Рішення № 80977218, 03.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2019 р. № 400/313/19 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034 провизнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з вимогами визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у заявленому розмірі, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,41 га для ведення фермерського господарства на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона реалізовує своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності у порядку, який регламентований ст. 118 Земельного кодексу України, виходячи саме із свого спеціального правового статусу як дійсного члена ФГ імені Щорса, що регулюється спеціальним Законом України «Про фермерське господарство». Але, за результатами розгляду її клопотання, відповідачем було направлено позивачам листи відмови, в якому повідомлялось, що з наданих документів не встановлено членство у фермерському господарстві. Але, зазначене не відповідає дійсності, оскільки до заяви було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких вбачається, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому свою позицію обгрунтував наступним чином. Відповідно до ст.32 Земельного кодексу України, членам фермерського господарства передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Аналогічні норми містяться у статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», тобто передача земельної ділянки у власність є можливою лише за умови наявності у члена фермерського господарства земельної ділянки на праві постійного користування. Відмова Головного управління від 11.01.2019 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надана відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, ч.1 ст.32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство».

Також, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 просить суд зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,41 умовних кадастрових гектарів. У своїй заяві ОСОБА_2 надає згоду на розпаювання земель, наданих йому у користування 9 членам фермерського господарства 4,41 га*9=39,69 га. В той же час, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії МК 515 від 08.02.1995 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею всього 38,9 гектарів.

Також, відповідач заперечив можливість суду задовольнити вимоги позивача про зобов'язання Головне управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки це, на думку відповідача, буде втручання у його дискреційні повноваження.

Позивачка надіслала відповідь на відзив, в якому додатково зауважила, що під час розпаювання земель враховуються умовні кадастрові гектари, а при виділенні їх в натурі - фізичні. Умовні кадастрові гектари - це розмір земельного паю (частки) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без визначення цих паїв на місцевості. При переведені кожної частки в фізичні гектари на місцевості, нормативно грошова оцінка становиться 123863,76 гривень, що відповідає 3,9618 га. Що стосується дискреційних повноважень та втручання суду у дискрецію суб'єкта владних повноважень, слід зазначити, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, розглядаючи спірні правовідносини, має чітко дотримуватися вимог чинного законодавства при вирішенні таких питань. В цій частині позивачка послалася на правову позицію Верховну Суду, викладену у постанові від 20.03.2018

В судовому засіданні 04.03.2019 позивач підтримав свою позицію викладену у позові. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 03.04.2019 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

02.02.1995 здійснено державну реєстрацію фермерського господарства імені Щорса.

Серед інших, засновником фермерського господарства є ОСОБА_1.

Керівником фермерського господарства є ОСОБА_2

Фермерське господарство імені Щорса використовує земельну ділянку площею 38,9 га на території с. Бурилов Бурилівської сільської ради, відповідно до Державного акту на право користування землею від 05.04.1994.

ОСОБА_2 реалізовуючи правовий статус голови ФГ ім.Щорса, власною заявою-згодою надав згоду на вилучення з користування ФГ ім.Щорса земельних ділянок та передачі їх у власність членам фермерського господарства, у тому числі і ОСОБА_1 у розмірі та вартості земельної частки (паю) визначеного для членів сільськогосподарського підприємства.

Згідно довідки Бурилівської сільської ради середній розмір земельної частки (паю) по Бурилівській сільській раді становить відповідно 4,41га умовних кадастрових гектарів.

12.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для фермерського господарства площею 4,41 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області із земель державної власності.

До заяви, ОСОБА_1 додала довіреність представника, копія розпорядження Кривоозерської РДА від 14.11.2017, копія згоди батьків ОСОБА_1 №69 від 20.11.2017, завірену копію паспорту ОСОБА_1, завірена копія картки платника податків ОСОБА_1, викопіювання з кадастрової карти (плану), завірена копія заяви щодо розпаювання земель, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідка Відділу у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.09.2018, завірена копія Державнрого акту на право користування землею, довідка Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

11.01.2019 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом №Ч-9061/1-151/0/20-19-СГ відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для фермерського господарства площею 4,41 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області із земель державної власності, з тих підстав, що серед долучених документів, відсутні документи, що посвідчують членство у фермерському господарстві.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

За приписами ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цьому випадку підставою відмови стало те, що відповідач з документів наданих позивачкою не зміг встановити, що вона є членом фермерського господарства імені Щорса.

Натомість, позивачкою, разом з іншими документами до заяви надався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2017 за №23160689, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства імені Щорса з розміром внеску до статутного фонду 200 гривень (арк.спр.14).

Разом з тим, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як ненадання документів, що підтверджують членство у фермерському господарстві.

Таким чином, відмова відповідача не лише не відповідає вимогам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а суперечить фактичним обставинам, оскільки серед пакету документів поданих позивачкою, був у тому числі і документ, який належним чином підтверджує її членство у фермерському господарстві.

Підстави визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач, як у листі від 11.01.19, так і у відзиві по справі не навів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова у наданні дозволу ОСОБА_1 на дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для фермерського господарства площею 4,41 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області із земель державної власності, викладена у листі від 11.01.2019 є протиправною.

Щодо способу поновлення порушених прав позивачки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В цьому випадку, суд вбачає, всі умови позивачами були виконанні для того щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на їх користь.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутністю вичерпних підстав визначених ч.7 ст.118 ЗК України є не правом, а обов'язком відповідача. На це зокрема вказує абзац третій ч.7 ст.118 ЗК України передбачивши наслідки «мовчазної згоди» у разі не вирішення питання по звернення громадянина протягом передбаченого законом строку.

У відповідача під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні дискреційні повноваження. Оскільки, дискреційні повноваження це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання.

А відповідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України, у відповідача є лише один правомірний варіант вирішення питання, якій залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За наявністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача - відмова у наданні дозволу, а надання такого дозволу буде неправомірним. За відсутністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача - надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмова у наданні дозволу буде неправомірним.

Таким чином, посилання відповідача на те, що питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискриційним, суд відкидає, як безпідставне.

Щодо зауважень, про невідповідність розміру земельної ділянки, про розроблення якої просить ОСОБА_1 4,41 га з загальним розміром земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФГ імені Щорса, то суд хоче зауважити, що, по-перше, під час розроблення проекту йде мова про умовні, а не фізичні гектари, по-друге, саме для визначення розмірів та меж земельної ділянки позивачка і намагається отримати дозвіл та виготовити проект землеустрою, по-третє, остаточне питання щодо розмірів земельної ділянки можливо вирішити під час затвердження проекту землеустрою, по-четверте, розмір, на який претендує позивачка, взагалі ніяк не пов'язаний з розміром земельних ділянок, на які ймовірно претендують інші особи, а тому немає підстав для відмови у цьому позивачці, по-п'яте, розмір земельної ділянки, на яку претендує відповідає середнім розмірам паю на територію Бурилівської сільської ради, що підтверджується відповідними довідками, по-шосте, зазначених підстав не було у відмові відповідача, а за таких обставин, відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.77 КАС України, відповідач не може посилатися на ці обставини.

Враховуючи, що судом встановлено, що передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови не було, можливо поновити порушені права позивачів шляхом зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачів.

За таких обставин суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у заявленому розмірі.

3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 4,41 га для ведення фермерського господарства на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.).

5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко