Ухвала суду № 80984072, 08.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 квітня 2019 року м. Київ № 640/2615/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторингове бюро розрахунків"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 17000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторингове бюро розрахунків" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 17000, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019р. адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі визначеному законом та адміністративного позову оформленого відповідно до вищевикладених вимог. Також позивачу необхідно надати до суду заяву в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з обов'язковим наданням доказів на підтвердження своїх доводів.

Вищезазначену ухвалу отримано позивачем 22.02.2019р.

06.03.2019р. до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, проаналізувавши яке, суд приходить до висновку про те, що позивачем не усунуто в повній мірі недоліки адміністративного позову визначені в ухвалі про залишення позову без руху, а відтак адміністративний позов підлягає поверненню, з огляду на таке.

Так, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1921,0 грн.

Однак, позивачем не виконано вимог суду, проте подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. (ч. 1 ст. 133 КАС України)

Положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору. Відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Окрім цього, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Також, відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач не є суб’єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.012018р. у справі №К/9901/12/18, від 12.01.2018р. №К/9901/2132/18, №К/9901/2135/18, №К/9901/2131/18, та №К/9901/2134/18.

При цьому, згідно з приписами ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не може надавати привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.

Щодо вимог суду про зазначення повних відомостей щодо представника на виконання вимог ч. 6 ст. 160 КАС України., представником також не виконано.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду викладеною в ухвалі від 30.01.2018р. у справі № 9901/414/18.

Більше того, проаналізувавши клопотання позивача в частині поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин його пропуску, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позовна заява про стягнення коштів подана у зв’язку із несплатою відповідачем коштів, згідно з постановою про накладення штрафної санкції (штрафу) на відповідача за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 07.08.2018 №578/934/16-4/8-П відповідно до якої відповідачу встановлено строк для добровільне виконання постанови до 06.09.2018р. Позивач зазначає, що у вказаний строк відповідач доказів добровільного виконання постанови не надав.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з 07.09.2018р., однак з позовом позивач звертається лише 13.02.2019р., що підтверджується відбитком дати на конверті в якому направлено адміністративний позов.

З огляду на що, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки такий строк завершився 07.12.2018р.

Одночасно, суд зазначає, що до адміністративного позову додано заяву про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування яких зазначає, що вже звертався з позовом до суду, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019р. у справі № 640/1558/19 адміністративний позов повертався позивачу, з огляду на передчасність звернення до суду.

Проте, позивач також знаголошує, що відповідно до судової практики викладеної в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019р. у справі № 826/16746/18 повернення адміністративного позову було необґрунтованим.

З огляду на що вважає, що повернення адміністративного позову ухвалою суду у справі № 640/1558/19 є істотною перешкодою та труднощами для своєчасного звернення до суду.

В заяві від 06.03.2019р. позивач зазначає, що ті ж самі обставини причин пропуску строку, що і в попередній заяві.

Жодної іншої, тобто, нової поважної підстави для поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження своїх доводів представником всупереч вимог суду викладених в ухвалі не надано.

Більше того, посилання позивача в заявах про поновлення строку на те, що він звертався з позовною заявою до суду, яка поверталася ухвалою у справі № 826/16746/18 не може свідчити про поважність причин пропуску встановленого законом строку на звернення до суду, оскільки, по-перше, Верховний суд України однозначно підкреслює, що якщо особа неправильно подала позовну заяву, і є ухвала про її повернення, без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає. В такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною (постанова ВСУ у справі № 6- 1763цс16 від 24 травня 2017р.), а, по-друге, такій підставі ухвалою суду від 19.02.2019р. вже була надана правова оцінка, і зазначення повторно однієї і тієї ж підстави, якій надана правова оцінка судом сприймається як зловживання процесуальними правами.

Більше того, до суду не надано доказів оскарження вищезазначених ухвал, а отже позивач вважав їх законними та обґрунтованими, а відтак посилання на таку ухвалу, як підставу для поновлення строку є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що підстави для поновлення строку відсутні, жодних доказів на підтвердження своїх доводів до суду не надано.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 123 КАС України, У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява разом з додатками до неї підлягає поверненню позивачу, оскільки позивачем не усунуто в повній мірі недоліки залишеної без руху позовної заяви.

Керуючись ст. 123, 161, 169 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

3. Позовну заяву повернути.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

5. Роз’яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська