Рішення № 80982028, 29.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1207/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;

за участі представника позивача - ОСОБА_2;

відповідач: Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник - Блага Оксана Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 30.07.2018 р. № 0168741311, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 317778,52 грн. (в тому числі 254222,82 грн. податкового зобов'язання та 63555,70 грн. штрафна санкція); 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 30.07.2018 р. № 0168731311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 26481,53 грн. (в тому числі 21 185,23 грн. податкового зобов'язання та 5296,30 грн. штрафна санкція); 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 30.07.2018 р. № 0168751311, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340 грн.; 4. Визнати протиправним та скасувати рішення від 30.07.2018 р. № 0168771311 про застосування штрафної санкції в сумі 211,20 грн.; 6 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7) судові витрати по справі."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання було прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення підстав позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання було прийнято до розгляду заяву позивача про виправлення описки в позовній заяві та враховано позицію щодо виправлення описки у назві сторони, а саме позивача замість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вказати вірно - ОСОБА_1.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року було поновлено судовий розгляд у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року дану позовну заяву, в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 липня 2018 року № Ф-0168761311 із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2112 грн. залишено без розгляду.

Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.

З урахуванням поданої позивачем 13 лютого 2019 заяви про доповнення підстав позову, позовні вимоги обґрунтовані тим, що не отримував дохід у вигляді додаткового блага, оскільки прощення банком заборгованості за кредитним договором відбулося після закінчення строку позовної давності. Позивач стверджує, що кредитні кошти в іноземній валюті отримані ним у якості іпотечного кредитування на придбання єдиного житла. Позивач зазначає, що відповідач у якості підстав для нарахування податкових зобов'язань покликається в акті перевірки на неіснуючі документи: кредитний договір від 07 липня 2007 року та акт про припинення зобов'язань за кредитним договором від 07 липня 2007 року. Зазначає про порушення при організації та проведенні позапланової невиїзної перевірки відповідачем, які полягають у тому, що позивачу не було вручено копію наказу та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Вважає перевірку незаконною, такою що не має правових наслідків, акт перевірки - доказом здобутим з порушенням закону, а прийняті на підставі цього акту перевірки податкові рішення такими, що не можуть бути визнані правомірними. Позивач вказує, що відповідач провів перевірку позивача як фізичної особи-підприємця, хоча на момент проведення позапланової невиїзної перевірки позивач припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець. Зазначає, що кошти за кредитним договором отримав як фізична особа для цілей не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, а тому кошти не підлягали відображенню у декларації про доходи позивача від підприємницької діяльності. За умови відповідності прощеної суми боргу за кредитним договором доходу у формі додаткового блага такий дохід підлягав декларуванню позивачем як фізичною особою до 01 травня 2017 року та сплаті до 01 серпня 2017 року - у терміни, які не охоплені періодом перевірки, а тому відповідач у межах даної перевірки не міг перевіряти виконання позивачем податкового обов'язку та самостійно визначати грошові зобов'язання. Зазначає, що перевіркою на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО про суми виплачених доходів та листа банку зроблено формальні висновки без з'ясування всіх істотних обставин та передбачених податковим законодавством умов для можливості кваліфікації прощеної суми за кредитним договором як доходу у вигляді додаткового блага. Вказує на недостовірність інформації в акті перевірки про обставини та документи, які можуть мати відповідні наслідки та недотримання відповідачем принципу "належного урядування".

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, у яких проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що проведеною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено отримання ним доходу у вигляді додаткового блага внаслідок прощення банком позивачу суми заборгованості за кредитним договором. Факт отримання доходу встановлено на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО про суми виплачених доходів та акту про припинення зобов'язань за кредитним договором. Перевірка встановила, що позивач самостійно не задекларував дохід та не сплатив з нього належні суми податків, а тому за наслідками перевірки були прийняті рішення про визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосовано штрафну санкцію за неподання декларації про суми отриманих доходів у вигляді додаткового блага. Також перевіркою донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на рівні мінімального страхового внеску та застосовано санкцію за донарахування єдиного внеску контролюючим органом.

Під час розгляду справи по суті позивач та його представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про доповнення підстав позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 як фізичною особою було укладено кредитний договір від 07 серпня 2007 року за № 06/1365К-07 згідно з яким банк, на визначених договором умовах, надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70000 доларів США на 276 місяців, дата видачі кредиту - 07 серпня 2007 року, дата погашення кредиту 06 серпня 2030 року (а.с.а.с. 43-51).

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору, сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно із пунктом 3.1 кредитного договору, у якості забезпечення повернення кредиту, 07 серпня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, який посвідчений 07 серпня 2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за номером 2801. За договором іпотеки, у забезпечення виконання за кредитним договором позичальник ОСОБА_1 передав банку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Вказана квартира набута ОСОБА_1 у власність на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за номером 2798 (а.с.а.с. 52-53).

ПАТ "Універсал банк" надіслав ОСОБА_1 вимогу від 19 лютого 2010 року за № 041/255, в якій зазначається, що станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 73274,33 долари США, з яких: 7942,74 долари США - прострочена заборгованість за кредитом; 65123,64 долари США - строкова сума заборгованості за кредитом; 207,95 доларів США - проценти, нараховані за користування кредитними коштами (а.с. 54).

У вимозі банку вказується, що у випадку її невиконання термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Вимога банку надіслана поштовим зв'язком 19 лютого 2010 року листом з повідомленням про вручення № 29747717 та вручена особисто ОСОБА_1 22 лютого 2010 року (а.с. 55).

21 червня 2016 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 складено та підписано Акт про припинення зобов'язань за кредитним договором № 06/1365К-07 від 07 липня 2007 року. Цим актом зафіксовано, що станом на 21 червня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 06/1365К-07 від 07 липня 2007 року становить 60242,88 доларів США, з яких: 329,52 долари США - загальна прострочена основна сума кредиту; 56371,09 доларів США - загальна основна сума кредиту; 3322,87 доларів США - загальна сума прострочених процентів (за базовою ставкою) за користування кредитом; 219,40 доларів США - загальна сума строкових (не прострочених) процентів (за базовою ставкою) за користування кредитом (а.с. 65).

Згідно із пунктом 2 Акту про припинення зобов'язань, з моменту підписання сторонами цього акта, заборгованість ОСОБА_1 перед банком в сумі 60242,88 доларів США вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 Цивільного кодексу України - "прощення боргу"), а ОСОБА_1 вважається таким, що виконав свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

У відповідності до довідки від 22 червня 2016 року за № 041/207, що видана старшим спеціалістом з операційної роботи Ужгородського відділення № 1 ПАТ "Універсал Банк" та старшим спеціалістом з обслуговування фізичних осіб Ужгородського відділення № 1 ПАТ "Універсал Банк", станом на 22 червня 2016 року заборгованість по кредитному договору № 06/1365К-07 від 07 серпня 2007 року повністю погашена (а.с. 56).

Головним Управлінням ДФС у Закарпатській області 31 травня 2018 року видано наказ за № 964 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7, АДРЕСА_3) з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів та виконання валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 07.03.2017 та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 07.03.2017 (а.с. 99).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 07 березня 2017 року, номер запису 23240060003011079 (а.с.а.с. 84-86).

Таким чином, на час прийняття відповідачем наказу від 31 травня 2018 року за № 964 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність.

13 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області складено акт за № 802/13-11/НОМЕР_7 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 07 березня 2017 року, та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 07 березня 2017 року (а.с.а.с. 24-33).

У акті перевірки відображено, зокрема, що при перевірці використано: податкові декларації про майновий стан та доходи фізичної особи-підприємця, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, дані відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, лист ПАТ "Універсал Банк" від 14 лютого 2018 року за № НОМЕР_6, акт про припинення зобов'язань по кредитному договору від 07 липня 2016 року № 06/1365К-07 від 07 липня 2007 року.

В акті перевірки вказується, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України фізична особа-підприємець ОСОБА_1 протягом 2016 року отримав доходи від ПАТ "Універсал Банк" у вигляді додаткового блага за ознакою "126". Інформація про суму отриманого доходу у вигляді додаткового блага підтверджена податковим агентом ПАТ "Універсал Банк" згідно листа від 14 лютого 2018 року № НОМЕР_6. Також в акті зазначається, що згідно складеного та підписаного акту між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 про припинення зобов'язань за кредитним договором № 06/1365К-07 від 07 липня 2007 року, сума основного боргу, прощеного ОСОБА_1 складає 56700,61 доларів США, що еквівалентно 1412349,03 грн.. ПАТ "Універсал Банк" у спосіб, визначений законодавством, ознайомив боржника ОСОБА_1 про прийняте рішення та виконав вимоги статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" Податкового кодексу України в повному обсязі, про що свідчить вказаний Акт про припинення зобов'язань за кредитним договором № 06/1365К-07 від 07 липня 2007 року, з яким особисто ознайомлений фізична особа ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на акті.

Таким чином, проведеною перевіркою визначено загальний річний оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який за 2016 рік склав 1412349,03 грн..

В акті перевірки зроблено висновок, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік не подавав до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (відділення у м. Ужгороді), то і податок самостійно не сплачував.

На підставі статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" Податкового кодексу України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 254222,82 грн..

Виходячи із суми 1412349,03 грн., визначеної під час перевірки суми оподатковуваного доходу за 2016 рік на підставі підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, статті 163 Податкового кодексу України, фізичній особі-підприємцю донараховано до сплати військовий збір за 2016 рік в сумі 21185,23 грн..

В частині Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 статті 6 частини 2 пункту 1, статті 7 пункту 2 розділу ІІІ, статті 8 пункту 11 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 2112 грн.. Згідно наведеної в акті перевірки інформації, єдиний внесок нарахований за січень, лютий та березень 2017 року.

Проведеною перевіркою питань щодо подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки до контролюючого органу звіти не подав.

Контролюючий орган зазначив, що приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

На підставі висновків акта позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Закарпатській області були прийняті: податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 липня 2018 року за № 0168741311, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 317778,52 грн. (в тому числі 254222,82 грн. податкового зобов'язання та 63555,70 грн. штрафна санкція) (а.с.а.с. 34, 35); податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 липня 2018 року за № 0168731311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 26481,53 грн. (в тому числі 21185,23 грн. податкового зобов'язання та 5296,30 грн. штрафна санкція) (а.с.а.с. 36, 67); податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 30 липня 2018 року за № 0168751311, яким на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340 грн. (а.с.а.с. 38,39); вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30 липня 2018 року за № Ф-0168761311 із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2112 грн. (а.с. 40); рішення від 30 липня 2018 року за № 0168771311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску яким застосовано штрафну санкцію у сумі 211,20 грн. (а.с.а.с. 41,42).

Прийняті за актом документальної невиїзної перевірки рішення надіслані відповідачем позивачу поштовим зв'язком та вручені особисто 01 серпня 2018 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 115).

Відповідно до статті 75 пункту 75.1 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно зі статтею 75 пунктом 75.1 підпунктом 75.1.2 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У відповідності до статті 79 пункту 79.1 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно зі статтею 79 пунктом 79.2 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Статтею 42 пунктом 42.2 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов'язкова (стаття 79 пункт 79.3 ПК України).

У заяві про доповнення підстав позову позивач зазначає про те, що не отримував від відповідача копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Факт неотримання від відповідача вказаних документів підтверджений самим позивачем в судовому засіданні 22 березня 2019 року.

Письмовим відзивом на позовну заяву, додатковими поясненнями, які подані відповідачем, поясненнями представника відповідача під час розгляду справи по суті, не спростовуються доводи позивача про неотримання ним документів передбачених статтею 79 пунктом 79.2 ПК України у порядку встановленому цим Кодексом.

Відповідачем до відзиву та в порядку, встановленому статтею 79 частинами 3, 9 та 10 КАС України не подано суду доказів про вручення позивачу до початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

В матеріалах справи наявна витребувана судом від відповідача копія наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 31 травня 2018 року за № 964 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7). До вказаного наказу відповідачем додано копію розписки про отримання ОСОБА_1 копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Суд констатує, що подана відповідачем письмова розписка ОСОБА_1 про отримання наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення взагалі не містить підпису ОСОБА_1 (а.с.а.с. 100).

Відповідачем також не надано суду доказів щодо надіслання позивачеві копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що незважаючи на проголошену статтею 79 пунктом 79.3 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами статті 17 пункту 17.1 підпункту 17.1.6 ПК У країни.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог статті 79 пункту 79.2 ПК України призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у контролюючого органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення тощо).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, вимоги, рішення тощо не можуть бути визнані правомірними.

Наведені правові позиції сформульовані у постанові Верховного Суду від 2 лютого 2018 року (справа № 821/371/17). Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом при ухвалені постанови від 06 лютого 2018 року у справі № 802/1241/17-а та постанови від 19 вересня 2018 року у справі № 821/595/17.

Зазначені правові позиції Верховного Суду відповідають закріпленому у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, необхідність застосування судами при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Щодо висновків перевірки про отримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у 2016 році 1412349,03 грн. доходу у формі додаткового блага суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до статті 1054 частини 2 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до статті 1050 частини 2 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або після настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до статті 261 частин 1 та 5 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно зі статтею 261 частиною 5 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку із внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до статті 1050 частини 2 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих але не сплачених процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює початок перебігу позовної давності.

Вимога ПАТ "Універсал банк" від 19 лютого 2010 року за № 041/255 до ОСОБА_1 про дострокове погашення кредиту змінила строки виконання зобов'язання та зумовила початок перебігу позовної давності.

