Рішення № 80982847, 05.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/220/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретарів судового засідання Бондар Я.Г., Ярошук Т.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач-1: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Святомиколаївська, 17, код ЄДРПОУ 39481571)

відповідач-2: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" №33565-0000 від 28.09.2016 року, №66597-0000-1126 від 30.06.2017 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями йому визначено податкове зобов'язання з земельного податку за 2016 та 2017 роки, як власнику комплексу будівель, розташованого по АДРЕСА_3. Позивач стверджує про незаконність цих рішень, посилаючись на те, що право оренди на земельну ділянку, на якій знаходиться належний йому об'єкт нерухомості, зареєстровано за ним лише у 2018 році. Крім того, позивач вказує на безпідставність застосування до нього ставки у 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної рішеннями Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області для земель комерційного призначення за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які мають земельні ділянки в постійному користуванні, але згідно з Земельним кодексом України не можуть мати їх на такому праві. З цих підстав просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 08.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року залучено до участі у справі як другого відповідача - Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області).

Від представників відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач у 2016 та 2017 роках використовував земельну ділянку комунальної власності, розташовану в межах Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області, без укладення договору оренди землі, що призвело до завдання збитків місцевому бюджету в виді неодержаної орендної плати за землю. На підставі листів Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області йому було визначено податкове зобов'язання з земельного податку, а постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 року у справі №П/811/1034/17 за позовом ГУ ДФС у Кіровоградській області, поданим в інтересах Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, з ОСОБА_1 вже стягнуто земельний податок у сумі 274834, 20 грн., визначений спірним податковим повідомленням-рішенням №33565-0000 від 28.09.2016 року. З цих підстав просили суд у позові відмовити.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вказувала на безпідставність нарахування земельного податку, посилаючись на Узагальнюючу податкову консультацію з деяких питань оподаткування платою за землю, затверджену наказом Міністерства фінансів України №602 від 06.07.2018 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 за договором дарування від 02.11.2009 року набув у приватну власність комплекс будівель, розташований по АДРЕСА_3. Право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.11.2009 року. (а.с. 143 - 145)

Рішенням Онуфріївської селищної ради від 24.05.2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 5 років земельної ділянки орієнтовною площею 1,10 га для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови по вул. по АДРЕСА_3, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у комунальній власності.

На підставі розробленого проекту землеустрою земельна ділянка площею 1,1916 га 12.11.2013 року зареєстрована з Державному земельному кадастрі за кадастровим номером НОМЕР_2. (а.с. 123)

Рішенням Онуфріївської селищної ради №770 від 17.12.2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 5 років земельної ділянки площею 1,1916 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови та надано вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 (а.с. 14-15)

На підставі цього рішення між позивачем та Онуфріївською селищною радою 19.05.2017 року укладено договір оренди строком на 5 років. Вказаний договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2018 року. (а.с. 29, 30-40)

Між тим, Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №33565-0000 від 28.09.2016 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 274 834, 20 грн. за 2016 рік. (а.с. 11)

Крім того, ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №66597-0000-1126 від 30.06.2017 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 291 346, 20 грн. за 2017 рік. (а.с. 12)

Не погодившись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У статті 274 ПК України визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Так, згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України (у редакції, яка діяла у 2016 році) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України (у редакції, яка діяла у 2017 році) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Воднораз, пунктом 274.2 статті 274 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України)

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, яка діє з 01.01.2015 року) передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Судом установлено, що позивачу нараховано земельний податок за 2016 та 2017 роки, як власнику об'єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, яку позивач використовував без правовстановлюючих документів, зволікаючи з укладенням договору оренди цієї земельної ділянки.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 202 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Водночас, згідно з частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Саме таке роз'яснення надано в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року №602, яку той надав, керуючись пунктом 52.6 статті 52 ПК України, з огляду на неоднозначність відповідних норм податкового законодавства.

Положеннями пункту 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Як установлено судом, право оренди земельної ділянки під комплексом будівель, власником якого є позивач, зареєстровано за ним у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2018 року. (а.с. 18, 124) Відтак, у 2016 та 2017 роках позивач не був платником земельного податку у розумінні статті 269 та/або статті 288 ПК України та не мав податкового обов'язку з плати за землю (земельного податку чи орендної плати).

Крім того, матеріали справи свідчать, що нарахування позивачу земельного податку за 2016 та 2017 роки проведено відповідачами на підставі листів Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області №236 від 12.09.2016 року та №229 від 29.08.2017 року (а.с. 69, 70), за відсутності належних доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідачами не надано суду витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку за 2016 рік та 2017 рік. Як вбачається з наданого позивачем витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, вказана у ньому нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 978301,63 грн. - істотно відрізається від тієї, яка використана відповідачами для нарахування позивачу земельного податку (3926202, 84 грн. - у 2016 році, 4161782, 16 грн. - у 2017 році) (а.с. 122)

Також відповідачі не надали суду доказів того, що вони зверталися до органів Держгеокадастру та Мінюсту із запитами про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння земельного податку за цю земельну ділянку за 2016 та 2017 роки, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Крім того, суд визнає безпідставним застосування відповідачами ставки податку - 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої рішеннями Онуфріївської селищної ради №1114 від 16.02.2015 року, №80 від 22.01.2016 року "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки" за земельні ділянки комерційного призначення для суб'єктів господарювання, які мають земельні ділянки в постійному користуванні, але згідно з Земельним кодексом України не можуть мати їх на такому праві. (а.с. 16-17, 98 - 99) Позивач не належить до таких землекористувачів.

Посилання відповідачів на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 року у справі №П/811/1034/17 за позовом ГУ ДФС у Кіровоградській області в інтересах Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з земельного податку у сумі 274834, 20 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням №33565-0000 від 28.09.2016 року, суд не приймає, оскільки у цій справі питання правомірності нарахування позивачу земельного податку не досліджувалося. До того ж, дію цього судового рішення зупинено ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції. (а.с. 73 - 76, 146)

За правилами пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вирішуючи спір, суд установив, що позивач у 2016 та 2017 роках не був платником земельного податку у розумінні статті 269 ПК України, а відповідач всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286 ПК України нарахував йому земельний податок за відсутності відповідних даних державного земельного кадастру. Тож спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, а позов про їх скасування слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем здійснені витрати на оплату судового збору у сумі 5661, 80 грн., з яких 2748,34 грн. - за позовну вимогу майнового характеру про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №33565-0000 від 28.09.2016 року, 2913, 46 грн. - за позовну вимогу майнового характеру про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області №66597-0000-1126 від 30.06.2017 року. (а.с. 3, 44). Зважаючи на задоволення позову, ці судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Святомиколаївська, 17, код ЄДРПОУ 39481571), Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №33565-0000 від 28.09.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №66597-0000-1126 від 30.06.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2748, 34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2913, 46 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне судове рішення складено 08.04.2019 року.