Рішення № 80974918, 21.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31471/18

Провадження № 2/761/2022/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представників учасників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання дії неправомірними та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - третя особа), в якому просив визнати неправомірним та скасувати запис про право власності на майно, право власності на суб'єктів (суб'єкта) цього права, форма власності: приватна, розмір частки 1, за номером запису про право власності 14110705 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з № 899000151101, вчиненого 11 квітня 2016 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29197125 від 11.04.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Кобелєву А.М.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_6 у зв'язку з ознайомленням з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, стало відомо, що відповідачем було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме, щодо квартири, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка є приватною власністю позивача на підставі Договору купівлі продажу ВКК 341254 від 23 квітня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Савченко C.B., за реєстраційним № 2033.

Вказана квартира, яка є предметом Договору іпотеки ВКК № 341258 від 23 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк», як «Іпотекодержатель» та з іншої сторони ОСОБА_6 в якості забезпечення виконання умов Кредитного договору № 11336739000 від 23 квітня 2008 року.

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2017 року, було внесено зміни щодо власника вище вказаної квартири, а саме, власником вказано ТОВ «Кей-Колект».

В свою чергу, позивач вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулася на підставі рішення нотаріуса від 11.04.2016 року, є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону та Договору іпотеки, виходячи з наступного.

При винесенні рішення приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не було надано всіх належних та достатніх документів, на підставі яких нотаріус вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже не було надано ні рішення суду, ні виконавчого напису нотаріуса, ні договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Також, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час прийняття оскаржуваного рішення від 28 січня 2015 року № 46006887 було зареєстровано обтяження речових прав на нерухоме майно, тобто, таке обтяження стосувалося і спірної квартири, тому відповідачу належало було відмовити у проведенні державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-колект» на спірну квартиру.

Крім того, позивач зазначає, що в силу вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вищенаведені дії нотаріуса є неправомірними, оскільки через надання кредиту в іноземній валюті на позивача поширюється дія вказаного Закону. Зазначеним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Позивач вказує, що ЦК України та Закон України "Про іпотеку" не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщення у разі передання його в іпотеку. Особам, які виселяються з жилого будинку, яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. В даному випадку предмет іпотеки не був придбаний за рахунок кредитних коштів.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх прав, як власника квартири, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

У поясненнях представник третьої особи зазначає, що банк відступив новому кредитору/іпотекодержателю відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права за кредитним договором та іпотечними договорами. Зміна іпотекодержателя була належним чином оформлена, договори є чинними. У зв'язку з переходом усіх прав та обов'язків за іпотечним договором на підставі укладених договорів, новий іпотекодержатель, скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням зобов'язальних відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернулося до нотаріуса, як спеціального суб'єкта що здійснює функції державного реєстратора. Вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку. Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом Україні іпотеку". При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовому порядку визначені ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку". Також вказав, що на вказані відносини не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже позивач надав згоду в іпотечному договорі, що у разі неналежного виконання зобов'язань позивальником, іпотекодержатель має право забезпечити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а умови, встановлені приписами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні, в рамках якого була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в даному випадку відсутні.

У судовому засіданні, яке було проведено у режимі відео конференції, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, у матеріалах справи міститься її заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Ч. 1, 3 ст. 211 ЦПК України визначено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 22.08.2018 року відкрито провадження у справі в порядку строщеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2019 року до матеріалів справи долучено відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 01.11.2018 року до матеріалів справи долучено пояснення третьої особи.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (адреса м.Київ, вул..Дмитрівська, 33, оф.2) копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14110705, на об»єкт нерухомого майна 899000151101, що вчинений 11.04.2016 року за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 29197125 від 11.04.2016 року.

16.11.2018 року до суду надійшли витребувані судом документи, а протоколюю ухвалою суду від 21.03.2019 року їх долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 23.04.2008 року між АКІБ «УкСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11336739000 (надалі - Кредитний договір), на підставі якого банк надав позивачу кредит в розмірі 88 800,00 доларів США для його особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а саме: на придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання вищенаведеного Кредитного договору, 23.04.2008 року між АКІБ «УкСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. та зареєстровано в реєстрі за №2025 (далі - Договір іпотеки), згідно з яким придбана за кредитні кошти квартира була передана банку в іпотеку.

23.04.2008 року між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець передав, а продавець купив квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, 13.02.2012 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу за №2, відповідно до умов якого Банк відступив право вимоги за кредитом ТОВ «Кей-Колект», який, як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2016 року набув права власності на квартиру на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.04.2016 року, індексний номер - 29197125 про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, номер запису про право власності 14110705, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав та їх обтяжень», який набув чинності з 13.12.2015 року, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено в новій редакції.

При цьому, п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення даного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Таким чином, оскільки з 13.12.2015 року приватний нотаріус Кобелєва А.М. була наділена повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно та могла здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень ((з відкриттям розділу) від 11.04.2016 року, індексний номер - 29197125, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей Колект», винесене приватним нотаріальним нотаріусом Кобелевою А.М. таким, що відповідає вимогам законодавства.

Як на підставу для задоволення позову, позивач вказує, що при винесенні рішення приватним нотаріусом Коблєвою А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не було надано всіх належних та достатніх документів, на підставі яких нотаріус вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже не було надано ні рішення суду, ні виконавчого напису нотаріуса, ні договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

П. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.2.3 Договору іпотеки від 23 квітня 2008 року, укладеного між позивачем та банком, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку». Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (п. 5.1 Договору іпотеки).

ОСОБА_6 не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому у ТОВ «Кей-Колекст», як нового кредитора (іпотекодержателя), виникло право вимагати повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів, у тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі пункту 4.2.3 Договору іпотеки від 23 квітня 2008 року, укладеного між позивачем та банком.

Отже, стягнення на предмет іпотеки відбулося у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні Договору іпотеки від 23 квітня 2008 року.

Крім того, як вказано у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-1219цс16 вказано, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Також позивач вказував, що оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час прийняття оскаржуваного рішення було зареєстровано обтяження речових прав на нерухоме майно, тобто, таке обтяження стосувалося і спірної квартири, тому відповідачу належало було відмовити у проведенні державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру.

Накладений арешт створює перешкоди в реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у відповідності до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки, який володіє переважним правом на задоволення своїх вимог.

Так, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації

Оскільки третьою особою надано відповідачу всі документи, необхідні для здійснення реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, у відповідача не було підстав для відмови в здійсненні реєстрації та виник обов'язок здійснити таку реєстрацію.

Тому, відповідач розглянувши заяву ТОВ «Кей-Колект» та врахувавши відповідне застереження у Договорі іпотеки, при здійсненні реєстраційних дій діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону.

Щодо заборони відчуження відповідно до постанови державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції слід зазначити, що вказана заборона не поширюється на банк, оскільки була накладена державним виконавцем саме в інтересах третьої особи, як іпотекодержателя майна та забороняє укладати цивільно-правові угоди щодо об'єкту нерухомості, проте ніяких заборон на здійснення реєстраційних дій на виконання рішень судів постанова слідчого не містить, а реєстраційною дією права ТОВ «Кей-Колект» лише підтверджені.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015 року у справі №826/6017/13-а.

Крім того, позивач зазначав, що у відповідності до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті», на квартиру АДРЕСА_1 не може бути звернене стягнення.

Так, 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без зголи власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України від 02.10.1992 року «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України від 05.06.2003 року «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

При цьому, оскільки Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-1356цс15.

Відтак, оскільки ані державний реєстратор - приватний нотаріус КМНО Кобелєва A.M., ані TOB «Кей-Колект» не є органами чи посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, вони не вживали заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень, то відносини, що склалися між ними та позивачем, які є предметом розгляду в межах даної справи, не регулюються Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу, який би в даному випадку підтверджував наявність умов, необхідних для застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилання позивача на те, що предмет іпотеки був придбаний не за рахунок кредитних коштів як на відсутність підстав для виселення з нього осіб, суд вважає необґрунтованими, адже умовами кредитного договору передбачалось, що кошти надаються на придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті», -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання дії неправомірними та скасування рішення №29197125 від 11.04.2016 року про реєстрацію прав та їх обтяжень на об»єкт нерухомого майна, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Дата складання повного тексту судового рішення 26.03.2019 року.