Рішення № 80986680, 26.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 915/3/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.

прокурора: Довбні В.Г., посв.№046783 від 10.05.2012;

представника позивача: ОСОБА_1, дов.№10/10-28/06 від 01.02.2019;

представника відповідача: ОСОБА_2, дов.№33 від 02.01.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.18а) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, буд.134),

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

(54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-а),

про: стягнення заподіяних навколишньому природному середовищу збитків у розмірі 17594,55 грн,-

в с т а н о в и в:

02.01.2019 Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №7-2/5337вих-18 від 29.12.2018, в якій просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв збитки у розмірі 17594,55 грн, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги з посиланням на положення ст.ст.20-2, 35, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст.1, 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст.211 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що 21.06.2018 під час огляду прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону земельної ділянки державної форми власності з цільовим призначенням - землі оборони, кадастровий номер №481137200:03:007:0046, загальною площею 2,0125 га, яка знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Чигрина (Погранична), 47А; та надана Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв в постійне користування, встановлено, що вона засмічена побутовими та будівельними відходами. За вказаним фактом військовою прокуратурою миколаївського гарнізону 21.06.2018 зареєстроване кримінальне провадження №42018150410000125, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України.

03.09.2018 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївській області проведено огляд вказаної земельної ділянки. Оглядом встановлена засмічена побутовим та будівельним сміттям земельна ділянка площею 3x2,4 м (7,2 кв.м.), із середньою товщиною шару відходів 0,5 м. За наслідками перевірки був складений відповідний акт. Згідно розрахунку, проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції в Миколаївській області відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007, розмір заподіяної шкоди при засміченні земель побутовими, промисловими та іншими відходами складає 17594,55 грн.

Завдані довкіллю збитки Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаїв добровільно не відшкодовані, Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області заходи представницького характеру з питань відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не вживались, а тому прокурор в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.01.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.53-55) позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити прокурору у їх задоволені посилаючись на те, що останнім не надано жодних доказів, які б містили дані щодо заподіяння збитків, внаслідок результатів господарської чи будь-якої іншої діяльності відповідача, в результаті якої відбулось засмічення зазначених земель по вул.Пограничній, 47А в м.Миколаєві, на території військового містечка №13, відходами, посилання заступника військового прокурора на той факт, що земельна ділянка належить відповідачу на праві постійного користування, не являється доказом здійснення відповідачем на території вказаного містечка діяльності чи бездіяльності, яка могла спричинити засмічення вказаних земель, як і не є достатнім доказом вини відповідача чи його посадових осіб факт порушення кримінального провадження.

До того ж відповідач зазначає, що позивачем не досліджено наявність на території військового містечка №13 суб'єктів господарювання, які перебувають на території вказаного військового містечка №13 на підставі договорів оренди об’єктів нерухомості, в той час як жодної діючої військової частини по вул.Погранична, 47А в м.Миколаєві не знаходиться.

Військовий прокурор Миколаївського гарнізону у відповіді відзив вказує на те, що твердження відповідача щодо не надання прокурором доказів, які б містили дані щодо заподіяння збитків, внаслідок результатів господарської чи будь-якої іншої діяльності відповідача, в результаті якої відбулось засмічення земельної ділянки, та наявність на вказаній земельній ділянці суб’єктів господарської діяльності, які нібито могли здійснити її засмічення, є хибним, оскільки із доданих до відзиву копій договорів оренди, укладених між КЕВ м.Миколаїв та суб'єктами господарської діяльності, вбачається, що предметом договорів є оренда нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), 47А, а не оренда земельної ділянки, розташованої за даною адресою, а тому посилання на ст.35 Закону України «Про охорону земель» є безпідставним, оскільки дана норма, як і сам нормативний документ, регулює питання використання земельних ділянок і дотримання саме вимог земельного законодавства, а не врегулювання питання використання орендарями нерухомого майна.

Що стосується тверджень відповідача про нібито недоведеність його вини у засмічені земельної ділянки, прокурором зазначено, що відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення. В даному випадку КЕВ м.Миколаїв є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 01.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.03.2019.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 26.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколаєва» (а.с.35-37) затверджено матеріали інвентаризації земель та надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини Миколаївського району в постійне користування зокрема й земельну ділянку військової частини А0720, площею 20125 кв.метрів по вул.Садовій ріг вул.Чигрина у м.Миколаїв, та доручено відділу землекористування виконкому видати користувачам та власникам державні акти на земельні ділянки.

Право користування КЕЧ Миколаївського району, в/ч А-0720 вказаною земельною ділянкою засвідчено Державним актом на право постійного користування землею №471 від 31.05.1995 (а.с.18, 19).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4801620782015 від 16.09.2015 та кадастрового плану до нього (а.с.30-34) вбачається, що вказаній земельній ділянці надано кадастровий номер №481137200:03:007:0046; її місце розташування - м.Миколаїв, вул.Чигрина, 47-А; площа - 2,0174 га; форма власності – державна; цільове призначення – для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України; вид використання – для розташування військової частини; категорія земель – землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид права – право постійного користування земельною ділянкою.

