Рішення № 80982815, 01.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2019 року Справа № 280/827/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (надалі відповідач), в якому позивач просить суд з визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 р. № Ф-51057-56 в сумі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.11.2018 року позивач отримав вимогу про сплату боргу № Ф-51057-56 від 09.11.2018 року від відповідача, згідно якої зазначено, що має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15818,94 грн. На переконання позивача, на момент формування вимоги він не перебував на обліку у відповідача як суб'єкт господарювання (ФОП), що підтверджено офіційними даними інформаційних систем ДФС України, відомості про нього, як про ФОП, не були внесені до Єдиного державного реєстру. Позивач не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, відповідач порушив строк формування та надсилання оскаржуваної вимоги визначені ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3 та 4 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449. Вважає оскаржувану вимогу протиправною та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 04.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 01.04.2019.

19.03.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві. За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 31.10.2018 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15 818,94 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань: 09.02.2018 року - 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово виключно за 2017 рік); 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (І квартал 2018 року); 19.07.2018 р. - 2457,18 грн (II квартал 2018 року); 19.10.2018 року - 2457,18 грн. (III квартал 2018 року). Згідно п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

26 березня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач не погоджується з запереченням відповідача.

У судове засідання представники сторін не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

01.04.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

01.04.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справ без його участі з урахуванням відзиву на позовну заяву. Просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою, що підтверджується свідоцтвом від 27.05.204р. (копія є у матеріалах справи).

В червні 2004 року позивач прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності. У зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, що затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 N 552 (у редакції чинної на той час), з 03.12.2004р. позивача було знято з податкового обліку, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за формою 12-ОПП. Крім того, листом від 04.04.2005 року № 01/02-152 Управління ПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області підтвердило, що позивач знятий з обліку.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 07.12.2018р. було проведено державну реєстрацію включення відомостей про позивача, як про ФОП до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 07.12.2018р. проведено державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_1

Відповідачем винесено вимогу від 09.11.2018 року № № Ф-51057-56 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 15 818,94 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування(п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018 року.

Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4. 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону ( в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування особи), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону № 2464).

Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

У ході опрацювання матеріалів справи, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.01.2017р., відповідно до критеріїв пошуку: ОСОБА_1 - жодних записів не знайдено.

Натомість, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату недоїмки за період з 01.01.2017р. по 31.10.2018р. та стверджується, що позивач був фізичною особою-підприємцем згідно даних Єдиного державного реєстру станом на момент складання цієї вимоги.

Проте суд зазначає, що фактичні обставини справи, наявна доказова база та законодавство України у їх сукупності, вказують на необґрунтованість та хибність такого твердження відповідача.

Так, у силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту четвертого статті 1 вказаного закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Водночас, пунктом восьмим статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У той же час, як зазначалось судом вище, Єдиний державний реєстр містить інформацію, відомості про позивача, як фізичну особу-підприємця були включені до Єдиного державного реєстру тільки 07.12.2018р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця на момент складання оскаржуваної вимоги не базується на фактичних обставинах та нормах права. Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у нього такого статусу станом на момент формування вимоги, а надані відповідачем докази абсолютно не спростовують цього факту.

Судом встановлено, що 09.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 в загальній сумі 15 818,94 грн.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Розділом VI Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, згідно з п. 1, до платників, які не виконали визначені Законом №2464 обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Стосовно твердження представника позивача про надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) без вручення позивачу акту перевірки та відповідно вимоги відповідача сплатити недоїмку без розгляду заперечень платника до акту перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції N 449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обовязок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначена Порядком ведення органами ДФС України оперативного обліку податків та зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 (далі - Порядок №422).

Згідно п.6 Порядку №422 за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

У разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг (п.2 ч.1 розд.IV Порядку №422).

Тобто, відомості про утворення (нарахування) та погашення суми недоїмки, штрафів та пені платника єдиного внеску відображаються у відповідній інтегрованій картці.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача про порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Проте, контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому така вимога підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 позивачеві відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2,6,8,9,12,14,44,139,242-246КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 р. № Ф-51057-56, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.04.2019.

Суддя А.В. Сіпака