Рішення № 80976824, 05.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Справа № 804/4272/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якій просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 26327,18 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код РНОКПП : НОМЕР_1).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач має заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 26327,18 грн., яка утворилась внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.09.2017 року №0014581301, яким визначену суму штрафних санкцій з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 897,22 грн. та від 04.09.2017 року №0014601301, яким визначену суму штрафних санкцій з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12711,87 грн., а також нарахованої пені у розмірі 12718,09 грн. На адресу відповідача направлено податкову вимогу форми "Ф" № 592-33 від 18.09.2015 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 05.07.2018 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з метою здійснення підприємницької діяльності між відповідачем та Меліоративненською селищною радою було укладено договір оренди землі, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковського району, смт. Меліоративне, вул. Молодіжна, 26 від 05.05.2009 №08/09. Строк дії договору 5 років. 05.05.2014 року зазначений договір оренди землі від 05.05.2009 №08/09 втратив свою чинність, а відтак відповідач перестав бути орендарем, відповідної земельної ділянки та платником орендної плати з фізичних осіб. Відповідачем було подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік від 04.02.2014 року, якою самостійно визначено суми грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 47702,66 грн. Також, було подано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік від 29.01.2015 року, якою самостійно визначено суми грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 59 580,62 грн. Однак, зазначена декларація за 2015 рік була подана довіреною особою ОСОБА_3 помилково, оскільки остання не володіла у повному обсязі інформацією про закінчення строку дії договору оренди землі (05.05.2014 року) з Меліоративнінською селищною радою. З метою вирішення зазначеного питання відповідач повідомляв Новомосковську ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про помилковість поданої декларації та прохав врахувати зазначену інформацію під час адміністрування податку за землю, однак податковим органом не було враховано зазначеної інформації, що призвело до судового розгляду адміністративної справи №804/2148/16 за позовом Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ФОП ОСОБА_2 з позовними вимогами про стягнення заборгованості. З урахуванням строків давності, відповідно до положень ст. 50 Податкового кодексу України, відповідачем було подано до Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області уточнюючі розрахунки до декларацій плати за землю за 2014 та за 2015 роки. Так, в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік зменшено суму нарахованого грошового зобов'язання з орендної плати за 2014 рік на суму 3975,24 грн. (за період: грудень 2014 року), а в уточнюючому розрахунку до декларації за 2015 рік, зменшено грошові зобов'язання з січня по грудень (включно), всього на суму 59580,62 грн. Таким чином, за приведеними уточнюючими розрахунками зменшено суму орендної плати за користування земельною ділянкою всього на суму 63555,86 грн. Вказані уточнюючі розрахунки були прийняті податковим органом без заперечень. Зазначену обставину було враховано судом під час винесення рішення по суті, про що свідчить постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року у справі №804/2148/16, якою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за землю за 2014 та 2015 роки відмовлено. Однак, незважаючи на те, що податкова вимога, відповідно до вимог пп. 60.1.4, 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаною, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року у справі №804/2148/16, ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0014581301 та від 04.09.2017 №0014601301. Відповідачем оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а отже грошові зобов'язання, визначені в даних податкових повідомленнях-рішеннях є неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 804/4699/18.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року провадження у справі № 804/4272/18 поновлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 11.09.1992 року та знаходиться на податковому обліку в органах ДФС.

26.07.2017 року Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку з питання порушення термінів сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), за результатами якої складено акт № 7981/2475713695/04-36-13-21 від 26.07.2017 року.

Відповідно до висновків, зазначених у акті перевірки від 26.07.2017 року № 7981/2475713695/01-36-13-21, встановлено, що ОСОБА_2 своєчасно не сплатив зобов'язання з плати за землю визначені декларацією за 2014 рік № 9004327422, а саме: з граничним терміном сплати 31.01.2014 року - сплачено 1023,00 грн. 01.04.2014 року; з граничним терміном сплати 31.01.2014 року - сплачено 2922,20 грн. 01.04.2014 року; з граничним терміном сплати 31.03.2014 року - сплачено 24,80 грн. 22.04.2014 року; з граничним терміном сплати 01.09.2014 року - сплачено 971,00 грн. 02.09.2014 року; з граничним терміном сплати 01.12.2014 року - сплачено 3971,40 грн. 05.12.2014 року. Також встановлено, що відповідач своєчасно не сплатив зобов'язання з плати за землю, визначені декларацією за 2015 рік № 9005964979.

На підставі акту перевірки від 26.07.2017 року № 7981/2475713695/01-36-13-21 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення рішення від 04.09.2017 року № 0014581301, яким відповідачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції у сумі 897,22 грн., та від 04.09.2017 року № 0014601301, яким відповідачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції у сумі 12711,87 грн.

Правомірність винесення Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 року № 0014581301 та від 04.09.2017 року №0014601301 було предметом розгляду у справі № 804/4699/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року у справі № 804/4699/18 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 року №0014601301 на суму 12711,87 грн., в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 12711,17 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 року № 0014581301 на суму 897,22 грн., в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 500,08 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зокрема, у даному судовому рішенні зроблено висновок щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.09.2017 року № 0014601301 на суму 12711,87 грн., в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 12711,17 грн.

Так, судом було зазначено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.09.2017 року № 0014601301 став висновок зазначений у акті перевірки від 26.07.2017 року № 7981/2475713695/04-36-13-21 про те, що податкові зобов'язання по земельному податку за період листопад 2014 року - грудень 2015 року позивач сплатив з порушенням строку, що перевищує 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

При цьому погашення зобов'язань за період грудень 2014 року - грудень 2015 року, на думку податкового органу, відбулось внаслідок зменшення податкових зобов'язань через подання уточнюючих податкових декларацій за 2014 та 2015 роки.

Такий висновок є протиправним, оскільки він суперечить вимогам пункту 50.1, 20.2 статті 50 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Разом з цим, є обґрунтованим висновок податкового органу про нарахування штрафних санкцій у сумі 0,7 грн., за порушення термінів сплати зобов'язань по земельному податку за листопад 2014 року у сумі 3,50 грн. з граничним терміном сплати 31.12.2014 року.

Також, у судовому рішенні № 804/4699/18 від 23.08.2018 року зроблено висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.09.2017 року № 0014581301 на суму 897,22 грн., в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 500,08 грн.

Так судом було зазначено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.09.2017 року № 0014581301 став висновок, зазначений в акті перевірки від 26.07.2017 року № 7981/2475713695/04-36-13-21 про те, що податкові зобов'язання по земельному податку з граничним терміном сплати 31.01.2014 року у сумі 1023,00 грн., з граничним терміном сплати 31.01.2014 року у сумі 2922,20 грн.; з граничним терміном сплати 31.03.2014 року у сумі 24,80 грн., з граничним терміном сплати 01.09.2014 року у сумі 971,00 грн., з граничним терміном сплати 01.12.2014 року у сумі 3971,40 грн., з граничним терміном сплати 31.12.2014 року у сумі 3,50 грн., з граничним терміном сплати 31.01.2015 року у сумі 3975,25 грн., сплачені із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за порушення термінів сплати податкових зобов'язань з граничним терміном сплати 31.01.2014 року, 31.01.2014 року, 31.03.2014 року, 01.09.2014 року відбулось 04.09.2017 року, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, у судовому рішенні № 804/4699/18 від 23.08.2018 року зроблено висновок, що нарахування пені у розмірі 12718,09 грн. було здійснене податковим органом у відповідності до вимог податкового законодавства.

Так судом було зазначено, що згідно облікової картки ФОП ОСОБА_2, йому була нарахована пеня у період з 21.06.2016 року по 11.07.2016 року у сумі 12718,09 грн.

Підставою для нарахування пені стало зменшення позивачем податкових зобов'язань по земельному податку шляхом подання уточнюючих податкових декларацій за 2014 та 2015 рік.

Так, відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені відбулось внаслідок подачі позивачем уточнюючих декларацій з податку на землю за 2014 рік (подана 23.06.2016 року) та за 2015 рік (подана 21.06.2016 року), оскільки уточнюючі декларації були подані з перевищенням 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018 року у справі № 804/4699/14 набрало законної сили 24.09.2018 року.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин, суд робить висновок, що позовні вимоги заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в частині стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 13115,93 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ: 39394856) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. М. Головко, 30, м. Новомосковськ, 51200, код ЄДРПОУ: 39498391) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код РНОКПП: НОМЕР_1) суму податкового боргу орендної плати з фізичних осіб в розмірі 13115,93 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський