Рішення № 80977012, 05.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/736/19

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 19 лютого 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за заявою, поданою разом із додатками 05.02.2018;

2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 05.02.2018, поданою разом із додатками;

3) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо визначення права на призначення пенсії. Рішенням від 04.05.2018 № 5 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії позивачу на підставі підпункту 1 пункту 2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Загальний пільговий стаж за Списком № 2 з урахуванням періоду навчання, що враховується до пільгового стажу, підтверджений документами, становить 03 роки 04 місяці 28 днів замість необхідних 12 років 06 місяців.

Позивач з таким рішення не згоден, оскільки разом із заявою про призначення пенсії ним подано трудову книжку із зазначенням усіх відомостей про роботу позивача. Так, позивач працював за професіями, які віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці від 16.01.2003 № 36, і дають право на пенсію.

Також позивач зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, якою затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, набрала законної сили з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Позивач вважає, що оскільки ним подано всі необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документи, у відповідача відсутні законні підстави для відмови у призначенні пенсії.

Таким чином, позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 31-32).

Від позивача 13 березня 2019 року надійшла заява про усунення недоліків, вивченням якої встановлено, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (арк. спр. 34-35).

Ухвалою суду від 14 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-2).

Від Старобільського ОУПФУ Луганської області через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду 28 березня 2019 року за вх. № 16752/2019 надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 71-73), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

До управління 05 лютого 2018 року надійшла заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додано: паспорт для розгляду, копія до справи; ідентифікаційний номер для розгляду, копія до справи; трудова книжка; довідки від 09.10.2014 № 05/153 та № 05/154 про підтвердження наявного трудового стажу; від 09.10.2014 № 05/156; копія атестату; архівні довідки від 25.10.2016 № 8-Т/444, № 8-Т/443, № 8-Т/439, № 8-Т/434, № 8-Т/441, № 8-Т/435; архівний витяг від 07.11.2016 № 8-Т/511; довідка УСЗН від 08.02.2017 та копія протоколу від 20.07.1994, а також заява позивача про відсутність у нього в наявності пільгових довідок, копії довідок щодо атестації робочих місць.

Розглянувши документи позивача, подані до Управління, враховуючи дані персоніфікованого обліку, встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 35 років 0 місяців 11 днів, а пільговий стаж роботи за списком 2 газоелектрозварювальником становить 3 роки 04 місяці 28 днів, на підставі чого 04.05.2018 Старобільським ОУПФУ Луганської області винесено рішення № 3 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного статусу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Разом з позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (арк. спр. 6), яку задоволено ухвалою суду від 05.04.2019 (арк. спр. 100-101); клопотання про звільнення від сплати судового збору (арк. спр. 7), яке вирішено в ухвалі від 22.02.2019 (арк. спр. 31-32).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України та картки платника податків судом встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 9-10).

Позивачем 05.02.2018 подано до Старобільського ОУПФУ Луганської області заяву про призначення/перерахунок пенсії (арк. спр. 77), до якої додано, зокрема: заяву про розгляд заяви про призначення пенсії за відсутності пільгових довідок, атестації робочих місць, оскільки надати довідки у позивача відсутня можливість (арк. спр. 78), копію трудової книжки від 28.07.1978 НОМЕР_3 (арк. спр. 79), копію трудової книжки від 18.08.1982 НОМЕР_2 (арк. спр. 12-13, 80), копію довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.10.2014 № 05/153 та № 05/154 (арк. спр. 81, 82), копію довідки від 09.10.2014 № 05/156 (арк. спр. 83), копію атестату від 20.07.1982 № 11852, що у 1982 році позивач закінчив повний курс технічного училища за професією газоелектрозварювальник (арк. спр. 84), копії архівних довідок Трудового архіву Новоайдарського району від 25.10.2016 № 8-Т/444, № 8-Т/443, № 8-Т/439, № 8-Т/434, № 8-Т/441, № 8-Т/435, № 8-Т/440 (арк. спр. 85, 86, 88, 89, 90, 92, 93), копію довідки Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області від 28.02.2017 № 65 (арк. спр. 87), копію архівного витягу Трудового архіву Новоайдарського району від 07.11.2016 № 8-Т/511 (арк. спр. 91), довідки УСЗН Новоайдарської районної державної адміністрації від 08.02.2017 № 1337 (арк. спр. 94), протокол від 20.07.1994 № 1 (арк. спр. 95).

За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення від 04 травня 2018 року № 3 про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 75), дослідженням змісту якого встановлено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України , та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Загальний пільговий стаж за Списком № 2 з урахуванням періоду навчання, що зараховується до пільгового стажу, підтверджений документами, становить 03 роки 04 місяці 28 днів замість необхідних 12 років 06 місяців (арк. спр. 75).

Дослідженням розрахунку стажу встановлено, що загальний стаж позивача складає 35 років 0 місяців 11 днів, у тому числі: список 2 - 03 роки 04 місяці 28 днів; навчання за спеціальністю - 0 років 10 місяців 20 днів; страховий стаж з 01.07.2000 - 14 років 11 місяців 11 днів; загальний стаж (після 2004 року) - 11 років 05 місяців 11 днів; колгоспний стаж - 01 рік 07 місяців 22 дні. До стажу за списком 2 відповідачем віднесений період роботи позивача з 16.08.1982 по 13.01.1986 в Ворошиловградській геологорозвідувальній експедиції (арк. спр. 76).

Натомість, дослідженням копії трудової книжки від 28.07.1978 НОМЕР_3 (арк. спр. 79) встановлено, що у ній наявні записи про навчання позивача:

записи № 5 та № 6: з 01.09.1981 по 22.07.1982 навчався за спеціальністю електрогазозварювальник в Артемівському середньому ДПТУ № 53, запис внесений на підставі диплому від 22.07.1982 № 11852.

Дослідженням копії трудової книжки позивача від 18.08.1982 НОМЕР_2 встановлено, що у ній наявні такі записи про роботу позивача газоелектрозварювальником:

Ворошиловградська геологорозвідувальна експедиція

запис № 1: 16.08.1982 прийнятий в механічну майстерню газоелектрозварювальником 4 розряду, наказ від 13.08.1982 № 64-к;

запис № 2: 05.05.1983 переведений другим помічником бурильника 2 розряду механічного крутильного буріння свердловин, наказ від 10.05.1983 № 36к;

запис № 3: 01.07.1985 переведений бурильником механічного крутильного буріння свердловин 4 розряду, наказ від 02.07.1985 № 53-к;

запис № 4: 13.01.1986 звільнений за власним бажанням, наказ від 14.01.1986 № 4к;

Пересувна механізована колона 206 тресту «Ворошиловградсільбуд»

запис № 5: 29.01.1986 прийнятий газоелектрозварювальником 4 розряду, наказ від 29.01.1986 № 26к;

запис № 6: 28.02.1986 звільнений у зв'язку з переведенням до Новоайдарської МПМК-4 тресту «Ворошиловградсільбуд», наказ від 28.02.1986 № 48к;

Новоайдарська МПМК-4 тресту «Ворошиловградсільбуд»

запис № 7: 01.03.1986 прийнятий за переводом з ПМК 206 газоелектрозварювальником 4 розряду, наказ від 03.03.1986 № 55;

запис № 8: 02.09.1988 Новоайдарська МПМК-4 перейменована у Новоайдарський райагробуд, наказ від 02.09.1988 № 184;

запис № 9: 20.07.1994 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 за професією газоелектрозварювальник, протокол від 20.07.1994;

запис № 10: 17.08.1995 звільнений за власним бажанням, наказ від 17.08.1995 № 41-к.

Незважаючи на наявність таких записів у трудових книжках позивача, у рішенні відповідача про відмову у призначенні пенсії від 04 травня 2018 року № 3 відсутні відомості, з яких підстав період навчання позивача та стаж роботи з 29.01.1986 по 28.02.1986, з 01.03.1986 по 17.08.1995 не зараховані відповідачем до пільгового стажу за списком № 2.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; […].

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. […].

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 82 Закону № 1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням записів №№ 5-6 у трудовій книжці від 28.07.1978 НОМЕР_3 та записів №№ 5-10 у трудовій книжці від 18.08.1982 НОМЕР_2 встановлено, що ці записи містять всі необхідні відомості про навчання позивача в професійно-технічному навчальному закладі у період з 01.09.1981 по 20.07.1982 та щодо роботи позивача газоелектрозварювальником у період з 29.01.1986 по 28.02.1986 та з 01.03.1986 по 17.08.1995.

Зважаючи на вищевикладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зараховує до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, навчання позивача в професійно-технічному навчальному закладі та роботу газоелектрозварювальником.

Більш того, суд вважає за необхідне зауважити, що у протоколі від 04 травня 2018 року № 100 зазначено, що зарахований відповідачем стаж складає, зокрема: за списком № 2 - 03 роки 04 місяці 28 днів, навчання, яке зараховується у пільговий стаж - 0 років 10 місяців 20 днів (арк. спр. 74). Тобто, згідно з цим протоколом загальний пільговий стаж за списком № 2, з урахуванням часу навчання, складає 4 роки 3 місяці 18 днів.

Такі саме відомості про загальний пільговий стаж позивача наявні й у розрахунку стажу позивача (арк. спр. 76).

Натомість у рішенні від 04 травня 2018 року № 3 вказано, що загальний пільговий стаж за списком № 2, з урахуванням часу навчання, складає 3 роки 4 місяці 28 днів.

З вищевикладеного слідує, що рішення від 04 травня 2018 року № 3 не узгоджується з іншими документами Старобільського ОУПФУ Луганської області, на підставі яких його прийнято.

Крім того, як вже вище вказано, рішення відповідача від 04 травня 2018 року № 3 взагалі не містить інформації про підстави незарахування до стажу позивача, роботи позивача газоелектрозварювальником у період з 29.01.1986 по 28.02.1986 та з 01.03.1986 по 17.08.1995.

Разом з тим, системним аналізом положень розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 та статті 82 Закону № 1788-XII суд дійшов висновку, що відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Оскільки рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 04 травня 2018 року № 3 не містить не містить зазначення періодів роботи позивача, які не включено до пільгового стажу за Списком № 2, конкретних підстав для невключення таких періодів, не зазначено, які саме первинні документи не надано позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті такого рішення не дотримано принципів обґрунтованості та добросовісності, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачеві неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи не включено до пільгового стажу.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішенні від 04 травня 2018 року № 3 мотивів не зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі та роботи газоелектрозварювальником з 29.01.1986 по 28.02.1986, з 01.03.1986 по 17.08.1995, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи, навчання не зараховані до пільгового стажу.

З огляду на наведене вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 04 травня 2018 року № 3 про відмову у призначенні пенсії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу, то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити, оскільки настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям Старобільським ОУПФУ Луганської області рішення про відмову в призначенні пенсії, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень. Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 періодів роботи позивача згідно з трудовою книжкою, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд вважає за необхідне в цій частині вимог обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

Твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду відхиляються судом з підстав, викладених судом в ухвалі про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 14.03.2019 (арк. спр. 36).

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов'язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92700, Луганська область, квартал Дружби, будинок 1-А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04 травня 2018 року № 3 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоду роботи відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова