Рішення № 80974910, 25.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20666/18

Провадження № 2/761/1453/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Мусійчук В.С.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рамках кримінальної справи №13-3556 у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 слідчим СВ Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області Мельником О.В. було проведено обшук, під час якого вилучено згідно з протоколом обшуку від 26 березня 2009 року майно позивача, а саме: пластиковий сертифікат до каблучки виданий U.S.Gemological Laboratory, технічна документація садового будинку в АДРЕСА_3 на 61 аркуші та план земельної ділянки на форматі А 2 на одному аркуші, довідка № 00-08094/2006, договір про користування електричної енергією № 1010543205, договір про користування електричної енергією № 10455606605, рахунки, товарні чеки про сплату будівельних матеріалів та про сплату виконання будівельних робіт, проектну документацію на садовий будинок в АДРЕСА_3, довідку від садівницького товариства «ДВРЗ» № 23 від 18 березня 2009 року. Вказані документи не були визнані речовими доказами у кримінальній справі та зберігаються в кімнаті речових доказів. У подальшому він неодноразово звертався до відповідача щодо повернення йому проектної документації, але за проведеною перевіркою було встановлена втрата даної документації. Вказав, що без даної документації на садовий будинок, він не може отримати правовстановлюючі документи на садовий будинок у відповідних державних органах. Отримати копію документації в проектній організації він не може через утилізацію документів. 13.04.2017 року позивач уклав договір №116 на виконання проектних робіт та проектну документацію на садовий будинок АДРЕСА_3 з ТОВ «Інженерний центр «Київський Промбудпроект», згідно якого вартість документації становить 35013,00 грн., що є матеріальною шкодою, заподіяною відповідачем 1. Також вважає, що через неправомірні дії відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 7000 грн., що проявилась у душевних страждання позивача з приводу незаконної бездіяльності працівників МВС України, що призвело до втрати документів. У зв'язку із чим вважає, що йому незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Тому, позивач, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 42000,00 грн., завдану незаконними діями органу досудового розслідування на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, який належить позивачу.

Ухвалою від 07.06.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

У судове засідання відповідачі не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, від представника відповідача 1 надійшов письмовий відзив, відповідно якого, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши надані по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в рамках кримінальної справи №13-3556 у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 слідчим СВ Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області Мельником О.В. було проведено обшук, під час якого вилучено згідно з протоколом обшуку від 26 березня 2009 року майно позивача, а саме: пластиковий сертифікат до каблучки виданий U.S.Gemological Laboratory, технічна документація садового будинку в АДРЕСА_3 на 61 аркуші та план земельної ділянки на форматі А 2 на одному аркуші, довідка № 00-08094/2006, договір про користування електричної енергією № 1010543205, договір про користування електричної енергією № 10455606605, рахунки, товарні чеки про сплату будівельних матеріалів та про сплату виконання будівельних робіт, проектну документацію на садовий будинок в АДРЕСА_3, довідку від садівницького товариства «ДВРЗ» № 23 від 18 березня 2009 року.

Дані речі були вилучені до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до постанови слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 20 липня 2009 року відмовлено у визнанні речовими доказами проект на садовий будинок.

З рапорту слідчого вбачається, що проект на садовий будинок передано на зберігання до кімнати речових доказів Києво-Святошинського РВ.

За зверненням ОСОБА_1 було проведено службову перевірку та надано висновок від 29 листопада 2014 року. Проведеною перевіркою встановлено, що місцезнаходження речових доказів у кримінальній справі №13-3556 встановити не представилось можливим, в кімнаті зберігання речових доказів речові докази відсутні, тому встановлено факт втрати Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області речових доказів у кримінальній справі.

Відповідно листа слідчого управління Головного управління МВС України в Київській області №14/68-вх. 3769 від 16.12.2014 року за результатами службового розслідування наказом ГУ від 28.10.2014 року №2298 старшому слідчому в ОВС ОМВ СУ ГУМВС України в Київській області підполковнику міліції ОСОБА_4 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, одночасно з тим, проведено перевірку, за результатами якої встановлено, факт втрати речових доказів у кримінальній справі №13-3556, розпочатої 27.07.2009 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Позивач пояснив, що вказані документи не були визнані речовими доказами у кримінальній справі та зберігаються в кімнаті речових доказів, у подальшому він неодноразово звертався до відповідача щодо повернення йому проектної документації, але за проведеною перевіркою було встановлена втрата даної документації. Вказав, що без даної документації на садовий будинок, він не може отримати правовстановлюючі документи на садовий будинок у відповідних державних органах. Отримати копію документації в проектній організації він не може через утилізацію документів.

13.04.2017 року позивач уклав договір №116 на виконання проектних робіт та проектну документацію на садовий будинок АДРЕСА_3 з ТОВ «Інженерний центр «Київський Промбудпроект», згідно якого вартість документації становить 35013,00 грн.

Також позивач вважає, що через неправомірні дії відповідача 1 йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 7000 грн., що проявилась у душевних страждання позивача з приводу незаконної бездіяльності працівників МВС України, що призвело до втрати документів. У зв'язку із чим вважає, що йому незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

На підтвердження розміру матеріальних збитків, ОСОБА_1 надала суду листа ТОВ «Інженерний центр «Київський промбудпроект» №015 від 13 лютого 2017 року.

Відповідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, крім того, враховуючи лист слідчого управління Головного управління МВС України в Київській області №14/68-вх. 3769 від 16.12.2014 року за результатами службового розслідування наказом ГУ від 28.10.2014 року №2298 старшому слідчому в ОВС ОМВ СУ ГУМВС України в Київській області підполковнику міліції ОСОБА_4 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани у зв'язку з втратою речових доказів у кримінальній справі №13-3556, розпочатої 27.07.2009 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 35013,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 моральної шкоди, то дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Суд зазначає, що оскільки позивачем не було надано доказів завдання йому відповідачем 1 моральної шкоди, не вказано в чому саме полягають незаконні дії чи бездіяльність відповідача 1, не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, те, що позивачем доведено, що йому незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства було завдано матеріальну шкоду, що також підтверджується листом слідчого управління Головного управління МВС України в Київській області №14/68-вх. 3769 від 16.12.2014 року за результатами службового розслідування наказом ГУ від 28.10.2014 року №2298 старшому слідчому в ОВС ОМВ СУ ГУМВС України в Київській області підполковнику міліції ОСОБА_4 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани у зв'язку з втратою речових доказів у кримінальній справі №13-3556, розпочатої 27.07.2009 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 35013,00 грн., проте, позивач не надав доказів, що незаконними діями та бездіяльністю відповідача 1 йому завдано йому моральну шкоду, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 110, 134, 141, 258, 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України; ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1174, 1176, 1192 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 35013,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 02.04.2019 року.

Суддя