Рішення № 80983529, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 2340/3449/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - Настича О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якому просить:

-визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області при постановленні рішення № 842 від 17.07.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком в 53 роки 6 місяців відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС";

-зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку в 53 роки 6 місяців відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" з 02 липня 2018 року;

-стягнути з відповідача судовий збір та судові витрати на правничу допомогу.

01.04.2019 поновлено провадження у справі зупиненого на підставі ухвали суду від 29.11.2018.

01.04.2019 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що досягнувши пенсійного віку, на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Проте, в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено у зв'язку з тим, що станом на 01.01.1993 вона постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю лише 1 рік 4 місяці 2 дні. Позивач з відмовою управління Пенсійного фонду України не погоджується та зазначає, що проживає у постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується відповідними документами, тобто не менше чотирьох років станом на 01.01.1993, а тому має повне право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що відповідно до наданих позивачем документів станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 недостатньо проживала та працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому підстави для призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відстуні. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Позивач - ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1) згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 20.08.1988 після укладення шлюбу взяла прізвище ОСОБА_3.

Суд встановив, що 31.05.1993 ОСОБА_3 видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2.

Згідно свідоцтва про зміну імені НОМЕР_3 від 19.08.2017 ОСОБА_3 змінила власне прізвище, ім'я, по - батькові на ОСОБА_1.

Відповідно до витягу з ЄДДР ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; дата реєстрації з 23.05.1995року.

07 вересня 2018 року комісія Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняла рішення, оформлене витягом із протоколу №8, наступного змісту: відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі довідки виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 13.08.2018 №9036/02-17, копій диплому та записів у трудовій книжці щодо навчання та роботи в період з 26.04.1986 по 29.08.1991 за межами зони посиленого радіоекологічного контролю, у зв'язку з недостатнім (станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років) терміном проживання (роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю, вважати посвідчення потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 4 №253392, виданого 31.05.1993 Звенигородською районною державною адміністрацією, недійсним.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 в адміністративній справі № 2340/4495/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема визнано протиправним та скасовано п. 17 протоколу рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ОСОБА_1 має дійсне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2.

Судом встановлено, що 02 липня 2018 року позивач звернулася до управління застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, що станом на 01.01.1993 постійно проживала на території посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 06.07.2018 №842, яким відмовилено позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що первинними документами, наданими позивачем, не підтверджено необхідного періоду проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Так, листом структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.07.2018 №41699/03-07 повідомлено позивача, що підставою для прийняття вищевказаного рішення слугувало те, що згідно наданих документів станом на 01.01.1993 позивач постійно проживала та працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 рік 4 місяці 2 дні. Підтверджений загальний стаж становить 21 рік 11 днів.

Крім того, відповідач посилається на статтю 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою право на зниження пенсійного віку мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із абзацом 22 статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 17.04.2013) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 частини першої 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 02.07.2018) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років

Суд зазначає, що згідно примітки до слів "2 роки" пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ зазначено: "початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період".

Тобто, відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на зменшення пенсійного віку із встановленням початкової величини зниження пенсійного віку, у даному випадку - 2 роки, мають особи, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року (справа № 556/1153/17).

Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 2 статті 11 Закону №796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що Закон надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років як особі, яка постійно проживала або постійно проживала чи постійно працювала або постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вона за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з серпня 1987 працевлаштована в Топилянській середній школі на посаді вчителя історії.

При цьому з довідки виконавчого комітету Топильнянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від №279/02-42, вбачається, що позивач з 01.09.1988 працюючи учителем історії в Топилянській школі, не проживала в с. Топильному.

З акту затвердженого директором Топильнянської НВК ОСОБА_5 комісія у складі ОСОБА_6 (учитель початкових класі), ОСОБА_7 (учителя російської мови та літератури з 1971 по 2000 рік), ОСОБА_8 (директора школи з 1987 по 2011 рік) слідує, що позивач з 01.09.1988 працюючи в Топилянській середній школі учителем історії не проживала у виділеній їй кімнаті в зв'язку з відсутністю умов для проживання.

Як свідчить наказ директора Топилянської середньої школи №60 від 26.11.1990 позивачу з 01.07.1990 по 15.10.1990 надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною, а з 16.10.1990 по 15.04.1992 позивачу надано відпустку по догляду за дитиною віком до трьох років.

З вищевикладеного вбачається, що позивач працюючи учителем в Топилянській школі не проживала в с. Топильному, а з 28.02.1989 не виконувала посадових обов'язків учителя історії Топилянської середньої школи в зв'язку з перебування у декретній відпустці.

Як свідчить довідка виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 13.08.2018 №9036/02-17, позивач з 01.09.1988 проживає в АДРЕСА_1.

Факт перебування позивача м. Звенигородці також підтверджується наказом №86 по Звенигородському райовно від 23.07.1990 яким, остання призначалась тимчасово на посаду вихователя на період відпусток основних вихователів, з 01.08.1990 та довідка дошкільного навчального закладу ясел-садочку №3 "Малятко" зі змісту якої вбачається, що дочка позивача, ОСОБА_9 відвідувала заклад дошкільної освіти ясла-садочок №3 "Малятко" за адресою: м.Звенигородка, вул. Кримського 17, з 15.04.1990 по 30.05.1996.

Факт родинних зв'язків позивача з ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про народження останньої №291180, в якому матір'ю зазначається ОСОБА_3.

За сукупності доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що, позивач незважаючи на працевлаштування в Топильнянській середній школі на посаді учителя історії проживала в АДРЕСА_1, з вересня 1988.

Таким чином, з огляду на вищевикладене позивач з вересня 1988 по 01.01.1993, прожила в м. Звенигородка, 4 роки та 4 місяці.

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 №106, м. Звенигородка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.

При цьому, ОСОБА_1 має дійсне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2.

З огляду на наведене, встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку, про те, що позивач з жовтня 1988 і по теперішній час проживає та працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, в тому числі станом на 1 січня 1993 року проживала у цій зоні не менше чотирьох років, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 5 років, тобто 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Щодо дати призначення пенсії позивачу, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У п. 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, вказано, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що заяву до управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії позивач подала 02.07.2018.

Отже, відповідно днем призначення позивачу пенсії є 02.07.2018.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, з 02 липня 2018 року.

При цьому щодо наявного у позивача страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає, станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 02.07.2018 у позивача був наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (не менше 15 років), що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, тому при вирішенні питання про наявність необхідного страхового стажу слід керуватися нормами абзацу 1 частини першої 26 Закону № 1058-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який передбачав, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 28.08.2018 № 0.0.1119615372.1.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області при постановленні рішення № 842 від 17.07.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" ОСОБА_1.

Скасувати рішення № 842 від 17.07.2018 Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_1) пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" з 02 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2019