Рішення № 80974554, 30.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2-а/760/483/18

Справа №760/24851/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2017 р. звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт № 73 протоколу № 101 від 29 вересня 2017 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині, що стосується позивача; зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання ІІІ групи інвалідності з 26.01.2016 р. від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Також просив зобов'язати Міністерство оборони України подати у місячний строк, після набрання законної сили рішення суду, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, позивач, майор у запасі, з 01.08.1975 р. по 29.01.1996 р. проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу і далі у Збройних Силах України. З 20.04.1988 р. по 22.07.1988 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі довідки №80 поліклініки Одеського військового округу №809 від 10.05.1995 р. його здоров'я було визначено «придатний для служби в мирний час, обмежено придатний першого ступеня у воєнний час».

31.12.1995 р. наказом міністра оборони України № 02167 його звільнено в запас за пунктом 65 підпункту «г» у зв'язку з скороченням штатів.

Із списків частини виключений з 30.01.1996 р. наказом командира в/ч 63148 №04 від 30.01.1996 р.

Перед звільненням і після звільнення з лав ЗС України, він не отримував від Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» грошові суми по державному обов'язковому особистому страхуванню, відповідно до ст. 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції ст. 16 чинній на момент його звільнення з лав ЗСУ).

10.05.1995 р. довідкою №809, восьмидесятою поліклінікою Одеського військового округу встановлено причинний зв'язок захворювання позивача, «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

03.02.2016 р. на підставі первинного огляду, він став інвалідом ІІІ групи безстроково з 26.01.2016 р., що підтверджується випискою з акта огляду в МСЕК» Серії 12ААА №121395, причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач зазначає, що він має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом війни ІІІ групи.

У червні 2016 р. після встановлення йому ІІІ групи інвалідності, він звернувся до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації (УПСЗН) для призначення пільг і видачі посвідчення як особі, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та у червні 2016 р. йому була виплачена від УПСЗН одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю по ІІІ групі інвалідності в розмірі 189,60 грн. за ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

30.06.2017 р. він повернув грошову суму в розмірі 189,60 грн. компенсаційної виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю по ІІІ-й групі інвалідності до державного бюджету.

11.07.2017 р. він звернувся із заявою до Харківського ОВК з приводу направлення висновку і його документів комісії Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., у відповідності до ст.. 16 Закону України №2011 та Порядку № 975.

20.07.2017 р. Харківський ОВК повідомив його листом №216/1/ОГД від 17.07.2017 р. про те, що висновок та пакет документів стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги … оформлені Харківським ОВК та надіслані на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні зазначеної допомоги».

29.08.2017 р. він отримав копію витягу пункту №10 протоколу № 82 комісії Міністерства оборони України від 15.08.2017 р., завіреного печаткою Департаменту фінансів Міноборони, яким призначено йому одноразову грошову допомогу в сумі 206700,00 грн.

07.11.2017 р. він отримав копію витягу пункту №73 протоколу № 101 комісії Міноборони від 29.09.2017 р., звіреного печаткою Департаменту фінансів Міноборони, тобто розпорядника бюджетних коштів, відповідно до якого Міноборони прийняло рішення про скасування пункту 10 протоколу засідання комісії Міноборони від 11.08.2017 р. № 82 та відмову у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують його конституційні права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.11.2017 р., відкрито провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та призначено справу до судового розгляду.

06.06.2018 р. до суду від представника відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві представник відповідача посилається на те, що ст. 60 Закону № 796-ХІІ передбачає, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон 2011-ХІІ) передбачає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Як вбачається з приведених норм, законодавством встановлене разове право на отримання одноразової грошової допомоги. Тобто, отримавши одноразову грошову допомогу, згідно Закону 796-ХІІ (стаття 60), вимагати отримання одноразової грошової допомоги за іншим законодавчим актом, наприклад, згідно Закону 2011-ХІІ (стаття 16-3), або ж навпаки, не вбачається можливим (оскільки таке право для громадян не передбачено).

Як вбачається з позовної заяви та доданих документів, позивач на виконання вимог статті 60 Закону 796-ХІІ у червні 2016 р. отримав одноразову компенсацію як особа, яка стала інвалідом ІІІ групи, яка пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС у розмірі 189,60 грн.

Тобто позивач скористався вибором, який надавав йому Закон 796-ХІІ. А від так, отримати додатково іще одноразову грошову допомогу за Законом 2011-ХІІ не вбачається можливим, згідно приписів законодавства України.

Твердження про те, що позивач повернув ці кошти і надав на підтвердження цього факту довідку з Державної казначейської служби України не відповідає вимогам діючих приписів Закону 796-ХІІ.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що документів, які підтверджують отримання позивачем інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби або ж внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язку військової служби, до позовної заяви не надано, то і не вбачається підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону 2011-ХІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

07.06.2018 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги, а твердження представника Міноборони, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає безпідставними.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 10.01.2019 р. до суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити, а справу розглядати за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Повністю підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що законних підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання ІІІ групи інвалідності з 26.01.2016 р. від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, немає.

Суд, врахувавши заяву представника позивача про розгляд справи за відсутності, заслухавши пояснення представника відповідача, врахувавши їх доводи сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, з 01.08.1975 р. по 29.01.1996 р. проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу і далі у Збройних Силах України. З 20.04.1988 р. по 22.07.1988 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

31.12.1995 р. наказом Міністра оборони України № 02167 позивача звільнено в запас за пунктом 65 підпункту «г» у зв'язку з скороченням штатів.

Із списків частини позивач виключений з 30.01.1996 р. наказом командира в/ч 63148 №04 від 30.01.1996р.

10.05.1995 р. довідкою №809, восьмидесятою поліклінікою Одеського військового округу встановлено причинний зв'язок захворювання позивача, «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

03.02.2016 р. на підставі первинного огляду, позивач став інвалідом ІІІ групи безстроково з 26.01.2016 р., що підтверджується випискою з акта огляду в МСЕК» Серії 12ААА №121395, причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зазначені обставини також підтверджуються посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2, виданого 17.02.2016 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Встановлено, що позивачу у червні 2016 р. була виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю по ІІІ групі інвалідності в розмірі 189,60 грн., відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації № 07-16/2223 від 29.06.2017 р.

Зазначена сума була повернута позивачем на рахунок державного бюджету України 30.06.2017 р., що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Богодухівському районі Харківської області від 06.07.2017 р. № 03-50/695.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Станом на дату розгляду справи рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року у справі № 1-11/2018 (3830/15) визнано неконституційною ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосуванню підлягає ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в наступній редакції: Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

Таким чином, позивач має право на отримання й інших пільг та компенсацій, передбачених законами України.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності - 26.01.2016 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2017 р. позивач звернувся із заявою до Харківського ОВК з приводу направлення висновку і його документів комісії Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., у відповідності до ст.. 16 Закону України №2011 та Порядку № 975.

Відповідно до листа від 17.07.2017 р. №216/1/ОГД, Харківський ОВК повідомив позивача про те, що висновок та пакет документів стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, оформлені Харківським ОВК та надіслані на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні зазначеної допомоги.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.08.2017 р. № 82, відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975, майору в запасі ОСОБА_1 (Харківський ОВК), звільненому 30.01.1996 р., який є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, на підставі довідки МСЕК серія 12 ААА № 121395 від 26.01.2016 р. - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 2067000 грн. 00 коп.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.09.2017 р. № 101, Міноборони прийняло рішення про скасування пункту 10 протоколу засідання комісії Міноборони від 11.08.2017 р. № 82 та відмову у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, мотивоване наступним.

Під час додаткового вивчення документів встановлено, що ОСОБА_1 отримав компенсаційну суму за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 189 грн. 60 коп., яку в подальшому самостійно здав в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 7 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

ОСОБА_1 скористався правом на отримання компенсаційної суми відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Факт повернення до державного бюджету отриманої одноразової грошової компенсації не дає підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки заявник скористався своїм правом на отримання компенсації, а рішення про її повернення заявник прийняв самостійно.

Позивач оскаржує пункт № 73 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.09.2017 р. № 101 та просить його скасувати.

Відповідно до частини 7 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно довідки від 04.07.2017 р. № 375/2, Харківська обласна дирекція НАСК «Оранта» повідомляє, що ОСОБА_1, який проходив службу у підрозділах Міністерства оборони України, страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню не одержував.

Встановлено, що позивач у червні 2016 р. отримав від Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю по ІІІ групі інвалідності в розмірі 189,60 грн., відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації № 07-16/2223 від 29.06.2017 р.

Цього ж року, а саме 30.06.2017 р. зазначена сума була повернута позивачем на рахунок державного бюджету України, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Богодухівському районі Харківської області від 06.07.2017 р. № 03-50/695, у зв'язку із бажанням останнього отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином повернення компенсації, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що станом на час звернення до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не скористався своїм правом на отримання допомоги, а тому відмова у її виплаті з цих підстав не ґрунтується на законі.

Наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» у Міністерстві оборони України створена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії (голова) входить заступник Міністра оборони України.

Згідно з цим наказом відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідком розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.

Вбачається, що пропозиція цієї комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України, і є рішенням.

Таким чином, відмова Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає вимогам закону, оскільки право на грошовому допомогу у позивача наступило в момент встановлення інвалідності, а саме з 26.01.2016 р. та станом на час звернення до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не скористався своїм правом на отримання допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Статтями 21, 245 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Законом визначено, що встановивши порушення відповідачем норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вправі визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних сум відповідно до закону.

З огляду на наведене, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ЗакономУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, Наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби», статтями 2, 6, 9, 17-19, 72, 77, 159-163, 241, 244, 246, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 73 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 101 від 29 вересня 2017 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності з 26.01.2016 р. від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Кушнір