Ухвала суду № 80986511, 18.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" березня 2019 р. м.Київ Справа № 911/1540/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у попередньому засіданні

заяви кредиторів AST Global Traiding Limited, ТОВ «Агалего ЛТД», ТОВ «Фермер «Слюсар», ТОВ «Агро Істейт», ТОВ «АСТ Агро», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Юніверс груп», ТОВ «Київрестсервіс», ТОВ «Мейтім», ТОВ «Рокмант», ТОВ «Акрісагро», ТОВ «Дейвест», ТОВ «Івенрайс», ТОВ «Банерс», ТОВ «Хауленд», АК КБ «Приватбанк»

у справі №911/1540/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ «Аграрні технології», с.ПарипсиПопільнянського району Житомирської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології» (08666, Київська обл., Васильківський р-н, с.Соколівка, вул.Урожайна 4, ідентифікаційний код 03568089)

У попередньому засіданні брали участь:

представник ТОВ «Дейвест»: Сядро О.В. (довіреність б/н від 20.01.2019 т.3 а.с. 49);

представник AST Global Traiding Limited: Козачук М.О. (довіреність б/н від 25.01.2019, т. 3 а.с. 40);

представник ТОВ «Івенрайс»: Хільчук О.П.(керівник, витяг з ЄДРЮО, т. 2 а.с. 223);

представник АК КБ «Приватбанк»:Ручко О.М. (довіреність №479 від 29.12.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4874/10 від 19.04.2012, т. 26 а.с. 111-113);

представник ТОВ «Аграрні системні технології»: Марчук В.Б. (довіреність б/н від 07.11.2018; посвідчення адвоката, видане на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2207 від 19.05.2005, т. 2 а.с.173-175);

розпорядник майна:Демчан О.І. (свідоцтво від 12.02.2013 №133).

ВСТАНОВИВ:

12.07.2018 до Господарського суду Київської області (далі - суд), на підставі ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ «Аграрні технології» (далі - ТОВ «ФГ «Аграрні технології») із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології» (далі - боржник, ТОВ «АСТ»), у зв'язку з нездатністю останнього оплатити відповідну заборгованість.

Ухвалою суду від 17.07.2018 зазначену заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання та вирішено інші процедурні питання по справі.

Ухвалою суду від 02.08.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «АСТ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів; призначено розпорядником майна ТОВ «АСТ» арбітражного керуючого Демчана О.І. (свідоцтво № 1732 від 11.11.2015) та відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про участь у даній справі.

З метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, суд за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» 03.08.2018 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «АСТ» на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 53305.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, арбітражний керуючий Кравченко Р.М. 14.08.2018 (вх. №741/18 від 14.08.2018) подав апеляційну скаргу, у зв'язку із чим, ухвалою суду від 15.08.2018 зупинено провадження у справі №911/1540/18 до повернення матеріалів до суду.

Водночас, у порядку ст. 23 Закону про банкрутство до суду із відповідними кредиторськими заявами звернулись: 31.08.2018 - ТОВ «Київрестсервіс», AST Global Traiding Limited, ТОВ «АСТ Агро», ТОВ «Дейвест», ТОВ «Юніверс груп»; 03.09.2018 - ТОВ «Агалего ЛТД», ТОВ «Фермер «Слюсар», ТОВ «Агро Істейт», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Мейтім», ТОВ «Рокмант», ТОВ «Акріс агро», ТОВ «Івенрайс», ТОВ «Банерс», ТОВ «Хауленд».

Ухвалою суду від 05.09.2018 відкладено вирішення питання відносно прийняття відповідних заяв до повернення матеріалів справи №911/1540/18 до суду та поновлення провадження у справі.

01.11.2018 до суду звернулось АТ КБ «Приватбанк» із відповідною заявою від про визнання кредиторських вимог, проте, у зв'язку із перебуванням справи у суді апеляційної інстанції ухвалою суду від 05.11.2018 відкладено вирішення питання відносно прийняття відповідної заяви до повернення матеріалів справи №911/1540/18 до суду та поновлення провадження у справі.

03.01.2019, що підтверджується вхідним штампом суду, матеріали справи №911/1540/18 було повернуто до Господарського суду Київської області, у зв'язку із чим ухвалою суду від 14.01.2018 поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 17.01.2019 призначено розгляд заяв:ТОВ «Агалего ЛТД», ТОВ «Фермер «Слюсар», ТОВ «Агро Істейт», ТОВ «АСТ Агро», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Юніверс груп», ТОВ «Київрестсервіс» на 28.01.2019;ТОВ «Банерс», ТОВ «Рокмант», ТОВ «Акріс агро», ТОВ «Дейвест», ТОВ «Івенрайс», ТОВ «Хауленд», ТОВ «Мейтім» на 01.02.2019.

Додатковою ухвалою суду від 28.01.2019 задоволено заяву розпорядника майна ТОВ «АСТ» від 29.08.2018 №02-01/54-25 (вх. 17690/18) та визнано безспірні грошові вимоги ТОВ «ФГ «Аграрні технології» у розмірі 6 673 344,91 гривень.

Ухвалою суду від 04.02.2019, після усунення недоліків заяви, розгляд кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк», призначено на 15.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

На підставі ст. 216 ГПК України у судових засіданнях з розгляду заяв кредиторів неодноразово оголошувалась перерва, у зв'язку із необхідністю надання заявниками додаткових документів. Черговий розгляд відповідних заяв у попереднє засіданні призначений на 18.03.2019.

У попереднє засідання представники ТОВ «Агалего ЛТД», ТОВ «Фермер «Слюсар», ТОВ «Агро Істейт», ТОВ «АСТ Агро», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Юніверс груп», ТОВ «Київрестсервіс», ТОВ «Мейтім», ТОВ «Рокмант», ТОВ «Акрісагро», ТОВ «Банерс», ТОВ «Хауленд» не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце попереднього засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, явка обов'язковою судом не визнавалась,а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести попереднє засідання без участі останніх.

Під час попереднього засідання представники заявників та присутні учасники справи підтримали свої заяви та просили суд їх задовольнити. Боржник не заперечував проти визнання кредиторських вимог, які були заявлені до нього.

Відповідно до приписів ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Так, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/4644/15).

За змістом ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошовим зобов'язанням відповідно до вказаної норми є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, які виникають унаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені у грошових одиницях і заявлені до господарського суду у порядку, встановленому цією статтею.

Отже, спеціальний Закон про банкрутство регулює правовідносини грошового характеру та пов'язує можливість участі особи у справі про банкрутство в статусі кредитора, за наявності у неї вимог до боржника саме грошового характеру.

Згідно ізч.1, абз.3-4 ч.2, абз.1 ч.4, ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «АСТ» було здійснено 03.08.2018, тобто, строк на пред'явлення грошових вимог закінчується 02.09.2019 (вихідний день).

У свою чергу, зазначені вище заявники звернулись до суду 31.08.2018, 03.09.2018 та 01.11.2018.

Ураховуючи зазначене та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку, що у встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство звернулись ті заявники, які подали свої заяви 31.08.2018 та 03.09.2018.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються у шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Таким чином, приписи ч.ч. 1, 4 ст. 23 Закону про банкрутство, вказують на те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки протилежне матиме наслідком їх включення до реєстру як вимог шостої черги.

У свою чергу, аналіз положень ч.ч. 1-2 ст. 23 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

Отже, принцип змагальності у поданні доказів, який характерний для позовного провадження, не є властивим для розгляду спірних вимог кредиторів у справах про банкрутство, з огляду на особливості правового регулювання згідно з ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, якими обов'язок з подання доказів на обґрунтування вимог покладено саме на кредитора, який звертається у справу про банкрутство.

У свою чергу, ст.74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно ч. 6 ст. 23 та ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, обов'язком господарського суду є розгляд у попередньому засіданні грошових вимог конкурсних кредиторів до боржника на предмет їх правомірності та обґрунтованості незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №909/1056/15.

Отже, розглянувши письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.

1. ТОВ «Мейтім» (ідентифікаційний номер 39436843, далі-заявник-1).

Як зазначає заявник-1 у своїй заяві (від 31.08.2018 №209/2018) загальний розмір кредиторських вимог до боржника становить 2 469 540,00грн (четверта черга) та 3 524,00грн (перша черга). Заяву обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал платіжного доручення від 22.08.2018 №229; копії договору оренди майна №23/09/16-01 від 23.09.2016 з додатком до нього, акта прийому-передачі майна в оренду, звіту про дебетових та кредитових операціях, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди №01/12/16-03 від 01.12.2016 з додатковими угодами до нього, актів прийому-передачі майна в оренду, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

1.1. 23.09.2016 між ТОВ «Мейтім» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладений договір оренди майна №23/09/16-01 (т.11 а.с.11-12, далі-Договір-1) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування майно, в найменування та кількості та місці розташуванні, згідно додатків до даного Договору-1, а орендар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату.

Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності (п.1.2 Договору-1).

Орендар вступає у користування майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна в оренду, що підписується уповноваженим представниками сторін (п.2.1 Договору-1).

Як зазначено у п.2.2 Договору-1 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в день передачі в оренду. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі майна в оренду чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного договору, знаходиться в технічно-справному стані та придатне для використання за цільовим призначенням.

У випадку повернення орендарем майна з оренди раніше закінчення строку дії даного Договору, акт повернення майна з оренди підписується сторонами в день повернення такого майна (п.2.5 Договору-1).

Розмір орендної плати за користування майном зазначається в додатках до даного Договору. Орендар здійснює сплату орендованої плати в грошовій формі щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду. У випадку повернення майна з оренди, орендна плата припиняє нараховуватись з моменту підписання сторонами акта повернення такого майна з оренди (п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору-1).

Строк оренди майна становить до 31 грудня 2017 року включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.п.1.3, 9.2 Договору-1).

Відповідно до додатку №1 від 23.09.2016 та акту прийому-передачі від 23.09.2016 (т.11 а.с.13-14) в оренду ТОВ «АСТ» було передано: цистерна 50м.куб. (4 шт.) та цистерна 70м.куб. (1 шт.)

Згідно п.1 додатку №1 загальна сума орендної плати за один місяць користування майном становить 3 1200,00грн.

Крім того, між сторонами Договору-1 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2018 та 31.07.2018 (т.11 а.с.16-17).

Як зазначає кредитор-1 у своїй заяві, боржник за червень та липень 2018 року останній розрахувався лише частково у розмірі 2 000,00грн, а тому заборгованість за зазначеним Договором складає 4 240,00грн.

Проте, із зазначеним висновком суд не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, укладений Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.1,5 ст.762 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч.1 ст.763, ст. 764 ЦК України).

Так, п.1.3 Договору-1 встановлено, що строк оренди майна становить до 31.12.2017, проте ураховуючи відсутність доказів, які б вказували на наявність відповідних заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, то останній є пролонгованим ще на один рік у відповідності до п.9.2 Договору та ст.764 ЦК України.

Із матеріалів заяви вбачається та боржником не заперечується, що ним за актом прийому-передачі отримано в оренду майно, яке визначено у додатку №1 до Договору-1 та, зокрема, у червні та липні 2018 року не було повернуто орендодавцю. У зв'язку із зазначеним у боржника виникає відповідне зобов'язання здійснити оплату за користування відповідним майном.

Проте, до матеріалів заяви кредитором було надано акт звірки, підписаного головним бухгалтером ТОВ «АСТ» та директором ТОВ «Мейтім», за період з 01.01.2018 по 02.08.2018 (т.11 а.с.18) із змісту якого вбачається, що початкове сальдо «кредит» ТОВ «АСТ» становить 9 360,00грн. Крім того, за зазначений період заявником-1 було нараховано боржнику орендну плату у розмірі 21 840,00грн, тоді як останнім було здійснено відповідну плату у розмірі 26 960,00грн.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 № 910/1389/18).

Проте, в супереч ч.1 ст. 74 ГПК України та ч.1 ст.23 Закону про банкрутство, відповідних доказів у розумінні ст. 76-79 ГПК України учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи зазначене, суд не має можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у заявленому ТОВ «Мейтім» розмірі по зазначеному Договору-1, а тому підстав для визнання кредиторських вимог у розмірі 4 240,00грн у суду немає.

1.2. 01.12.2016 між ТОВ «Мейтім» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладений договір оренди майна №01/12/16-03 (т.11 а.с.19-26, далі-Договір-2) відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташованих за адресою: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106, літ.Б, загальною площею 834,8кв.м (об'єкт оренди). Об'єкт оренди передається в оренду з метою здійснення орендарем господарської діяльності відповідно.

Пунктом 2.2 Договору-2 встановлено, що передача орендодавцем об'єкта оренди в оренду орендарю здійснюється протягом 3 робочих днів з дати укладення цього Договору та оформлюється актом прийому-передачі, в якому зазначається стан об'єкта оренди та перелік обладнання, що передається орендарю. Акт підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.

Орендна плата сплачується орандарем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому орендар користувався об'єктом оренди (п.3.2 Договору-2).

Сторони у п.3.10 Договору-2 передбачили, що якщо в будь-який момент сума коштів, отриманих орендодавцем від орендаря за цим Договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов'язань орендаря перед орендодавцем, такі суми зараховуються і використовуються для виконання зобов'язань орандарем в наступному порядку: прострочена орендна плата, орендна плата.

Пунктом 2.1 Договору-2 встановлено, що об'єкт оренди передається на строк з дати укладення цього Договору і до 01.10.2019.

На виконання умов зазначеного Договору, між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі об'єкту оренди від 01.12.2016 (т.11 а.с.27).

Разом з цим, у п.3.4 Договору-2 визначено, що розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди становить 291 805,00грн, з ПДВ.

Відповідно до додаткових угод №1 від 01.02.2017 та №2 від 01.04.2017 (т.11 а.с.27-28) розмір орендної плати було змінено: з 01.02.2017 на 304 800,00грн, з ПДВ; з 01.04.2017 на 289 100,00грн, з ПДВ.

Крім того, між сторонами Договору-2 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з жовтня 2017 року по липень 2018 року включно (т.11 а.с.30-39).

Як зазначає кредитор-1 у своїй заяві, боржником частково було здійснено орендну плату, у зв'язку з чим заборгованість за зазначеним Договором складає 2 465 300,00грн.

Проаналізувавши Договір-2 та документи, якими останній супроводжується, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі правомірними, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Договір-2 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

У свою чергу до зазначеного виду правочину, крім загальних положень про найм (оренду), підлягають застосуванню також положення ст.ст. 793-797 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 793-794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Із змісту п.2.1 Договору-2 вбачається, що строк дії останнього визначається з моменту його укладення (01.12.2016) і до 01.10.2019. Тобто, строк дії Договору становить 2 роки і 10 місяців, а тому оформлення останнього у порядку визначеному ст.ст. 793-794 ЦК України в частині нотаріального посвідчення та державної реєстрації не є обов'язковим.

Із матеріалів заяви вбачається та боржником не заперечується, що ним за актом прийому-передачі отримано в оренду майно, яке визначено у Договорі-2 та не було повернуто орендодавцю. У зв'язку із зазначеним у боржника виникає відповідне зобов'язання здійснити оплату за користування відповідним майном.

Водночас, до матеріалів заяви кредитором було надано акт звірки, підписаного головним бухгалтером ТОВ «АСТ» та директором ТОВ «Мейтім», за період з 01.01.2018 по 02.08.2018 (т.11 а.с.40) із змісту якого вбачається, що початкове сальдо «кредит» ТОВ «АСТ» становить 754 300грн. Крім того, за зазначений період заявником-1 було нараховано боржнику орендну плату у розмірі 2 023 700,00грн, тоді як останнім було здійснено відповідну плату у розмірі 312 700,00грн.

Як зазначалось вище, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, проте може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

На підтвердження наявної заборгованості, зокрема:

у розмірі 754 300,00грн, заявником-1 надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017 №20, від 30.11.2017 №3, від 31.12. 2017 №31 (т.11 а.с.35, 38-39), які підписані обома сторонами без зауважень. Інших доказів, які б спростовували чи підтверджували зазначені обставини суду надано не було;

у розмірі 2 023 700,00грн, заявником-1 надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018 №00000001, від 28.02.2018 №00000003, від 31.03.2018 №00000005, від 30.04.2018 №00000007, від 31.05.2018 №00000009, від 30.06.2018 №00000011, від 31.07.2018 №00000013 (т.11 а.с.30-34, 36-37), які підписані обома сторонами без зауважень. Інших доказів, які б спростовували чи підтверджували зазначені обставини суду надано не було.

Отже, заборгованість за Договором-2, з урахуванням п.3.10 останнього, становить: за жовтень-грудень 2017 року, з урахуванням ч.2 ст.237 ГПК України - 441 600,00грн (754 300 - 312 700 (часткова оплата); за січень-липень 2018 року - 2 023 700,00грн (289 100,00*7). Усього - 2 465 300,00грн.

Ураховуючи зазначене, п. 3.10 Договору-2, факт визнання боржником зазначеного розміру заборгованості за вказаним Договором, суд вважає за можливе визнати кредиторські вимоги ТОВ «Мейтім» у розмірі 2 465 300,00грн.

2.ТОВ «Рокмант» (ідентифікаційний номер 39368999, далі-заявник-2).

Як зазначає заявник-2 у своїй заяві (від 31.08.2018 №423) загальний розмір кредиторських вимог до боржника становить 3 907 348,44грн (четверта черга) та 3 524,00грн (перша черга). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал платіжного доручення від 22.08.2018 №35; копії договорів суборенди землі від 01.09.2016 (щодо 6 земельних ділянок), актів приймання-передачі земельних ділянок, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди майна №334 від 01.10.2016, додаткових угод та додатків до нього, актів прийому-передачі майна в оренду, актів повернення майна з оренди, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору №011016 від 01.10.2016, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди майна №01/07/16-44 від 01.07.2016 з додатковими угодами та додатками до нього, акта прийому-передачі майна в оренду, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди майна №01/05/16-07 від 01.05.2016, додаткових угод та додатків до нього, актів прийому-передачі майна в оренду, акта повернення майна з оренди, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

2.1. Так, 01.09.2016 між ТОВ «Рокмант» (суборендодавець) та ТОВ «АСТ» (суборендар) укладені договори суборенди землі б/н, які за своїм змістом є ідентичними (далі-договори суборенди). Відповідно до п.1 договорів суборенди суборендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

У суборенду передається земельна ділянка:

1) загальною площею 0,8613га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1. Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 01.09.2015, зареєстрованого 02.12.2015 №12398329, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_9 (п.п.1.1, п.2 Договору-1, т.11 а.с.66-69).

Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 2 850,01грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-1).

Договір-1 укладено до 01.09.2022. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки;

2) загальною площею 3,4457га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_2. Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 01.09.2015, зареєстрованого 24.12.2015 №12791228, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_10 (п.п.1.1, п.2 Договору-2, т.11 а.с.74-77).

Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 11 400,06грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-2).

Договір-2 укладено до 01.09.2022. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки;

3) загальною площею 3,4457га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_3. Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 30.03.2015, зареєстрованого 24.12.2015 №12792945, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_11 (п.п.1.1, п.2 Договору-3, т.11 а.с.82-85).

Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 11 400,06грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-3).

Договір-3 укладено до 03.03.2020. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки;

4) загальною площею 0,8614га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_4 Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 01.09.2015, зареєстрованого 02.12.2015 №12395608, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_12 (п.п.1.1, п.2 Договору-4, т.11 а.с.90-93).

Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 2 850,01грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-4).

Договір-2 укладено до 01.09.2022. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки;

5) загальною площею 0,8614га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_5. Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 01.09.2015, зареєстрованого 02.12.2015 №12397156, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_13 (п.п.1.1, п.2 Договору-5, т.11 а.с.98-101).

Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 2 850,01грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-5).

Договір-5 укладено до 01.09.2022. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки;

6) загальною площею 0,8614га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_6. Земельна ділянка, що передається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до договору оренди землі від 01.09.2015, зареєстрованого 02.12.2015 №12400351, який укладено з власником земельної ділянки ОСОБА_14 (п.п.1.1, п.2 Договору-6, т.11 а.с.106-109). Сторони погодили, що суборендна плата вносить суборендатором у грошовій формі та у розмірі 2 850,01грн, у тому числі 20% ПДВ (п.5 Договору-6). Договір-6 укладено до 01.09.2022. Як зазначено у п.4 строк суборенди не перевищує строку оренди за договором оренди землі, який укладено з власником земельної ділянки.

Як зазначено у п.3 договорів суборенди на земельній ділянці не розміщені об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.

Суборендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня року, в якому суборендувалась земельна ділянка. За згодою сторін суборендна плата може вноситися частинамидекілька разів протягом календарного року (п.7 договорів суборенди).

Виплата суборендної плати оформлюється письмово або шляхом перерахуванняна банківський рахунок суборендодавця за його письмовою заявою із зазначеними банківськими реквізитами. Сторони погодили, що за згодою власника земельної ділянки, зобов'язання суборендодавця по оплаті орендної плати за договором оренди землі між власником та суборендодавцем можуть бути виконанні суборендарем. В такому випадку суборендар надає суборендодавцю копії письмового підтвердження отримання орендної плати власником земельної ділянки та звільняється від сплати на користь суборендодавця суборендної плати за даним договором (п.8 договорів суборенди).

Відповідно до п.15 договорів суборенди земельна ділянка за договором суборенди землі вважається переданою суборендодавцем суборендареві в момент державної реєстрації права суборенди.

На виконання п.15 вищезазначених договорів державна реєстрація останніх була проведена: Договір - 1 - 21.12.2016, № запису 18302384; Договір - 2 -21.12.2016, № запису 18311914; Договір - 3 - 21.12.2016, № запису 18304295; Договір - 4 - 21.12.2016, № запису 18301580; Договір - 5 - 21.12.2016, № запису 18300786; Договір - 6 - 21.12.2016, № запису 18303502.

Отже, з 21.12.2016 відповідні земельні ділянки були передані ТОВ «АСТ» в суборенду. Доказів повернення зазначених земельних ділянок суборендатором суду надано не було.

Крім того, між сторонами договір суборенди були підписанні відповідні акти виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2017 (т.11 а.с.73, 81, 89, 97, 105, 113).

Як зазначає заявник-2 у своїй заяві, боржником не було внесено суборендну плату, у зв'язку з чим загальна заборгованість за зазначеними договорами суборенди складає 34 200,16грн.

Проаналізувавши надані матеріали заяви, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі правомірними, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Договори - 1-6 за своєю правовою природою є договором суборенди земельної ділянки, які недійсними у судовому порядку не визнавалися у, зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» (у редакції станом на 01.09.2016) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

У свою чергу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», станом на 01.09.2016).

Із змісту Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 13.03.2019 вбачається, що:

1) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.10.2006 (серія НОМЕР_7) належить на праві власності ОСОБА_9, який передав в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 01.09.2015 та додаткової угоди від 16.01.2018, строком дії до 31.12.2029. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 01.09.2022;

2) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.04.2004 (серія НОМЕР_8) належить на праві власності ОСОБА_10, яка передала в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 01.09.2015 та додаткової угоди від 16.01.2018, строком дії до 31.12.2029. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 01.09.2022;

3) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.04.2004 (серія НОМЕР_9) належала на праві власності ОСОБА_11, який передав в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 30.03.2015, строком дії 5 років. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 03.03.2020;

4) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_10 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.10.2006 (серія НОМЕР_11) належить на праві власності ОСОБА_12, яка передала в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 01.09.2015 та додаткової угоди від 16.01.2018, строком дії до 31.12.2029. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 01.09.2022;

5) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.10.2006 (серія НОМЕР_12) належить на праві власності ОСОБА_13, яка передала в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 01.09.2015 та додаткової угоди від 16.01.2018, строком дії до 31.12.2029. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 01.09.2022;

6) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.10.2006 (серія НОМЕР_13 належить на праві власності ОСОБА_9, який передав в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ «Рокмант» за договором оренди землі від 01.09.2015 та додаткової угоди від 16.01.2018, строком дії до 31.12.2029. Після чого, ТОВ «Рокмант» передав у суборенду відповідну земельну ділянку боржнику, строком до 01.09.2022.

Отже, відповідні договори суборенди, укладені з дотриманням основних вимог визначених у ст.8 Закону України «Про оренду землі», а тому у боржника виникає відповідне зобов'язання здійснити відповідну оплату за користування відповідним майном за 2017 рік.

Водночас, як зазначалось вище, боржник за певних умов та відповідно до п.8 договорів суборенди може бути звільнений від сплати, проте, доказів виконання умов, визначених п.8, ані кредитором ані боржником суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, у боржника наявне зобов'язання щодо оплати суборендної плати: за Договором-1 у розмірі 2 850,01грн, за Договором-2 у розмірі 11 400,06грн, за Договором-3 у розмірі 11 400,06грн, за Договором-4 у розмірі 2 850,01грн, за Договором-5 у розмірі 2 850,01грн, за Договором-6 у розмірі 2 850,01грн. Усього 34 200,16грн.Доказів, які б вказували на повне або часткове погашення зазначеної заборгованості учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе визнати кредиторські вимоги ТОВ «Рокмант» у розмірі 34 200,16грн.

2.2. 01.10.2016 укладений ТОВ «Рокмант» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) договір оренди майна №334 (т.11 а.с.114-116, далі-Договір-7) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування (оренда) - майно, в найменуванні та кількості згідно додатків до даного Договору-1, а орендар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату.

Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності (п.1.2 Договору-7).

Орендар вступає у користування майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна в оренду, що підписується уповноваженим представниками сторін (п.2.1 Договору-7).

Як зазначено у п.2.2 Договору-1 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в день передачі в оренду. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі майна в оренду чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного договору, знаходиться в технічно-справному стані та придатне для використання за цільовим призначенням.

У випадку повернення орендарем майна з оренди раніше закінчення строку дії даного Договору, акт повернення майна з оренди підписується сторонами в день повернення такого майна (п.2.5 Договору-7).

Розмір орендної плати за користування майном зазначається в додатках до даного Договору. Орендар здійснює сплату орендованої плати в грошовій формі щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду. У випадку повернення майна з оренди, орендна плата припиняє нараховуватись з моменту підписання сторонами акта повернення такого майна з оренди (п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору-7).

Строк оренди майна становить до 31 грудня 2017 року включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.п.1.3, 9.2 Договору-7).

Відповідно до додатку №1 від 01.10.2016 в оренду ТОВ «АСТ» передавалось відповідне рухоме та нерухоме майно (далі-майно), перелік якого відповідними додатковими угодами змінювався.

Так, 01.01.2018 між ТОВ «Рокмант» та ТОВ «АСТ» укладена додаткова угода до Договору-1 відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти «Перелік орендованого майна» та п.1 додатку №1 до Договір-1 у відповідній редакції, у зв'язку з чим в оренду передавалось 20 одиниць майна, загальна сума орендної плати якого становила 141 045,40грн (т.11 а.с.145).

29.01.2018 о 22:00 зазначене майно було передано в оренду ТОВ «АСТ», про що був складений та підписаний відповідний акт приймання-передачі та повернуто за актом повернення майна з оренди від 04.07.2018 (т.11 а.с.148-149).

08.07.2018 зазначене майно було передано в оренду ТОВ «АСТ», про що був складений та підписаний відповідний акт приймання-передачі (т.11 а.с.150).

Крім того, між сторонами Договору-7 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з січня 2018 по липень 2018 рік (т.11 а.с.151-157).

Як зазначає заявник-2 у своїй заяві, боржником не було сплачено орендну плату за користування майном з січня 2018 по червень 2018 рік включно, у зв'язку з чим заборгованість за зазначеним Договором складає 978 218,10грн.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Договір - 7 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого та нерухомого майна, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються як загальні положення ЦК України про найм (оренду), зокрема, ст.ст.759-763, так і положення, що регулюють найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Так, відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст.794 ЦК України).

Із змісту Договору-7 вбачається, що останній укладався на строк на 1 рік 2 місяців, що не перевищує строк визначеного у ст.ст.793-794 ЦК України, а тому вимоги останніх в частині нотаріального посвідчення та державної реєстрації є для даного Договору необов'язковими.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору-7 (у редакції додаткової угоди від 01.01.2018) та ст.795 ЦК України ТОВ «Рокмант» передав, а ТОВ «АСТ» прийняв майно в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.01.2018 (22:00) та повернув його 04.07.2018 за актом повернення майна з оренди (т.11 а.с.148-149). Отже, за зазначений період у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у встановленому додатковою угодою від 01.01.2018 розмірі, а саме: за січень 2018 рік - 9 099,70грн (за два дні користування майном); за лютий 2018 рік - 141 045,40грн; за березень 2018 рік -141 045,40грн; за квітень 2018 рік - 141 045,40грн; за травень 2018 рік - 141 045,40грн; за червень 2018 рік - 141 045,40грн. Усього714 326,70грн. Доказів погашення (повне або часткове) зазначеної заборгованості боржником суду надано не було. Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним та таким, що підлягає визнанню кредиторські вимоги за Договором-7 у розмірі 714 326,70грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 263 891,40грн, то суд вважає, що останні є недоведеними та такими, що відхиляються з наступних підстав.

Так, заявник у своїй заяві вказує, що боржником не було сплачено орендну плату за користування майном за період з січня 2018 по червень 2018 року включно.

