Рішення № 80986637, 03.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019Справа № 910/3777/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного матеріали справи №910/3777/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки"

до Міністерства оборони України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України

про стягнення 290 066,65 грн,-

Представники учасників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніколова В.М, довіреність № 220/514/Д від 03.12.18;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (далі - ТОВ "Сучасні вантажівки") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 290 066,65 грн, з яких 281 259,00 грн - сума забезпечення виконання позивачем умов державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/62 від 13.10.2017, 6 750,00 грн - інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2 057,43 грн, нарахованих на суму неповернутого забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач виконав усі умови державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/62 від 13.10.2017, однак відповідач безпідставно ухиляється від повернення позивачу суми грошового забезпечення, сплаченого позивачем в забезпечення виконання ним як постачальником умов вказаного контракту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Сучасні вантажівки" суму забезпечення виконання контракту в розмірі 281 259,00 грн, 3% річних в сумі 1 017,16 грн, інфляційні втрати в сумі 5 653,02 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі №910/3777/18 апеляційну скаргу Міністерства оборони на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3777/18 залишено без змін. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3777/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №910/3777/18 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково; Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/3777/18 скасовано в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, а справу у вказаній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3777/18 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/3777/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 року справу №910/3777/18 передано судді Блажівській О.Є.

Розглянувши матеріали справи №910/3777/18, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

За приписами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1)наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 прийнято справу №910/3777/18 до свого провадження. Розгляд справи №910/3777/18 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі №910/3777/18 призначено на 27.02.19.

14.02.2019 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 27.02.2019 не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці. Наступне засідання у справі призначено на 14.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 14.03.2019 не відбудеться, у зв'язку із участю судді О.Є. Блажівської у З'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Наступне засідання у справі призначено на 20.03.2019.

У судове засідання 20.03.2019 з'вявився представник відповідача.

Судом, у судовому засіданні 20.03.2019, було оголошено про відкладення судового засідання на 03.04.2019.

02.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" було подано клопотання про розгляд справи за відсутності учасника.

У судове засідання 03.04.2019 представник позивача та третьої особи не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2019 з'явився, надав свої пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 03.04.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Сучасні вантажівки" (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/62 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію "Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (34120000-4) (автобус для перевезення особового складу МАЗ, Еталон, БАЗ або еквівалент)", а саме автобус МАЗ 231062, що поставляється за річним планом закупівель Міністерства оборони України на 2017, а замовник - прийняти через вантажоодержувача - військову часнику А0598, що дислокується за адресою: 03100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, 9, та оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 2.1 контракту вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість складає 9 375 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.10 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання вантажоодержувачем акта за формою №4. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акта приймання-передачі продукції.

У п. 4.1 контракту сторони дійшли згоди про те, що виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією поставки, та надати замовнику документи згідно з п. 2.7 контракту.

У п. 11.4 контракту сторони засвідчили, що позивач вніс забезпечення виконання контракту у сумі 281 259,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 09.10.2017 №000189730 та від 11.10.2017 №000189851.

За змістом п. 11.6 контракту забезпечення виконання контракту повертається після виконання виконавцем усіх умов контракту у повному обсязі, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або контракту недійсними у випадках, передбачених частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 11.7 контракту забезпечення виконання контракту про закупівлю не повертається у разі, якщо виконавець не виконав усіх умов контракту.

У п. 7.2 контракту сторони дійшли згоди, зокрема, про те, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості (з ПДВ) непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки.

Згідно з специфікацією поставки продукції (додаток №1 до Контракту) сторони погодили, що продукцію "Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (34120000-4) (автобус для перевезення особового складу МАЗ, Еталон, БАЗ або еквівалент)", а саме автобусів МАЗ 231062 в кількості 2 (двох) одиниць, загальною вартістю 9 375 300,00 грн (з ПДВ), буде поставлено у термін до 30.11.2017.

Тобто сторони визначили, що граничний термін поставки становить 30.11.2017.

На виконання умов контракту позивачем поставлено відповідачу продукцію, а саме:

- автобус МАЗ 231062, номер шасі Y3M231062H0000168, що підтверджується видатковою накладною №4447-00202 від 29.11.2017, актом прийому-передачі від 29.11.2017, актом приймання-передачі військового майна №237 від 30.11.2017, актом №1 приймання-передачі продукції за державним контрактом;

- автобус МАЗ 231062, номер шасі Y3M231062H0000170, що підтверджується видатковою накладною №4447-00266 від 26.12.2017 та актом прийому-передачі від 26.12.2017.

Вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані обома сторонами без зауважень та заперечень щодо якості та комплектності товару. Також матеріали справи містять копії довіреностей, що підтверджують повноваження уповноважених осіб відповідача на отримання товару, поставленого позивачем.

В подальшому Міністерством оборони України було виставлено ТОВ "Сучасні вантажівки" претензію вих. №403/2/1/780 від 02.02.2018 про сплату пені за прострочення поставки 1 одиниці продукції на 25 днів (з 01.12.2017 по 25.12.2017) в сумі 117 191,25 грн.

Згідно з платіжним дорученням №000196517 від 06.02.2018 позивачем було добровільно задоволено отриману претензію про сплату штрафних санкцій та перераховано на користь Міністерства оборони України грошові кошти в сумі 117 191,25 грн.

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача 281 259,00 грн - суми забезпечення виконання контракту, а також нарахованих на вказану суму інфляційних втрат та 3 % річних.

Скеровуючи справу №910/3777/18 на новий розгляд Верховний Суд підтвердив законність та правильність висновків Господарського суду міста Києва про те, що на момент розгляду справи позивачем було виконано усі умови контракту, зокрема, поставлено продукцію та сплачено пеню за порушення строку поставки однієї одиниці товару, а за умовами контракту грошове забезпечення не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов контракту. Тому, посилання відповідача на прострочення поставки позивачем 1 одиниці продукції як на підставу утримання сплаченого позивачем забезпечення відхилено та стягнуто 281 259,00 грн забезпечення виконання позивачем контракту та інфляційні втрати в сумі 5 653,02 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, Верховний Суд направив справу на новий розгляд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

При цьому, не зважаючи на те, що позивач наголошував на необхідності стягнення 3% річних, судом встановлено, що відповідно до п.п. 5) п. 7.2 Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/62 від 13.10.2017, сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодування Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів - 0 процентів.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що умовами Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/62 від 13.10.2017, сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодування Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів - 0 процентів, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено не обставини, покладені в основу позову в частині стягнення з відповідача 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Враховуючи те, що Верховним Судом було скасоване рішення Господарського суду міста Києва лише в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, Господарський суд міста, здійснюючи новий розгляд справи №910/3777/18, вирішує питання про розподіл судового збору виключно в частині даної вимоги, і покладає судовий збір в сумі 30,86 грн на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" 3% річних в розмірі 2 057 (дві тисячі п'ятдесят сім) грн 43 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 (тридцять) грн 86 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.04.2019

Суддя О.Є. Блажівська