Рішення № 80976500, 25.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 р. Справа№200/904/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року №0235494610 та №235504610

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року №0235494610 та №235504610.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на її адресу надійшли податкові повідомлення-рішення №0235494610 та №0235504610 від 25.10.2018 року, складені ГУ ДФС у Донецькій області, якими застосовано штрафи за несвоєчасну сплату орендної плати за земельну ділянку комунальної власності на загальну суму 12762,43 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб за період з 10.10.2015 р. по 10.10.2018 р. №5193/05-99- 46-10/2698218869 від 10.10.21018 р.

Вказав, що контролюючим органом був складений 10.10.2018 року Акт перевірки, проте висновки акту є однобокими та не враховують усі вимоги Податкового кодексу України, що призвело до хибного висновку про можливість застосування штрафних санкцій.

Позивач вражає, що податкові повідомлення-рішення №0235494610 та №0235504610 від 25.10.2018 року складені ТУ ДФС у Донецькій області незаконно, без врахування положень підпункту 38.2 п. 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 року №0235494610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 2992,57 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 року №0235504610, яким визначене грошове зобов'язання зі сплати 9769,86 грн. штрафу за затримку сплати орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою від 16 січня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 11 лютого 2019 року за правилами загального позовного провадження.

08 лютого 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

11 лютого 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення у справі.

11 лютого 2019 року суд відклав розгляд справи на 26 лютого 2019 року.

26 лютого 2019 року суд відклав розгляд справи на 11 березня 2019 рік.

11 березня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25 березня 2019 рік.

Суд дослідивши подані матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановив наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5589 га, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55 у Жовтневому р-ні м. Маріуполя.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 в порядку п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та вимог ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у Донецькій області була проведена камеральна перевірка фізичної особи ОСОБА_1, з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб за період з 10.10.2015 р. по 10.10.2018 р, за результатами чого складено акт №5193/05-99-46-10/2698218869 від 10.10.2018.

Перевіркою встановлено, що Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області було направлено за податковою адресою платника податків податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №19562-17 від 24.06.2015 на сплату податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 227320,28 грн.

Граничний термін сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб - 31.08.2015 року (60 днів від дати вручення податкового повідомлення - рішення - 02.07.2015 року).

Станом на 31.08.2015 р. по картці особового рахунку по коду бюджетної класифікації 18010900 виник податковий борг в сумі 227320,28 грн. Податковий борг по орендній платі з фізичних осіб погашений частково: 29.08.2017 в сумі 14962,85 грн. платіжним дорученням №2PL699761 (з затримкою на 729 дні).

Жовтневим відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було також направлено за податковою адресою позивача податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №84901-13 від 27.06.2016 на сплату податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 325749,28 грн.

Граничний термін сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб - 31.08.2016 року (60 днів від дати вручення податкового повідомлення - рішення - 02.07.2016 року).

Станом на 02.07.2016 р. по картці особового рахунку по коду бюджетної класифікації 18010900 виник податковий борг в сумі 325 749,28 грн. Податковий борг по орендній платі з фізичних осіб погашений частково: 29.08.2017 в сумі 48849,30 грн. платіжним дорученням №@2РL699761 (з затримкою на 363 дні).

Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб фізичною особою за період з 10.10.2015 - 10.10.2018 та встановлено порушення п. 288.7 ст.288 та п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

25.10.2018 року відповідачем за підсумками акту перевірки були сформовані податкові повідомлення - рішення від 25.10.2018 № 0235504610 на суму 9769,86 грн. та №0235494610 від 25.10.2018 на суму 2992,57 грн.

Позивач вважає що в силу приписів підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України він є звільненим від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.

Надаючи правову оцінку спірним обставинам суд вказує на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За п. 288.4 зазначеної ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.1 - 287.2, 287.5 ст. ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, зазначеними нормами передбачено, що землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Також, положеннями ст. 288 ПК України визначено, що орендна плата за земельну ділянку нараховується на підставі договору оренди, який встановлює розмір та умови внесення орендної плати.

Приписами п. 126.1. ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 5 пункту 135 Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII) у розділі ХХ «Перехідні положення» підрозділ 10 Податкового кодексу України доповнено пунктом 38, яким установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Населені пункти на лінії зіткнення - населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України (п.38.1 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Таким чином, передумовами для застосування абзацу 2 п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є: 1) місцезнаходження платника податків станом на 14.04.2014 і до 01.01.2017 включно на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів що розташовані на лінії зіткнення; 2) грошові зобов'язання мають бути визначені станом на 14.04.2014.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 276-р) затверджено Перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення та Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно «Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», включено, зокрема, смт. Сартана.

Дійсно, станом на час виникнення спірних правовідносин місцезнаходженням позивача є смт. Сартана Донецької області, яке включено до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення

Водночас, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПКУ "грошове зобов'язання платника податків" - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 01 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України, зупиняється нарахування лише тих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань, які були визначені станом на 14 квітня 2014 року.

При цьому, як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, податковий борг з орендної плати за позивачем обліковується за 2015-2016 роки, тобто після 14.04.2014 року.

Таким чином, хоча і місто реєстрації позивача включено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, друга обов'язкова умова, а саме визначення грошових зобов'язань станом на 14.04.2014 року не дотримана, а тому підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що винесені відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року №0235494610 та №235504610 - відмовити у позовних вимог.

Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.