Ухвала суду № 80986566, 03.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.04.2019Справа № 910/12311/18

За скаргою Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради

На дії Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

У справі № 910/12311/18

За заявою стягувача - Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (юридична адреса: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 23) про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Міронєнка Сергія Павловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості у розмірі 8 870,00 грн., що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за договором про надання платних експлуатаційних послуг (гастролі) № 04.04.2016,

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: не з'явився

від боржника: не з'явився

від ДВС: не з'явився

Встановив:

Комунальне підприємство «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (юридична адреса: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 23) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Міронєнка Сергія Павловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості у розмірі 8 870,00 грн., що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за договором про надання платних експлуатаційних послуг (гастролі) № 04.04.2016,

19.09.2018 Господарським судом було видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міронєнка Сергія Павловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційних номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (юридична адреса: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 23, код ЄДРПОУ 02225967) 8 870,00 грн основного бору, 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 176,20 грн.

15.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради, в якій просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18;

- зобов'язати державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міронєнка Сергія Павловича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 23, код ЄДРПОУ 02225967) 8870 грн. 00 коп. основного боргу, 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору в розмірі 176 грн. 20 коп.

Ухвалою суду від 26.03.2019 розгляд скарги призначено на 03.04.2019, викликано для участі у судовому засіданні представників стягувача та боржника, а також Деснянський районний відділ держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві; запропоновано боржнику та державному виконавцю подати заперечення проти скарги, з наданням доказів на підтвердження заперечень, у строк до 03.04.2019.

У судове засідання 03.04.2019 представник стягувача та боржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Представник ВДВС у судове засідання 03.04.2019 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З огляду на те, що згідно з ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що незважаючи на неявку представників учасників судового процесу та ВДВС, скарга Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради може бути розглянута судом у судовому засіданні 03.04.2019.

Судом встановлено, що 19.09.2018 Господарським судом було видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міронєнка Сергія Павловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційних номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (юридична адреса: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 23, код ЄДРПОУ 02225967) 8 870,00 грн основного бору, 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 176,20 грн.

Державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвою Б.Б. на підставі пункту 6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з огляду на те, що виковий документ не відповідає вимогам, передбаченим п. 6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - не зазначено дату народження фізичної особи-боржника.

Причиною звернення зі скаргою на дії державного виконавця стала незгода Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради з прийнятим повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу.

Дослідивши матеріали поданої скарги господарський суд задовольняє її з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги Закону, умова про обов'язковість зазначення дати народження стосується лише боржника фізичної особи, а оскільки боржником у зазначеній справі є фізична особа-підприємець (тобто суб'єкт підприємницької діяльності, що є відмінним від фізичної особи), то підстави для зазначення у виконавчому документі дати народження боржника фізичної особи-підприємця відсутні.

У відповідності до ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, окрім іншого, таких засад як обов'язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Також, відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини».

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а частиною 4 вказаної статті передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись наведеними приписами процесуального та матеріального законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення - повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання прийнята з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що виконавчий документ містить всі реквізити, які є обов'язковими згідно норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак дії державного виконавця Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18 судом визнаються неправомірними.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)

Керуючись наведеними приписами процесуального та матеріального законодавства, з огляду на те, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання прийняте з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», то суд, з метою захисту прав скаржника, вважає за доцільне зобов'язати державного виконавця Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради на дії Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18.

3. Зобов'язати державного виконавця Деснянського районного відділу держаної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б. відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/12311/18.

4. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст складено та підписано 08.04.2019

Суддя Спичак О.М.