Рішення № 80982396, 03.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/343/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Савчук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Порхуна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/00174.

В обґрунтування позову позивач вказав, що через уповноваженого представника громадянина Молдови ОСОБА_4 в компанії «R/KUKLIO PREKYBOS JMONE» був придбаний автомобіль MERCEDES-BENZ V-250 VIN код НОМЕР_2 вартістю 20 000 Євро, на який 10.12.2018 на митниці в Литовській республіці була оформлена експортна декларація MRN 18LTKC0100EK182E55, транспортний засіб вивезений за межі Євросоюзу. Для ввезення даного автомобіля в Україну декларантом ТзОВ «Волекспоброк» Волинській митниці була подана попередня декларація форми EE№UА205020/2018/022293 про очікування транспортного засобу позивачем. При цьому, на митному посту «Ягодин» було заповнено митну декларацію, в якій зазначено вартість 20 000 Євро та надано усі необхідні документи, на підставі яких декларант ТзОВ «Волекспоброк» подала відповідачу ВМД ІМ40№205020/2018/022339, в якій заявлена митна вартість товару 20 000 євро за першим методом - за ціною контракту та подав квитанцію про оплату за попереднє митне оформлення на суму 205 368,40 грн. Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 22.12.2018 службовою особою митниці видано картку відмови у прийнятті митної декларації №UA205020/2018/00174 та винесено №UA205020/2018/000059/2 про коригування митної вартості товарів, в результаті чого митна вартість товару збільшилась та склала 36 250 євро.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Їх відповідач безпідставно не взяв до уваги.

Позивач також звертає увагу, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), так як не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Позивач зазначає, що однією з підстав винесення рішення про коригування митної вартості Волинська митниця ДФС зазначає спрацювання ризиків АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), однак наголошує, що вказана система не можу містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 11:00 19.03.2019 (а. с.1).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 04.03.2019 №323/03-70-10/14 (а. с. 69-78) позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, посилаючись на те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Декларантом в інтересах позивача було подано №UA205020/2018/000059/2, згідно з якою митну вартість товару заявлено на рівні 20000 євро. У зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості товарів документи містять розбіжності, а саме: під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що декларантом її заявлено за 1 методом - за ціною договору на рівні 632 272,94 грн., що дорівнює 20 050 Євро. При цьому, фактурна вартість ввезеного транспортного засобу згідно рахунку-фактури від 10.12.2018 та ЄД від 10.12.2018 дорівнює 20 000 Євро. Також при розрахунку заявленої митної вартості товару декларантом додано до фактурної вартості 50 Євро, які не підтверджені жодним документом. Також наявні розбіжності про власника транспортного засобу в технічному паспорті на автомобіль та в рахунку-фактурі від 10.12.2018 та експортній декларації. У зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціального підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 36250», та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та згідно статей 53, 54 МК України декларанту запропоновано в 10-денний строк надати документи. Проте, декларант подано додаткові документи не в повному обсязі. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціального підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 36250», митну вартість визначено на рівні 36 250 Євро. Водночас вказує на те, з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Проте, товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205020/2019/000046 від 03.01.2019 без надання гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України. З огляду на вищевикладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/00174 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з тим, представник відповідача заперечує проти розміру судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та витрат на правову допомогу. З огляду на викладене представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 14.03.2019 представник позивача підтримав доводи позивача, викладені в позовній заяві. Також зазначив, що вартість придбаного автомобіля становить 20 000 Євро, проте у ВМД ІМ40№205020/2018/022339 вказана сума в розмірі 20 050 Євро з врахуванням витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві, просили відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченої довіреності від 08.12.2018 громадянином Молдови Пєтрашишиним Рувіном в компанії «R/KUKLIO PREKYBOS JMONE» був придбаний автомобіль MERCEDES-BENZ V-250 VIN код НОМЕР_2, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 20 000 Євро, на який 10.12.2018 на митниці в Литовській республіці була оформлена експортна декларація MRN 18LTKC0100EK182E55, транспортний засіб вивезений за межі Євросоюзу.

Для ввезення даного автомобіля в Україну декларантом ТзОВ «Волекспоброк» Волинській митниці була подана попередня декларація форми EE№UА205020/2018/022293 про очікування транспортного засобу позивачем.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA205020/2018/022339 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру від 10.12.2018 №KUK18161, висновок експерта від 12.12.2018 №4307, свідоцтво про реєстрацію т/з від 17.10.2018 №1018048958, договір доручення від 08.12.2018 №ННР606254, експертну декларацію від 10.12.2018.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо перевірки поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 36250».

Крім того, при перевірці документів митницею встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що декларантом її заявлено за 1 методом - за ціною договору на рівні 632 272,94 грн., що дорівнює 20 050 Євро. При цьому, фактурна вартість ввезеного транспортного засобу згідно рахунку-фактури від 10.12.2018 та ЄД від 10.12.2018 дорівнює 20 000 Євро. Також при розрахунку заявленої митної вартості товару декларантом додано до фактурної вартості 50 Євро, які не підтверджені жодним документом. Також наявні розбіжності про власника транспортного засобу в технічному паспорті на автомобіль та в рахунку-фактурі від 10.12.2018 та експортній декларації.

Зважаючи на це, декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договори, (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, пов'язаних з виконанням умов договору; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; висновки про вартість та якісні характеристики оцінювального товару; каталоги, специфікації, технічну документацію виробника товару; інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

22.12.2018 ТзОВ «Волекспоброк» листом №242 повідомило відповідача про неможливість подання витребовуваних документів та просили прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МК України (а. с. 85).

У зв'язку з ненаданням позивачем підтверджуючих документів, 22.12.2018 відповідач прийняв рішення №UA205020/2018/000059/2 про коригування митної вартості товарів (а. с.43), згідно з графою 30 якого ним визначено митну вартість автомобіля MERCEDES-BENZ V-250 VIN код НОМЕР_2, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 36 250 Євро (замість 20 000 Євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР, з посиланням на статті 53, 54 МК України, наказ ДФС України від 28.11.2018 №780 для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати договори, (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, пов'язаних з виконанням умов договору; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; висновки про вартість та якісні характеристики оцінювального товару; каталоги, специфікації, технічну документацію виробника товару; інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант відмовився від надання додаткових документів, про що повідомив листом від 22.12.2018.

Також у рішенні вказано, що керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159. Рівень митної вартості був встановлений у розмірі 36 250 Євро. Крім того, у рішенні декларанту роз'яснено право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України (а. с. 43-44).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/00174. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визнання митної вартості від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 (а. с. 45).

Товар було випущено у вільний обіг згідно МД №UA205020/2019/000046 від 03.01.2019 без надання гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України. При цьому, позивачем доплачено митні платежі в розмірі 168 632,00 грн. (а. с. 48).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру від 10.12.2018 №KUK18161, висновок експерта від 12.12.2018 №4307, свідоцтво про реєстрацію т/з від 17.10.2018 №1018048958, договір доручення від 08.12.2018 №ННР606254, експертну декларацію від 10.12.2018.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля MERCEDES-BENZ V-250 VIN код НОМЕР_2, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 20 000 Євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 36 250 Євро.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Цією обставиною він обґрунтовує необхідність подання декларантом додаткових документів.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки з матеріалів справи слідує, що для підтвердження митної вартість товару декларантом було усі наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару, то суд зазначає, що з поданих декларантом документів однозначно вбачається, що позивач придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД UA205020/2018/022339 за ціною 20 000 Євро, про що свідчать рахунок-фактура (інвойс) №150 від 10.12.2018; квитанція KUK №18161 від 10.12.2018, лист-підтвердження Торгівельного підприємства ОСОБА_5.

Водночас суд бере до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що у загальну вартість транспортного засобу були включені витрати по доставці товару в розмірі 50 Євро, що відповідає приписам статті 58 МК України.

Крім того, суд звертає увагу, що ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 вказано, що воно прийняте у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України). При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість - 36 250 Євро».

Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, наявну в електронному довіднику Schwacke NET, та встановлено рівень митної вартості у розмірі 36 250 Євро.

Щодо можливості визначення відповідачем митної вартості за резервним методом на підставі електронного каталогу Schwacke, що ведеться німецькою мовою, то суд вважає за доцільне звернути увагу, що додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року№1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалася. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, в документах відсутні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та що підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/00174 є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, подані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості спірного транспортного засобу у розмірі 20000 Євро, а відповідач належними та допустимими доказами не довів неправильність заявленої митної вартості, відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2018/00174, слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 1536,80 грн., сплачений відповідно до квитанції № 72014 від 06.02.2019 та №70551 від 05.02.2019 (а. с. 2, 3).

При вирішенні клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 13 755,00 грн. та витрат щодо перекладу документів в розмірі 3600,00 грн, суд зазначає, що воно підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (ордеру серії ВЛ №000,054713, договору-доручення про надання правової домомоги№5-19 кас від 24.01.2019, опису робіт від 24.01.2019, квитанції №QASH-H5HP-AN26-CFXI-XMQP від 04.02.2019) позивач сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_1 13 755,00 грн. на оплату правової допомоги, яка складається з: опрацювання судової практики - 900 грн. (3 год.), пошуку документів щодо оформлення автомобіля - 300 грн. (1 год.), адвокатський запит продавцю автомобіля - 300 грн. (1 год.), поштові витрати за направлення адвокатського запиту - 96 грн., підготовка проекту позовної заяви - 2 400,00 грн. (8 год.), друк і копіювання документів, які подаються до суду - 625,95 грн., направлення позовної заяви поштою - 37 грн., підготовка відзиву на позовну заяву - 1 200,00 грн. (4 год.), участь у судовому засіданні - 600 грн. (1 год.), транспортні витрати - 240 грн. (230 км.). Отриманий аванс - 13 755,00 грн.).

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо стягнення витрат на оплату правової допомоги.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, консультування, надання роз'яснень клієнту з приводу правомірності винесення оскаржуваного рішення, підготовка адвокатського запиту, пошук документів, направлення до суду, транспортні витрати, друк і копіювання документів, підготовка відзиву включається до витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви (8 год. - 2 400,00 грн.) та винагорода за представництво інтересів в судовому засіданні загальною тривалістю 1 год. в розмірі 600,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що витрати за здійснення перекладацьких послуг в сумі 3 600,00 грн. не підлягають до відшкодування, оскільки із наданих позивачем талонів на отримання замовлення (а. с. 62, 63) не можливо ідентифікувати замовника, вид, об'єм вказаних послуг.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 №UA205020/2018/000059/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2018 №UA205020/2018/00174.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Повне судове рішення складено 08.04.2019.