Рішення № 80974701, 26.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/675/18

в справі № 760/7805/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дорожинська А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та покладення обов`язку вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Міністерства оборони України, у якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням другої групи інвалідності пов'язаної з виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон України № 2011-XІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" ( далі по тексту - постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975), та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закон України № 2011-XІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 30 вересня 1983 року по 20 грудня 1985 року він проходив військову службу в лавах Збройних сил СРСР, а з 28 грудня 1983 рок по 20 грудня 1985 року приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан.

З 03 березня 2015 року йому первинно встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненнями, пов'язаними з виконанням обо`вязків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 31 березня 2015 року серії 10 ААВ №949343.

Відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XІІ, та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 подав до Міністерства оборони України документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності.

Відповідна комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані ОСОБА_3 документи прийняла рішення про відмову у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність йому встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, а відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Рішення оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Департаменту фінансів Міноборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 30 від 31 березня 2017 року.

Вважає такі дії відповідача неправомірними у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов і просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаються на те, що позивач не отримав одноразову грошову допомогу правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в Збройних силах СРСР з вересня 1983 року по грудень 1985 року, і під час проходження служби приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан, в період з грудня 1983 року по грудень 1985 року.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 12 березня 2013 року 10 ААБ №088457 ОСОБА_3 при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

31 березня 2015 року, позивачу була при повторному огляді, первинно, з 03 березня 2015 року встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ № 949343. Причиною інвалідності, при цьому зазначено поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, захворювання так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та настанням інвалідності встановлено на підставі Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністертсва оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13 грудня 2012 року № 2494, та на підставі архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10 вересня 2006 року № 4/63549. На підставі даної довідки також встановлено факт отримання ОСОБА_3 поранення та контузії головного мозку в 1985 році, під час проходження військової служби в Республіці Афганістан.

27 грудня 2016 року позивач звернувся до Військового комісара Черкаського ОВК з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІ групи. Подані позивачем документи 29 грудня 2016 року було направлено на адресу Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України у відповідності до Витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого Міністром оборони України від 01 квітня 2017 року № 30, розглянувши подані позивачем документи відмовило останньому, в призначенні одноразової грошової допомоги вказавши, що особи які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України № 2011-XІІ, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України № 2011-XІІ ( на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п. «б» ч.1 ст. 16-2 Закону України № 2011-XІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно п. 7 ст. 16-3 Закону України № 2011-XІІ - якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Тобто, право вибору підстав для виплати одноразової грошової допомоги, належить саме позивачу, а не дане право вибору підстав для виплати належить відповідачу.

У відповідності до ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Наведені норма не містять посилань на встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин під час первинного чи повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, ІІ група інвалідності ОСОБА_3 первинно, довідно, встановлена з 03 березня 2015 року за наслідками повторного огляду та причиною інвалідності є поранення ЗЧМТ - контузія головного мозку, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ № 949343.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-XІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зазначене положення відображено також в п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів, що позивач звертався до уповноважених органів із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги при встановленнях йому ІІІ групи інвалідності в 2013 році та отримував її.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Оскільки інвалідність другої групи позивачу встановлено після звільнення з військової служби та набранням чинності Законом України від 04 липня 2012 року №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, що визначають розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги, інвалідність настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього право на отримання одноразової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто станом на 03 березня 2015 року, передбаченого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року.

Аналогічна практика розгляду даної категорії справ спостерігається в постановах ВСУ від 10 червня 2014 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі № 21-183а13.

Окрім вищезазначеного в Постанові Верховного суду України від 21 квітня 2015 року в справі № 21-135а15 винесеній з розгляду аналогічної справи, визначено, що виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Одночасно слід зазначить, що у відповідності до позиції Верховного суду України, яка викладена в постанові від 10 березня 2015 року в справі №21-563а14 - у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

З врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто на 03 березня 2015 року, з одночасним встановленням неправомірності дій відповідача, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Одночасно, з врахуванням прийняття рішення Міністерства оборони України, щодо саме відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги суд вважає за необхідне зупинитись окремо на способі відновлення та захисту порушеного права позивача.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3рп/2003).

Статтею 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 5 КАС України - кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. На підставі Конституції громадянину гарантується право звернення до суду для захисту прав і свобод.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Одночасно з вищезазначеними вимогами ст. 245 КАС України передбачено, що - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

3. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В таких випадках суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, обов'язок доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача.

Натомість відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, Міністерство оборони України повинно було призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З врахуванням вищевикладеного, з метою належного відновлення порушеного права позивача на соціальний захист, Міністерство оборони України слід зобов'язати призначить та виплатить позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даної постанови суду.

Відносно твердження відповідача, щодо підсудності даної категорії справ окружному адміністративному суду, та необхідності передачі даного позову для подальшого розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва то тут слід зазначити наступне, що на час подачі позову до суду (травень 2017 року) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено передусім підстави соціального захисту останніх, інвалідність яких настала після звільнення з військової служби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання якої ставить питання позивач, відносилась до соціальних виплат, а тому даний спір, на час подачі позову, належало розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.

З часу вступу в дію нової редакції КАС України, а це з 15 грудня 2017 року, частина 3 ст. 30 КАС України передбачає, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

А тому в задоволені клопотання про передачу даного позову для подальшого розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва слід відмовить з вищезазначених підстав.

Щодо твердження відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог Черкаський обласний військовий комісаріат, то суд зазначає наступне.

Черкаський обласний військовий комісаріат прав чи законних інтересів позивача не порушував, будь яких вимог до нього позивачем не заявлено. Суд вважає, що в даних спірних правовідносинах комісаріат виконав в повній мірі всі покладені на нього законодавством обов'язки та вимоги, і окрім того будь яких наслідків, що можуть настати та порушити права комісаріату, приймаючи судом в даній справі рішення, для останнього не настануть, а тому твердження відповідача про залучення до участі в справі є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 46 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст. 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 242, 243, 244, 245, 246, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та покладення обов`язку вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Лазаренко