Рішення № 80976587, 05.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 р. Справа№200/1072/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30.05.2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії згідно норм пункту «б» ст. 13 та пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № 4 від 30.08.2018 року Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідних 22 років страхового стажу.

Позивач вважає, що відповідач відмовляючи у призначенні їй пенсії за вислугу років згідно до норм законодавства порушує її право на соціальний захист, який гарантовано Конституцією України та пунктом «б» ст. 13 та пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що при розгляді документів про стаж, в тому числі з окремими відомостями про роботу за вислугу років: дубліката трудової книжки АЕ №553396 від 29.06.2016 року, довідок № 41/06- 34 від 17.10.2016, №40/06-34 від 17.10.2016, №37/06-34 від 17.10.2016, №46/03-3 від 27.10.2016,№36/06-34 від 17.10.2016, №38/06-34 від 17.10.2016, акту №173 від 29.06.2016, копії наказу №170/ДС-ос від 29.06.2016, які видані Виробничим підрозділом «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Укрзалізниця»", за період роботи з 07.08.1985 по теперішній час, встановлено, що документи видані на бланках підприємства, яке розташоване за адресою: м. Дебальцеве, вул. 50 років Жовтня, 31. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (із змінами) місто Дебальцеве належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження. Провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження періоду роботи, в тому числі за вислугу років, немає можливості у зв'язку з тим що Виробничий підрозділ «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Укрзалізниця»" знаходиться на непідконтрольній українській владі території та відсутня інформація про перереєстрацію юридичної адреси. Згідно відомостей про навчання та отриманих даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за номером облікової картки НОМЕР_1, страховий стаж ОСОБА_1 склав 21 рік 07 місяців 12 днів, в тому числі стаж за вислугу років 14 років 06 місяців 25 днів. До стажу роботи за вислугу років ОСОБА_2 згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про спеціальний трудовий стаж, враховано період з 01.01.2000 року по 25.07.2014 рік на підприємстві «Станція Дебальцеве-Сортувальна» Державного підприємства «Донецька залізниця» (код страхувальника 25952925). До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 27.09.1984 року по 28.12.1984 року, з 07.08.1985 року по 31.12.1998 року, оскільки періоди роботи передують даті видачі дубліката трудової книжки. Рішенням від 30.08.2018 року №4 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки. На підставі викладеного відповідач вважає, що при прийнятті відповідного рішення, управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, права позивача порушені не були, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 05.03.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року витребувано у Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області завірені належним чином документи, на підставі яких було прийнято Рішення № 4 від 30.08.2018 року про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1. Відкладено розгляд справи до 19.03.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є особою, яка перемістилась з тимчасово окупованої території, що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.08.2016 року №1419094851.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до відповідача із заявою від 30.05.2018 року № 5755 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм пункту «б» ст. 13 та пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Для призначення пенсії за вислугу років були надані наступні документи: дублікат трудової книжки від 29.06.2016 року серії НОМЕР_2; диплом серія НОМЕР_3 від 29.06.1985 року; довідка № 41/06-34 від 17.10.2016 року за період роботи в Виробничому підрозділі "Станція Дебальцеве-Сортувальна" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з 22.02.1996 року по 25.07.2014 року у якості чергового по залізничній станції Дебальцеве-Сортувальна (позакласна); довідка №40706-34 від 17.10.2016 року про період роботи в ВП "Станція Дебальцеве- Сортувальна" СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з 07.08.1985 по теперішній час; довідка №46/03-3 від 27.10.2016 року про відсутність печатки та штампу виробничого підрозділу СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; довідка про реорганізацію від 27.10.2016 року №399/Нок ДОНФілія; довідка №36/06-34 від 17.10.2016 року про простої залізничної станції Дебальцеве- Сортувальна з 26 липня 2014 року до 18.05.2015 року; довідка №39/06-34 від 17.10.2016 року про реорганізацію та подовження дії безстрокового трудового договору гр. ОСОБА_1 з 08.07.2016 року; довідка №38/06-34 від 17.10.2016 про зміну класності станції Дебальцеве-Сортувальна з 01.07.2016року; довідка №37/06-34 від 17.10.2016 про зміну інтенсивності руху поїздів по станції Дебальцеве-Сортувальна; акт №173 від 29.06.2016, копія наказу №170/ДС-ос від29.06.2016 про видачу дублікату трудової книжки черговому по залізничній станції ОСОБА_1.

Рішенням управління від 30.08.2018 року №4, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки.

Отже, спірним питанням в даних правовідносинах є не повне зарахування відповідачем періодів роботи позивача на Регіональній філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця".

Позивач оскаржує вищевказане рішення та дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону, а саме: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Як встановлено судом, позивач народилась 27 вересня 1966 року, тобто у проміжок часу з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 рік, таким чином, позивач виконала необхідні умови для призначення пенсії за вислугу років до досягнення 55-річного віку, та звернулась до Пенсійного органу після досягнення встановленого віку - 51 рік 6 місяців.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 було не враховано періоди роботи з 27.09.1984 року по 28.12.1984 року, з 07.08.1985 року по 31.12.1998 року в Регіональній філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця", оскільки періоди роботи передують даті видачі дубліката трудової книжки.

В матеріалах справи наявний дублікат трудової книжки позивача серії НОМЕР_2, в якій за спірні періоди є відомості про прийняття ОСОБА_1 на посаду оператора поста централізації 4 розряду з 07.08.1985 року та з 22.02.1996 року про переведення на посаду чергового по залізничній станції.

Крім того, за період з 27.09.1984 року по 28.12.1984 року в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2, наявний запис про прийняття оператором при черговому по станції на час проходження виробничої практики та про закінчення проходження практики в даний період.

Зазначені записи у трудовій книжці позивача скріплені печаткою підприємства та дефектів не мають.

Відповідно до довідки Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" від 17.10.2016 року № 40/06-34, ОСОБА_1 з 07.08.1985 року була прийнята оператором поста централізації 4 розряду відповідно до наказу про прийом № 416 від 07.08.1985 року. З 22.02.1996 року по теперішній час працює черговим по залізничній станції відповідно до наказу про переведення № 47 від 22.02.1996 року.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані період та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останньої за відповідною професією. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідною печаткою підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день на підприємстві Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди до суду не надано.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&й ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіка Молдова та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, з врахуванням не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 на підприємстві Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця", у останньої наявний страховий стаж більш ніж 22 роки.

Отже, враховуючи те, що судом встановлено безпідставне не включення до страхового стажу визначених періодів роботи на підприємстві, рішення відповідача № 4 від 30.08.2018 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, щодо позовних вимог позивача про перерахування пенсії ОСОБА_4 з урахуванням спірного періоду, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про застосування положень ст. 9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

З урахуванням дискреційних повноважень Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 5755 від 30.05.2018 про призначення пенсії за вислугу років з додаванням не врахованого стажу.

Відповідно до п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження страхового стажу позивача з зарахуванням визначеного судом періоду.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги пенсії ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачу ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цій справі. За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768,40 грн., відповідно до частини 3 статті 4 Закон України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ 3786879), третя особа Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укразалізниця" (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4 від 30.08.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за вислугу років.

Зобов'язати Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, від 30.05.2018 року № 5755 про призначення пенсії відповідно до норм пункту «б» ст. 13 та пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи висновки суду в даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ 3786879) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.