Із матеріалів заяви вбачається, зокрема, з акту виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2018 №000000050, що оренда майна становить 136 495,55грн (т.11 а.с.151).

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось вище, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Проте, відповідного акту(-ів) приймання-передачі, які б підтверджували користування боржником майном з 01.01.2018 по 29.01.2018 (8:00 год.)кредитором суду надано не було.

Крім того, під час розрахунку загального розміру кредиторських вимог за Договором-7 заявником допущена арифметична помилка, а саме, замість 841 722,55грн (розмір кредиторських вимог, який виник у період з січня по червень 2018 року включно, та про який зазначає заявник у своїй заяві), зазначено - 978 218,10грн.

2.3. 01.07.2016 між ТОВ «Рокмант» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар)укладений договір оренди майна №01/07/16-44 (т.11 а.с.165-167, далі-Договір-8) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування майно розташоване за адресою: Житомирська область, смт.Попільня, вул.Радянська, 31, в найменуванні та кількості згідно додатків до даного Договору-8, а орендар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату.

Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності (п.1.2 Договору-8).

Орендар вступає у користування майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна в оренду, що підписується уповноваженим представниками сторін (п.2.1 Договору-8).

Як зазначено у п.2.2 Договору-8 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в день передачі в оренду. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі майна в оренду чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного договору, знаходиться в технічно-справному стані та придатне для використання за цільовим призначенням.

У випадку повернення орендарем майна з оренди раніше закінчення строку дії даного Договору, акт повернення майна з оренди підписується сторонами в день повернення такого майна (п.2.5 Договору-8).

Розмір орендної плати за користування майном зазначається в додатках до даного Договору. Орендар здійснює сплату орендованої плати в грошовій формі щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду. У випадку повернення майна з оренди, орендна плата припиняє нараховуватись з моменту підписання сторонами акта повернення такого майна з оренди (п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору-8).

Пунктом 3.5 Договору-8 визначено, що в орендну плату не входить вартість комунальних послуг: водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії, газу тощо. Орендар окремо відшкодовує орендодавцю вартість комунальних послуг, протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Строк оренди майна становить до 31 грудня 2017 року включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.п.1.3, 9.2 Договору-8).

Відповідно до додатку №1 від 01.07.2016 (т.11 а.с.168, 169) та акту прийому-передачі в оренду ТОВ «АСТ» передавалось відповідне нерухоме майно, орендна плата за яке становила 31 200,00грн, у т.ч. ПДВ.

Так, 01.01.2018 між ТОВ «Рокмант» та ТОВ «АСТ» укладена додаткова угода до Договору-8 відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти «Перелік орендованого майна» та п.1 додатку №1 до Договір-8 у відповідній редакції, у зв'язку з чим в оренду передавалось: пункт приймання та тимчасового зберігання та відправки зерна - 8 об'єктів, бетонні проїзди смт.Попільня, обладнання у кількості 14 одиниць. Загальна сума орендної плати становить 42 576,82грн з ПДВ (т.11 а.с.170-171).

01.01.2018 зазначене майно додатково було передано в оренду ТОВ «АСТ», про що був складений та підписаний відповідний акт приймання-передачі (т.11 а.с.172-173).

Крім того, між сторонами Договору-8 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з жовтня 2017 по липень 2018 рік (т.11 а.с.174-183).

Як зазначає заявник-2 у своїй заяві, боржником не було сплачено орендну плату за користування майном з жовтня 2017 по червень 2018 рік включно, у зв'язку з чим заборгованість за зазначеним Договором складає 510 195,98грн.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Договір - 8 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого та нерухомого майна, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються як загальні положення ЦК України про найм (оренду), зокрема, ст.ст.759-763, так і положення, що регулюють найм будівлі або іншої капітальної споруди, а саме ст.ст.793-795 ЦК України, зміст яких зазначався судом вище.

Із змісту Договору-8 вбачається, що останній укладався на строк на 1 рік 5 місяців, що не перевищує строк визначеного у ст.ст.793-794 ЦК України, а тому вимоги останніх в частині нотаріального посвідчення та державної реєстрації є для даного Договору необов'язковими.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору-8 та ст.795 ЦК України ТОВ «Рокмант» передав, а ТОВ «АСТ» прийняв нерухоме майно в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2016. Доказів повернення майна орендодавцю в установленому Договором та законом порядку учасниками справи суду надано не було. Отже, у період з жовтня по грудень 2017 року у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у розмірі 93 600,00грн (31 200,00*3).

На виконання додаткової угоди від 01.01.2018 до Договору-8 та ст.795 ЦК України ТОВ «Рокмант» передав, а ТОВ «АСТ» додатково прийняв нерухоме та рухоме майно в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2018. Доказів повернення майна орендодавцю в установленому Договором та законом порядку учасниками справи суду надано не було. Отже, у період з січня по червень 2018 року у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у розмірі 255 460,92,00грн (42 576,82*6).

Підсумовуючи викладене, та те, що доказів погашення (повне або часткове) зазначеної заборгованості боржником суду надано не було, суд вважає доведеним та таким, що підлягає визнанню кредиторські вимоги за Договором-8 у розмірі 349 060,92грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 161 135,06грн, то суд вважає, що останні є недоведеними та такими, що відхиляються з наступних підстав.

Так, із змісту наданих заявником-2 актів виконання робіт (послуг) вбачається, що орендодавцем крім розміру орендної плати окремо зазначається розмір компенсації комунальних послуг за відповідний місяць. Відшкодування зазначених витрат передбачено п.3.5 Договору-8. Проте, учасниками справи не надані суду відповідні рахунки-фактури (квитанції, повідомлення наданих заявнику-2 безпосередньо від виконавця комунальної послуги) та не надано жодного доказу оплати заявником-2 комунальних послуг, вартість яких він просить відшкодувати за рахунок боржника.

Наявні акти виконання робіт (послуг) в частині компенсації комунальних послуг судом до уваги не приймаються, оскільки останні (роботи/послуги) заявником-2 безпосередньо боржнику не надавались, а тому не є тим доказом, які підтверджує факт отримання та використання боржником відповідних послуг.

Крім того, під час розрахунку загального розміру кредиторських вимог за Договором-8 кредитором допущена арифметична помилка, а саме, замість 499 665,89грн (розмір кредиторських вимог, який виник у період з жовтня 2017 по червень включно 2018 року, та про який зазначає заявник у своїй заяві), зазначено - 510 195,98грн.

2.4. 01.05.2016 між ТОВ «Рокмант» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар)укладений договір оренди майна №01/05/16-07 (т.11 а.с.184-186, далі - Договір-9) відповідно до п.1.1, п.1.4 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування (оренда) - майно, в найменуванні та кількості згідно додатків до даного Договору-9, а орендар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату. Майно знаходиться за адресою: Житомирська обл., Попільнянський р., с/рада Паволоцька, комплекси будівель та споруд №1 (Житомирська обл., Попільнянський р., с. Паволоч, вул.Завалля,1).

Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності (п.1.2 Договору-9).

Орендар вступає у користування майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна в оренду, що підписується уповноваженим представниками сторін (п.2.1 Договору-9).

Як зазначено у п.2.2 Договору-9 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в день передачі в оренду. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі майна в оренду чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного договору, знаходиться в технічно-справному стані та придатне для використання за цільовим призначенням.

У випадку повернення орендарем майна з оренди раніше закінчення строку дії даного Договору, акт повернення майна з оренди підписується сторонами в день повернення такого майна (п.2.5 Договору-9).

Розмір орендної плати за користування майном зазначається в додатках до даного Договору. Орендар здійснює сплату орендованої плати в грошовій формі щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду. У випадку повернення майна з оренди, орендна плата припиняє нараховуватись з моменту підписання сторонами акта повернення такого майна з оренди (п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору-9).

Строк оренди майна становить до 31 грудня 2017 року включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.п.1.3, 9.2 Договору-9).

Відповідно до додатку №1 від 01.05.2016 та акту прийому-передачі в оренду ТОВ «АСТ» передавалось відповідне майно та за відповідними актами поверталось орендодавцю (т.11 а.с.187-190).

Так, 01.01.2018 між ТОВ «Рокмант» та ТОВ «АСТ» укладена додаткова угода до Договору-9 відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти «Перелік орендованого майна» та п.1 додатку №1 до Договір-9 у відповідній редакції, у зв'язку з чим в оренду передавалось 20 одиниць майна, загальна сума орендної плати якого становила 43 919,71грн, з ПДВ (т.11 а.с.191-194).

Крім того, між сторонами Договору-9 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг), зокрема, з січня по липень 2018 рік (т.11 а.с.195-201).

Як зазначає заявник-2 у своїй заяві, боржником не було сплачено орендну плату за користування майном з січня по червень 2018 рік включно, у зв'язку з чим заборгованість за зазначеним Договором складає 282 033,26грн.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Договір-9 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого та нерухомого майна, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються як загальні положення ЦК України про найм (оренду), зокрема, ст.ст.759-763, так і положення, що регулюють найм будівлі або іншої капітальної споруди, а саме ст.ст.793-795 ЦК України, зміст яких зазначався судом вище.

Із змісту Договору-9 вбачається, що останній укладався на строк на 1 рік 7 місяців, що не перевищує строк визначеного у ст.ст.793-794 ЦК України, а тому вимоги останніх в частині нотаріального посвідчення та державної реєстрації є для даного Договору необов'язковими.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору-9 та ст.795 ЦК України ТОВ «Рокмант» передав, а ТОВ «АСТ» прийняв майно в оренду, що підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі від 01.01.2018. Доказів повернення майна орендодавцю в установленому Договором та законом порядку учасниками справи суду надано не було. Отже, у період з січня по червень 2018 року у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у розмірі 263 518,26грн (43 919,71*6). Проте, із змісту акту звірки вбачається, що за зазначений період заявник-2 вказує, що у боржника наявна заборгованість у розмірі 238 113,55грн. Доказів, які б підтверджували або спростовували зазначену інформацію учасникам справи суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, положення ч.2 ст.237 ГПК України та те, що доказів погашення (повне або часткове) зазначеної заборгованості боржником суду надано не було, суд вважає доведеним та таким, що підлягає визнанню кредиторські вимоги за Договором-9 у розмірі 238 113,55грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 43 919,71грн, то суд зазначає наступне.

Із змісту заяви вбачається, що заявник вказує про наявну у боржника заборгованість у період з січня по червень 2018 року включно, яка, як встановлено судом та вказується самим заявником-2, становить 238 113,55грн. Отже, під час розрахунку загального розміру кредиторських вимог за Договором-9 заявником-2 допущена арифметична помилка, а саме, замість 238 113,55грн, зазначено - 263 518,26грн.

Ураховуючи зазначене, кредиторські вимоги за Договором-9 у розміру 43 919,71грн судом відхиляються.

2.5. 01.10.20016 між ТОВ «Рокмант» (сторона-1) та ТОВ «АСТ» (сторона-2) укладений договір №011016 (далі-Договір-10, т.11 а.с.158-159) відповідно до п.1 якого сторона-2 компенсує стороні-1 вартість комунальних послуг: постачання електроенергії, природного газу, реактивної електроенергії, розподіл природного газу, транспортування природного газу необхідних для використання за цільовим призначенням майна, розташованого за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с/рада Паволоцька, комплекс будівель та споруд №1, що знаходиться в користуванні на відповідному правовому титулі сторони-2.

Сторони погодили, що сторона-2 окремо відшкодовує стороні-1 вартість послуг, визначених в п.1 цього Договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (п.2 Договору-10).

Відповідно до п.3 Договору-10 сторона-1 визначає вартість послуг на підставі виставлених рахунків організацій постачальників послуг визначених в п.1 даного Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2017. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.6-7 Договору-10).

На підставі зазначеного Договору між ТОВ «АСТ» та ТОВ «Рокмант» були підписані відповідні акти виконаних робіт (надання послуг) з лютого по червень 2018 року (включно) (т.11 а.с.160-164).

Як зазначає кредитор-2, ТОВ «АСТ» повністю не компенсовано ТОВ «Рокмант» вартість комунальних послуг з лютого по червень (включно) 2018 року у розмірі 2 102 700,94грн, а тому у боржника за Договором-10 наявна заборгованість у зазначеному розмірі.

Проте, із зазначеним висновком суд не може погодитися із наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки доказів, які б вказували на визнання недійсним Договору-10 у судовому порядку учасниками справи суду надано не було, то в силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

У свою чергу, як зазначалось вище відповідно до ст.ст. 74, 76-80 ГПК України та ч.1 ст.23 Закону про банкрутство кредитор-2 зобов'язаний подати до суду документи, що підтверджують вимоги до боржника.

Із п.2 та 3 Договору-10 вбачається, що відшкодування вартості послуг здійснюється боржником з моменту отримання ним рахунків-фактури сума в яких, у свою чергу, визначається на підставі виставлених рахунків організацій постачальників відповідних послуг.

Проте, жодного доказу, на виконання зазначених пунктів Договору-10 ані заявником-2, ані боржником, який визнає зазначену заборгованість суду надано не було.

Надані до заяви акти виконаних робіт (надання послуг) не передбачені умовами Договору та не є тими виключними доказами, які б підтверджували розмір понесених заявником-2 витрат, які необхідно компенсувати боржнику.

Крім того, із змісту наданого заявником-2 акту звірки за Договором-10 (т.11 а.с.65) вбачається, що боржником з січня по травень 2018 року здійснювались відповідні оплати загальна сума яких становить 10 610 155,49грн, що значно перевищує розмір (8 024 700,94,00грн) за вказаний період.

Ураховуючи зазначене, кредиторські вимоги за Договором-10 у розміру 2 102 700,94грн судом відхиляються, оскільки є безпідставними та недоведеними.

3. AST GLOBAL TRADING LIMITED (заявник-3)

Як зазначає заявник-3 у своїй заяві (від 07.08.2018 №27/08) загальний розмір кредиторських вимог до боржника становить 246 484 654,88грн (четверта черга) та 3 524,00грн (перша черга). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал квитанції від 31.08.2018 №1; копію контракту №070917 від 07.09.2017, примірники виписок щодо міжнародного переказу коштів та оригінал акта звірки; копію контракту №080917 від 08.09.2017 з додатковими угодами до нього, примірники виписок щодо міжнародного переказу коштів, копії митних декларацій та оригінал акта звірки.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

3.1. 07.09.2017 між ТОВ «АСТ» (продавець) та AST Global Trading Limited (покупець) укладений контракт №070917 (далі-Контракт-1, т.24 а.с.18-24) відповідно до п.1.1 якого продавець бере зобов'язання поставити, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу, врожаю 2017 року для кормових потреб, насипом, українського походження (товар).

Кількість товару 50 000 метричних тонн +/- 20% на вибір продавця. Кількість поставленого товару є остаточною згідно з вагою, зазначеною у вантажних митних деклараціях оформлених на товар (п.2.1, 2.2 Контракт-1).

Товар буде поставлений залізничним/авто транспортом на умовах СРТ назва місця призначення, згідно з ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього Контракту. Умови поставки зазначаються в додаткових угодах до цього Контракту. Датою поставки товари (партії товару) є дата оформлення залізничної (транспортної) накладної у пункті відвантаження (п.п.3.1, 3.3 Контракту-1).

Період поставки товару:до 31.10.2017 включно (п.3.2 Контракту-1).

Сторони у п. 4 Контракту становили, що ціна товару складає 130,00 доларів США за одну метричну тонну. Загальна ціна товару складає 6 500 000,00 доларів США +/-20%. Валюта Контракту та валюта платежу: долар США.

Оплата за товар повинна відповідати 100% від загальної ціни відповідної партії товару, і повинна бути здійснена не пізніше 120 календарних днів після митного оформлення товару та надання копій наступних документів покупцю: комерційного рахунку продавця англійською мовою на відвантажену партію; вантажної митної декларації (-ій); листа порту/експедитора/брокера про витрати при навантаженні кількості, зазначеного у вантажній митній декларації (-ях). Передплата та часткова оплата за товар дозволені (п.п.5.2, 5.4 Контракту-1).

Відповідно до п.11.5 Контракту-1 останній набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2018 але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом.

Ураховуючи п.5.4 Контракту-1 заявником-3 протягом вересня-жовтня 2017 року було здійснено передоплата за товар у розмірі 5 180 000,00 доларів США, що підтверджується відповідними валютними платіжними дорученнями та swift- повідомленням про перерахування коштів (т.24 а.с.26-66).

Як зазначає заявник-3, боржником не було поставлено відповідного товару, у зв'язку з чим у останнього виникло заборгованість за Контрактом-1 у розмірі 5 180 000,00 доларів США, що станом на 02.08.2018 становить 139 663 833,40грн.

Проаналізувавши надані матеріали заяви, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі правомірними, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Контракт-1 за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався у, зв'язку з чим, у силу ст.629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, протягом вересня - жовтня 2017 року заявником було перераховано на розрахунковий рахунок боржника грошові кошти у загальному розмірі 5 180 000,00 доларів США, з призначенням платежу: «advance payment for corn, crop 2017 according to the contract no.070917 dd 07.09.17», проте, як зазначає і сам боржник, поставка оплаченого товару останнім здійснена не була.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним та таким, що підлягає визнанню кредиторські вимоги за Контрактом-1 у розмірі 5 180 000,00 доларів США.

Водночас, як зазначалось вище абз.3 ч.2 ст.23 Закону про банкрутство встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Отже, зазначені вимоги кредитора мають бути визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у доларах США з відображенням їх в національній валюті відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату звернення кредитора із заявою з грошовими вимогами.

Так, із змісту заяви вбачається, що остання була подана до суду 31.08.2018. На той час офіційний курс валют НБУ становив - 2827,94 за 100 доларів США. Отже, у гривневому еквіваленті 5 180 000,00 доларів США становила 146 487 292,00грн. Водночас, із змісту заяви вбачається, що заявник-3 визначив та просить визнати зазначену заборгованість у гривневому еквіваленті станом на 02.08.2018 (день порушення провадження у справі про банкрутство) за курсом НБУ - 26,96213грн, що становить 139 663 833,40грн. Ураховуючи, положення ч.2 ст. 237 ГПК України, визнанню за Контрактом-1 у гривневому еквіваленті підлягає кредиторська вимога у розмірі 139 663 833,40грн.

3.2.08.09.2017 між ТОВ «АСТ» (продавець) та AST Global Trading Limited (покупець) укладений контракт №080917 (далі-Контракт-2, т.24 а.с.67-77) відповідно до п.1 якого продавець бере зобов'язання поставити, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу, врожаю 2017 року для кормових потреб, насипом, українського походження (товар).

Кількість товару 100 000 метричних тонн +/- 20% на вибір продавця. Кількість поставленого товару є остаточною згідно з вагою, зазначеною у вантажних митних деклараціях оформлених на товар (п.2.1, 2.2 Контракт-2).

Товар буде поставлений залізничним/автотранспортом на умовах СРТ та /або DAP морські торгові порти України (ДП «Морський торгівельний порт «Южний» та/або ДП «Одеський морський торгівельний порт» та/або ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» та/або ТОВ «ІЗТ», м. Чорноморськ та/або Миколаївський морський порт, та інші) та/або DAP станція Ізов-Хрубешов та/або Ягодин-Дорохуск та/або Удрицьк-Горинь та/або Заболоття-Малорита та/або Бережесть-Словнчно та/або Батьово-Еперєшке та/або Чоп-Чиєрна-над-Тісоу та/або Чоп-Захонь згідно з ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього Контракту. Умови і пункт призначення щодо кожної партії товару визначаються відповідно до відвантажувальних інструкцій покупця. Датою поставки товари (партії товару) є дата оформлення залізничної (транспортної) накладної у пункті відвантаження (п.п.3.1, 3,3 Контракту-2 з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2017).

Період поставки товару: до 31.07.2018 включно (п.3.2 Контракту-2).

Сторони у п. 4 Контракту-2 встановили, що ціна товару складає 130,00 доларів США за одну метричну тонну. Загальна ціна товару складає 13 000 000,00 доларів США +/-20%. Валюта Контракту та валюта платежу: долар США.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.04.2018 ціна товару була зміщанена та склала 125,00 доларів США за одну метричну тонну. Загальна ціна товару складає 12 680 000,00 доларів США +/-20%.

Оплата за товар повинна відповідати 100% від загальної ціни відповідної партії товару, і повинна бути здійснена не пізніше 120 календарних днів після митного оформлення товару та надання копій наступних документів покупцю: комерційного рахунку продавця англійською мовою на відвантажену партію; вантажної митної декларації (-ій). Передплата та часткова оплата за товар дозволені (п.п.5.2, 5.4 Контракту-2).

Відповідно до п.11.5 Контракту-2 з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.04.2018 останній набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Контрактом.

Ураховуючи п.5.4 Контракту-2 заявником-3 протягом листопада-грудня 2017 року та 2018 року було здійснено передоплата за товар у розмірі 12 216 150,00 доларів США, що підтверджується відповідними валютними платіжними дорученнями та swift- повідомленням про перерахування коштів (т.24 а.с.78-158).

Із наявних у матеріалах заяви митних декларацій вбачається, що ТОВ «АСТ» було поставлено товару протягом: грудня 2017 року та січня-березня 2018 року у кількості 25 967 898кг, на загальну вартість 3 375 826,74 доларів США (вартість 1 метричної тонни - 130,00 доларів США); травня-серпня 2018 року у кількості 42 639 147кг, на загальну вартість 5 329 893,38 доларів США (вартість 1 метричної тонни - 125,00 доларів США). Усього поставлено товару на загальну суму 8 705 720,12 доларів США.

Як зазначає заявник-3 у своїй заяві, боржником за Контрактом-2 було поставлено товар лише на суму 8 934 172,62доларів США, у зв'язку з чим у останнього виникло заборгованість за Контрактом-2 у розмірі 3 961 883,63 доларів США, що станом на 02.08.2018 становить 106 820 821,48грн.

Проаналізувавши надані матеріали заяви, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі помилковими, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Контракт-2 за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст.629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Як зазначалось вище на зазначений вид договорів поширюються положення, зокрема, ч. 6 ст. 265 ГК України, ст.ст.525, 526, 655, ч.1 ст.662, ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Судом встановлено, що заявником-3 протягом листопада-грудня 2017 року та 2018 року було здійснено оплату за товар у розмірі 12 216 150,00 доларів США, а товар, як зазначає заявник і зазначене визнається боржником, було поставлено на загальну суму - 8 934 172,63 доларів США. Отже, у боржника наявне зобов'язання поставити товар на загальну суму 3 281 977,37 доларів США (12 216 150,00 - 8 934 172,63), або повернути зазначені кошти кредитору з правових підстав, викладених у п.3.1 даної ухвали. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи зазначені обставини та вищевикладений аналіз ст.693 ЦК України, суд вважає доведеними та таким, що підлягає визнанню кредиторські вимоги за Контрактом-2 у розмірі 3 281 977,37 доларів США.

Водночас, як зазначалось вище, відповідно до абз.3 ч.2 ст.23 Закону про банкрутство склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Отже, зазначені вимоги кредитора мають бути визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у доларах США з відображенням їх в національній валюті відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату звернення кредитора із заявою з грошовими вимогами.

Так, із змісту заяви вбачається, що остання була подана до суду 31.08.2018. На той час офіційний курс валют НБУ становив - 2827,94 за 100 доларів США. Отже, у гривневому еквіваленті 3 281 977,37 доларів США становила 92 812 350,83грн. Водночас, із змісту заяви вбачається, що заявник-3 визначив та просить визнати зазначену заборгованість у гривневому еквіваленті станом на 02.08.2018 (день порушення провадження у справі про банкрутство) за курсом НБУ - 26,96213грн, що становить 88 489 002,05грн. Ураховуючи, положення ч.2 ст. 237 ГПК України, визнанню за Контрактом-2 у гривневому еквіваленті підлягає кредиторська вимога у розмірі 88 489 002,05грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 679 906,26 доларів США, то суд вважає, що останні є недоведеними та такими, що відхиляються з наступних підстав.

Як зазначає заявник у своїй заяві, ним протягом 2017-2018 років було перераховано 12 896 056,26 доларів США, проте наявні докази підтверджують розмір оплати за Контрактом-2 саме у розмірі 12 216 150,00 доларів США. Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було, а відповідний акт звірки, з урахуванням правової позиції суду викладеної в п.1.1 даної ухвали, не є тим єдиним та виключним доказом, який підтверджує чи спростовує ті чи інші обставини.

4 .ТОВ «Банерс» (ідентифікаційний номер 39383671, далі-заявник-4).

Як зазначає заявник-4 у своїй заяві (від 03.09.2018 №087/914) загальний розмір кредиторських вимог до боржника становить 3 782 673,11грн (четверта черга) та 3 524,00грн (перша черга). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал платіжного доручення від 22.08.2018 №32; копії договору купівлі-продажу від 30.06.2015 №30/06/2012-2, специфікацій (додатків), видаткових накладних та оригінал акта звірки; копії договору оренди рухомого майна №17АТ від 01.01.2017, додаткових угод та додатків до нього, актів прийому-передачі майна в оренду, актів повернення майна з оренди, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди рухомого майна №62ВАТ від 01.04.2017 з додатковими угодами та додатками до нього, акту прийому-передачі майна в оренду, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки; копії договору оренди рухомого майна №16СГ від 01.01.2017 з додатковими угодами та додатками до нього, акту прийому-передачі майна в оренду, актів виконаних робіт (надання послуг) та оригінал акта звірки

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

4.1. 30.06.2015 між ТОВ «Банерс» (продавець) та ТОВ «АСТ» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 30/06/2015-2 (далі - Договір-1, т.3 а.с.12-13), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар згідно специфікації (додатку) до даного Договору.

Вартість товару зазначена в специфікаціях (додатку) до даного Договору. Розрахунки між продавцем і покупцем за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку фактури та в строк і на умовах, встановлених в специфікації (додатку) до даного Договору (п.2.1, 2.2 Договору-1).

Товар поставляється (передається) покупцеві на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів «INCOTERMS», в редакції 2000 року та в місці, визначених в специфікації (додатку) до даного Договору. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником продавця та покупця акту приймання-передачі та/або видаткової накладної. Приймання товару по якості та кількості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання передачі або видаткова накладна. Право власності на товар, що поставляється відповідно до даного Договору, переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної (п.3.1, 3.3-3.4 Договору-1).

Пунктом 6.1 Договору-1 встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Відповідно до специфікацій (додаток), які є невід'ємною частиною Договору-1 (т.3 а.с.14,16-17) ТОВ «Банерс» зобов'язується передати, а ТОВ «АСТ» прийняти та оплатити відповідний товар, а саме: за специфікацією від 11.05.2018 товар загальною вартістю 22 777,44грн з ПДВ, яку покупець має оплатити у строк до 30.06.2018. Строк поставки товару - до 30.05.2018 включно; за специфікацією від та 15.05.2018 товар загальною вартістю 72 363,18грн з ПДВ, яку покупець має оплатити у строк до 30.08.2018. Строк поставки товару - до 30.06.2018 включно.

Як зазначає заявник-4 останнім було поставлено відповідний товар, на підтвердження чого надав до заяви видаткові накладні від 25.05.2018, від 25.06.2018 та від 04.06.2018 і відповідний акт звірки (т.3 а.с.15, 18-20). Боржник, у свою чергу, за товар оплати не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором-1 у розмірі 95 140,62грн.

Проаналізувавши Договір-1 та документи, якими останній супроводжується, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі правомірними, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Договір-1 за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст.629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, згідно із ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів заяви вбачається та боржником не заперечується, що ТОВ «Банерс» виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару ТОВ «АСТ», що відповідно до п.3.3-3.4 Договору-1 підтверджується видатковими накладними, які підписанні обома сторонами без зауважень, а саме: від 25.05.2018 №00000030 на суму 22 777,44грн, від 25.06.2018 №00000031 на суму 12 785,63грн та від 04.06.2018 №00000029 на суму 59 577,55грн. Отже,у ТОВ «АСТ» виникає зустрічне зобов'язання - оплатити товар, що останнім здійснено не було. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків покупця (боржника), належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість та визнання кредиторських вимог за Договором-1 у загальному розмірі 95 140,62грн.

4.2. 01.04.2017 між ТОВ «Банерс» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладений договір оренди рухомого майна №62ВАТ (т.3 а.с.51-53, далі-Договір-2) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт. Склад, вартість, технічні характеристики майна та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного Договору.

Майно передається в оренду з метою використання в господарської діяльності орендаря та відповідно до цільового призначення, яке зазначено у технічній документації (інструкціях по експлуатації) виробника майна (п.1.2 Договору-2).

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі (п.2.1 Договору-2).

Як зазначено у п.2.2 Договору-2 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно на власний ризик, за власний рахунок в місці передачі та в день передачі. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного договору, воно не пошкоджено, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація (в тому числі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, машин тощо), комплекти ключів до транспортних засобів та машин.

Розмір орендної плати за користування майном зазначено в додатках до даного Договору. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю в строк та порядку, визначеному в додатках до даного Договору. Орендна плата нараховується за весь період фактичного використання майна. Дата припинення оренди майна - це дата підписання акту повернення майна із оренди. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата фактичного надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця (п.3.1-3.3 Договору-2).

Відповідно до п.9.1 Договору-2, останній укладений строком по 31.12.2017 включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.9.1 Договору-2).

