представника позивача таким чином, що при складанні вказаного акту зазначені в ньому особи не фіксували існуючі обставини, а мали на увазі те становище, яке мале місце під час сезону відпочинку у теплий період.

Крім того, акт лише констатує розмір завданих збитків в сумі 478433,00 грн. без будь-якого розрахунку та використаних вихідних даних.

Сукупність наведених обставин створює у суду певні сумніви щодо вказаного акту №4 від 22.11.2018 як доказу, що міг би довести фактичне використання відповідачем зазначеної земельної ділянки.

При цьому в позовній заяві до стягнення заявлено сума основного боргу в 313269,92грн., яка в прохальній частині визначена як заборгованість по платі за користування землею.

Надане позивачем Рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області «Про затвердження ставок оренди землі державної власності в межах с.Лиман на 2012 рік» від 25.11.2011 за своїм змістом не може розглядатися як доказ зайняття земельної ділянки відповідачем за заявлений період. З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на нього лише з приводу здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наданих позивачем доказів по справі, суд вважає недоведеним факт зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1,35 га у період з 01.01.2016 по 01.11.2018. Недоведеність цього факту в свою чергу позбавляє суд можливості застосування до відповідача будь-яких негативних наслідків такого зайняття та унеможливлює задоволення позовних вимог насамперед щодо стягнення 313269,92 грн. основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені, позивач в судовому засіданні пояснив, що це передбачено загальними засадами Цивільного Кодексу України. Конкретну правову норму яка може бути підставою для стягнення пені суду не зазначив. В позові такі правові норми також не зазначені. Договором відповідальність сторін у вигляді пені не встановлювалась через відсутність договірних відносин між сторонами взагалі.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 3 вказаної статті встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.2 ст.551 Цивільного Кодексу України зазначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Доказів встановлення до виниклих між сторонами правовідносин розміру пені договором або актом цивільного законодавства суду не надано.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 41746,84грн. пені задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено до стягнення 12117грн. 3% річних та 48068,46грн. інфляційних.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, в зв'язку з недоведеністю вимог щодо наявності основного зобов'язання, у суду відсутні підстави для стягнення вказаних сум інфляційних та трьох відсотків річних.

Стосовно зазначення відповідачем про частковий сплив строків позовної давності, суд вказує наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд приходить до висновку про відмову у позові з підстав його необґрунтованості, питання щодо застосування строків позовної давності не розглядається.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (вул. Героїв України, 47-А, с.Лиман, Татарбунарський район, Одеська область, 68141, код ЄДРПОУ 04379404) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кобилів Лариси Анатоліївни (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) 415202,22 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20-ти днів з моменту підписання та складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 28.03.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 08 квітня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков