Рішення № 80983219, 27.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року справа № 580/74/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - Корнієнко О.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

08.01.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) (далі - відповідач), в якому позивач просив:

визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування №196, яке розпочате на підставі наказу відповідача від 17.10.2018 №2691;

визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 07.12.2018 №3096 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

скасувати наказ відповідача від 10.12.2018 №521 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 10.12.2018;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано відсутністю правих підстав для прийняття спірного наказу та допущеними порушеннями процедури притягнення позивача до відповідальності. Позивач зазначає, що застосування під час проведення службового розслідування норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України є безпідставним, оскільки набрання ним чинності відбулось пізніше події, за яку позивача звільнено з поліції. Отже, висновки службового розслідування є недійсними. Також наголошує, що звільнення його зі служби відбулось у період тимчасової непрацездатності.

У поданій суду 30.01.2019 заяві про зміну підстав позову позивач також вказує на недійсність висновків медичного огляду щодо наявності у нього стану алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, оскільки, на його думку, вони складені всупереч затвердженій Інструкції без проведення медичного огляду та складення відповідного акту. Крім того, висновки службового розслідування про відсутність його на робочому місці 04.10.2018 є необґрунтованими, оскільки у цей день він перебував на службі, а відповідні акти відсутності складені з порушенням вимог законодавства. Позивач також стверджує, що відповідач порушив його право на надання пояснень під час службового розслідування, а його висновок складений з грубим порушенням вимог законодавства без наявності належних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку. У зв'язку з цим просив задовольнити позов.

Ухвалою від 06.01.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовної вимоги визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування №196, яке розпочате на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 17.10.2018 №2691.

Ухвалою від 06.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження. Установив відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позовну заяву.

28.01.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог законодавства за наслідками службового розслідування, яким встановлено факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та за прогул. Цими діями позивач порушив службову дисципліну та вчинив дисциплінарний проступок, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і є несумісним з подальшим проходженням служби. З цього приводу просив врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 31.08.2018 у справі №800/508/17.

05.03.2019 позивач надав суду відповідь на відзив аналогічний за змістом позову та заяві про зміну його підстав, у тому числі з обгрунтуванням заявлених позовних вимог відповідно до практики Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 01.02.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі. У підготовчому провадженні суд вжив такі заходи.

07.02.2019 ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання позивача щодо надання відповідачем доказів до матеріалів справи та виклик для допиту у судовому засіданні свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Уманського РВ ГУНП в Черкаській області).

25.02.2019 ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання відповідача про виклик для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 - працівника Уманського ВП ГУНП в Черкаській області та відмовив у виклику для допиту як свідка ОСОБА_7 - працівника Уманського РВ ГУНП в Черкаській області.

07.03.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач з 03.08.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в Національній поліції.

Наказом відповідача від 10.12.2018 №521 о/с позивача звільнено зі служби в поліції 10.12.2018 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд з'ясував, що звільненню позивача передував спірний наказ від 07.12.2018 №3096 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог ст.18, п.3 ст.91 Закону №580-VIII, наказу Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 04.11.2016 №94 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та робітників Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області», ст.1 Дисциплінарного статуту, п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 2.9., 12.1. Правил дорожнього руху України, ст.16 Закону України «Про дорожній рух».

Суд звернув увагу, що підставою прийняття цих наказів став затверджений 07.12.2018 начальником ГУНП в Черкаській області висновок службового розслідування за фактом вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, в якому зазначено, що позивач 09.06.2018 близько 03.30 год. у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї та спеціальних засобів керував приватним автомобілем Toyota Avalon д.н.з. СА6479СВ, рухаючись автодорогою Київ-Одеса в межах с. Городниця Уманського району в порушення вимог п.12.1. Правил дорожнього руху України не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з дорожнім відбійником, в результаті чого отримав тілесні ушкодження. За цим фактом розпочато кримінальне провадження №12018250100000335.

Сторони не заперечували обставин перебування позивача 09.06.2018 на службі.

У результаті вказаного ДТП позивач потрапив до Уманської центральної районної лікарні, де у нього здійснено забір крові для проведення лабораторного дослідження наявності алкоголю в крові. За результатами проведеного Черкаським обласним наркологічним диспансером дослідження виявлено в крові позивача етиловий спирт в концентрації 0,55 проміле. Отже, позивач в порушення п.2.9. Правил дорожнього руху України здійснював керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, службовим розслідуванням за результатом аналізу даних листків непрацездатності позивача, актів щодо допущеного прогулу та рапортів щодо не отримання 04.10.2018 позивачем вхідних документів для опрацювання, встановлено, що позивач допустив прогул одного робочого дня 04.10.2018.

