Рішення № 80976125, 17.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Справа № 160/8572/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. за участі секретаря судового засіданняМаксімова А.С. за участі: представника позивача представника позивача Помазкіна А.Є. Коптілова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АТБ-маркет" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просить: визнати протиправними та скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2018/000026/2 від 11.07.2018 р.;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2018/08422 від 11.07.2018 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16 червня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», Україна, (покупець) та Ningbo home-dollar ІМР. & Exp.corp, (Нінгбо, Китай) (продавець) було укладено контракт на поставку продукції № 2737-HD/CN, а 28.05.2018 підписано специфікацію № 246 до вказаного контракту, якою погоджено продаж на умовах поставки FOB-Ningbo (Інкотермс 2000), зокрема, наступного товару: Бульйонниця, 560 ml. (арт. НD0687) у кількості 24 072 од. за ціною 0,49 дол. США за шт., а всього на 11 795,28 дол. США.

Для митного оформлення поставленого товару позивач подав відповідачу митну декларацію - UA500060/2018/021112 та всі необхідні супровідні документи.

Однак позивач відмовив позивачу у оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2018/000023/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2018/08412 у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема відповідач вказав про невідповідність страхування товару нормам митного законодавства а також недоліки щодо витрат на упаковку та маркування товару.

Однак позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідача та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.06.2014 р. № 2737-HD/CN (пункт 2.2) витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару.

Оскільки відповідно до контракту витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару, окремо ці дані не зазначалися.

Щодо страхування товару, то позивач зазначив, що страхування товару у розмірі 110% здійснюється, якщо поставка товару здійснюється на умовах CIF і CIP. Однак поставка товару згідно вищевказаного договору здійснювалась на умовах FOB-Ningbo (Інкотермс-2000).

Відсутність обов'язкового страхування також передбачена частиною першою пункту 8 частини другої статті 53 МК України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

Крім того позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 55 МК України та Правил № 598, не вказавши:

неподання яких саме основних документів унеможливило визначення митної вартості за ціною договору;

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, через що оскаржувані рішення не відповідають вимогам законодавства України.

Ухвалою суду 20 листопада 2018 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом (повідомленням) учасників справи та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 06 грудня 2018 року.

На адресу суду 17 грудня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до фактичних обставин справи, для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500060/2017/021112 від 11.07.2018 позивачем подані зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник товару від 16.06.2014 р. № 2737-HD/CN, комерційний інвойс від 28.05.2018 № 18HDL1021TTF06 та інші товарно-супровідні документи.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) - № UА500060/2018/021112 від 11.07.2018 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2018/021112 від 11.07.2018 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору.

Натомість наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/586 від 08.06.2018 не відповідає вищезазначеним умовам.

Відповідно до пп. в п.2 ч. 10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Митне оформлення вказаного товару здійснюється з використанням контракту, укладеного з виробником товарів, що дає можливість надати до митного оформлення митної декларації країни відправлення.

Натомість декларації країни відправлення для здійснення митного оформлення товарів позивача разом з іншими документами не надавалося.

11.07.2018 року декларантом підприємства ТОВ "АТБ-маркет" надані наступні документи: прайс-лист, комерційна пропозиція, копія декларації країни відправлення.

Опрацюванням додатково наданих документів, зокрема встановлено, що надана копія митної декларації країни відправлення від 28.05.2018 р. №310120180518558704 не має перекладу українською, також в цій декларації відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт), а також відсутні належні печатки; у наданому прайс-листі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт.

Отже, надані додаткові документи виявлені розбіжності не спростовували, а інші документи, надання яких вимагалося митницею у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, декларантом позивача надані не були.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2018/021112 від 11.07.2018, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано в повному обсязі до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а подані додатково документи не спростовували виявлені митницею розбіжності, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У рішенні про коригування митної вартості № UА 500060/2018/000026/2 від 11.07.2018 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням митних декларацій від 12.06.2018 р. №UА125110/2018/410955, від 23.05.2018 №UА500090/2018/00348З та від 17.06.2018 р. № UА500200/2018/004737.

14 грудня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній наголосив, що умовами Контракту № 2737-HD/CN (п. 2.2. Контракту) чітко та однозначно визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Оскільки ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару. Відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів.

Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

У відповідності до специфікації від 18.05.2018 р. № 244 погоджено продаж товару на умовах поставки FOB-Ningbo (Інкотермс 2000). Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000 Існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування-терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс 2000 не передбачають обов'язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Отже, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 16 червня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», Україна, - позивач (покупець) та Ningbo home-dollar ІМР. & Exp.corp, (Нінгбо, Китай) (продавець) було укладено контракт на поставку продукції № 2737-HD/CN, а 28.05.2018 р. підписано специфікацію № 246 до вказаного контракту, якою погоджено продаж на умовах поставки FOB-Ningbo (Інкотермс 2000) товару, а саме: Бульйонниця, 560 ml. (арт. НD0687) у кількості 24 072 од. за ціною 0,49 дол. США за шт., а всього на 11 795,28 дол. США.

Для митного оформлення поставленого товару позивач подав відповідачу митну декларацію - UA500060/2018/021112, а також інші документи:

декларація митної вартості від 01.07.2018 р.;

контракт на поставку продукції № 2737-HD/CN від 16.06.2014 р.;

специфікація № 246 від 18.05.2018 р.;

інвойс №18HDL1021TTF06;

CMR № 7740;

коносамент SZ18050418 р.;

рахунок-фактура №962/1 від 11.07.2018 р.;

рахунок-фактура №962/2 від 11.07.2018 р.;

договір транспортного експедирування 02-2015-7;

генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18- 00011.

Натомість, відповідач прийняв рішення № UA 500060/2018/000026/2 від 11.07.2018 року, яким відмовив позивачеві у митному оформлені вказаних товарів, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2018/08422 також від 11.07.2018 р.

Підставами для прийняття оскаржуваного рішення було те, що за результатом опрацювання всіх поданих позивачем документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/392 від 16.05.2018 не відповідає вищезазначеним умовам.

2) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

06 липня 2018 року на вимогу відповідача позивачем надані наступні документи: прайс-лист, комерційна пропозиція, декларація країни відправлення.

Однак відповідачем зазначено, що надана до митного оформлення копія експортної декларації країни відправлення № 310420180549761699 від 13.05.2018 не має перекладу та відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) та відсутня печатка, у прайс-листі відсутнє посилання на контракт. Декларантом не були надані виписка з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів та не підтверджена документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Аналізуючи правомірність прийнятого відповідачем рішення, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України (далі-МК України) встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципів, серед іншого:

виключних повноважень органів доходів і зборів України щодо здійснення державної митної справи;

законності та презумпції невинуватості;

єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

спрощення законної торгівлі;

визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності;

додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

В Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 (надалі - Правила № 598), встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Також Правилами № 598 встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Беручи до уваги зазначене, суд має зазначити, що в рішенні про коригування митної вартості митний орган зобов'язаний зазначити чітко, неподання яких саме основних документів, з тих, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України), унеможливило визначити митну вартість за ціною договору.

Така правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі від 08.10.2015 р. № К/800/66757/14, в якій зазначено, що право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, суд має зазначити, що п. 2.2 Контракту № 2737-HD/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Така позиція суду підтверджується судовою практикою а саме постановою Верховного суду від 06.03.2018 р. у справі № 815/3142/17 (К/9901/789/18) де зазначено, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Цим спростовується твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Також, в обґрунтування доводів щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення відповідач посилається на Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс - 2000 в яких зазначено, що мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору і що наданий страховий поліс позивача не відповідає зазначеним умовам.

З цього приводу суд зазначає, що Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

У відповідності до специфікації від 18.05.2018 р. № 244 погоджено продаж товару на умовах поставки FOB-Ningbo (Інкотермс 2000). Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000 існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування - терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс 2000 не передбачають обов'язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Отже, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Умови FOB, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов'язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 МК України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

З урахуванням викладеного позивач за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 р. № 40-0197-18-00011, укладеним з ПАТ «СК «Українська страхова група», здійснило добровільне страхування товару. Згідно з п. 1.9 страховий тариф складає 0,034% від страхової суми.

Відповідно до страхового сертифікату № 40-0197/18-00011/586 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 р. № 40-0197-18-000111 товар за інвойсом № 18HDL1021TTF06 від 28.05.2018, вартість вантажу 566 087,14 грн. застраховано. Страховий тариф % - 0,034, страховий платіж 192,47 грн. Оскільки додатковий аркуш А заповнювався на товари декількох найменувань (два товари), то витрати на страхування цих товарів були розподілені між цими товарами пропорційно їх вартості, зазначеній у графі 15 ДМВ.

Таким чином, витрати позивача на страхування у розмірі 192,47 грн. підтверджуються Генеральним договором добровільного страхування вантажів страховим сертифікатом. Вказані документи надавалися позивачем відповідачу під час митного оформлення товару.

Що стосується ненадання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів, необхідно зазначити, що виписку з бухгалтерської документації надати не було можливості з об'єктивних причин, а саме: товар не був оприбуткований, оскільки його митне оформлення не відбулось. Отже, зміни у бухгалтерському обліку позивача не відбулись.

Копію митної декларації країни відправлення позивач також не міг надати, оскільки на той момент продавець товару ще не передав копію митної декларації країни відправлення позивачу.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

На підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС понесені судові витрати у розмірі 3 524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2018/000026/2 від 11.07.2018 р. Одеської митниці ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2018/08422 від 11.07.2018 р. Одеської митниці ДФС.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС понесені судові витрати у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 січня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 22 січня 2019 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник