Ухвала суду № 80982837, 08.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 квітня 2019 року м. Київ № 320/1625/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про визнання неправомірними дії,

в с т а н о в и в:

3 квітня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, про визнання неправомірними дій щодо подання заявки на реалізацію житлової квартири.

У цій справі заявником також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яку розглянуто судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вказано у позовній заяві, 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем 19 жовтня 2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57478726. Виконавчим документом визначено виконавчий лист №2-931/11, виданий 18 травня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором від 31.07.2008 в сумі 73480,07 доларів США та 19568,81 грн.

9 листопада 2018 р. Приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме - квартири двокімнатної, загальною площею 67,9 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

7 грудня 2018 р. Приватним виконавцем Трофименко М.М. подано заявку за №1 на реалізацію арештованого майна Державному підприємству «СЕТАМ» філії у м. Києві та Київській області.

Отже, судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що виконавчий лист у цій справі видано на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва в цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

У зв'язку з вище викладеним, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом, встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч.5 ст.125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, згідно з вимогами цієї норми до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, ч.1 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вимогами ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трохименка Михайла Михайловича щодо подання заявки на реалізацію квартири АДРЕСА_1, яке вчинене в межах виконавчого провадження №57478726 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-931/11, виданого 18 травня 2011 р. Оболонським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Частиною першою ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як вбачаться з позовної заяви та доданих до неї документів таким судом є Оболонський районний суд м. Києва.

Це означає, що у даному випадку наведеними нормами законодавства встановлено інший порядок оскарження дій приватного виконавця.

Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження - боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця при виконанні рішення у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Отже, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.

Указані висновки підтверджуються також правовими позиціями, наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 5 грудня 2018 р. справа № 279/2369/17 та від 14 листопада 2018 р. справа № 820/4243/17.

У цих рішеннях зазначено, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ. Визначено також, що за правилами цивільного судочинства розглядаються скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання судових рішень, ухвалених у цивільних справах.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає наступне. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 756/2157/19 за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», приватний виконавець виконавчого округу Київської області - Трофименко Михайло Михайлович, на дії приватного виконавця. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 р. скаргу залишено без руху. В подальшому, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 р. призначено скаргу до розгляду на 1 березня 2019 р. Розгляд цієї справи судом не завершено.

Як убачається з ухвали Обухівського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 р. "у лютому 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо передачі на реалізацію житлової квартири АДРЕСА_1 у якій просили: визнати дії приватного виконавця неправомірними та зобов'язати приватного виконавця усунути порушення порядку реалізації майна боржника шляхом зупинення реалізації арештованого майна, встановити порядок реалізації арештованого майна".

Отже, суд зазначає, що ОСОБА_1 ще до звернення з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду вже звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із скаргою на дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію житлової квартири АДРЕСА_1 і у цій справі відкрито провадження, розгляд справи триває.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України (у даному випадку - судом який видав виконавчий лист).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, адже дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 як учасник судового процесу за наведених обставин зловживає своїми процесуальними правами, подавши до Оболонського районного суду м. Києва скаргу на дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію житлової квартири АДРЕСА_1, а також до Київського окружного адміністративного суду позов, в якому просить суд визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трохименка Михайла Михайловича щодо подання заявки на реалізацію житлової квартири АДРЕСА_1. Отже, заявником подано декілька позовів до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Проте, з урахуванням наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, суд не вважає необхідним застосовувати щодо заявника наслідки, передбачені ч.3 ст.45 КАС України.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/1625/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про визнання неправомірними дій.

2. У порядку виконання вимог частин п'ятої-шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя роз'яснює ОСОБА_1, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами підсудності, визначеними ЦПК України. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.