Рішення № 80982997, 28.03.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2782/18

28 березня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 28.12.2018, просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0600227 - 1305-1918 від 20.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником нежитлової будівлі - корівника за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 878,5 кв. Враховуючи те, що позивач є власником зазначеної будівлі, відповідач 20.08.2018 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0600227 - 1305-1918, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 14056 грн. за податковий період 2017 р.

Прийняте відповідачем оскаржене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки нежитлову будівлю - корівник останній використовує безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) на зазначену будівлю не повинен нараховуватись та сплачуватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Додатково зазначив, що статтею 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III (далі - Закон № 2238-III) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Ухвалою суду від 02.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.01.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 24.01.2019 оголошувалась перерва до 21.02.2019 на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 21.02.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.03.2019 відповідно до статті 181 КАС України.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 15.03.2019 оголошувалась перерва до 28.03.2019 на підставі статті 223 КАС України.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимоги від 28.12.2018, підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 52-53), просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі пункту 266.7 статті 266 ПК України оскарженого податкового повідомлення - рішення здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому відзиві на позовну заяву (арк. справи 33-36) та запереченні (арк. справи 70-73), просила у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (арк. справи 38-41) позивач є власником нежитлової будівлі - корівника за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 878,5 кв.

Враховуючи те, що позивач є власником зазначеної будівлі, відповідач 20.08.2018 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0600227 - 1305-1918, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 14056 грн. за податковий період 2017 р. (арк. справи 8).

Не погодившись із зазначеним податковим - повідомленням рішенням позивач звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до Головного управління ДФС у Тернопільській області та ДФС України з відповідними скаргами на податкове повідомлення - рішення № 0600227 - 1305-1918 від 20.08.2018. Відповідно до рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області та ДФС України скарги позивача залишені без розгляду та повернуто їх скаржнику (арк. справи 14-18).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Водночас, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (підпункт "ж" в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.

Згідно з ДК 018-2000 до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Пунктом 5.2 статті 5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 1 Закону № 2238-III, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Однак, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України має вищу юридичну силу ніж Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", а тому відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, на думку суду, зазначені статті нормативних актів кореспондуються між собою, зокрема Закон № 2238-III визначаючи сільськогосподарського товаровиробника, як фізичну особу вказує, що така особа повинна здійснювати певний вид діяльності, а саме: займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукціїта її реалізацією, тобто, здійснює господарську діяльність у розуміння ст. 3 ГК України. В свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, не визначені підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як слідує з матеріалів справи, що ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця 30.12.2016, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. справи 80-81).

Тобто, увесь податковий період 2017 року позивач перебував у статусі фізичної особи - платника податків, а не фізичної особи - підприємця, до якого могло мати місце застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування, визначеної підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників та використання їх безпосередньо у сільськогосподарській діяльності фізичною особою - підприємцем. Отже, об'єкт нерухомості, який належить позивачу, не підпадає під дію підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки підпунктом "ж" не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній сільськогосподарській діяльності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відніс нежитлову будівлю - корівник, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 878,5 кв. до об'єкту оподаткування.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що до місцевих податків належить податок на майно.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Як слідує з матеріалів справи, що рішенням Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 19.05.2016 № 93 "Про встановлення місцевих податків та зборів" встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік складала 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (арк. справи 91).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 № 1791-VIII установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Таким чином, ставка з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка належить позивачу, склала на 2017 рік в розмірі 14056 грн. (3200 грн. х 0,005 = 16 грн. (878,5 кв. х 16 грн.)).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення - рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0600227 - 1305-1918 від 20.08.2018, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.