Суд встановив, що передумовою для заходів службового розслідування став рапорт заступника начальника Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області - начальника слідчого відділення капітана поліції Лівшуна А.М. про те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018250100000335 за фактом ДТП, що сталась 09.06.2018 за участю позивача, встановлено перебування останнього під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Підставою проведення службового розслідування став наказ начальника ГУНП в Черкаській області від 17.10.2018 №2691, яким призначено службове розслідування та визначено її склад: голова комісії - начальник УКЗ ГУНП ОСОБА_9; члени комісії: заступник начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП - ОСОБА_10; старший інспектор з ОД відділу ІОС УКЗ ГУНПГ Горущенко Ю.С. Цей наказ не оспорений, тому доводи щодо особового складу не стосуються предмета цього спору.

Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд врахував таке.

Джерелами права для адміністративного суду відповідно до положень ст.7 КАС України є Конституція та закони України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Судова практика та постанови Пленуму Верховного суду України вимогами КАС України в редакції станом на час судового вирішення спору джерелом права не визначена. Тому посилання на неї учасників суд врахував виключно в межах відповідності усталеної судової практики Верховного Суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

На підставі ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Аналіз наведених положень Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

За порушення службової дисципліни відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

П.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляду звільнення із служби в поліції.

На підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

З матеріалів службового розслідування, за наслідком якого прийняті спірні накази, суд встановив, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував факт керування ним транспортним засобом 09.06.2018 у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до ДТП.

Вказане підтверджується актом хіміко-токсикологічних досліджень від 15.06.2018 №694, що складений лікарем-лаборантом Черкаського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_12 за наслідками дослідження аналізу крові позивача, направленому з Уманської ЦРЛ 09.06.2018. Ним зафіксовано наявність у крові позивача спирту етилового у концентрації 0,55 проміле.

Суд врахував, що забір крові у позивача був здійснений Уманською ЦРЛ, куди він звернувся за медичною допомогою внаслідок отриманих у ДТП травм на виконання п.14 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Ним установлено, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.

Посилання позивача, що вказаною Інструкцією передбачено відібрання для дослідження слини, сечі та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, які у позивача не відбирались, не є обґрунтовані, оскільки:

1) відібрання крові позивача здійснене на виконання п.14 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 за наслідками звернення до медичного закладу з отриманими в ДТП травмами;

2) дослідження вищевказаних біологічних рідин здійснюється лікарем у разі доставки водія до медичного закладу працівниками поліції з визначеними цією Інструкцією ознаками алкогольного сп'яніння.

Отже, здійснення дослідження аналізу крові позивача на вміст алкоголю здійснено з дотриманням вимог Інструкції №1452/735.

Посилання позивача, що вищевказаний акт не завірений належними чином, спростовується наданою представником відповідача суду 27.03.2019 завіреною належними чином печаткою та підписом головного лікаря Черкаського обласного наркологічного диспансеру копією вищезгаданого акту, не спростовують наявність його оригіналу. Допитом судом свідків та іншими засобами доказування не спростовано вказаний ним факт.

Зважаючи, що під час вказаної події, що відбулася за участю працівників Уманського РВ поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та позивача, особи отримали тілесні ушкодження, в результаті чого розслідується кримінальне провадження, відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, у тому числі відбір у нього аналізів для виявлення стану сп'яніння за правилами розслідування адміністративного правопорушення, суд вважає обгрунтованим і таким, що не позбавляє ознак допустимого, достовірного та належного доказу вищевказаного акту хіміко-токсикологічних досліджень від 15.06.2018 №694.

Отже, доводи відповідача щодо перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння та вчинення ДТП за його участю є доведеними.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - Суд) у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16 (провадження № К/9901/21747/18), що обов'язкова суду згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

Зокрема, Суд вказав, що зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2018 у справі № 800/508/17 (П/9901/88/18), щодо визнання протиправним і скасування рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення у зв'язку з керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки як прокуратура, так і Національна поліція є правоохоронними органами та ознаки їх діяльності випливають з ролі і місця в державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки їх функцій, особливостей правового статусу.

Вона зазначила, що позивач, скоївши адміністративне правопорушення, порушив норми професійної етики в частині додержання обов'язку недопущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс, а факт скоєння правопорушення в стані алкогольного сп'яніння викликає негативне ставлення громадськості до співробітників органів прокуратури та, відповідно, підриває авторитет органів прокуратури в цілому і викликає значний громадський резонанс. Отже, Комісія обрала такий вид дисциплінарного стягнення (звільнення), який в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №808/7301/14 дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

П.3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та обраного виду стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Стосовно доводів позивача, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби у період тимчасової непрацездатності суд врахував ч.3 ст.21 Дисциплінарного статуту, згідно з якою перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Тому перебування позивача на лікарняному 07.12.2018 не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом №3096 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". При цьому, відсутні належні, достовірні та допустимі докази перебування позивача на лікарняному 10.12.2018 - в день прийняття наказу №521 о/с "По особовому складу" щодо звільнення його зі служби в поліції, що також підтверджується довідкою відповідача від 25.01.2019 №249/12/14/01-2019.

Відповідач заперечував, а позивач не довів жодним доказом факт вручення роботодавцю оригіналу листка непрацездатності за вказаний період. Звертаючись до відповідача з письмовою заявою про скасування наказу щодо його звільнення, позивач не повідомив про перебування на відповідну дату в стані тимчасового перебування та не надав відповідного належного доказу відповідачу. Станом на час судового вирішення спору відповідний листок непрацездатності не було надано відповідачу.

Частиною першою ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Відсутність доказів, що роботодавець був повідомлений про перебування працівника у тимчасовій непрацездатності, свідчить, що він не знав і не міг знати про перешкоди для звільнення такого працівника.

Оскільки позивач не довів повідомлення відповідача про перебування у тимчасовій непрацездатності, не надав суду належних та допустимих доказів щодо таких фактів, доводи позивача, що його звільнено зі служби у період тимчасової непрацездатності є необґрунтованими, а посилання на судову практику Верховного Суду України безпідставні.

Посилання позивача, що дисциплінарний проступок, за який його звільнено зі служби, вчинено 09.06.2018, а службове розслідування проведено на підставі вимог Дисциплінарного статуту, який набрав законної сили 07.10.2018, тобто після його вчинення, суд не врахував з огляду на таке.

Дійсно, відповідний Дисциплінарний статут набрав чинності 07.10.2018 - тобто діяв на час службового розслідування.

На час вищевказаного ДТП пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут МВС).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту МВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Відповідно до ст. 2 - дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту МВС службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень дисциплінарних статутів для поліцейських і для МВС свідчить, що складові поняття службової дисципліни не відрізняються. Як на час допущення позивачем дій 09.06.2018, так і на час їх службового розслідування, перебування поліцейського в стані сп'яніння в період несення служби, у тому числі допущення ДТП з його участю в такому стані вважається дисциплінарним проступком, який підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Оскільки на час виявлення допущеного проступку діяв Дисциплінарний статут Національної поліції, застосовуючи його норми відповідач діяв правомірно.

Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Суд врахував, що службове розслідування призначено наказом начальника ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 від 17.10.2018 №2691 у зв'язку з отриманням ним 17.10.2018 від заступника начальника відділення СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області А.М. Лівшуна рапорту про виявлення під час досудового розслідування кримінального провадження №12018250100000335 факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом.

Отже, службове розслідування призначено та проведено відповідно до вимог чинного на момент виявлення ознак вчинення позивачем дисциплінарного проступку Дисциплінарного статуту.

Посилання позивача, що відповідач прийняв спірні рішення за наслідками службового розслідування без отримання від нього письмових пояснень, суд не врахував, оскільки надання пояснень є правом працівника. Позивач вказав про надання пояснень після консультацій з адвокатом. Позивачу листами від 13.11.2018 №3079/12/і/01-2018 та від 23.11.2018 №3163/12/і/01-2018 надсилалися повідомлення щодо прибуття до інспекції з особового складу ГУНП в Черкаській області для надання пояснень. Згідно з рапортом старшого інспектора з ОД відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 від 20.11.2018, поданому начальнику ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14, позивач, не зважаючи на неодноразові звернення до нього щодо прибуття для дачі пояснень, уникає спілкування, до кадрового підрозділу не прибуває, про причини не повідомляє.

Відповідно до ч.10 ст.18 Дисциплінарного статуту якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Щодо вчинення позивачем прогулу 04.10.2018 суд врахував, що відповідно до акту від 04.10.2018 за підписом старшого інспектора СКЗ Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Ю.О. Могильного, начальника Уманського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7, інспектора Уманського РВП ГУНП в Черкаській області О.М. Побережного у період з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 04.10.2018 позивач був відсутній на службі без поважних причин.

При цьому, допитані у судовому засіданні в якості свідків оперуповноважений сектору кримінальної поліції Уманського РВ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повідомили суд, що позивач 04.10.2018 був присутній на службі в приміщенні Уманського ВП., оскільки вони його особисто бачили в першій половині дня.

З цього приводу суд врахував, що підставою для звільнення позивача зі служби згідно з даними службового розслідування зазначено скоєння вчинку, що викликає негативне ставлення громадськості до поліцейських та підриває авторитет поліції і викликає суспільний резонанс.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 у справі №808/7301/14, суд не заперечує, що невихід особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи на службу свідчить про невиконання чи неналежне виконання такою особою службової дисципліни та може кваліфікуватися як вчинення дисциплінарного проступку (в залежності від обставин, за яких його скоєно). Водночас, звільнення зі служби за порушення дисципліни та звільнення за скоєння вчинку, що викликає негативне ставлення громадськості до поліцейських та підриває авторитет поліції, є окремими підставами для звільнення особи з органів внутрішніх справ.

Отже, вчинення позивачем прогулу має наслідком іншу підставу дисциплінарного стягнення, ніж скоєння вчинку, що викликає негативне ставлення громадськості до поліцейських та підриває авторитет поліції, за який позивача фактично звільнено. Однак неправомірність застосування такої підстави відповідачем не спростовує інших фактів, що стали підставою для прийняття спірних рішень.

За наявності доведеного факту керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння під час ДТП суд дійшов висновку про правомірність спірних рішень відповідача.

Тому відсутні підстави для задоволення позову, у тому числі стягнення на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 08.04.2019