Актом комісійного обстеження спірної земельної ділянки, затвердженого начальником КЕВ м.Миколаїв 21.06.2018 (а.с.29) встановлено, що під час обстеження земельної ділянки військового містечка №13 виявлено, що частина території військового містечка забруднена будівельними відходами та іншими матеріалами шкідливими для довкілля. Копію акту направлено до військової прокуратури.

21.06.2018 під час огляду прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону спірної земельної ділянки на підставі повідомлення КЕВ м.Миколаїв, протоколом огляду місця події (а.с.22-24) встановлено, що вона засмічена побутовими та будівельними відходами.

За вказаним фактом 21.06.2018 зареєстроване кримінальне провадження №42018150410000125, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України, що вбачається з витягу з ЄРДР (а.с.25).

20.07.2018 під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження з метою встановлення факту забруднення та розміру завданої шкоди, слідчим СВ СУ ГУНП в Миколаївській області винесено постанову про залучення спеціаліста Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (а.с.26).

03.09.2018 Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївській області проведено огляд земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), 47а; про що було складено відповідний акт огляду (а.с.39). При обстежені території. В ході візуального огляду, було виявлено засмічену земельну ділянку розміром: 3x2,4 м, на якій розміщено стороні предмети, а саме відходи та сміття (будівельні та побутові), середня товщина шару відходів складає 0,5 м. В ході проведення обстеження забруднюючі речовини, що могли проникнути у певний шар землі та зумовити забруднення на зазначеній земельній ділянці не зафіксовано.

Згідно розрахунку від 11.10.2018 розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів (територія військового містечка №13 КЕВ м.Миколаїв за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), 47-А) (а.с.40, 41), виконаного інспекторами Державної екологічної інспекції в Миколаївській області відповідно до п.5.5 «Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 21.10.1997 (у редакції наказу №149 від 04.04.2007), розмір нанесеної державі шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки складає: 17594,55 грн.

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону вказує, що завдані довкіллю збитки Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаїв добровільно не відшкодовані, Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області заходи представницького характеру з питань відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення посадовими особами КЕВ м.Миколаїв законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не вживались, в зв’язку з чим військовий прокурор в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області звернувся до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст.131 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин тим, що в них є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захисті прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Також, Конституційним Судом України встановлено, що в основу діяльності держави покладено здійснення загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної та іншої безпеки.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.20-2 наведеного Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належать:а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель, про поводження з відходами тощо; пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами;.

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов’язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- пред’являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами;

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п.4 Положення).

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Проте, як вказує прокурор, Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області заходи представницького характеру з питань відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення посадовими особами КЕВ м.Миколаїв законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не вживались, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, є відходами.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлені ст.33 Закону України «Про відходи».

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання (ч.4 ст.33).

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України (ч.7 ст.33).

Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про охорону земель» підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону на ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів закріплено нормами ст.32 Закону України «Про відходи».

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів та не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях.

Згідно ст.58 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим Законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів Національної поліції та державної безпеки.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні норм екологічної безпеки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

На підставі виявлених в ході перевірки порушень, 11.10.2018 фахівцями позивача, відповідно до п.5.5 «Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 21.10.1997 (у редакції наказу №149 від 04.04.2007), був здійснений розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, згідно якого розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню склав 17594,55 грн.

Розмір нарахованих позивачем збитків відповідачем не спростовано; виконаний позивачем розрахунок шкоди у судовому порядку оскаржений не був.

Проте, як зазначається прокурором та не спростовується відповідачем, завдані довкіллю збитки Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаїв добровільно не відшкодовані.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами статті 1166 ЦК України для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

З наданих прокурором та позивачем доказів вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), 47А, та знаходиться в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва, внаслідок ведення відповідачем господарської діяльності дійсно була засмічена будівельними та побутовими відходами, що в свою чергу завдало шкоди державі та навколишньому природному середовищу, тобто вина відповідача, як постійного користувача земельної ділянки, полягає у тому, що останній в своїй діяльності припустився до порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричинило завданню шкоди державі, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача щодо недоведеності його вини у засмічені земельної ділянки судом відхиляються, оскільки відповідно до положень ст.35 Закону України «Про охорону земель» саме власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення. У даній справі судом встановлено, що саме КЕВ м.Миколаїв є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки, тому наявність укладених між ним та ІІІ особами договорі оренди нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не має правового значення для розгляду даного спору.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь прокуратури за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-а, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, буд.134, код ЄДРПОУ 37992292, до бюджету Миколаївської міської ради на р/р33111331014003 фонду охорони навколишнього природного середовища Заводського району м.Миколаєва, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37992781, банк – ГУ ДКСУ в Миколаївській області, одержувач – УК у м.Миколаєві, КБК 24062100) 17594,55 грн збитків заподіяних навколишньому природному середовищу.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-а, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м.Одеса, вул.Пироговська, буд.11, код ЄДРПОУ 38296363, р/р35216073082762 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172) 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва