Рішення № 80976313, 20.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 160/9630/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Малиновської О.П. представника відповідача - Шимки М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0056821206, прийняте відповідачем на підставі акту від 03.08.2018 р. №6793/16-31-12-06-11/23647276.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Юнікон» вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам, не підтвердженими належними доказами (документами). В акті перевірки від 03.08.2018 р. № 6793/16-31-12-06-11/23647276 відповідачем необґрунтовано встановлено низку порушень податкового законодавства, які призвели до винесення податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0056821206, яке повинно бути скасоване. В акті перевірки Головного управління ДФС у Полтавській області вказано, що граничний термін сплати самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 893,30 грн. - це 29.07.2018 р., а фактично оплата відбулась 30.07.2018 р., тобто, із затримкою на 1 день.

Відповідно до норм ПК України, граничний термін сплати податку - 29 число місяця, що наступає за звітним місяцем, в їх випадку - 29 липня 2018 р. (28 та 29 липня були вихідними неробочими днями - субота, неділя). AT "ЮНІКОН" було сплачено податок на нерухоме майно в м.Полтава 30 липня 2018 р. в перший робочий день, який настав одразу за належним днем сплати, що був неробочим вихідним днем (неділя). Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2 квартал 2018 року, самостійно нарахованого ПАТ «Юнікон» в сумі 893,30 грн. згідно поданої податкової декларації №9024395202 від 19.02.2018 року) є 29 липня 2018 року, а отже ПАТ «Юнікон» фактично проведено сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2 квартал 2018 року 30 липня 2018 року (платіжне доручення № 6366 від 30.07.2018 р.), тобто із затримкою на 1 календарний день. За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0056821206 є цілком законним та вірним, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (код ЄДРПОУ 23647276) з питання своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2018 року з граничним терміном сплати 29.07.2018 року по коду бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 03.08.2018 р. № 6793/16-31-12-06-11/23647276, а саме: відповідно до абзацу "б" п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. В порушення абзацу "б" п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 ПК України платником несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2018 р. по коду бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно» відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості».

Відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік (вх.№9024395202 від 19.02.2018 року) ПАТ «Юнікон» сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті за 2 квартал 2018 року - складає 893,30 грн. - термін сплати - 29.07.2018 р. Фактично податкове зобов'язання у сумі 893,30 грн. погашено платіжним дорученням (№6366 від 30.07.2018 року), тобто із затримкою на 1 календарний день.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 0056821206, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 89,33 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 0056821206, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно із п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1. статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно до ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями абзацу першого пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовою підставою застосування до позивача штрафу податковим органом визначено статтю 126 ПК України, пунктом 126.1. якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порядок і строки сплати акцизного податку, складення та подання декларації з цього податку врегульовані статтями 222, 223 ПК України.

Статтею 223 ПК України визначено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України, суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Спірним питанням цієї справи є відсутність норми у податковому законодавстві, яка б визначала перенесення строку у випадку, коли граничний строк сплати податків припадає на вихідний (святковий) день.

При цьому, Податковий кодекс України визначає, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 ПК України).

Суд при вирішенні даного питання звертає увагу на те що до спірних правовідносин застосовується Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року.

За положеннями статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

Відтак, в даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Відповідно до п.266.10. ст.266 ПК України, податок на нерухоме майно сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податкові декларації.

Вищевказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема, згідно п.49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до вищевказаних норм права, граничний термін сплати податку - 29 число місяця, що наступає за звітним місяцем -29 липня 2018 р.

Так, 28 та 29 липня були вихідними неробочими днями - субота, неділя.

Таким, чином, обчислення строків за Конвенцією стосується лише сфери судочинства (процесу) та не розповсюджується на податкові правовідносини, з огляду на положення цієї ж норми, яка перш за все визначає обчислення строків зокрема у адміністративних справах, що на думку суду стосується спірних правовідносин, які розглядаються судом, та крім цього розповсюджується і на процедуру стосовно таких справ, тобто на адміністративне судочинство, обчислення процесуальних строків.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21. статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, а отже щ відповідач під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0056821206, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0056821206, прийнятого Головним управлінням ДФС у Полтавській області з викладених вище підстав.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1 762 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 7823 від 17.12.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1 762 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241-246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Полтавській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Европейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м.Дніпро, вул.Олеся Гончара, 28-а, код ЄДРПОУ 23647276) судові витрати по справі в розмірі 1 762 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 29.02.2019 року.

Суддя Кучма К.С.