У вимозі банку вказується, що у випадку її невиконання термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Вимога банку надіслана поштою 19 лютого 2010 листом з повідомленням про вручення № 29747717 та вручена особисто ОСОБА_1 22 лютого 2010 року згідно поштового повідомлення про вручення (а.с. 54).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що за змістом статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" ПК України умовою віднесення прощеної суми до складу доходу у вигляді додаткового блага з метою оподаткування необхідним є дотримання умови про прощення боргу (кредиту) до закінчення строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з вимогою банку відлік строку позовної давності розпочався у березні 2010 року, при цьому акт про припинення зобов'язань за кредитним договором за № 06/1365К-07 від 07 серпня 2007 року підписаний сторонами 21 червня 2016 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою не досліджувалося питання відповідності прощеного зобов'язання умовам прощення до закінчення строку позовної давності.

Акт документальної позапланової невиїзної перевірки не містить відомостей, з посиланням на первинні (розрахункові) документи, виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, в тому числі після вручення позивачу вимоги банку про дострокове погашення кредитної заборгованості. Відповідач під час перевірки не досліджував та не встановив наявності обставин визнання позивачем заборгованості перед банком, або вчинення інших дій, які б переривали строк позовної давності щодо виконання позивачем кредитних зобов'язань.

У якості свідчення про переривання строку позовної давності відповідач вказує на часткове виконання позивачем кредитних зобов'язань після вручення вимоги, шляхом порівняння сум заборгованості вказаних у вимозі банку та сум прощеної заборгованості за актом про припинення зобов'язань за кредитним договором.

Однак такі доводи відповідача відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі по тексту - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6 Порядку).

Згідно із пунктом 1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Перелік матеріалів, які для посадових осіб контролюючих органів є підставами для висновків під час проведення перевірки визначені статтею 83 ПК України.

Статтею 77 частиною 2 КАС України унормовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, при проведенні документальної перевірки із застосуванням передбачених Податковим кодексом України заходів не здобув підтверджену належними, допустимими та достатніми доказами інформацію про існування фактів переривання строку позовної давності у кредитних взаємовідносинах банку та позивача.

На підставі вищенаведеного суд резюмує, що висновок відповідача про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага зроблено необґрунтовано та без перевірки всіх визначених законом обставин.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що згідно з відомостями з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем 07 березня 2017 року, номер запису 23240060003011079 (про що зазначалося вище) (а.с.а.с. 84-86).

Під час розгляду справи по суті встановлено та не заперечується сторонами, що між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал банк", та позивачем був укладений спірний договір за № 06/1365К-07, датою укладення якого є саме 07 серпня 2007 рік. А відтак посилання відповідача в акті перевірки на дату "07 липня 2007 року" при цьому вказуючи на номер кредитного договору, що укладений між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал банк", та позивачем, суд розцінює як помилковим.

Кредитний договір від 07 серпня 2007 року за № 06/1365К-07 укладений між ВАТ "Банк Універсальний" та громадянином ОСОБА_1 Цей договір не передбачає яке саме цільове призначення цього кредитування. Згідно з поясненнями позивача кредитні кошти витрачені для придбання житла. Ця обставина доводиться позивачем фактом укладення протягом одного дня кредитного договору, договору купівлі - продажу квартири та договору іпотеки, за яким куплена квартира передана в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (а.с.а.с. 43-46, 52, 53). Відповідачем не встановлено, що отримані позивачем кредитні кошти використані позивачем у підприємницькій діяльності.

Статтею 49 пунктом 49.18 підпунктом 49.18.4 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 164 пунктом 164.2 підпунктом 164.2.17 підпунктом "д" ПК України, боржник самостійно сплачує податок з доходів, визнаних як додаткове благо та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до статті 179 пункту 179.7 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Заборгованість за кредитним договором № 06/1365К-07 від 07 серпня 2007 року прощено 21 червня 2016 року, а відтак за умови відповідності прощеної суми доходу у формі додаткового блага, дохід підлягав декларуванню до 01 травня 2017 року та самостійній сплаті до 01 серпня 2017 року.

Перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 охоплено період до 07 березня 2017 року.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконав та не надав суду доказів на обґрунтування їх законності як з огляду на недотримання умов організації та проведення перевірки так із з огляду на недоведеність висновків по суті підстав нарахування грошових зобов'язань.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень застосованого судом законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які необхідно задовольнити.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду.

Керуючись статтями 139, 243-246 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 липня 2018 року № 0168741311..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 липня 2018 року № 0168731311.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 30 липня 2018 року № 0168751311.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 липня 2018 року № 0168771311.

Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7) судові витрати по справі у розмірі 3446,01 (трьох тисяч чотирьохсот сорока шести гривень 01 копійок) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 08 квітня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко