Рішення № 80976795, 05.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Справа № 160/1747/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №2 тресту «Дніпродомнаремонт» з 25.01.1982 року по 20.10.1997 рік та призначенні і виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;

- скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.03.2016 року за №13, яким було відмовлено в підтвердженні періоду роботи, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, періоди роботи у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №2 тресту «Дніпродомнаремонт» з 25.01.1982 року по 20.10.1997 рік до пільгового стажу за Списком № 2;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту подання первинного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 764,80 грн. на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.02.2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Право на пенсію за віком на пільгових умовах він отримав відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно трудової книжки у період з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року він працював у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні № 2 Тресту «Дніпродомнаремонт», яке реорганізоване у ДГІ «Дніпропетровське спеціалізоване управління №2» ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів з повним робочим днем, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Проте, листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 919/03.8-15 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не підтверджено, що він був постійно зайнятий на роботах, пов'язаних зі шкідливими умовами праці по ремонту металургійного обладнання, що передбачено Списком № 2. Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає, що відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу період з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року на ДГІ «Дніпропетровське спеціалізоване управління №2» ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів з повним робочим днем, що надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2019 року о 10:40 год. (а.с. 2).

14.03.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що розглянувши звернення позивача, Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначені пенсії, оскільки в останнього на дату звернення недостатньо пільгового стажу, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано приписів ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. За вказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 18.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2019 року о 11:40 год. (а.с. 98-99).

В судове засідання позивач не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (а.с. 104).

Представник відповідача в судове засідання не прибула, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала клопотання про відкладення розгляду справи на інший час.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи позивача та відповідача, клопотання позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року працював у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні № 2 Тресту «Дніпродомнаремонт», яке реорганізоване у ДГІ «Дніпропетровське спеціалізоване управління №2» ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів з повним робочим днем.

По досягненню 55-річного віку 04.02.2016 року позивач 04.02.2016 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням комісії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 919/03.8-15 відмовлено ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що у позивача відсутній пільговий стаж за Списком № 2 для призначення відповідної пенсії за віком на пільгових умовах, а саме до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року у ДГІ «Дніпропетровське спеціалізоване управління №2» ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів, оскільки не підтверджено, що позивач був постійно зайнятий на роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці по ремонту металургійного обладнання.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані усі необхідні документи, зокрема: трудова книжка, архівна довідка від 08.11.2018 року №03-44/Ч-1128т про підтвердження стажу роботи і заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах та відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року у ДГІ «Дніпропетровське спеціалізоване управління №2» ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи ОСОБА_2 є трудова книжка в якій наявні всі записи, що підтверджують стаж його роботи.

Наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та не можуть порушувати законні права позивача на включення періоду його роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів до складу пільгового стажу, а тому рішення пенсійного фонду є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №2 тресту «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів з повним робочим днем до пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 04.02.2016 року, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не дотримано приписів ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Положення ч. 2 ст. 99 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права. Стосовно майнових прав позивача та обов'язку відповідача у зазначеній категорії адміністративних справ забезпечувати їх реалізацію шляхом здійснення відповідних виплат, це означає також відсутність обов'язку резервувати певну частину коштів за період більше 6 місяців, що, в першу чергу, виправдано та зумовлено специфікою формування та використання коштів державних та місцевих бюджетів, а також інших фондів, якими розпоряджається суб'єкт владних повноважень.

Предметом спору у даній справі є відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 1 ст. 99 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року № 646/6250/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Надаючи оцінку рішенню відповідача від 27.11.2018 року № 919/03.8-15, яким було відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає його невмотивованим та таким, що суперечить обставинам, встановленим в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 19585971 від 21.02.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнати протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 року у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №2 тресту «Дніпродомнаремонт».

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 919/03.8-15 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи з 25.01.1982 року по 20.10.1997 рік у Дніпропетровському спеціалізованому управлінні №2 тресту «Дніпродомнаремонт» на посаді слюсаря-монтажника по устаткуванню металургійних заводів з повним робочим днем до пільгового стажу та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 04.02.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець