Рішення № 8098639, 09.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 лютого 2010 р.           Справа 9/10-10

за позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 08596825, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

до: Барської районної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 04051000, вул. Соборна, 24, м. Бар)

про стягнення 5 897,97 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: Щур В.Г. - представник за довіреністю;

відповідача: Повальна Т.А. - представник за довіреністю;

відповідача: Трегуб Н.О. - представник за довіреністю ;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Барської районної державної адміністрації (м. Бар) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області (м. Вінниця)3546,52 грн. - основного боргу, 407,94 грн. - пені, 118,12 грн. - інфляційних втрат, 1773,26 грн. - неустойки (штрафу), 52,13 грн. - 3% річних.

23.12.09р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/10-10 та призначено її до розгляду на 26.01.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 09.02.10р.

В судовому засіданні 09.02.10р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, якою відмовився від 407,94 грн. - пені, 118,12 грн. - інфляційних втрат, 1773,26 грн. - неустойки (штрафу), 52,13 грн. - 3% річних та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 2046,52 грн., в зв"язку з часковою проплатою відповідачем 27.12.09р. основного боргу в сумі 1500 грн. (квитанція № 11865.929.1 від 27.12.09р.)

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.02.10р. уточнені вимоги позивача в сумі 2046,52 грн. визнали повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/10-10, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.10.08р. між Барською районною державною адміністрацією (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області (виконавець) укладений договір № 7954 на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об"єкті, який входить до дислокації (додаток № 1), що є невід"ємною частиною договору та зобов"язується терміново направляти ГЗ в разі спрацювання сигналізації на такому об"єкті для відповідного реагування в дні та години зазначені в дислокації (пп. 2.1. договору). Періодом централізованого спостереження вважається час з моменту прийому майна, що знаходиться на об"єкті, під централізоване спостереження "Охороною" до його зняття з-під спостереження "Замовником".

Згідно пп. 3.1., 3.2. договору ціна охоронних послуг є договірною і визначається сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни, які є невід"ємною частиною договору. Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця щомісячно до 5 числа за цей місяць.

Відповідач, починаючи з січня 2009р. перестав виконувати належним чином свої обов"язки щодо сплати вартості наданих послуг.

Позивачем за період з січня по липень 2009р. надано охоронні послуги на загальну суму 3546,52 грн.

Наведене стверджується:

- договором № 7954 на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України від 01.10.09р.;

- дислокацією (додаток № 1 до договору № 7954 від 01.10.09р.);

- розрахунком та протоколом узгодження договірної ціни (додатики № 2, 3 до договору № 7954 від 01.10.09р.);

- актами прийому- здачі виконаних робіт/послуг № 01-0000762 за липень 2009р. на суму - 505,06 грн., № 01-0000637 за червень 2009р. на суму 500,62 грн., № 01-0000506 за травень 2009р. на суму - 531,70 грн., № 01-0000377 за квітень 2009р. на суму- 500,62 грн., № 01-0000245 за березень 2009р. на суму -511,72 грн., №01-0000226 за лютий 2009р. на суму - 465,10 грн., № 01-000059 за січень 2009р. на суму - 531,70 грн;

- відсутністю заперечень відповідача на позов.

Однак 27.12.09р. відповідач після порушення провадження у справі частково погасив заборгованість на загальну суму 1500,00 грн., в підтвердження чого надав суду копію квитанції № 11865.929.1 від 27.12.09р., яка наявна в матеріалах справи.

В результаті частково проведеного відповідачем розрахунку, основний борг відповідача склав 2046,52 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення основного боргу за договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Беручи до уваги те, що відповідачем було частково погашено суму боргу після порушення провадження у справі суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 1500,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 2046,52 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 2046,52 грн. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2046,53 грн. боргу підлягають задоволенню.

Давши оцінку заяві представника позивача від 09.02.10 року в якій він відмовився від 407,94 грн. - пені, 118,12 грн. - інфляційних втрат, 1773,26 грн. - неустойки (штрафу), 52,13 грн. - 3% річних, суд вважає, що заяву слід прийняти в силу положень ч.6 ст.22 ГПК як таку, що не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Провадження у справі в цій частині підлягає припиненню по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 33, 43, 49, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84,85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Барської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 04051000, вул. Соборна, 24, м. Бар (р/р 35217002000632 в банку УДК у Барському районі ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08596825, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034 (р/р 26001000116907 в філії ВАТ "Укрексім банк" м. Вінниця МФО 302449) 2046,52 грн. - основного боргу, 61,33 грн. - витрат на сплату держмита, 141,91 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 1500 грн. боргу припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі в частині стягнення 407,94 грн. - пені, 118,12 грн. - інфляційних втрат, 1773,26 грн. - неустойки (штрафу), 52,13 грн. - 3% річних відповідно до п.4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 лютого 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034);

3 - відповідачу (вул. Соборна, 24, м. Бар).