Рішення № 80977050, 29.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м.Київ справа № 320/6904/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя (далі-відповідач-1) та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі-відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя щодо припинення виплати з 01.07.2018 по теперішній час пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати передати пенсійну справу позивача до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України прийняти пенсійну справу та відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) - ОСОБА_1 з моменту припинення 01.07.2018 шляхом перерахування коштів на новий пенсійний рахунок за місцем проживання позивача.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2019 змінено найменування відповідача, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя на Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем її проживання вона вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Маріуполь, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя із запитом про надання інформації щодо підстав недотримання строків виплати пенсії.

Відповідач-1 надав позивачу відповідь, у якій повідомив, що з 01.07.2018 рішенням комісії від 01.06.2018 №24 позивачу призупинено виплату.

Позивач не погоджується з діями відповідача-1, оскільки, на думку позивача, припинення виплати пенсії було здійснено за відсутності підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Крім того, позивач зазначає, що з 13.12.2018 ОСОБА_1 постійно проживає у м.Бровари. У зв'язку з цим, позивач, через представника, звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про поновлення пенсії за новою адресою місця проживання позивача та на новий пенсійний рахунок. Проте, позивачу в усній формі було відмовлено, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 потрібно звернутись особисто до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для передачі пенсійної справи. На думку позивача, такі дії відповідача-2 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6904/18.

Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області проти позову заперечує та зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було прийнято рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відмову у призначенні соціальної виплати, яке сформовано на підставі обміну даних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, якими було встановлено факт відсутності проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідачем з 01.07.2018 було припинено виплату пенсії позивачу.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, заперечуючи проти позову зазначає, що ним не приймалось рішення про відмову у поновленні виплати пенсії позивача.

Відповідач зазначив, що позивачу необхідно було звертатись не в усному порядку, а шляхом подання особисто письмової заяви про переведення матеріалів пенсійної справи відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданного Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 01.02.2002 (а.с.7).

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.11.2007 (а.с.12).

З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до довідки від 26.10.2016 №0000013468 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

З позовної заяви слідує, що з 01.07.2018 Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було припинено виплату пенсії позивачу.

Позивач у позовній заяві зазначила про те, що вона звернулась до Центрального об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України м.Маріуполя з письмовим запитом щодо надання інформації про підстави та причини недотримання строків виплати пенсії.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 23.11.2018 №5238-С-02 повідомило позивачу, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З 01.07.2018 виплату пенсії призупинено на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2018 № 24 про відмову в відновленні пенсійних виплат, яке прийнято на підставі даних про відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач переїхала до міста Бровари Київської області на постійне місцепроживання та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, про що свідчить відповідний штамп у паспорті громадянина України (а.с.7).

Надалі, позивач через співробітника АТ «Приватбанк» ОСОБА_3 звернулась до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахування суми пенсії на новий пенсійний рахунок у вказаному банку.

Вважаючи неправомірними дії відповідачів щодо припинення з 01.07.2018 виплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі-Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Абзацом 1 ч.1 ст.4 Закону №1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/ перебування таких осіб.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Порядок №365).

Пунктом 4 Порядку №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з абз.1 п.10 Порядку №365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати. Відповідно до п.11 Порядку №365 комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (п.12 Порядку №365). Пунктом 14 Порядку №365 передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Суд зазначає, що 25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N 365", яка набрала чинності 12.05.2018.

Так, відповідно до п.15 Порядку №365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже, в силу вимог п.15 Порядку №365 встановлено, що соціальні виплати, у т.ч. пенсія, яка не виплачена за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, з аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд звертає увагу на те, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачами.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи з правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті нарахованої пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач-1 порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача-1 у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у відзиві на позовну заяву зазначило про те, що позивачу з 01.07.2018 було призупинено виплату пенсій на підставі обміну даних уповноважених органів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у листі від 23.11.2018 №5238-С-02 повідомило позивачу про те, що з 01.07.2018 ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із зазначеними службами та рішення комісії від 01.06.2018 №24 про відмову в відновленні пенсійних виплат.

Суд зазначає про те, що обмін даних уповноважених органів не є в розумінні ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для припинення виплати позивачу пенсії.

Звідси, суд вважає, що відповідачем-1 припинено виплату пенсії позивачу з липня 2018 року в порушення вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача-1 щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановленому 03.05.2018 рішенні у зразковій справі №805/402/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73869341).

У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що висновки в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Отже, висновки, викладені Верховним Судом у рішенні у зразковій справі №805/402/18, підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні цієї справи.

Суд звертає увагу на те, що з 13.12.2018 зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_4, про що свідчить паспорт громадянина України серії серії НОМЕР_1, виданий Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 01.10.2002. Тобто з 13.12.2018 позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи вищенаведене, а також факт реєстрації позивача з 13.12.2018 за адресою: АДРЕСА_4, суд дійшов висновку про те, що Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправно не здійснювало виплату позивачу пенсії лише за період з 01.07.2018 по 12.12.2018.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати позивачу пенсії за період з 01.07.2018 по 12.12.2018.

В той же час, щодо позовних вимог про зобов'язання Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області передати пенсійну справу позивача до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області прийняти пенсійну справу, відновити виплату пенсії за минулий час, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зазначило, що рішення про відмову в перерахунку пенсії управлінням не приймалось, оскільки позивач звернувся в усній формі, на що отримав усні роз'яснення про те, які дії необхідно вчинити.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України, у своєму відзиві відмітило про неможливість надання матеріалів пенсійної справи позивача, оскільки вони перебувають у відповідача -1 та для призначення (відновлення) виплати пенсії позивачу слід було звернутись із письмовою заявою про переведення матеріалів пенсійної справи.

Відповідно до п.1.5 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 4.12 вказаного Порядку встановлено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.22 вказаного Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Отже, заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Крім того, поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі поданої особисто пенсіонером або його законним представником заяви.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня заява на запит пенсійної справи, подана особисто позивачем до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Крім того, в матеріалах справи відсутня письмова заява позивача до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про отримання пенсії за місцем фактичного проживання.

При цьому, суд не приймає до уваги копію заяви від 20.12.2018, адресовану Броварському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Київської області, долучену до матеріалів справи, про перерахування належних сум пенсії на поточний рахунок, який відкрито у відділенні Регіонального управління/філії АТ КБ «Приватбанк». В заяві зазначено, що позивач уповноважує співробітника АТ КБ «Приватбанк» передати від імені позивача цю заяву у відповідну установу Пенсійного фонду України. Проте, жодних доказів того, що дана заява була передана відповідачу-2 матеріали справи не містять. В той же час як відповідач-2 заперечує отримання від позивача будь-яких заяв про перерахування пенсії.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з відповідними заявами до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, суд дійшов висновку про те, що у відповідача-1 не виникло обов'язку щодо передачі Броварському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Київської області пенсійної справи ОСОБА_1, а відповідно, у відповідача-2, не виникло обов'язку щодо поновлення позивачу виплати пенсії за період з липня 2018 року по теперішній час.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) - ОСОБА_1 з моменту припинення 01.07.2018 шляхом перерахування коштів на новий пенсійний рахунок за місцем проживання позивача, то на думку суду, в даному випадку дана вимога є передчасною, оскільки на день розгляду справи, як встановлено вище, позивач ще не звертався до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявами про запит пенсійної справи, а відповідач-2, в свою чергу, ще не отримав пенсійну справу і не має права здійснювати будь-які виплати пенсії позивачу.

А тому відсутні підстави вважати, що для поновлення виплати пенсії позивачу були виконані всі передбачені законодавством умови.

У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області відновити позивачу виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) з моменту припинення 01.07.2018 шляхом перерахування коштів на новий пенсійний рахунок за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлення судом протиправності дій Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2018 по 12.12.2018, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 01.07.2018 по 12.12.2018 включно.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 13.12.2018 Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області можливо виключно за умови самостійного звернення позивача з відповідними заявами до відповідача-1 про передачу пенсійної справи до відповідача-2.

Приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також суд зазначає, що поновлення виплат пенсії позивачу з 13.12.2018 відбудеться після отримання пенсійної справи Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області з моменту припинення її виплати без рішення суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від відповідача-1 вчинення певних дій, а саме відновлення виплати пенсії позивачу, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2018 по 12.12.2018.

3.Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 12.12.2018 включно.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

4. В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 29.03.2019.

Суддя Кушнова А.О.