На виконання умов зазначеного Договору, між сторонами неодноразово складались та підписувались відповідні додатки і додаткові угоди до Договору-2, акти прийму-передачі рухомого майна в оренду, акти повернення рухомого майна з оренди (т.3 а.с.54-276, т.4 а.с.1-230), відповідно до яких неодноразово змінювався перелік орендуємого майна та орендна плата.

Як зазначає заявник-4, у боржника за зазначеним Договором виникла заборгованість саме за період з квітня по серпень 2018 року включно.

Із наявних матеріалів справи вбачається (т.4 а.с.231-284, т.5 а.с.1-97), що у боржника наявне зобов'язання щодо сплати оренди за Договором-2: за квітень 2018 року у розмірі 59 533,11грн; за травень 2018 року у розмірі 30 466,03грн; за червень 2018 року у розмірі 40 018,15грн; за липень 2018 року у розмірі 48 883,83грн. Усього 178 901,12грн. Жодного доказу користування орендованим майном у серпні 2018 року, заявником суду надано не було.

Крім того, між сторонами Договору-2 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з квітня 2018 року по липень 2018 року (т.5 а.с.98-101).

Як зазначає заявник-4 у своїй заяві, за зазначений ним період боржником не було сплачено орендну плату за користування орендованим майном, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість за Договором-2 у розмірі 179 041,14грн.

Проаналізувавши Договір-2 та документи, якими останній супроводжується, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі помилковими, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Договір - 2 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна (транспортного засобу), який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються загальні положення ЦК України про договір та найм (оренду), зокрема, ст.ст. ст.ст.525, 526, 759-763, зміст яких зазначався судом вище та положення ст.ст. 798-800 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як зазначено в ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Ураховуючи, що сторонами Договору-2 є юридичні особи, то вимоги, визначені у ст.799 ЦК України є для зазначених сторін не обов'язковими.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору-2 ТОВ «Банерс» передавав, а ТОВ «АСТ» приймав рухоме майно в оренду та повертав його відповідно до п.п.2.5, 2.6 зазначеного Договору, що, в свою чергу, підтверджується відповідними актами приймання-передачі та актами повернення рухомого майна. Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було.

Отже, перевіривши розмір орендної плати за період з квітня по липень 2018 року включно, суд вважає, що у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у розмірі 178 901,12грн (розмір орендної плати, встановленої відповідною додатковою угодою: кількість днів у місяці помножити (*) на кількість днів, фактичного користування майном).

Водночас, як стверджує заявник-4 та підтверджує боржник, відповідних оплат за зазначений період останнім здійснено не було. З огляду на те, що своєчасна оплата за користування майном є одним з основних обов'язків орендаря (боржника), належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість та визнання кредиторських вимог за Договором-2 у загальному розмірі 178 901,12грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 140,02грн, то суд вважає, що останні є недоведеними та такими, що відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до п.1 додаткових угод до Договору-2 розмір орендної плати встановлюється за 1 (один) місяць.

Із змісту заяви вбачається, що заявник-4 вказує про наявну у боржника заборгованість у розмірі 179 041,14грн, проте зазначений розмір є помилковим, оскільки під час здійснення розрахунку орендної плати за відповідний період, заявником не було враховано кількість днів у відповідному місяці (30/31календарних дні).

4.3. 01.01.2017 між ТОВ «Банерс» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладений договір оренди рухомого майна №16СГ (т.5 а.с.103-105, далі-Договір-3) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання (майно або орендоване майно). Склад, вартість, технічні характеристики майна та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного Договору.

Майно передається в оренду з метою використання в господарської діяльності орендаря та відповідно до цільового призначення, яке зазначено у технічній документації (інструкціях по експлуатації) виробника майна (п.1.2 Договору-3).

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі (п.2.1 Договору-3).

Як зазначено у п.2.2 Договору-3 орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно на власний ризик, за власний рахунок в місці передачі та в день передачі. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню, згідно додатків до даного договору, не є пошкодженим, належної якості, належної комплектності, на нього наявна вся необхідна документація (в тому числі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, машин тощо), комплекти ключів до транспортних засобів та машин.

Розмір орендної плати за користування майном зазначено в додатках до даного Договору. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю в строк та порядку, визначеному в додатках до даного Договору. Орендна плата нараховується за весь період фактичного використання майна. Дата припинення оренди майна - це дата підписання акту повернення майна із оренди. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата фактичного надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця (п.3.1-3.3 Договору-3).

Відповідно до п.9.1 Договору-3, останній укладений строком по 31.12.2017 включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах (п.9.1 Договору-3).

На виконання умов зазначеного Договору, між сторонами неодноразово складались та підписувались відповідні додатки і договори про внесення змін і доповнень, додаткові угоди до Договору-3, акти прийму-передачі рухомого майна в оренду, акти повернення рухомого майна з оренди (т.5 а.с.106-275, т.6 а.с.1-260, т.7 а.с.1-66), відповідно до яких неодноразово змінювався перелік орендуємого майна та орендна плата.

Як зазначає заявник-4, у боржника за зазначеним Договором виникла заборгованість саме за період з квітня по серпень 2018 року включно.

Із наявних матеріалів справи вбачається (т.7 а.с.67-221), що у боржника наявне зобов'язання щодо сплати оренди за Договором-3: за квітень 2018 року у розмірі 485 865,49грн; за травень 2018 року у розмірі 608 822,79грн; за червень 2018 року у розмірі 866 068,43грн; за липень 2018 року у розмірі 1 455 443,70грн. Усього 3 416 200,41грн. Жодного доказу користування орендованим майном у серпні 2018 року, заявником суду надано не було.

Крім того, між сторонами Договору-3 були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з квітня 2018 по липень 2018 (т.7 а.с.222-225).

Як зазначає заявник-4 у своїй заяві, за зазначений ним період боржником було сплачено лише частково орендну плату за користування орендованим майном у розмірі 745 000,00грн, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість за Договором-3 у розмірі 2 692 350,26грн.

Проаналізувавши Договір-3 та документи, якими останній супроводжується, суд вважає кредиторські вимоги у заявленому розмірі помилковими, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що Договір - 3 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна (транспортного засобу), який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються загальні положення ЦК України про договір та найм (оренду), зокрема, ст.ст. ст.ст.525, 526, 759-763, так і ст.ст. 798-800 ЦК України, зміст яких зазначався судом вище.

Ураховуючи, що сторонами Договору-3 є юридичні особи, то вимоги, визначені у ст.799 ЦК України є для зазначених сторін не обов'язковими.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору-3 ТОВ «Банерс» передавав, а ТОВ «АСТ» приймав рухоме майно в оренду та повертав його відповідно до п.п.2.5, 2.6 зазначеного Договору, що, в свою чергу, підтверджується відповідними актами приймання-передачі та актами повернення рухомого майна. Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було.

Отже, перевіривши розмір орендної плати за період з квітня по липень 2018 року включно, суд вважає, що у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у розмірі 3 416 200,41грн (розмір орендної плати, встановленої відповідною додатковою угодою : кількість днів у місяці * на кількість днів, фактичного користування майном).

Як зазначає заявник-4 та зазначене не спростовується учасниками справи, боржником було частково оплачена оренда за Договором-3 у розмірі 745 000,00грн, у зв'язку з чим непогашеною лишається заборгованість у розмірі 2 671 200,41грн.

З огляду на те, що своєчасна та повна оплата за користування майном є одним з основних обов'язків орендаря (боржника), належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість кредиторських вимог за Договором-3 у загальному розмірі 2 671 200,41грн та їх визнання.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 21 149,85грн, то суд вважає, що останні є недоведеними та такими, що відхиляються з наступних підстав

Відповідно до п.1 додаткових угод до Договору-3 розмір орендної плати встановлюється за 1 (один) місяць.

Із змісту заяви вбачається, що заявник-4 вказує про наявну у боржника заборгованість (з урахуванням часткової оплати) у розмірі 2 692 350,26грн, проте зазначений розмір є помилковим, оскільки під час здійснення розрахунку орендної плати за відповідний період, заявником не було враховано кількість днів у відповідному місяці (30/31календарних дні).

4.4. 01.01.2017 між ТОВ «Банерс» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладений договір оренди рухомого майна №17 АТ (т.3 а.с.21-23, далі-Договір-4) відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання. Склад, вартість, технічні характеристики майна та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного Договору.

Майно передається в оренду з метою використання в господарської діяльності орендаря та відповідно до цільового призначення, яке зазначено у технічній документації (інструкціях по експлуатації) виробника майна (п.1.2 Договору-4).

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі (п.2.1 Договору-4).

Розмір орендної плати за користування майном зазначено в додатках до даного Договору. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю в строк та порядку, визначеному в додатках до даного Договору. Орендна плата нараховується за весь період фактичного використання майна. Дата припинення оренди майна - це дата підписання акту повернення майна із оренди. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата фактичного надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця (п.3.1-3.3 Договору-4).

Відповідно до п.9.1 Договору-4 (у редакції додаткової угоди№7 від 30.12.2017, т.3 а.с.37), останній укладений строком по 31.12.2018 включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного Договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах.

Відповідно до додатку №1 від 01.01.2017 до Договору-4 (т.3 а.с.24), орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування наступний автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання: ВАЗ Нива21214, ВАЗ 21093, УАЗ 3909, Subaru Forester, Toyota Prado (2 одиниці), Bentley Continental GT W12, Honda Accord, ЗАЗ Lanos, Mazda 6, Audi Q7 4.2 3413, ВАЗ 21214-120, Audi A8 Long, ВАЗ 21043, Chevrolet express легковий пас., ЗАЗ 110307 легковий комбі-В.

Відповідно до акту прийому-передачі рухомого майна в оренду, зазначене у додатку №1 майно було передано в оренду ТОВ «АСТ» (т.3 а.с.25).

У подальшому, між сторонами неодноразово складались та підписувались додаткові угоди, якими вносилися зміни до п.1 додатку№1 до Договору-4, акти прийму-передачі рухомого майна в оренду, акти повернення рухомого майна з оренди (т.3 а.с.24-45), відповідно до яких неодноразово змінювався перелік орендуємого майна та орендна плата.

Як зазначає заявник-4, у боржника за зазначеним Договором виникла заборгованість саме за період з квітня по липень 2018 року включно у розмірі 816 141,09грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами без зауважень (т.3 а.с.46-49).

Проте, із зазначеним твердженням суд не може погодитись із наступних підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено, що Договір - 4 за своєю правовою природою є договором оренди (найму) транспортного засобу, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Так, із змісту п.1.1 Договору-4 вбачається, що його предметом є оренда автомобільного вантажного транспорту, сільськогосподарської техніки та обладнання (майно або орендоване майно). Склад, вартість, технічні характеристики майна та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного Договору.

Отже, ураховуючи зазначені положення ЦК України та зміст зазначеного Договору, в користування (оренду) повинно передаватися майно, тип якого визначено у п.1.1 Договору-4.

Так, ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що:

автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

У свою чергу, ст. 1 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» визначено, що сільськогосподарська машина - всі види техніки і обладнання для агропромислового комплексу.

Із змісту, зокрема, додаткових угод №6 від 01.12.2017, №8 від 01.05.2018, №9 від 12.06.2018, №10 від 13.06.2018 та №11 від 12.07.2018 вбачається, що в користування у відповідний період ТОВ «АСТ» передавався та повертався автомобільний транспорт: ВАЗ Нива21214, ВАЗ 21093, УАЗ 3909, Subaru Forester, Bentley Continental GT W12, ЗАЗ Lanos, Mazda 6, Toyota Prado, Audi Q7 4.2 3413, ВАЗ 21214-120, Audi A8 Long, ВАЗ 21043, Chevrolet express легковий пас., ЗАЗ 110307 легковий комбі-В, BMW Alpina B7, легковий автомобіль Nissan Murano, BMW G11 730, мотоцикл YamanaXenter150, Mitsubishi Outlander.

Отже, із змісту додаткових угод, зокрема, №№6,8-11, якими вносились відповідні зміни до п.1 додатку №1 до Договору-4, вбачається, що у користування ТОВ «АСТ» передавався автомобільний транспорт, який за своїм значенням не є тим майном/орендованим майном, про яке іде мова у п.1.1 Договору-4. Доказів, які б спростовували зазначене учасниками справи суду надано не було.

Крім того,у Додатку № 1 не зазначений склад, вартість, технічні характеристики майна, як того вимагає п.1.1 Договору-1.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що заявником-4 не надано належних та допустимих доказів, які б вказували про наявну у боржника заборгованість саме за Договором-4,який був доданий до матеріалів заяви.

Надані акти виконаних робіт (надання послуг) судом до уваги не приймаються, оскільки останні видані надану послугу «за оренду автомобілів та маловантажних засобів», які також не є предметом Договору-4. Інших доказів, які б підтверджували або спростовували зазначені обставини суду учасниками справи надано не було.

Ураховуючи зазначене, суд вважає кредиторські вимоги за Договором-4 у розмірі 816 141,09грн безпідставними, у зв'язку із чим останні відхиляються.

5. ТОВ «Агалего ЛТД» (ідентифікаційний номер 39286089, далі-заявник-5).

03.09.2018 ТОВ «Агалего ЛТД» звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі 541 811,40грн (т. 8 а.с. 1-142). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: платіжне доручення №49 від 22.08.2018; копії договору оренди рухомого майна №2СГ від 01.01.2017, договору суборенди майна №835 від 01.12.2017, договору суборенди майна №01/02/16-48 від 01.02.2017, додатки до зазначених договорів, актів приймання-передачі майна, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти звірки взаємних розрахунків.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

5.1. 01.01.2017 між ТОВ «Агалего ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладено договір оренди рухомого майна №2 СГ (далі - Договір-1, т.8 а.с. 12-14), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання. Склад, вартість, технічні характеристики майна та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного договору.

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі (п. 2.1 Договору-1).

Згідно п. 2.3 Договору-1, орендар зобов'язаний оглянути орендоване майна на власний ризик, за власний рахунок в місці передачі та в день передачі. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню. Згідно додатків до даного договору, воно не пошкоджено, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація (в тому числі, в разі передання транспортних засобів, машин тощо, комплекти ключів до транспортних засобів та машин).

Розмір орендної плати за користування майном зазначено в додатках до даного договору. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю в строк та порядку, визначеному в додатках до даного договору. Орендна плата нараховується за весь період фактичного використання майна. Дата припинення оренди майна - це дата підписання акта повернення майна з оренди (п.п. 3.1, 3.2 Договору-1).

Цей договір укладено строком по 31.12.2017 включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного договору, строк дії даного договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же самих умовах. Договір та строк оренди може бути припинено достроково за умови підписання сторонами акту повернення майна з оренди. В тому разі датою припинення оренди та закінчення строку дії договору є дата підписання акту повернення майна з оренди (п.9.1 Договору-1).

На виконання умов Договору-1 між сторонами 01.01.2017 підписано додаток №1 до зазначеного договору, із змісту якого вбачається, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання у відповідній кількості та передбачено розмір орендної плати за 1 місяць користування майном у розмірі 26 551,00грн, яка сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому використовувалось майно (т. 8 а.с. 15).

У свою чергу, ТОВ «АСТ» прийняло відповідне майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна (т. 8 а.с. 31).

Водночас, між сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінювались кількість орендованого майна та розмір орендної плати за рухоме майно, а саме: додаткова угода №95 від 24.03.2018 - 80 873,00грн, з ПДВ (т. 8 а.с. 18-19); додаткова угода №100 від 04.05.2018 - 82 862,00грн, з ПДВ (т. 8 а.с. 20-21); додаткова угода №101 від 12.06.2018 - 82 562,00грн, з ПДВ (т. 8 а.с. 23-24); додаткова угода №102 від 19.06.2018 - 82 862,00грн, з ПДВ (т. 89 а.с. 26-27).

Крім того, між сторонами Договору-1 були підписанні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з квітня 2018 по липень 2018 рік (т.8 а.с.32-35).

Як зазначає заявник-5у своїй заяві, у ТОВ «АСТ» наявна перед ТОВ «Агалего ЛТД» заборгованість у розмірі 329 440,80грн за актами здачі-приймання робіт №00000038 від 03.04.2018; №00000049 від 31.05.2018, №00000061 від 30.06.2018, №00000071 від 31.07.2018.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Договір - 1 за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна (транспортного засобу), який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, до зазначеного Договору застосовуються загальні положення ЦК України про договір та найм (оренду), зокрема, ст.ст. ст.ст.525, 526, 759-763, так і ст.ст. 798-800 ЦК України, зміст яких зазначався судом вище.

Ураховуючи, що сторонами Договору-1 є юридичні особи, то вимоги, визначені у ст.799 ЦК України для зазначених сторін не є обов'язковими.

Із доданих до заяви актів приймання-передачі майна вбачається та боржником не заперечується, що останньому було передано відповідне майно, яке визначено у додаткових угодам до Договору-1.

Як зазначалось вище, заявник-5 у своїй заяві вказує на те, що у боржника наявна заборгованість з орендної плати за актом здачі-приймання (надання послуг) №00000038 від 30.04.2018 на суму 82 001,85грн (за квітень); №00000049 від 31.05.2018 на суму 83 006,64грн (за травень), №00000061 від 30.06.2018 на суму 82 792,10грн (за червень), №00000071 від 31.07.2018 на суму 81 640,25грн (за липень).

Проте, заявником-5 не було надано суду відповідного акту(-ів) приймання-передачі, які б підтверджували користування боржником майном з 01.04.2018 по 30.04.2018. Водночас, заявником також не було надано суду ряд додаткових угод, які б підтверджували розмір орендної плати за квітень.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у встановленому додатковим угодами розмірі саме за період користування майном травень-липень 2018 року.

Отже, суд здійснивши власний розрахунок заборгованості ТОВ «АСТ» перед ТОВ «Агалего ЛТД» (розмір орендної плати, встановленої відповідною додатковою угодою: кількість днів у місяці помножена (*) на кількість днів, фактичного користування майном) за період користування майном з травня 2018 року по липень 2018 року, вважає, що у боржника наявне зобов'язання сплатити оренду плату у таких розмірах: за травень 2018 року - 74 843,10грн; за червень 2018 року - 82 792,10грн; за липень 2018 року 82 862,00грн. Доказів погашення (повне або часткове) зазначеної заборгованості боржником суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеними та такими, що підлягають визнанню кредиторські вимоги за Договором №-1 у розмірі 240 497,20грн,а вимоги у розмірі 88 943,60грн - відхиленню.

5.2.Між ТОВ «Агалего ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладено договори суборенди майна (далі - Договори суборенди), а саме:

01.02.2017 договір суборенди №01/02/16-18 (далі - Договір-2, т. 8а.с. 48-50), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування майно, розташоване за адресою: Рівненська обл., м.Злолбунів, вул. Незалежності, 49, в найменуванні та кількості згідно додатків до даного договору, а орендар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату;

01.12.2017 договір суборенди №835 (далі - Договір-3, т. 8 а.с. 39-41)відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування майно, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1, в найменуванні та кількості згідно додатків до даного договору, а ледар зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати орендну плату.

У п. 1.3 Договорів суборенди, сторонами погоджено строк оренди майна, а саме: за Договором-2 до 31.12.2017 та заДоговором-3 до 31.12.2018.

Орендар вступає у користування майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна в оренду, що підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2. 1 Договорів суборенди).

Розмір орендної плати за користування майном зазначається в додатках до даного договору. Орендар здійснює сплату орендної плати в грошовій формі щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця (п.п. 3.1, 3.2 Договорів суборенди).

У п. 9.1 Договорів суборенди погоджено строк дії договору, а саме: Договір-2 діє до 31.12.2017 (включно); Договір-3 діє до 31.12.2018.

У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного договору, строк дії даного договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих ж умова (п. 9.2 Договорів суборенди).

У додатках до Договорів суборенди сторонами погоджено перелік орендованого майна та загальну суму орендної плати за 1 місяць користування майном, а саме:

«частина сховища для зберігання зерна (місткістю 3 600тон)», орендна плата якої становить 1 500,00грн (т. 8 а.с. 51).

«частина сховища силосного типу площею 1 587,6кв.м.» орендна плата якої становить 50 000,00грн (т. 8 а.с. 42).

На виконання умов Договорів суборенди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування згідно додатків до Договорів відповідно майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду (т. 8 а.с. 43, 52).

Крім того, між сторонами Договорів суборенди були підписанні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з травня 2018 по липень 2018 рік (т.8 а.с.44-47, 53-55).

Як зазначає заявник-5 у своїй заяві у ТОВ «АСТ» наявна заборгованість за Договором-2 у розмірі 4 500,00грн за період оренди відповідного майна з травня 2018 року по липень 2018 року та за Договором-3 - у розмірі 207 870,56грн за період оренди відповідного майна з травня 2018 року по липень 2018 року.

Проте, із зазначеним твердженням суд не може погодитися із наступних підстав.

Із матеріалів заяви вбачається, що між сторонами виникли відносини на підставі Договорів суборенди.

Отже, до зазначених Договорів застосовуються як загальні положення ЦК України про найм (оренду), зокрема, ст.ст.759-763, так і положення, що регулюють найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Із змісту Договору-3 вбачається, що останній укладався на строк 10 місяців та є автоматично пролонгованим ще на 1 рік у силу п. 9.2 Договору. Водночас, у Договорі-2 зазначено, що останній укладений на 2 роки 30 днів. Указані строки договорів є меншими за строк визначений у ст.ст.793-794 ЦК України, а тому вимоги останніх є необов'язковими.

Статтею 795 ЦК України передбачений порядок передання наймачеві відповідного майна та повернення останнього із оренди.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договорів та ст. 795 ЦК України, ТОВ «Агалего ЛТД» було передано до ТОВ «АСТ» зазначене майно, що підтверджується актами прийому-передачі майна (т. 8 а.с. 43, 52).

Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З аналізу положень ст.ст. 761, 774 ЦК України суд вбачає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.

Таким чином, договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2018 у справі №910/17082/17, від 04.12.2018 у справі №910/19775/17.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що для встановлення чинності Договорів суборенди, необхідно встановити чи є чинним договір оренди відповідного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України.

Проте, ТОВ «Агалего ЛТД» не було надано суду на дослідження відповідних договорів оренди майна, а відтак встановити чинність Договорів суборенди за період, зокрема, травень-липень 2018 року у суду відсутня можливість. Крім того, у суду також відсутня можливість встановити наявність згоди наймодавця щодо передання відповідного майна в суборенду ТОВ «АСТ».

За таких обставин, заявником не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-79ГПК України, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність у ТОВ «Агалего ЛТД» права на передачу відповідного майна в суборенду та як наслідок вимагати від ТОВ «АСТ» сплати грошових коштів у розмірі 212 370,56грн.

Підсумовуючи викладене, суд відхиляє кредиторські вимоги ТОВ «Агалего ЛТД» до ТОВ «АСТ» у розмірі 212 370,56грн.

6. ТОВ «Агро істейт» (ідентифікаційний номер 40930697, заявник-6).

03.09.2018 ТОВ «Агро істейт» звернувся із грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 379 159,64грн (т. 8 а.с. 145-162). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал акта звірки; копії договору оренди майна №16/11/2016-1-СГ від 16.11.2016, додаткових угод та додатків до нього, актів прийому-передачі майна в оренду, актів повернення майна з оренди, актів виконаних робіт (надання послуг).

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

6.1.01.10.2016 між ТОВ «Агро істейт» (орендодавець) та ТОВ «АСТ» (орендар) укладено договір оренди рухомого майна №16/11/2016-1-СГ (далі - Договір, т. 8 а.с. 176-178), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автомобільний вантажний транспорт, сільськогосподарську техніку та обладнання. Склад, вартість, технічні характеристики майна погоджуються сторонами у додатках доданого Договору.

Майно передається в оренду з метою використання в господарській діяльності орендаря та відповідно до цільового призначення, яке зазначено у технічній документації (інструкціях по експлуатації) виробника майна (п. 1.2 Договору).

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом прийому-передачі майна (п.2.1 Договору).

Як зазначено у п.2.3 Договору орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно на власний ризик, за власний рахунок в місці передачі та в день передачі. За результатами огляду орендар підписує акт прийому-передачі чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно не пошкоджено, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація (в тому числі в разі передання транспортних засобів, що підлягають реєстрації: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, машин тощо, комплекти ключів до транспортних засобів та машин).

Розмір орендної плати за користування майном зазначено в додатках до даного Договору. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю в строк та у порядку, визначеному в додатках до даного Договору. Орендна плата нараховується за весь період фактичного використання майна. Дата припинення оренди майна - це дата підписання акту повернення майна із оренди (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Цей Договір укладено строком по 31.12.2018 включно. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії даного Договору, строк дії даного договору автоматично пролонгується на один календарний рік, на тих же умовах. Договір та строк оренди може бути припинено достроково за умови підписання сторонами акту повернення майна з оренди. В такому разі датою припинення оренди та закінчення строку дії Договору є дата підписання акту повернення майна з оренди (п. 9.1 Договору, у редакції додаткової угоди №29 від 30.12.2017 (т. 8 а.с. 251).

Відповідно до додатку №1 від 16.11.2016 в оренду ТОВ «АСТ» передавалось відповідне рухоме майно, перелік якого та орендна плата за яке відповідними додатковими угодами змінювалися.

Так, відповідно до додаткових угод розмір орендної плати було змінено, а саме: №34 від 05.03.2018 - 450 632,00грн, з ПДВ; №35 від 16.04.2018 - 447 262,00грн, з ПДВ; №36 від 18.04.2018 - 411 622,00грн, з ПДВ; №37 від 22.04.2018 - 490 041,00грн, з ПДВ; №38 від 23.04.2018 - 684 452,00грн, з ПДВ; №39 від 24.04.2018 - 593 986,00грн, з ПДВ; №40 від 25.04.2018 - 663 236,00грн, з ПДВ; №41 від 27.04.2018 - 623 953,00грн, з ПДВ; №42 від 29.04.2018 - 649 447,00грн, з ПДВ; №43 від 30.04.2018 - 754 991,00грн, з ПДВ; №44 від 01.05.2018 - 756 613,00грн, з ПДВ; №45 від 03.05.2018 - 677 547,00грн, з ПДВ; №46 від 05.05.2018 - 648 647,00грн, з ПДВ; №47 від 16.05.2018 - 652 017,00грн, з ПДВ; №48 від 31.05.2018 - 548 492,00грн, з ПДВ; №49 від 01.06.2018 - 548 192,00грн, з ПДВ; №50 від 05.06.2018 - 547 892,00грн, з ПДВ. Відповідне майно, яке зазначено у додаткових угодах було передано в оренду ТОВ «АСТ», про що були складені та підписані без зауважень акти приймання-передачі та акти повернення рухомого майна (т.8 а.с.260-312).

Крім того, між сторонами Договору були підписанні акти виконаних робіт (надання послуг) починаючи з квітня по липень 2018 рік (т.8 а.с.317-320).

Як зазначає ТОВ «Агро істейт» у своїй заяві, боржником не було сплачено орендну плату за користування майном з квітня по липень 2018 року включно, у зв'язку з чим заборгованість за зазначеним Договором складає 2 379 159,64грн.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна, який недійсними у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками даної справи суду надано не було.

Отже, як зазначалось вище, до вказаного Договору застосовуються загальні положення ЦК України про найм (оренду), зокрема, ст.ст.759-763.

Як вбачається із матеріалів заяви на виконання умов Договору ТОВ «Агро істейт» передав, а ТОВ «АСТ» прийняв в оренду майно, що підтверджується: актом приймання-передачі рухомого майна в оренду від 05.03.2018 (т. 8 а.с. 262); актом приймання-передачі рухомого майна в оренду від 22.04.2018 (т. 8 а.с. 268); актом приймання-передачі рухомого майна в оренду від 23.04.2018 (т.8 а.с. 271); актом приймання-передачі рухомого майна від 24.04.2018 (т.8 а.с. 274); актом приймання-передачі рухомого майна від 25.04.2018 (т. 8 а.с. 278); актом приймання-передачі рухомого майна від 27.04.2018 (т. 8 а.с. 281); актом приймання-передачі рухомого майна від 29.04.2018 (т. 8 а.с. 285); актом приймання-передачі рухомого майна від 30.04.2018 (т. 8 а.с. 288); актом приймання передачі від 01.05.2018 (т. 8 а.с. 291); актом приймання передачі рухомого майна в оренду від 16.05.2018 (т. 8 а.с. 301); актом приймання-передачі рухомого майна в оренду від 31.05.2018 (т. 8 а.с. 304); актом приймання передачі рухомого майна в оренду (т. 8 а.с. 312).

Отже, за період користування відповідним майном з квітня 2018 року по липень 2018 року у ТОВ «АСТ» наявне зобов'язання сплатити оренду плату у встановленому додатковим угодами розмірі.

Так, розрахунок з орендної плати здійснюється шляхом ділення суми орендної плати на кількість днів у місяці та множення на кількість днів фактичного користування орендованим майном.

Проте, при розрахунку заборговані з орендної плати заявником було допущено арифметичні помилки, а саме, здійснено ділення не на фактичну кількість днів у місяці та не взято до уваги відповідні додаткові угоди, якими коригувався розмір орендної плати.

Отже, суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості ТОВ «АСТ» перед ТОВ «Агро істейт» за період користування майном з квітня 2018 року по липень 2018 року, вважає, що у боржника наявне зобов'язання сплатити оренду плату у таких розмірах: за квітень 2018 року - 501 592,90грн; за травень - 445 548,84грн; за червень 2018 року - 547 932,00грн; за липень 2018 року 547 892,00грн. Загалом у розмірі 2 042 965,74грн. Водночас, суду було надано виписки з рахунків, із змісту яких вбачається, що ТОВ «АСТ» було частково погашено наявну у нього заборгованість у розмірі 26 674,16грн. За таких обставин, суд вважає доведеними та такими, що підлягають визнанню кредиторські вимоги за Договором у розмірі 2 016 291,58грн (2 042 965,74-26 674,16= 2 016 291,58), а вимоги у розмірі 362 868,06грн - відхиленню.

7. ТОВ «Юніверс груп»(ідентифікаційний код 39374007, далі-заявник-7).

31.08.2018 ТОВ «Юніверс груп» звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі 797 312,50грн (т. 10 а.с. 133-182). Зазначає, що підставою виникнення зобов'язань боржника перед кредитором є договір №DN1LON04722/DZ22 від 02.03.2018 про внесення змін та доповнень до договору застави обладнання, на виконання якого ТОВ «Юніверс груп» було перераховано АТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 797 312,50грн, у рахунок погашення заборгованості ТОВ «АСТ» перед АТ КБ «Приватбанк». Вказує, що згідно положень даного договору до заявника-7 перейшло право вимоги до боржника на суму виконаних ТОВ «Юніверс груп» зобов'язань.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши подані заявником-7 докази на підтвердження кредиторських вимог, суд зазначає наступне.

27.12.2013 між АТ КБ «Приватбанк» (банк) та ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (позичальник) укладено кредитний договір №DNH1LON04722, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір, т.10 а.с. 145-153, 170-171), відповідно до п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позивальнику кредит в формі згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору не пізніше 5 днів з моменту зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позивальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди обумовлені цим договором.

Згідно пп. А.1, А.2 кредитного договору, вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору - 7 350 125,11дол. США.

12.02.2015 між ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (первісний боржник), ТОВ «АСТ» (новий боржник) та АТ КБ «Приватбанк» (кредитор) укладено договір №DNH1LON04722/1 про заміну боржника у зобов'язанні, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір про заміну боржника, т. 10 а.с. 154-169, 172-173), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника, як зобов'язану сторону у Кредитному договорі, укладеному між первісним боржником та кредитором.

За цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки: повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити проценти за користування кредитом у випадку порушення будь-якого з грошового зобов'язання, винагороди, неустойки (пені, штрафи), а також виконати всі інші обов'язки, які були покладено на первісного боржника за кредитним договором, додатками та договорами про внесення змін до нього (п. 1.2 Договору про заміну боржника).

Переведення боргу за цим договором здійснюється на наступних умовах, зокрема, забезпечення виконання зобов'язань нового боржника перед кредитором за Кредитним договором, а саме, договором застави обладнання №DNH1LON04722/DZ2 від 12.02.2015 між кредитором та ТОВ «Юніверс-груп» (п.п. 1.3.5 п. 1.3 Договору про заміну боржника).

Згідно п. 4.1, п.4.2 Договору про заміну боржника, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 05.02.2016, а по зобов'язанням, не виконаним у зазначений строк, - до моменту повного виконання цих зобов'язань.

На виконання умов вищевказаного договору, у забезпечення зобов'язань ТОВ «АСТ» за Кредитним договором, 12.02.2015 між ТОВ «Юніверс груп» (заставодавець) та АТ КБ «Приватбанк»(заставодержатель) укладено договір застави обладнання №№DNH1LON04722/DZ2, із відповідними змінами (далі - Договір застави, т. 10 а.с. 136-142), відповідно до п.1 якого предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «АСТ» (позичальник), перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу обладнання переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) заставодавця.

За цим Договором заставою забезпечуються виконання зобов'язань позичальником, що випливають з Кредитного договору (п. 2 Договору застави).

Пунктом 6 Договору застави передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та зобов'язань заставодавця за цим договором, заставодавець надав в заставу сільськогосподарське обладнання, згідно переліку та родових ознак: сепаратор Marot EAC-1103, 2014р.в., що складається з: аспіраційна коробка типа А2010 (заводський номер 108267); блок ситового очисного барабана з опорною рамою С3/1260 (заводський номер 108267); пульт керування COFFRET MAROT (заводський номер 107178).

Сторони визначити, що загальна вартість предмета застави складає 838 848,00грн (п. 9 Договору застави).

Термін дії договору - до повного виконання позичальником та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього (п. 26 Договору застави).

02.03.2018 між заставодавцем та заставодержателем укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору застави (далі - Договір про внесення змін, т. 10 а.с. 143), відповідно до п.1.1 якого заставодержатель припиняє заставу та відмовляється від своїх вимог до заставодавця по Договору застави при умов, що заставодавець частково погасить основне забезпечене заставою зобов'язання по Кредитному договору в термін до 09.03.2018.

При отриманні заставодержателем грошових коштів відповідно до п.1.1 даного договору застава по Договору застави припиняється (п. 1.2 Договору про внесення змін).

Згідно п. 1.4 Договору про внесення змін, заставодержатель зобов'язується не пізніше 2-х робочих днів (після отримання грошових коштів відповідно до п. 1.1 даного договору) шляхом направлення цінного або рекомендованого листа повідомити позичальника про часткове виконання поручителем (заставодавцем) його зобов'язань по Кредитному договорі і про перехід до заставодавця права вимоги до позичальника на суму виконаних зобов'язань.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Юніверс груп» було перераховано на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 797 315,50грн, що підтверджується платіжним дорученням №245 від 02.03.2018 (т. 10 а.с. 174). У свою чергу, на виконання п. 1.4 банком було проінформовано ТОВ «АСТ» про часткове виконання його зобов'язань і про перехід до ТОВ «Юніверс груп» права вимоги на відповідну суму, яку і просить визнати.

Проаналізувавши зазначені обставини та докази, що їх підтверджують суд вважає зазначені кредиторські вимоги обґрунтованими із наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України (станом на 27.12.2013) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» договір за своєю правовою природою є кредитним договором, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, відповідно до ст. 520 ЦК України (станом на 12.02.2015), боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначалось вище, між ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», ТОВ «АСТ» та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про заміну боржника, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи зазначене, відповідні зобов'язання по Кредитному договору були передані від первісного боржника - ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» до нового боржника - ТОВ «АСТ» із відповідною згодою АТ КБ «Приватбанк» про що свідчить відповідний трьохсторонній договір.

Разом з цим, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «АСТ» за Кредитним договором, між ТОВ «Юніверс груп» та АТ КБ «Приватбанк» укладено Договір застави.

Згідно із ч.1 ст. 574 ЦК України (станом на 12.02.2015), застава виникає на підставі, зокрема,договору, закону або рішення суду.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Отже, зважаючи на те, що Договір застави був укладений між заявником-7 та АТ КБ «Приватбанк», у забезпечення виконання зобов'язань боржника, то суд дійшов висновку, що заставодавцем є третя особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про заставу» (станом на 02.03.2018), якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то вразі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.

Як зазначає заявник-7 у своїй заяві, ТОВ «АСТ» виконувало свої зобов'язання по Кредитному договору не належним чином, а тому АТ КБ «Приватбанк» пред'явив вимогу до ТОВ «Юніверс груп». Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

За таких обставин, як зазначалось вище, 02.03.2018 між ТОВ «Юніверс груп» та АТ КБ «Приватбанк» укладено Договір про внесення змін, відповідно до положень якого при отриманні заставодержателем грошових коштів у розмірі 797 312,50грн, то застава припиняється та право вимоги до боржника на дану суму переходить до заявника-7.

Так, 02.03.2018 ТОВ «Юніверс груп» перераховано на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 797 315,50грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (т. 10 а.с. 174).

Ураховуючи те, що ТОВ «Юніверс груп» здійснило часткове погашення наявної у ТОВ «АСТ» заборгованості по Кредитному договору, то у заявника-7 наявне право зворотної вимоги (регресу) до боржника у розмірі 797 315,50грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що заявником-7 подано належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які підтверджують його вимоги, а відтак суд вважає за необхідне визнати вимоги ТОВ «Юніверс груп» у розмірі 797 315,50грн.

8. ТОВ «Київрестсервіс» (ідентифікаційний код 34925368, далі заявник-8)

31.08.2018 ТОВ «Київрестсервіс» звернувся із заявою грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 660 300,00грн (т. 10 а.с. 187-246) у якій зазначає, що підставою виникнення зобов'язань боржника перед кредитором є договір від 18.12.2017 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №DNН1LON04722/DІ від 27.12.2013, на виконання якого ТОВ «Київрестсервіс» було перераховано АТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 4 660 300,00грн, у рахунок погашення заборгованостіТОВ «АСТ» перед АТ КБ «Приватбанк». Вказує, що згідно положень даного договору до заявника-8 перейшло право вимоги до боржника на суму виконаних ТОВ «Київрестсервіс» зобов'язань.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши подані заявником-8 докази на підтвердження кредиторських вимог, суд зазначає наступне.

27.12.2013 між АТ КБ «Приватбанк» (банк) та ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (позичальник) укладено кредитний договір №DNH1LON04722, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір, т.10 а.с. 198-208), відповідно до п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позивальнику кредит в формі згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору не пізніше 5 днів з моменту зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позивальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди обумовлені цим договором.

Згідно пп. А.1, А.2 кредитного договору, вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору - 7 350 125,11дол. США.

12.02.2015 між ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (первісний боржник), ТОВ «АСТ» (новий боржник) та АТ КБ «Приватбанк» (кредитор) укладено договір №DNH1LON04722/1 про заміну боржника у зобов'язанні, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір про заміну боржника, т. 10 а.с. 209-226), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника, як зобов'язану сторону у Кредитному договорі, укладеному між первісним боржником та кредитором.

За цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки: повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити проценти за користування кредитом у випадку порушення будь-якого з грошового зобов'язання, винагороди, неустойки (пені, штрафи), а також виконати всі інші обов'язки, які були покладено на первісного боржника за кредитним договором, додатками та договорами про внесення змін до нього (п. 1.2 Договору про заміну боржника).

Переведення боргу за цим договором здійснюється на наступних умовах, зокрема, забезпечення виконання зобов'язань нового боржника перед кредитором за Кредитним договором, а саме, договір іпотеки №DNН1LON04722/DІ від 27.12.2013 між кредитором та ТОВ «Київрестсервіс» (п.п. 1.3.5 п. 1.3 Договору про заміну боржника).

Так, 27.12.2013 між ТОВ «Київрестсервіс» (іпотекодавець) та АТ КБ «Приватбанк»(іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №DNН1LON04722/DІ, із відповідними змінами від 12.02.2015 (далі - Договір іпотеки, т. 10 а.с. 227-234), відповідно до п.1 якого предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного у п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «АСТ» (позичальник), перед іпотекодержателем, в силу чого іпотеко держатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

За цим договором заставою забезпечуються виконання зобов'язань позичальником, що випливають із Кредитного договору (п. 2 Договору застави).

Пунктом 7 Договору іпотеки передбачено, зокрема, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором іпотекодавцеь надав в іпотеку належне йому на праві власності, нерухоме майно:нежилі приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 158,5кв.м. Майно передається в іпотеку з усіма його приналежностями. Майно та всі його приналежності знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Сторони визначили, що загальна вартість предмету іпотеки складає суму 4 434 116,75грн (п. 12 Договору іпотеки).

Термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього (п. 29 Договору іпотеки).

Зазначений Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. та зареєстрований за №837, про що міститься відповідна відмітка на останньому аркуші даного договору (т. 10 а.с. 231).

Відомості про зазначене обтяження було внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, що підтверджується відповідним витягом із зазначеного реєстру, станом на 12.02.2015 (т. 10 а.с. 235-235а).

18.12.2017 між іпотекодавцем та іпотекодержателем укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки (далі - Договір про внесення змін, т. 10 а.с. 239-240), відповідно до п. 1.1 якого іпотеко держатель припиняє іпотеку та відмовляється від своїх вимог до іпотекодавця по Договору іпотеки при умові, що іпотекодавець частково погасить основне забезпечене іпотекою зобов'язання по Кредитному договору в сумі 4 660 330,00грн в термін до 31.12.2017.

Іпотекодержатель зобов'язується не пізніше2-х робочих днів (після отримання грошових коштів відповідно до п.1.1 даного договору) шляхом направлення цінного або рекомендованого листа повідомити боржника про часткове виконання поручителем (іпотекодавцем) його зобов'язань по Кредитному договору і про перехід до іпотекодавця права вимоги до боржника на суму виконаних зобов'язань (п. 1.4 Договору іпотеки).

Зазначений Договір про внесення змін посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований за №24161, про що міститься відповідна відмітка на останньому аркуші даного договору (т. 10 а.с. 240).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Київрестсервіс» було перераховано на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 4 660 300,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №579 від 18.12.2017 (т. 10 а.с. 245).

Проаналізувавши зазначені обставини та докази, що їх підтверджують суд вважає зазначені кредиторські вимоги обґрунтованими із наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» договір за своєю правовою природою є кредитним договором на якого поширюються положення с.ст.1054-1056-1 ЦК України, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст.629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, як зазначалось вище відповідно до ст. 520 ЦК України (станом на 12.02.2015), боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначалось вище, між ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», ТОВ «АСТ» та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про заміну боржника, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи зазначене, відповідні зобов'язання по Кредитному договору були передані від первісного боржника - ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» до нового боржника - ТОВ «АСТ» із відповідною згодою АТ КБ «Приватбанк» про що свідчить відповідний трьохсторонній договір.

Разом з цим, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «АСТ» за Кредитним договором, між ТОВ «Київрестсервіс» та АТ КБ «Приватбанк» укладено Договір іпотеки, у зв'язку з чим судом беруться до уваги, зокрема, положення ст.ст.572, 574-575, 583 ЦК України, зміст яких викладений у п. 7 цієї ухвали.

Зважаючи на те, що Договір іпотеки був укладений між заявником-8 та АТ КБ «Приватбанк», у забезпечення виконання зобов'язань боржника, то суд дійшов висновку, що іпотекодавцем є третя особа (майновий поручитель).

Як зазначалось вище відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про іпотеку» (станом на 18.07.2017), майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як зазначає заявник-8 у своїй заяві, ТОВ «АСТ» виконувало свої зобов'язання по Кредитному договору не належним чином, а тому АТ КБ «Приватбанк» пред'явив вимогу до ТОВ «Київрествервіс». Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

За таких обставин, як зазначалось вище, 18.07.2017 між ТОВ «Київрестсервіс» та АТ КБ «Приватбанк» укладено Договір про внесення змін, відповідно до положень якого при отриманні іпотекодержавтелем грошових коштів у розмірі 4 660 330,00грн, то застава припиняється та право вимоги до боржника на дану суму переходить до заявника-8.

Так, 18.12.2017 ТОВ «Київрестсервіс» було перераховано на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 4 660 300,00грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (т. 10 а.с. 245).

Ураховуючи те, що ТОВ «Київрестсервіс» здійснило часткове погашення наявної у ТОВ «АСТ» заборгованості по Кредитному договору, то у заявника-8 наявне право зворотної вимоги (регресу) до боржника у розмірі 4 660 300,00грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що заявником-8 подано належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які підтверджують його вимоги, а відтак суд вважає за необхідне визнати вимоги ТОВ «Київрестсервіс» у розмірі 4 660 300,00грн.

9. ТОВ «Фермер «Слюсар» (ідентифікаційний номер 38221743, далі-заявник-9)

Як зазначає заявник-9 у своїй заяві (від 31.08.2018 №01/742) розмір кредиторських вимог до боржника становить 279 450,00грн (четверта черга) та 3 524,00грн (перша черга). Заяву обґрунтовує ст.ст. ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань за договором інвестування від 03.04.2017. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: копію договору інвестування від 03.04.2017; копію акту приймання-передачі від 03.04.2017; копії переліку земельних ділянок, що є об'єктом інвестиційної програми та плану (схеми) земельних ділянок; оригінал акту звірки.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи суд зазначає наступне.

03.04.2017 між ТОВ «Фермер «Слюсар» (учасник) та ТОВ «АСТ» (інвестор) підписано договір інвестування (далі - Договір від 03.04.2017, т. 8 а.с. 154-156), відповідно до п. 2.1 якого, інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві орендного користування згідно з Договору оренди землі, що розташовані на території Забілоцької сільської ради, укладеними з власниками земельних ділянок (часток/паїв) та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України. З дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування вказаними землями в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.

Строк дії інвестиційної програми - 03.04.2017 по 31.12.2017 (п. 2.3 Договору від 03.04.2017).

Пунктом 6.1 Договору від 03.04.2017 передбачено, що інвестор зобов'язується здійснити учаснику інвестиційну виплату за весь строк інвестиційної програми (з 03.04.2017 по 31.12.2017) - 385 000,00грн.

Інвестиційна виплата сплачується до 01.12.2017 (п. 6.2 Договору від 03.04.2017).

03.04.2017 між учасником та інвестором підписано акт приймання передачі до Договору інвестування із змісту якого вбачається, що: «На виконання Договору інвестування учасник передав на період тримання інвестиційної програми, а інвестор прийняв об'єкт інвестиційної програми - земельні ділянки площею 276,5030 гектарів ріллі, які розташовані на території Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області» (т. 8 а.с. 157-161).

Як зазначає заявник-9 у своїй заяві, заборгованість ТОВ «АСТ» перед ТОВ «Фермер «Слюсар» за Договором інвестування складає 279 450,00грн.

Проте, із зазначеним висновком суд не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (станом на 03.04.2017), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями, зокрема, можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (ч.1 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави (ч. 1 ст.5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Статтею 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Так, із змісту Договору інвестування вбачається, що метою даного договору, зокрема,є: підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в орендному користуванні учасника та забезпечення користування землею відповідно до її цільового призначення - вирощування інвестором сільськогосподарських зернових культур (кукурудза, соя та ін.) на землях, що є об'єктом інвестиційної діяльності.

Крім того, п. 3.1, п. 3.5 Договору інвестування передбачено, що інвестор зобов'язаний здійснювати інвестиційну діяльність, здійснюючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об'єктом інвестиційної програми. Інвестор зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за оренду землі орендну плату власникам земельних ділянок (часток/паїв) згідно укладених з учасником договорів оренди.

Проаналізувавши вищевказані положення закону та умови Договору від 03.04.2017, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов останнього вбачається, що учасник фактично передав на певний строк у суборенду інвестору на платній основі земельну ділянку, що перебуває у користуванні ТОВ «Фермер «Слюсар».

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України (станом на 03.04.2017), удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі №916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Таким чином, умови підписаного ТОВ «Фермер «Слюсар» та ТОВ «АСТ» правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір суборенди земельної ділянки.

Водночас, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (станом на 03.04.2017), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Разом з цим, приписами ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено порядок передачі земельної ділянки у суборенду.

Так, ч.ч. 1, 8 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Проте, Договір від 03.04.2017 не був зареєстрований у встановленому законом порядку, як цього вимагають імперативні норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі». За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначений договір є неукладеним, у зв'язку із чим у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків.

Підсумовуючи викладене, суд вважає кредиторські вимоги ТОВ «Фермер «Слюсар» у розмірі 279 450,00грн недоведеними, безпідставними, у зв'язку із чим судом відхиляються.

10. ТОВ «АСТ Агро» (ідентифікаційний код 39590635, далі - заявник-10).

31.08.2018 ТОВ «АСТ Агро» звернувся із грошовими вимогами до боржника у розмірі 360 000,00грн (т. 9 а.с. 1-33). Заяву обґрунтовує ст.193 ГК України, ст.ст.530, 629 ЦК України, та вказує на невиконання боржником своїх зобов'язань. На підтвердження своїх кредиторських вимог надав суду: оригінал акта звірки; копію договору №01/03/17-29 від 01.03.2017 про виконання сільськогосподарських робіт; додатки до вказаного договору; акти виконання робіт (надання послуг); платіжне доручення №484 від 24.01.2018.

Зазначені кредиторські вимоги були повністю визнані боржником та розпорядником майна, та включені останнім до реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши подані заявником-10 докази на підтвердження кредиторських вимог, суд зазначає наступне.

01.03.2017 між ТОВ «АСТ» (виконавець) та ФГ «АСТ Агро», правонаступником якого є ТОВ «АСТ» (замовник) укладено договір №01/03/17-29 про виконання сільськогосподарських робіт (далі - Договір, т. 9 а.с. 11-13), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконати комплекс робіт та послуг з вирощування зернових та бобових культур, надавати інші послуги у сфері рослинництва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи та послуги.

Перелік робіт, площа та строки виконання робіт, зазначаються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. Вартість робіт та послуг зазначається в додатках до даного договору (п.п. 1.3, 2.1 Договору).

Загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг визначається згідно актів виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору, оплата робіт по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на банківській рахунок виконавця протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, якщо інші умови оплати не зазначені в додатках до даного договору.

Прийняття-передача виконаних робіт оформлюється відповідним актами виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (п. 4.1 Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (п. 8.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 Договору та закінчується 31.12.2017.

Так, на виконання умов зазначеного договору між сторонами підписано ряд додатків у яких зазначено перелік, вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт, із змісту яких вбачається, що:

вартість послуги «культивація (18га)» становить 8 370,00грн та сплачується до 31.08.2017; строки виконання робіт: по 31.03.2017 (включно) - додаток від 01.03.2017 (т. 9 а.с. 15);

вартість послуги «посів сої (11га)» становить 10 239,90грн та сплачується до 31.08.2017; строки виконання робіт: по 31.05.2017 (включно) - додаток від 01.04.2017 (т. 9 а.с. 16);

вартість послуги «посів сої (7га), внесення ЗЗР до 100л/га (18га)» становить 11 301,46грн та сплачується до 31.08.2017; строки виконання робіт: по 31.05.2017 (включно) - додаток від 03.05.2017 (т. 9 а.с. 19);

вартість послуги «внесення ЗЗР до 100л/га (36га)» становить 10 411,20грн та сплачується до 31.08.2017; строки виконання робіт: по 30.06.2017 (включно) - додаток від 01.06.2017 (т. 9 а.с. 20);

вартість послуги «внесення ЗЗР до 150л/га (29га)» становить 8 269,18грн та сплачується до 31.10.2017; строки виконання робіт: по 30.07.2017 (включно) - додаток від 02.07.2017 (т. 9 а.с. 22);

вартість послуги «внесення ЗЗР до 150 л/га (25га)» становить 6 989,40грн та сплачується до 31.10.2017; строки виконання робіт: по 30.07.2017 (включно) - додаток від 03.07.2017 (т. 9 а.с. 23);

вартість послуги «оранка (8,2га)» становить 8 068,80грн та сплачується до 31.12.2017; строки виконання робіт: по 30.11.2017 (включно) - додаток від 01.11.2017 (т. 9 а.с. 14).

Разом з цим, на виконання умов зазначеного Договору, між сторонами підписані без зауважень акти виконаних робіт: №3 від 31.03.2017 на суму 8 370,00грн; №12 від 30.04.2017 на суму 10 239,90грн; №22 від 31.05.2017 на суму 11 301,46грн; №28 від 30.06.2017 на суму 10 411,20грн; №41 від 31.07.2017 на суму 8 269,18грн; №51 від 18.08.2017 на суму 6 989,40грн; №62 від 30.09.2017 на суму 6 230,48грн; №83 від 31.10.2017 на суму 31 411,94грн; №99 від 30.11.2017 на суму 8 068,80грн.

Загалом виконавцем надані послуги усього на загальну суму 101 292,36грн.

Як зазначає заявник-10 у своїй заяві, 24.01.2018 платіжним дорученням №484 від 24.01.2018 ТОВ «АСТ Агро» перерахувало ТОВ «АСТ» попередню оплату за договором у розмірі 461 292,36грн. Водночас, у зв'язку із тим, що ТОВ «АСТ» були виконані послуги на суму 101 292,39грн, то заявник-10 вважає, що у боржника наявна заборгованість у розмірі 360 000,00грн.

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог суд не може погодитися із наступних підстав.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано, у зв'язку з чим, у силуст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось вище, у п. 2.1 Договору сторонами було погоджено, що вартість робіт та послуг зазначається в додатках до даного договору. У свою чергу, у відповідних додатках зазначено строк до якого ТОВ «АСТ Агро» зобов'язаний оплатити відповідні роботи.

Ураховуючи те, що відповідні додатки є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3), то суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі не було передбачено попередньої оплати (авансу) виконаної роботи або окремих її етапів.

Проте, як зазначає заявник-10, останнім було переховано ТОВ «АСТ» аванс у розмірі 461 292,36грн.

Так, правовідносини, що склались між сторонами, регулюються положеннями глави 61 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Ураховуючи зазначене та зважаючи на те, що відповідні роботи обумовлені сторонами у Договорі були виконані ТОВ «АСТ», що підтверджується актами виконання робіт (т. 9 а.с. 24-32), то відповідна сума про яку зазначає заявник-10 у своїй заяві не є авансовим платежем.

Водночас, на підтвердження того факту, що заявником-10 були перераховані ТОВ «АСТ» грошові кошти у розмірі 461 292,36грн, суду було надано платіжне доручення №484 від 24.01.2018 (т. 9 а.с. 33). З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 42 Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів, які є Додатком №7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, однією із вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів є підпис банку, тобто, у разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.

Проте, із змісту надано платіжного доручення №484 вбачається, що останній не містить на собі підписів відповідних осіб.

Водночас, ч.ч. 1,2 ст. 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Ухвалою суду від 17.01.2019 запропоновано ТОВ «АСТ Агро» надати суду на огляд оригінали документів доданих до його заяви, у тому числі платіжного доручення №484. Проте, заявником-10 не було надано суду на дослідження зазначений документ.

Підсумовуючи викладене встановити, чи дійсно заявником-10 були перераховані грошові кошти у розмірі 461 292,36грн на рахунок ТОВ «АСТ» у суду відсутня можливість.

Ураховуючи зазначене, суд вважає кредиторські вимоги ТОВ «АСТ Агро» у розмірі 360 000,00грн недоведеними, безпідставними, у зв'язку із чим судом відхиляються.

Щодо заяв ТОВ «Дейвест», ТОВ «Акріс Агро», ТОВ «Івенрайс», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Хауленд», АК КБ «Приватбанк», то суд вважає за необхідне на підставі ст. 216 ГПК України, відкласти розгляд останніх з метою надання часу учасникам справи для подання додаткових доказів.

Керуючись ст.ст. 216, 232-235 ГПК України, ст.8, 23-27, 45 Закону про банкрутство, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати вимоги кредиторів:

1) ТОВ «Мейтім»(ідентифікаційний код 39436843) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

2 465 300,00грн - 4 черга;

2) ТОВ «Рокмант»(ідентифікаційний код 39368999) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

1 573 276,52грн - 4 черга;

3) AST Global Trading Limitedурозмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

8 801 977,37дол США (248 914 964,51грн станом на 31.08.2018) - 4 черга.

4) ТОВ «Банерс» (ідентифікаційний код 39383671) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

3 679 028,14грн - 4 черга.

5) ТОВ «Агалего ЛТД»(ідентифікаційний код 39286089) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

329 196,62грн - 4 черга.

6) ТОВ «Агро Істейт»(ідентифікаційний код 40930697) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

1 016 291,58грн - 4 черга.

7) ТОВ «Юніверс груп»(ідентифікаційний код 39374007) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

797 312,50грн - 4 черга.

8) ТОВ «Київрестсервіс»(ідентифікаційний код 34925368) у розмірі:

3 524,00грн - 1 черга,

4 660 300,00грн - 4 черга.

2. Кредиторські вимоги ТОВ «Мейтім» у розмірі 4 240,00грн,ТОВ «Рокмант» у розмірі 2 334 071,92 грн., AST GlobalTradingLimited у розмірі 339 906,67доларів США (9 612 357,67грн станом на 31.08.2018), ТОВ «Банерс» у розмірі 103 644,97грн, ТОВ «Агалего ЛТД» у розмірі 212 370,56грн, ТОВ «Фермер «Слюсар» у розмірі 279 450,00грн, ТОВ «Агро Істейт» у розмірі 362 868,06 грн, ТОВ «АСТ Агро» у розмірі 360 000,00грн - відхилити.

3.Розгляд кредиторських вимог ТОВ «Дейвест», ТОВ «Акрісагро», ТОВ «Івенрайс», ТОВ «Агро транс груп», ТОВ «Хауленд», АК КБ «Приватбанк» та попереднє засідання відкласти на 08.04.2019 на 11:00. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 6.

4. Запропонувати ТОВ «Дейвест» та ТОВ «Акріс Агро» надати суду до 01.04.2019 товаротранспортні та податкові накладні або інші відповідні супровідні документи, згідно з якими здійснено постачання товарів за договорами, а саме, за:

договором поставки від 03.01.2018 №01/03/18-11 (ТОВ «Дейвест»);

договором поставки від 02.05.2018 №02/05/18-19 (ТОВ «Акріс Агро»).

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 05.04.2019.