Рішення № 80976297, 04.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Справа № 804/9122/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретарі судового засіданняЛитвин Ю.Ю. за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Борисової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 №0011811303, винесеного Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 280 300, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі висновків акту №1887/13-03/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2016 №0011811303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 280 300, 63 грн. Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що сума кредиту, прощена (анульована) банком, не є додатковим благом, а отже, відсутні підстави для включення такої суми до оподатковуваного доходу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року, позов задоволено повністю.

Згідно з постановою Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі №804/9122/16 (адміністративне провадження №К/9901/47308/18) касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 року у справі №804/9122/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року адміністративну справу прийнято до провадження суддею Тулянцевою І.В. за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 лютого 2019 року о 14:00 год.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року здійснено заміну відповідача - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

18 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 04 березня 2019 року о 09:00 год.

04 березня 2019 року у судовому засіданні представником відповідача подано письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи, та в яких вказано, що у 2015 році ОСОБА_3 отримано дохід у розмірі 1 127 225,15 грн., який у розумінні п.п. 164.2.17 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України є додатковим благом. З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Також, у судовому засіданні 04 березня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позові підстав.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у поясненнях, та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі ст.79 та наявністю обставин, визначених п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 658 від 13.07.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 13.07.2016 року №16246/6/13-03, виданих Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська, посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №1887/13-03/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_3:

- п.п. а) п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, у результаті не ведення обліку доходів та витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу у 2015 році;

- п.п. д) 164.2.17 п. 164.2, ст. 164, п. 1 79.7 ст. 179. п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 224 240,51 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.10.2016 року № НОМЕР_2, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 280 300,63 грн., з яких податкове зобов'язання - 224 240,51 грн. та штрафні санкції - 56 060,12 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу ).

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України).

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу ), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

При цьому, згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, анульована (прощена) сума кредиту (тіла) повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо у порядку визначеному п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України та відповідно до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №826/6380/15.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у цій категорії спорів, зокрема у постановах 08.06.2018 року по справі №814/574/16, від 26.06.2018 року по справі №802/1108/17-а, згідно якої основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ОСОБА_3 (позичальник) та ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор) було укладено договір кредиту №4/988, згідно з яким кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 90 989,00 доларів США, що за курсом НБУ в розмірі 5,05 грн. за 1 долар США на час укладення договору становило 459 494, 45 грн. зі сплатою 12,5 % річних згідно графіку з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11 лютого 2033 року.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про внесення змін №4 від 01.12.2015 року до Договору кредиту № 4/988 від 12 лютого 2008 року, сторони домовились, що погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 30000 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 01 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.2. Договору про внесення змін №4 від 01.12.2015 року, у разі належного виконання позичальником умов, які викладені у п. 3.1. цього Договору про внесення змін, залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за Договором кредиту, а саме, залишкова заборгованість за Кредитом, в сумі 47094,96 доларів США підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позичальником умов, зазначених у п. 3.1. цього Договору про внесення змін.

Таким чином, 01 грудня 2015 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» була досягнута угода про анулювання (прощення) частини боргу за валютним кредитом, який уклався в першу чергу в результаті значного падіння курсу національної грошової одиниці.

Для погашення обумовленої суми боргу в розмірі 30 000 доларів США, позивачу за ініціативою банку, було відкрито поточний рахунок для купівлі валюти на міжбанківському ринку. На вказаний рахунок позивачем 01 грудня 2015 року було внесено суму 735 000,00 грн., для купівлі 30 000 доларів США за комерційним курсом, у зв'язку з чим, позивачу було анульовано заборгованість в розмірі 47 094,96 доларів США, що станом на 01 грудня 2015 року за курсом НБУ 23,94 грн. за 1 долар США становило 1 127 225, 15 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з березня 2008 року по грудень 2014 року позивачем було сплачено 14 577, 86 доларів США (в гривневому еквіваленті 115 805, 63 грн.) боргу за кредитом та 37 137, 53 доларів США (в гривневому еквіваленті 332 674, 77 грн.) по відсотках за кредитом. Враховуючи сплачену за кредитом суму коштів за період з 2008 року по день плати реструктуризованої суми 30 000 доларів США (в гривні на момент сплати 735 000 грн.), вбачається, що позивачем сплачено більше 75% отриманих за кредитом коштів у валюті долар США (14 577, 86 доларів США + 37 137, 53 доларів США + 30 000 доларів США = 81 715, 39 доларів США = 1 183 480, 40 грн.) та вдвічі більше у гривневому еквіваленті, оскільки, кредит наданий у користування позивачу з первинною процентною ставкою та умовами, дорівнював 102 362, 62 долари США (в гривневому еквіваленті на день виплати кредиту 516 931, 25 грн.)

28.04.2016 року позивачем було подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік (реєстраційний номер НОМЕР_1), у рядку 10.9 «інші доходи» якої відображено суму отриманого доходу в сумі 11 910,38 грн. (заробітна плата), однак про отримання додаткового блага у вигляді суми прощеного кредиту в розмірі 1 127 225,15 грн., зазначено не було.

Як вбачається з акту перевірки №1887/13-03/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська 08.06.2016 року направлено запит до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо надання інформації стосовно нарахованого (виплаченого) доходу та підтвердження факту виконання всіх функцій податкового агента.

На письмовий запит Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ПАТ «Укрсоцбанк» 24.06.2016 року за №11.1-186/79-798 надало письмове пояснення стосовно взаємовідносин з фізичною особою ОСОБА_3

Так, згідно з отриманою відповіддю, 24.06.2016 року за №11.1-186/79-798 встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) за 4 квартал 2015 року відобразило нарахований та виплачений дохід фізичній особі ОСОБА_3 за ознакою доходу «126» у вигляді анульованої (прощеної) основної суми боргу у сумі 1 127 225,15 грн. на підставі Договору про внесення змін №4 від 01.12.2015 року.

Крім того, відповідно до листа ПАТ «Укрсоцбанк» №11.1-186/85-3286 від 19.12.217 року (а.с. 23-24, т. 2) в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4-й квартал 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» відображено нарахований та виплачений дохід ОСОБА_3 з ознакою доходу «126» (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості за Договором про внесення змін №4 до Договору №4/988 від 12.02.2008 року, що укладений між Банком та клієнтом 01.12.2015 року, а саме: 47 094,96 доларів США в еквіваленті 1 127 834,15 грн. - загальна сума фактично анульованої основної суми кредитної заборгованості на дату анулювання; 609,00 грн. - сума доходу, що не підлягає оподаткуванню (пп.165.1.55 ПК України); 1 127 225,15 грн. - сума доходу, відображена в ф.1-ДФ.

Також суд відмічає той факт, що відповідно до умов договору про внесення змін №4 від 01.12.2015 року до Договору кредиту №4/988 від 12 лютого 2008 року, позичальник (ОСОБА_3) погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених умовах Договору про внесення змін та про свій обов'язок самостійно сплатити ПДФО «з суми прощенної залишкової заборгованості за Кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.»

Враховуючи умови договору, анулювання (прощення) кредитної заборгованості є додатковим благом у відповідності до норми пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Щодо посилань позивача на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, як на підставу, що звільняє позивача від обов'язку декларувати прощену суму кредиту як додаткове благо, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015 підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

За змістом наведеної норми, у випадку, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до її положень, а не основної суми боргу (кредиту), то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

Як вже було зазначено вище, анульована ПАТ «Укрсоцбанк» позивачу за договором кредиту сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту).

Також матеріалами справи підтверджується, що за укладеним Банком з ОСОБА_3 Договором про внесення змін №4 до Договору кредиту №4/988 від 12 лютого 2008 року, що укладений 01.12.2015 року, не відбулося зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню.

Отже, в даному випадку відсутні відповідні умови за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме, зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 року №К/9901/18974/18 (адміністративна справа №804/4182/17).

Згідно з п. 167.1ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ставка податку з фізичних осіб за результатами річного декларування становить 15 відсотків бази оподаткування. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу, визначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно з висновками, відображеними в акті перевірки, розрахунок податку на доходи розраховується наступним чином:

- за ставкою 15% - 12180,00 грн. (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року х 15% = 1827,00 грн.;

- за ставкою 20% - 1127225,15 грн. - 12180,00 грн. = 1115045,15 грн. (сума перевищення); 1115045,15 грн. х 20% = 223009,03 грн.

Тобто, дохід, який підлягає сплаті позивачкою складає 1827,00 грн. + 223009,03 грн.= 224836,03 грн.

Оскільки, позивачкою було задекларовано в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік сума доходу, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 595,52 грн., донарахуванню підлягає податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 224240,51 грн. (224836,03 грн. - 595,52 грн. = 224240,51 грн.).

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача щодо правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) у розмірі 224240,51 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56060,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем в ході розгляду справи не доведено належними доказами відсутність обов'язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб, а також відобразити ці суми у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних повноважень було доведено належними доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду даної справи.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя І.В. Тулянцева