Рішення № 80973880, 05.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1797/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію, та спожиту електричну енергію,

у с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі», звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за необліковану електроенергію у розмірі 1717,32 грн., 10941,40 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 2760,79 грн., та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., що були сплачені позивачем за подання позову до суду.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була отримана відповідачем особисто.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією (далі - Договір).

Взаємовідносини між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357.

Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Згідно пункту 3 Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Енергопостачальними, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладені договору про користування електричною енергією.

Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: порушення правил користування енергією.

Відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (далі - ПКЕЕН). Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Відповідно до п. 2.1 Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ.

В п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ (далі - акт).

19.02.2016 року при проведенні технічної перевірки у побутового споживача представниками енергопостачальника проведено планову технічну перевірку приладу обліку Відповідача за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Актом технічної перевірки та схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб у побутового споживача. (а. с.40)

За результатами перевірки, уповноваженим представником ПАТ «Київенерго» було складено Акт про порушення №45710, під час якої зафіксовано порушення ПКЕЕ Відповідачем, а саме, встановлено, що споживач порушив ст.ст. 26, 27 ЗУ «Про електроенергетику», п. 10, 14, 42 ПКЕЕН - відсутність пломби енергопостачальної компанії на клемній крижці лічильника, термічне пошкодження кожуха лічильника, п. 6.40, 10.2 ПКЕЕН - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропередавальної організації після відключення (а. с. 36).

Крім того, 12.09.2016 року при проведенні технічної перевірки у побутового споживача представниками енергопостачальника проведено планову технічну перевірку приладу обліку Відповідача за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Актом технічної перевірки та схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб у побутового споживача (а.с. 56).

За результатами перевірки, уповноваженим представником ПАТ «Київенерго» було складено Акт про порушення №048845, під час якої зафіксовано порушення ПКЕЕ Відповідачем, а саме, встановлено, що споживач порушив ст.ст. 26, 27 ЗУ «Про електроенергетику», п. 36 ПКЕЕН - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропередавальної організації після відключення, п. 10,14,42 ПКЕЕН - відсутня пломба електропередавальної організації. (а. с. 48).

Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» передбачає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.

На підставі Актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (далі - комісія) визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (пункт 6.42 ПКЕЕ).

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).

Відповідно до протоколу №544 від 16.03.2016 року засідання комісії по розгляду акта про порушення №45710 від 19.02.2016 року, встановлено, що споживач на об'єкті: АДРЕСА_1 порушив Правила користування електричною енергією, а саме: «відсутність пломби енергопостачальної компанії на клемній крижці лічильника, термічне пошкодження кожуха лічильника, самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропередавальної організації після відключення», та вирішено провести нарахування згідно пунктом №3.1 та за формулою №3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ (ПКЕЕН) (а.с. 46).

Як вбачається з Розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН за актом від 19.02.2016 р. №45710, вартість електроенергії спожитої без обліку нарахування по Акту за період з 16.10.2015 року по 19.02.2016 р. складає 1427,61 грн. (а.с. 45)

Відповідно до протоколу №2112 від 05.10.2016 року засідання комісії по розгляду акта про порушення №048845 від 12.09.2016 року, встановлено, що споживач на об'єкті: АДРЕСА_1 порушив Правила користування електричною енергією, а саме: «самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропередавальної організації після відключення, відсутня пломба електропередавальної організації», та вирішено провести нарахування згідно пунктом №3.1 та за формулою №3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ (ПКЕЕН) (а.с. 60).

Як вбачається з Розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН за актом від 12.09.2016 р. №048845, вартість електроенергії спожитої без обліку нарахування по Акту за період з 17.08.2016 року по 12.09.2016 р. складає 289,71 грн. (а.с. 59).

Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, винятком з цього положення, згідно п. 6.42 ПКЕЕ, є оскарження рішення комісії в суді.

У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу Споживачу, останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

У пункті 1.2 ПКЕЕ дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень ПКЕЕ, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 р. № 3-38гс11, де зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід врахувати те, що дія ПКЕЕ, поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які в порушення цих ПКЕЕ споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж.

Крім того, відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

Таким чином позивачем правомірно пред'явлено позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію у розмірі 1717,32 грн..

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 19, 20, 21 Правил споживання електричної енергії, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_2, споживачем наданих послуг, платежі за електричну енергію не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 01 серпня 2018 року становить 10941,40 грн.. При визначені суми заборгованості, суд бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідач не скористалась процесуальним правом надати докази на спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка розрахована позивачем, та належного виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача про стягнення 3% річних інфляційну складової боргу за весь час прострочення оплати за спожиту електричну, яка розрахована позивачем за період з січня 2016 року по вересень 2018 року, з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 28 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із надати довідки, що заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та підтверджують його неплатоспроможність. Проте вищезазначених дій відповідач не вчиняв.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію, та спожиту електричну енергію, підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію, та спожиту електричну енергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» заборгованість за необліковану електроенергію у розмірі 1717,32 грн., 10941,40 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 2760,79 грн., а всього на загальну суму 15419 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривню 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.04.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 41946011);

Відповідач - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

С у д д я