Ухвала суду № 80983205, 05.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 квітня 2019 р. Справа № 480/1203/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації (далі - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1.), в якій просив зобов'язати ОСОБА_1 перерахувати кошти, отримані за автомобіль «ЗАЗ-968 М», 1992 року випуску, на спеціальний рахунок, відкритий в органах Казначейства.

Свої вимоги мотивує тим, що повідомленням про видачу автомобілів №708 безкоштовно ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) видано автомобіль «ЗАЗ-968 М», 1992 року випуску. Рішенням Охтирського міжрайонного суду від 29.09.1992 ОСОБА_2 визнано недієздатним. Опікуном над ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради народних депутатів від 19.11.1992 призначено відповідача.

Згодом до управління соціального захисту населення Охтирської міської ради 18.08.2016 від ОСОБА_1 надійшло пояснення, в якому вона вказує, що автомобіль «ЗАЗ-968 М», який безкоштовно отримав ОСОБА_2, через непридатність для подальшої експлуатації було здано на підприємство, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, а отримані кошти були використані на лікування.

Однак, позивач стверджує, що відповідно до частини 8 пункту 14 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, кошти, отримані за автомобілі, що перебували у користуванні осіб з інвалідністю, законних представників недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, зараховуються до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, у зв'язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали поданого позову, вбачається необхідним відмовити у відкритті провадження у даній справі, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Прим цьому, звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

В свою чергу, в даному випадку спір виник між суб'єктом владних повноважень (позивач) та фізичною особою (відповідач), у зв'язку з не перерахуванням ОСОБА_3 коштів на спеціальний рахунок, відкритий в органах Казначейства, за автомобіль, отриманий раніше від органу соціального захисту населення.

При цьому, за змістом ст.177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

Відповідач, отримавши кошти за отриманий автомобіль, зданий на підприємство, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, фактично набула права власності на них.

Відтак, у справі, що розглядається, спір, що виник з приводу правомірності набуття відповідачем права власності на кошти за отриманий автомобіль та зобов'язання її перерахувати такі кошти, має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №307/108/17.

Згідно ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не мають ознак публічно-правового спору, та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний приватноправовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, вбачається необхідним відмовити у відкритті провадження у даній справі, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що розгляд його заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко