Рішення № 80981840, 18.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Справа № 160/182/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

за участі секретаря судового засідання Черніженко К.Е.,

за участі:

прокурора Ягольник Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Світекс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивач) з позовом до Приватного підприємства «Світекс» (далі – ПП «Світекс», відповідач), в якому просить суд:

- стягнути кошти з рахунків платника податків Приватного підприємства «Світекс» в обслуговуючих банках та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на користь держави до бюджету в рахунок погашення боргів з податку на додану вартість в загальному розмірі 1541284,79 грн., з яких 1401641,00 грн. – основного боргу та 139643,79 грн. – пені на рахунок 31112029004025, код класифікації доходів бюджету – 14060100, отримувач – УДКС у Тернівському районі м. Кривого Рогу, код ЄДРПОУ – 38031648, банк одержувача: Казначейство України, МФО – 899998.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за ПП «Світекс» рахується податковий борг у загальній сумі 1541284,79 грн., у зв’язку з несплатою податку на додану вартість, в тому числі 1401641,00 грн. недоїмки, що утворилась внаслідок несплати податкових зобов’язань, зазначених в податкових деклараціях за звітний період травень – жовтень 2018 року, та 139643,79 грн. – пені, що нарахована на борг минулого 2017 року, щодо стягнення яких ГУ ДФС у Дніпропетровській області не вжиті заходи реагування. Однак, на момент звернення до суду податковий борг з ПДВ не сплачений відповідачем у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року було відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – відповіді на відзив, відповідно.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити їх повністю, пояснили обставини справи таким чином, як про це зазначено у позовній заяві.

Представники відповідача під час судового засідання, заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання суду про витребування у прокурора належних та допустимих доказів того, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження по зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який є предметом розгляду у цій справі, з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року, справа № 927/246/18.

В обґрунтування свого клопотання вони посилались на те, що виходячи з приписів частин 3, 4 ст. 53 КАС України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вони вважають, що орган прокуратури не має та не може мати адміністративної процесуальної дієздатності в адміністративній справі, а позовна заява не містить жодного посилання на докази чи фактичні обставини того, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, відповідно до визначених законом підстав для звернення до суду прокурора.

Також, представники відповідача посилались на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2019 року по справі № 927/246/18, відповідно до якої, зокрема, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Натомість, прокурор не навів в позові по цій справі жодного доказу того, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. А факт не звернення ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом певного періоду, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Судом було вирішено вказане вище клопотання та, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.02.2019 року, справа № 927/246/18, були перевірені підстави звернення прокурора до адміністративного суду в інтересах держави в особі ГУ ДФС у Дніпропетровській області з позовом про стягнення з ПП «Світекс» податкового боргу з ПДВ, у загальному розмірі 1541284,79 грн.

Відтак, по-перше, суд зазначає, що порушене відповідачем у клопотанні питання було вирішено судом під час перевірки позовної заяви на відповідність положенням ст. ст. 160, 161 КАС, з урахуванням чого, відкрито провадження у справі. По-друге, додатково суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що в обставинах, які склались у спірних правовідносинах, прокурор мав передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави представляти інтереси держави в суді, а саме: передбачену ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підставу, бо ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо стягнення з відповідача податкового боргу з ПДВ, що має значний розмір, а саме: 1541284,79 грн.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого, віднесені відповідні повноваження, а також, у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні листи переписки прокурора з ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо вивчення стану додержання вимог бюджетного законодавства України та, відповідно, отримання інформації про відпрацювання заборгованості перед бюджетом ПП «Світекс», а саме: лист від 11.12.2018 року за вих. № 57-8663вих-18 та лист від 14.12.2018 року за вих. № 78748/10/04-36-57-09-16. Так, податковий орган повідомив прокурора про те, що станом на 14.12.2018 року сума новоствореного податкового боргу ПП «Світекс» становить 1541300,00 грн., але така сума до стягнення в судовому порядку не заявлялась (а. с. 23, 24 – 33).

Таким чином, бездіяльність ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо непогашення податкового боргу зі сплати ПДВ, що є порушенням інтересів держави, полягала у тому, що контролюючий орган не здійснив в судовому порядку своїх повноважень для усунення виявлених порушень. Це і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду з позовом до ПП «Світекс» про стягнення податкового боргу (а. с. 35 – 38). Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія довіреності від 12.12.2018 року № 05/2-2090вих18, що строком на 1 рік, видана ОСОБА_4 прокурору відділу забезпечення представництва в суді прокуратури Дніпропетровської області для участі у розгляді місцевими загальними, окружними судами, судами апеляційних та касаційних інстанцій, цивільних, господарських та адміністративних справ, за позовами, заявами, скаргами прокурорів, а також, громадян та юридичних осіб, в тому числі, у справах за позовами до прокуратури Дніпропетровської області та її службових осіб, з усіма правами, передбаченими ст. ст. 44, 47, 53, 54 КАС України, ст. ст. 42, 46, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 43, 49, 56, 57 Цивільного процесуального кодексу України (а. с. 54).

З урахуванням викладеного, судом були перевірені виключні підстави участі прокурора у судовому засіданні при розгляді справи та встановлено, що участь прокурора в адміністративній справі щодо стягнення податкового боргу з ПДВ з ПП «Світекс» пов’язана з представництвом інтересів держави в суді, у зв’язку з порушення або загрозою порушення інтересів держави, бо ГУ ДФС у Дніпропетровській області проявило бездіяльність тим, що не здійснюючи тривалий час своїх повноважень для усунення в судовому порядку виявлених порушень щодо стягнення податкового боргу у розмірі 1541284,79 грн., з яких 1401641,00 грн. – основного боргу та 139643,79 грн. – пені.

Крім того, твердження представників відповідача, заявлені в ході судового розгляду справи щодо заперечення проти задоволення позовних вимог, відповідають тим твердженням, які зазначені відповідачем у відзиві на позов.

Так, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач зазначив, що на виконання положень п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України самостійно подав податкові декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за період травень – жовтень 2018 року, на загальну суму – 1401641,00 грн.

З метою сплати поточних зобов’язань з ПДВ, ним були перераховані грошові кошти за такими платіжними дорученнями:

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_1 від 18.06.2018 року – платіжним дорученням № 543 від 14.06.2018 року на суму 26000,00 грн. та платіжним дорученням № 596 від 26.06.2018 року на суму 206600,00 грн., загальна сума перерахувань на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ – 232600,00 грн.;

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_2 від 17.07.2018 року – платіжним дорученням № 8632 від 27.07.2018 року на суму 147805,00 грн.;

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_3 від 17.08.2018 року – платіжним дорученням № 671 від 14.08.2018 року на суму 134500,00 грн. та платіжним дорученням № 718 від 28.08.2018 року на суму 173770,00 грн., загальна сума перерахувань на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ – 308270,00 грн.;

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_4 від 17.09.2018 року – платіжним дорученням № 8826 від 28.09.2018 року на суму 215000,00 грн.;

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_5 від 18.10.2018 року – платіжним дорученням № 832 від 08.10.2018 року на суму 172000,00 грн. та платіжним дорученням № 875 від 29.10.2018 року на суму 132500,00 грн., загальна сума перерахувань на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ – 204500,00 грн.;

- по податковому зобов’язанню за податковою декларацією № НОМЕР_6 від 16.11.2018 року – платіжним дорученням № 8968 від 28.11.2018 року на суму 133000,00 грн. та платіжним дорученням № 888 від 12.11.2018 року на суму 61000,00 грн., загальна сума перерахувань на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ – 194000,00 грн.

Свої твердження про зазначені перерахування та зарахування коштів на рахунок ПП «Світекс» в системі електронного адміністрування ПДВ, представники відповідача підтвердили інформацією з витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, яку вони надали суду, разом з копіями платіжних доручень, та які наявні в матеріалах справи.

Так, за поясненнями представників відповідача, згідно з інформацією з витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, податковим органом на виконання вимог абзацу 2 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, до органу Державного казначейства України, протягом періоду травень – жовтень 2018 року були направлені відповідні реєстри з поточних податкових зобов’язань з ПДВ за ці періоди, зокрема: 23.06.2018 року на суму 232537,00 грн., 23.07.2018 року на суму 147802,00 грн., 27.08.2018 року на суму 308370,00 грн., 25.09.2018 року на суму 113724,00 грн., 25.10.2018 року на суму 405502,00 грн., 23.11.2018 року на суму 193706,00 грн., на загальну суму 1401641,00 грн.

Відповідні зарахування були зроблені контролюючим органом протягом періоду травень – жовтень 2018 року на рахунок № 31112029004025, відкритий в Державному казначействі України та призначений для зарахування ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по Тернівському району міста Кривий Ріг. Тобто, за твердженнями представників відповідача, сума сплачених ними поточних податкових зобов’язань з ПДВ протягом періоду травень – жовтень 2018 року, дорівнює сумі задекларованих сум з ПДВ за аналогічний період. Це свідчить про повне виконання ПП «Світекс» своїх зобов’язань по своєчасній повній сплаті нарахованих відповідно до податкових декларацій за період травень – жовтень 2018 року сум поточних податкових зобов’язань з ПДВ. Тому, на їх думку, позовні вимоги в частині стягнення з підприємства суми податкового боргу в розмірі 1401641,00 грн., є безпідставними та необґрунтованими.

З приводу позовних вимог про стягнення пені в розмірі 139643,79 грн. на борг минулого 2017 року, то за твердженнями представників відповідача, розрахунок пені, зроблений фіскальною службою, є некоректним та безпідставним, таким, що не підтверджений жодними доказами, за допомогою яких, такий розрахунок можна було б перевірити на предмет його відповідності встановленому чинним законодавством порядку обрахунку пені за наслідками порушення строків сплати податкових зобов’язань.

З урахуванням цього, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначив, що податковий борг відповідача у розмірі 1541284,79 грн., є узгодженим та підлягає сплаті. Крім того, позивач, посилаючись на положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, зазначив, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, позивач зазначив, що всі сплати, на які посилається відповідач у відзиві на позов, були спрямовані на погашення податкового боргу з ПДВ минулих періодів за черговістю їх виникнення.

З урахуванням цього, прокурор та представник позивача, просять суд повністю задовольнити позовні вимоги до ПП «Світекс».

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти наданих позивачем пояснень у відповіді на відзив, зазначив, що вважає здійснені податковим органом зарахування такими, що зроблені всупереч вимогам чинного законодавства. Адже, положеннями п. 87.1 ст. 87, п. 200.2 ст. 200, п. 200-1.2, п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України, п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2014 року № 569, визначено, що кошти, які перераховуються з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до державного бюджету, перераховуються виключно на сплату сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті за наслідками звітного податкового періоду. Зазначені норми відповідач вважає спеціальними, поряд з приписами п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач посилається на те, що на підставі п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не можуть бути джерелом погашення податкового боргу з ПДВ, інакше ніж на підставі рішення суду та за наявності направлення податковим органом відповідного реєстру до органу Державного казначейства України, такі кошти сплачені в рахунок погашення поточних зобов’язань з ПДВ не можуть бути зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що застосування податковим органом приписів п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, безпосередньо дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.05.1997 року ПП «Світекс» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської ради.

03.06.1997 року ПП «Світекс» було взято на облік у Криворізькій північній об’єднаній державній податковій інспекції, як платника податків. Це підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ – 24614310, що наявний в матеріалах справи.

Відповідно до інтегрованих карток платника податків, ПП «Світекс» має податковий борг зі сплати ПДВ у загальному розмірі 3968246,06 грн., з якого новостворений податковий борг з ПДВ, складає 1541284,79 грн., в тому числі основний борг – 1401641,00 грн. та 139643,79 грн. – пеня.

Так, на виконання вимог ст. 36 Податкового кодексу України позивач подав до контролюючого органу такі податкові декларації з ПДВ із самостійно нарахованими та відображеними у них відомостями щодо сплати податку:

- податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_1 від 18.06.2018 року, терміном сплати 30.06.2018 року в сумі 232537,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_2 від 17.07.2018 року, терміном сплати 30.07.2018 року в сумі 147802,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_3 від 17.08.2018 року, терміном сплати 30.08.2018 року в сумі 308370,00 грн.;

податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_4 від 17.09.2018 року, терміном сплати 30.09.2018 року в сумі 113724,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_5 від 18.10.2018 року, терміном сплати 30.10.2018 року в сумі 405502,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_6 від 16.11.2018 року, терміном сплати 30.11.2018 року в сумі 193706,00 грн.

Крім того, з урахуванням того, що відповідачем своєчасно не були сплачені узгоджені суми самостійно нарахованого податкового зобов’язання з ПДВ за 2017 рік, фіскальний орган розрахував підприємству податковий борг з ПДВ, у загальній сумі 1401641,00 грн. та пеню в сумі 139643,79 грн.

На підтвердження правильності розрахованих сум пені за 2017 рік та податкового боргу за травень – жовтень 2018 року по вказаним вище податковим деклараціям з ПДВ, прокурор надав суду детальний розрахунок новоствореного податкового боргу, який станом на 18.02.20198 року у сумі становить 1541284,79 грн., та розрахунок пені, яка була нарахована окремо на податковий борг, що утворився за кожною податковою декларацією з ПДВ, самостійно поданою відповідачем за період липень – жовтень 2017 року, та у сумі становить 139643,79 грн. З урахуванням цього, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що контролюючий орган не надав розрахунку для підтвердження коректності та правильності нарахування пені, що включена до сукупного розміру податкового боргу ПП «Світекс» з ПДВ.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу несплати відповідачем у встановлений законом термін суми узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за період травень – жовтень 2018 року та пені за період липень – жовтень 2017 року, в результаті чого, утворився податковий борг з ПДВ.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Згідно з п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 129.1, п. 129.2, п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом, (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі, у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів, у разі здійснення платником податків самостійного коригування, відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання, (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується:

у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду, у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу, сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Отже, відповідачем не сплачені узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ в необхідних розмірах та у встановлений законом термін, тому сума новоствореного податкового боргу з ПДВ складає 1541284,79 грн., в тому числі грошове зобов’язання в сумі 1401641,00 грн. та пеня в сумі 139643,79 грн., які на момент судового розгляду справи не сплачені відповідачем в добровільному порядку.

З приводу посилань відповідача на те, що безпідставним та протиправним є зарахування податковим органом сплачених ним сум податкового боргу з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, суд зазначає, що не бере їх до уваги.

Адже, відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового боргу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, законом визначений певний порядок зарахування коштів, що сплачуються в рахунок погашення податкового боргу, тому дії податкового органу в частині зарахування сплачених відповідачем сум ПДВ за платіжними дорученнями: № 543 від 14.06.2018 року на суму 26000,00 грн., № 596 від 26.06.2018 року на суму 206600,00 грн., № 8632 від 27.07.2018 року на суму 147805,00 грн., № 671 від 14.08.2018 року на суму 134500,00 грн., № 718 від 28.08.2018 року на суму 173770,00 грн., № 8826 від 28.09.2018 року на суму 215000,00 грн., № 832 від 08.10.2018 року на суму 172000,00 грн., № 875 від 29.10.2018 року на суму 132500,00 грн., № 8968 від 28.11.2018 року на суму 133000,00 грн., № 888 від 12.11.2018 року на суму 61000,00 грн., в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, є правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається (вручається), також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України, позивачем була сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми «Ю» від 11.11.2016 року № 6824-17, згідно з якою, станом на 10.11.2016 року за відповідачем рахується податковий борг у сумі 1586429,30 грн., в тому числі основний платіж – 970185,71 грн., штрафні (фінансові) санкції – 485092,85 грн., пеня – 131150,74 грн. Ця податкова вимога була направлена відповідачу та отримана ним 15.12.2016 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, наявною в матеріалах справи.

Доказів оскарження податкової вимоги від 11.11.2016 року № 6824-17, відповідачем не надано. Тож, враховуючи, що податковий борг ПП «Світекс» з 11.11.2016 року не був погашений відповідачем, відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, нова податкова вимога не формувалась позивачем та не направлялась відповідачу.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи, відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов’язання, відповідних доказів щодо сплати податкового боргу до суду не надано, отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, враховуючи те, що позивачем є суб’єкт владних повноважень, сплачений прокурором судовий збір у розмірі 23119,28 грн. (платіжне доручення № 3787 від 18.12.2018 року), йому не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Світекс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу – задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків платника податків Приватного підприємства «Світекс» в обслуговуючих банках та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на користь держави до бюджету в рахунок погашення боргів з податку на додану вартість в загальному розмірі 1541284,79 грн., з яких 1401641,00 грн. – основного боргу та 139643,79 грн. – пені на рахунок 31112029004025, код класифікації доходів бюджету – 14060100, отримувач – УДКС у Тернівському районі м. Кривого Рогу, код ЄДРПОУ – 38031648, банк одержувача: Казначейство України, МФО – 899998.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 27.03.2019 року.

Суддя ОСОБА_5