Рішення № 80986685, 04.04.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/120/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №2 Б по вул. Гайдамацькій м. Рівне "Сонячна домівка"

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов’язання в розмірі 262 818 грн. 37 коп.

Секретар судового засідання : Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін :

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача : ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов’язання в розмірі 262 818 грн. 37 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.12.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка" укладено Договір №3890/1617-ТЕ-28, за яким позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 358 166 грн. 50 коп. Однак, всупереч взятих на себе зобов’язань, ОСББ "Сонячна домівка" оплату за природний газ здійснювало несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушило п. 6.1 Договору.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/120/19, Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання на 14 березня 2019 року.

14 березня 2019 року розгляд справи було відкладено на 04 квітня 2019 року.

02 квітня 2019 року від відповідача надійшла заява про зменшення розміру неустойки посилаючись на те, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Просить суд також врахувати, що ОСББ "Сонячна домівка" є неприбутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, відповідач не здійснює господарську діяльність, а єдиним джерелом надходження коштів є платежі мешканців будинку за надані їм послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Зазначає, що власником більше половини квартир у багатоквартирному будинку є приватне підприємство-фірма "Інтерекопласт", заборгованість останнього становить 545 054 грн. 54 коп., що призвело до тяжкого фінансового становища відповідача. Зазначає, що з метою примусового стягнення боргу з ППФ "Інтерекопласт" відповідач неодноразово звертався до суду, дана обставина підтверджується рішеннями Господарського суду Рівненської області від 11.12.2012 №5019/1791/12, від 12.06.2013 у справі №918/573/13, від 10.07.2017 у справі №918/349/17. Вказує, що Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області порушено виконавче провадження, накладено арешт на майно та кошти ППФ "Інтерекопласт", наразі примусове виконання рішень є неможливим у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках боржника та наявністю спору щодо майна ППФ "Інтерекопласт". Крім того, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказували на те, що вимушені дії відповідача завдали збитки позивачу, а тому просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача та зменшити неустойку у формі пені до 500 гривень.

В судовому засіданні 04 квітня 2019 року представник позивача підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та зазначив, що позивачем не правомірно нараховано інфляційні втрати на інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

04 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі – Постачальник, позивач) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка" (надалі – Споживач, відповідач) укладено договір №3890/1617-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі – договір; арк.с. 17-25), за умовами якого продавець зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно до п. 1.3. Договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.1., 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього Договору укладання договору про організацією взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків там умов розрахунків за цим договором.

У разі невиконання споживачем п. 6.1. Договору він зобов’язується оплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 8.2. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору №3890/1617-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2016 було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 358 166 грн. 50 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 28 738 грн. 72 коп., актом приймання-передачі від 30.11.2016 на суму 63 455 грн. 28 коп., актом приймання-передачі від 31.12.2016 на суму 74 912 грн. 81 коп., актом приймання-передачі від 31.01.2017 на суму 91 512 грн. 00 коп., актом приймання-передачі від 28.03.2017 на суму 99 547 грн. 69 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (арк.с. 28-32).

Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити природний газ, поставлений: у жовтні 2016 року до 26 листопада 2016 року; у листопаді 2016 року до 26 грудня 2016 року; у грудні 2016 року до 26 січня 2017 року; у січні 2017 року до 26 лютого 2017 року; у березні 2017 року до 26 квітня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача із позовом відповідачем не оплачено кошти за умовами Договору на загальну суму 195 674 грн. 60 коп., факт наявності якої відповідачем не спростовано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 26 276 грн. 77 коп. – пені; 3% річних в розмірі 9 482 грн. 22 коп. та 31 384 грн. 78 коп. інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (арк.с. 14-16).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати основної заборгованості в сумі 195 674 грн. 60 коп. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 195 674 грн. 60 коп. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. Договору він зобов’язується оплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 8.2. договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 26 276 грн. 77 коп.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була частково погашена. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач зазначає про скрутне матеріальне становище відповідача. При цьому як вбачається з матеріалів справи відповідач вчиняє дії щодо погашення заборгованості.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 26 276 грн. 77 коп., та стягнути її в сумі 13 138 грн. 39 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 13 138 грн. 39 коп. слід відмовити.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 9 482 грн. 22 коп. 3% річних та 31 384 грн. 78 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 9 482 грн. 22 коп. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 31 384 грн. 78 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка" в частині стягнення 195 674 грн. 60 коп. основного боргу, 13 138 грн. 39 коп. пені, 9 482 грн. 22 коп. 3% річних, 31 384 грн. 78 коп. інфляційних втрат - є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 13 138 грн. 39 коп. пені необхідно відмовити.

Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №2 Б по вул. Гайдамацькій м. Рівне "Сонячна домівка" (33003, м. Рівне, вул. Гайдамацька, 2Б, код ЄДРПОУ 37198073) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРОПУ 20077720) - 195 674 (сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 13 138 (тринадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 39 коп. пені, 9 482 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 22 коп. 3% річних, 31 384 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 3 942 (три тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 28 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 13 138 грн. 39 коп. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2019 року.

Суддя А.М. Горплюк