Рішення № 80974992, 27.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16397/17

Провадження № 2/761/521/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська державна адміністрація, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок,

в с т а н о в и в:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 03.12.2018 року, просить суд: визнати за ним право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_2, кадастровий номер - НОМЕР_2, та по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_1.

В 2015 році на вказаних земельних ділянках позивачем було збудовано індивідуальний житловий будинок загальною площею 336,3 кв.м. та погреб 21,2 кв.м.

При цьому, позивач вказує, що будівництво вказаного будинку здійснювалося на підставі Дозволу на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, наданого розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державною адміністрацією від 19.01.2015 року.

Разом з тим, звернувшись в ДАБІ у м.Києві з метою реєстрації декларації про готовність житлового будинку до експлуатації, позивачу було відмовлено у здійсненні такої реєстрації з формальним посиланням на необхідність усунення недоліків.

За вказаних обставин, а також посилаючись на неможливість повторного звернення в ДАБІ у м.Києві в строк до 31.12.2015 року, встановлений, в свою чергу, для подання такого роду заяв, позивач просить суд позов задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 328, 331, 375, 376, 392 ЦК України.

Ухвалою від 15.05.2017 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2017 року, судом було залучено до участі в справі Київську міську державну адміністрацію та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 12.02.2018 року розгляд даної справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.

14.02.2018 року до суду надійшло клопотання від Державної архітектурно-будівельної інспекції України про заміну вказаної третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

08.06.2018 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи Київської міської державної адміністрації щодо позову, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві за отриманням документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт.

18.06.2018 року до суду надійшла заява позивача про заміну неналежного відповідача Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації на належного - Київську міську раду.

11.07.2018 року до суду надійшли пояснення Київської міської ради щодо позову, в яких третя особа просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав відсутності жодного обґрунтування позивачем щодо неможливості повторного звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції з питання реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

В судовому засіданні, яке відбулося 30.08.2018 року, судом було задоволено клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про заміну вказаної третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України. Також, за клопотанням позивача судом було проведено заміну неналежного відповідача Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації на належного - Київську міську раду.

04.09.2018 року до суду надійшли пояснення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо позову, згідно з якими третя особа просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав.

04.12.2018 року до суду надійшов відзив Київської міської ради на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову з підстав того, зо позивачем не надано доказів щодо порушення Київської міською радою його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Ухвалою від 04.12.2018 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи Київської міської державної адміністрації в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Представники відповідача Київської міської ради та третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістили.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_2, кадастровий номер - НОМЕР_2, та по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_1, про що свідчать Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 06.12.2010 року, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №0-2-02950, та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-7-01651.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій заяв за вх.№№ 7/26-М-1809/26/ДЦ та 10/26-М-2312/48/ДЦ, 18.09.2015 року та 23.12.2015 року позивач звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м.Києві з заявами щодо прийняття об'єкта в експлуатацію: «Садибний (індивідуальний житловий будинок (літ. «А»), сарай (літ. «В») на АДРЕСА_3».

Разом з тим, за результатами розгляду вказаних заяв 01.10.2015 року та 31.12.2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в м.Києві своїми листами від 01.10.2015 року за вих.№10/26-30/0110/10 та від 31.12.2015 року №10/26-57/3112/10 повідомив позивача про відсутність правових підстав та повноважень для прийняття в експлуатацію об'єкта, оскільки позивачем була оформлена декларація про готовність об'єкта до експлуатації з порушенням вимог, установлених Порядком прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 року за №79.

Будь-яких доказів щодо оскарження позивачем вищенаведених відповідей Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м.Києві матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на неможливість повторного звернення в ДАБІ у м.Києві в строк до 31.12.2015 року, встановлений, в свою чергу, для подання такого роду заяв, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з підстав, передбачених ст.ст. 328, 331, 375, 376, 392 ЦК України.

В свою чергу, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

При цьому, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Як вже зазначалося вище, позивачем не надано доказів введення спірного будинку в експлуатацію в установленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Натомість, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.03.2018 року та Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15.

Таким чином, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до КМР, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська державна адміністрація, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок, слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська державна адміністрація, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.

Суддя: