Рішення № 80982757, 02.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/460/19

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

30.01.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій вона просить:

- визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні періодів роботи з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління до стажу роботи за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати періоди роботи з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління до стажу роботи за вислугу років та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що отримує пенсію за віком, звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, однак отримала відмову з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи за вислугу років, зважаючи на вказане, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

25.02.2019 за вих. 2376/07 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 19-21). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що підстави для виплати позивачеві грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні, а дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті грошової допомоги є правомірними.

Ухвалою суду від 06.03.2019 справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) осіб на 02.04.2019 на 15:30.

У судове засідання 02.04.2019 прибула позивач, яка позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

У судовому засіданні 02.04.2019 представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначила, що згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, у розділі «Лікувально-профілактичні заклади» не передбачені лікувально-санаторні управління. Відповідно до записів трудової книжки, позивач працювала в Обласному лікувально-санаторному управлінні на посаді медсестри з 01.08.1978 (наказ №241 від 01.08.1978) по 11.03.1982 (наказ №18 від 16.02.1982), з 06.07.1982 (наказ №89 від 05.07.1982). Згідно з рішенням Житомирського облвиконкому №251 від 17.09.1990 обласне лікувально-санаторне управління було закрито з 01.01.1991, а на його базі з 01.01.1991 було відкрито обласний медичний діагностичний центр. Крім того, представник відповідача пояснила, що переліком передбачені діагностичні центри, тому періоди роботи на посаді медсестри з 02.01.1991 до 31.05.2018 можливо врахувати до спеціального стажу роботи, який становить 27 років 5 місяців, що є недостатнім для призначення грошової допомоги. Отже, вважає, що дії об’єднаного управління щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги є правомірними та вмотивованими, тому позов підлягає залишенню без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, дата народження - 03.01.1960, перебуває на обліку у Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, однак отримала лист від 05.11.2018 за №Х-524 яким їй відмовлено у призначенні грошової допомоги з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи за вислугу років (а.с. 16).

Так, відповідач не зарахував їй період роботи з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення" визначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до першого абзацу п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У пункті «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років...

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Обчислення стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011.

Згідно з п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно розділу другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно до ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров'я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санаторно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників. Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» №385 від 28.10.2002 (далі - Наказ №385) затверджено переліки закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров'я.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 №392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторїї-профілакторії. Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.

З наведеного можна зробити висновок, що Житомирське обласне лікувально-санаторне управління здійснювало лікувально-діагностичні та профілактичні види надання медичної допомоги, що відповідає ознакам, визначеним у статті третій закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» для медичної допомоги, медичного обслуговування, а отже підпадає під ознаки закладу охорони здоров'я.

До висновку, що вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його приналежність до установ охорони здоров'я, дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.12.2007 у справі №22а-4501/2006.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось, відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1, починаючи з 01.08.1978 до 11.03.1982 вона працювала на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 вона працювала на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління.

Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління підлягають до зарахування до стажу роботи у закладах охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має страховий стаж, достатній для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком, станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дії Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні позивачу грошової допомоги є протиправними.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своїх дій щодо відмови у зарахуванні позивачу періодів роботи на посаді медсестри у закладах охорони здоров'я, а тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 769,20 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 769,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40380333) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління до стажу роботи за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов'язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1978 до 11.03.1982 на посаді медсестри Житомирського обласного лікувально-санаторного управління та з 06.07.1982 до 02.01.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення Житомирського обласного лікувально-санаторного управління до стажу роботи за вислугу років та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 769,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 08 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна